Рішення № 9366803, 28.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.04.10 р.                     Справа № 23/162                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді __Подколзіної Л.Д._

При секретарі Данилкіной П.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донпромсервіс-97” м.Макіївка, Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж” м.Донецьк

про стягнення 173117грн. 97коп.

за участю

представників сторін:

від позивача – Новікова І.М. – представник по довіреності від 01.02.2009р.

Бурлаченко А.М. – представник по довіреності №01-02/10 від 01.02.2010р.

від відповідача – Говорущенко С.С. – представник по довіреності від 22.04.2009р.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому

засіданні оголошувалась перерва з 19.04.2010р.

до 28.04.2010р., для представлення сторонами

додаткових документів по справі.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донпромсервіс-97” м.Макіївка, Донецької області, звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж” м.Донецьк про стягнення боргу за виготовлені та змонтовані віконні конструкції у розмірі 136203грн. 76коп. на підставі договору поставки виробів №14 від 15.08.2007р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.08.2009р. у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Донпромсервіс-97” м.Макіївка, Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж” м.Донецьк про стягнення 136203грн. 76коп. було відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2009р. дане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2010р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2009р. та рішення господарського суду Донецької області від 26.08.2009р. скасовано, справу №23/162 передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

У постанові від 25.02.2010р. Вищий господарський суд України зобов”язав господарський суд при новому розгляді справи врахувати викладене у постанові, витребувати та залучити до матеріалів справи усі документи, які стосуються предмету даного спору, дати їм належну правову оцінку, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення з дотриманням норм процесуального права.

За приписами статті 11112 Господарського процесуального кодексу вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Тому, господарський суд Донецької області розглядає дану справу з урахуванням зауважень, вказаних Вищим господарським судом України у постанові №23/162 від 25.02.2010р.

1 квітня 2010р. справа №23/162 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Донпромсервіс-97” м.Макіївка, Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж” м.Донецьк про стягнення 136203грн. 76коп. передана розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області на розгляд судді Подколзіній Л.Д.

Ухвалою від 06.04.2010р. господарський суд прийняв до розгляду справу №23/162 та слухання справи призначив на 19.04.2010р.

Відповідач у клопотанні від 13.04.2010р. просив суд здійснювати фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів, але 19.04.2010р. відмовився від його фіксування. Суд приймає до уваги дане клопотання.

Також відповідач у листах вих.№12/04-2 від 12.04.2010р., №12/04-3 від 12.04.2010р. просив суд винести ухвалу, якою зупинити провадження по справі до розгляду Верховним судом України касаційної скарги ТОВ „Донспецмонтаж” на постанову Вищого господарського суду України від 25.02.2010р. та вищевказану справу направити в Вищий господарський суд України для подальшої її передачі до Верховного суду України для розгляду по суті касаційної скарги ТОВ „Донспецмонтаж” на постанову Вищого господарського суду України від 25.02.2010р. Суд відхиляє дане клопотання з наступних підстав.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 березня 2010 року №8-рп/2010 встановив, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів.

          Відповідно до статті 150 Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Отже постанови (ухвали) вищого спеціалізованого суду касаційному оскарженню до Верховного Суду України не підлягають.

          З огляду на це, у суду не має жодних підстав для зупинення провадження по справі на підставі ст.79 ГПК України.

У процесі слухання справи позивач уточнював, змінював предмет позову, збільшував розмір позовних вимог, але остаточними вимогами позивача є стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар та виконанні монтажні роботи у розмірі 136203грн. 76коп. на підставі ряду видаткових накладних за період з 01.09.2008р. по 16.10.2008р. включно та на підставі ряду актів прийому-передачі виконаних монтажних робіт від 10.02.2009р., 10.04.2009р., 3 % річних у сумі 5509грн. 66коп., інфляційних у сумі 31404грн. 55коп. (Усього 173117грн. 97коп.), про що було викладено позивачем у заяві вих.№16/04 від 16.04.2010р. про збільшення розміру позовних вимог на підставі ст.22 ГПК України. Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.

На виконання вимог суду відповідач надав пояснення по справі з урахуванням висновків вказаних у постанові Вищого господарського суду України, в яких наполягає на тому, що при вирішення даного спору сторони повинні керуватися умовами договору №14 від 15.08.2007р., а не нормами про позадоговірні відносини.

Крім того, відповідач у клопотанні вих.№27/04-1 просить суд призначити по справі №23/162 судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручити Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, розташованому за адресою: 83102 м.Донецьк, вул.Лівенка, 4, на вирішення експерта поставити питання, вказані у клопотанні. Суд відхиляє дане клопотання з наступних підстав.

По-перше, підставами позову ТОВ "Донпромсервіс-97" заявлені (з урахуванням уточнень), є відповідні видаткові накладні та акти здачі-приймання виконаних монтажних робіт, а не договір № 14 від 15.08.2010року.

По-друге, жодні з первинних документів не містять посилання на договір №14 від 15.08.2010року, що дає достатні підстави вважати вказані первинні документи такими, що складені не в результаті виконання робіт та поставки товарів за зазначеним договором, а в результаті досягнутих усних домовленостей між сторонами.

По-третє, у податкових накладних, що складені позивачем по факту поставки товару або виконання робіт, умовою поставки товарів зазначені відповідні рахунки, що надавалися відповідачу, а не договір №14 від 15.08.2010року. Цей факт також свідчить про наявність позадоговірних відносин між сторонами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в :

між Товариством з обмеженою відповідальністю „Донпромсервіс-97” м.Макіївка, Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж” м.Донецьк була досягнута усна домовленість, відповідно якої позивач зобов”язався поставити у адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж” м.Донецьк товар та виконати підрядні роботи з монтажу віконних конструкцій, а відповідач зобов”язався прийняти та оплатити їх вартість.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх зобов’язань у повному обсязі, де він у період з 01.09.2008р. по 16.10.2008р. включно по видатковим накладним №РН-281077 від 09.09.2008р., №РН-277867 від 01.09.2008р., №РН-277866 від 01.09.2008р., №РН-277869 від 01.09.2008р., №РН-277870 від 01.09.2008р., №РН-295271 від 16.10.2008р., №РН-295269 від 16.10.2008р. та №РН-295270 від 16.10.2008р. здійснив поставку товару у адресу відповідача на суму 72 728грн. 32коп. Товариством з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж” товар прийнято, що підтверджується відповідними підписами в накладних.

Крім того, позивач виконав для відповідача підрядні роботи з монтажу віконних конструкцій, поставлених за вище переліченими накладними на загальну суму 63475,44грн., що підтверджується підписаними обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріпленими печатками та затвердженими керівниками обох підприємств актами здачі-приймання робіт від 10.02.2009р. №511011, №502511, №506509, №506508, №506056, №510522, №510465, №510466, №510467, №510468, №510469, №510470, №510479, №510480, №510481, №510482, №510483, №510484, №510485, №510488, №510489, №510490, №510491, №510492, №510498, №510499, №510500, №510501, №510502, №510503, №510504, №510505, №510506 та від 10.04.2009р. №510533, №510532, №510531, №510530, №510529, №510528, №510527, №510526, №510525, №510524, №510523, №510520, №510518, №510517, №510516, №510515, №510514, №510513, №510512, №510511, №510510, №510509, №510508, №510507, №510594, №510602, №510601, №510600, №510599, №510598, №510597, №510595, №510593, №510591, №510589, №510588, №510587, №510521, №510519, №510585, №510536, №510535, №510534 та №510630. Монтаж позивачем віконних конструкцій, поставлених відповідачу за видатковими накладними є нероздільним процесом поставки товару.

У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази поставки товару та виконання підрядних робіт з монтажу віконних конструкцій, а саме: видаткові, податкові накладні, акти здачі-приймання робіт і переконав суд у факті поставки товару та виконання монтажних робіт для Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж” м.Донецьк.

Але відповідач взяті на себе зобов’язання по оплаті поставленого товару та виконаних робіт не виконав. В результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж” м.Донецьк перед позивачем виникла заборгованість 136203грн. 76коп., яка до теперішнього часу ним не погашена.

Між позивачем та відповідачем виникли цивільні правовідносини, які породжують права та обов’язки, відповідно до ст.ст. 641, 642 Цивільного кодексу України. Видаткові накладні та акти здачі-приймання робіт є первинними документами, що свідчать про здійснення господарської операції по придбанню відповідачем товару та приймання закінчених виконанням робіт. Так, як зазначалося вище, згідно з видатковими накладними, у власність відповідача поставлено товар. Здійснена господарська операція має всі ознаки договору купівлі-продажу. Згідно зі ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Щодо виконання підрядних робіт, то саме ст. 854 ЦК визначено якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Таким чином, замовник зобов'язаний сплатити підряднику обумовлену в договорі ціну в повному обсязі після остаточної здачі йому результатів роботи. При цьому такий обов’язок виникає у нього за умови, що і підрядник виконав свої обов'язки повністю. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про їх обсяг та вартість. Такими документами є акти здачі-приймання виконаних робіт з монтажу віконних конструкцій.

Частина 2 ст. 11 ЦК передбачає, що підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до умов ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також, ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, передбачено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Враховуючи те, що поставка товару та виконання робіт позивачем на користь відповідача здійснювалися на підставі усної домовленості між сторонами, а факт приймання товару та належного виконання підрядних робіт підтверджується відповідними первинними документами (видатковими накладними та актами здачі-приймання робіт), виходячи зі змісту ч. 1 ст. 612 ЦК, строк виконання зобов’язання по оплаті вартості поставленого товару та виконаних робіт треба визначати на підставі положень закону.

З огляду на наведене, враховуючи положення ст.ст. 692, 854 ЦК, строк виконання зобов’язання відповідача щодо оплати вартості товару настав в день отримання товару відповідачем, тобто в день підписання відповідних видаткових накладних, а щодо оплати вартості робіт – в день фактичного прийняття робіт, тобто в день підписання відповідних актів здачі-приймання виконаних робіт.

За таких обставин, факт прийняття відповідачем товару за видатковими накладними та виконаних робіт з монтажу конструкцій за актами здавання – приймання робіт є самостійною підставою для виникнення обов’язку у відповідача здійснити розрахунки із позивачем за виконані роботи.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу поставлений позивачем товар, а також виконанні підрядні роботи з монтажу віконних конструкцій не оплачені, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.

Відповідно ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Але як вбачається з заяви про збільшення розміру позовних вимог вих.№16/04 від 16.04.2010р. позивач частково змінив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 5509грн. 66коп. та інфляційні у сумі 31404грн. 55коп.

Суд вважає, що вимоги позивача по стягненню 3 % річних у сумі 5509грн. 66коп. та інфляційних у сумі 31404грн. 55коп. задоволенню не підлягають, оскільки згідно абзацу другого підпункту 3.7 пункту 3 роз”яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” під збільшенням розміру позовних вимог (ч.2 ст.22 ГПК України) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому, збільшення розміру позовних вимог не може бути пов”язано з пред”явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, наприклад, якщо позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути 3 % річних у сумі 5509грн. 66коп., інфляційні у сумі 31404грн. 55коп. Останні вимоги є новими. Проте суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений права звернутись до суду з окремим позовом щодо стягнення з відповідача інфляційних, 3% річних, в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань останнім.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, пропорційно розміру задоволення позовних вимог, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 509, 526, ч.1 ст.612, ч.1 ст.692, 854 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 11112 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донпромсервіс-97” м.Макіївка, Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж” м.Донецьк про стягнення 173117грн. 97коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж” (83023 м.Донецьк, вул.Харітонова,2, п/р26009301752767 філії ГУ ПІБ м.Донецьк, МФО 334635, ЄДРПОУ 30871714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донпромсервіс-97” (86115 м.Макіївка, Донецької області, вул.Магістральна, 4; для листув.: 86157 м.Макіївка, Донецької області, пл.Советская, 3, Главпоштамп, а/я 1383, п/р26000037976000 в ДОД ВАТ „РайфайзенБанкАваль” м.Донецьк, МФО 335076, ЄДРПОУ 25121615) заборгованість за поставлений товар та виконанні підрядні роботи з монтажу віконних конструкцій у розмірі 136203грн. 76коп., витрати по сплаті держмита у сумі 1 362грн. 04коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 245грн. 87коп.

В решті частині позову відмовити.

У судовому засіданні 28.04.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.04.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя