Ухвала суду № 93667745, 09.12.2020, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/1955/16-ц

провадження № 2/0274/80/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09.12.2020 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання Рудич М.О., позивача, представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача Яценка Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Колекторське агентство "ПАКТУМ" про визнання недійсними умов кредитного договору та розірвання кредитного договору,-

В с т а н о в и в :

В березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до ПАТ «ВТБ Банк». З урахуванням збільшених позовних вимог просить суд: визнати недійсними вимоги п.п.4.2, 4.4, 4.7, 1.10, 5.1 кредитного договору №R53400485432B від 14.11.2013 року та розірвати кредитний договір №R53400485432B від 14.11.2013 року з дати винесення рішення по справі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та позивачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №R53400485432B, згідно умов якого, позичальнику було надано кредит в розмірі 70 000,00 грн. з оплатою 10% річних та датою повернення у строк до 14.12.2015 року.

Станом на 01.02.2014 року у позивача виникла заборгованість, в зв`язку з чим, банком було подано позов про стягнення коштів.

25.01.2016 року Бердичівським міськрайонним судом прийнято заочне рішення по справі за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості. Після отримання позивачем вищезгаданої позовної заяви та ознайомлення з підставами для нарахування заборгованості йому стало відомо про порушення його прав як споживача.

На думку позивача, кредитний договір був укладений всупереч вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки банк перед його укладанням не повідомив у належній формі позичальника про умови надання кредиту, а також не надав в повному обсязі інформації про умови кредитування. Зокрема, не надано інформації про сукупну вартість кредиту, про сплату непропорційно великої суми компенсації, пені, відсотків, комісійної винагороди.

Враховуючи те, що умови пунктів 4.2, 4.4, 4.7, 1.10, 5.1 кредитного договору №R53400485432B від 14.11.2013 року суперечать ст.42 Конституції та ст. 1054 ЦК України, ст. 11, 15, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», вказані умови кредитного договору мають бути визнані недійсними.

Ухвалою від 21.03.2016 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 15.10.2020 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача ПАТ «ВТБ Банк» - ТОВ "Колекторське агентство" ПАКТУМ".

26.04.2016 року ПАТ «ВТБ Банк» надіслано заперечення на позовну заяву, в яких відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи. Відповідно до п.3. Кредитного договору кошти надавалися позивачу на споживчі потреби. Згідно п. 4.1. Кредитного договору передбачено, що кредит надається шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів № НОМЕР_1 у Відділенні «Бердичівське» ПАТ «ВТБ БАНК», (далі - картковий рахунок). Днем видачі кредиту вважається день безготівкового перерахування коштів. Пунктом 4.2 Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплачувати щомісячно, відповідно до Графіка повернення Кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості супутніх послуг (далі Графік) комісійну винагороду за управління кредитом у розмірі 1,39 % від початкової суми кредиту (далі комісія). Погашення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюється щомісячно 14 числа кожного місяця відповідно до Графіка повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості сукупних послуг (п.4.3 кредитного, договору). Пунктом 4.4 договору передбачено, що з підписанням цього договору Сторони дійшли згоди, що порядок повернення кредиту, нарахування та сплати процентів, комісії визначається цим договором, а також Правилами. Окрім кредитного договору,позивач був ознайомлений та ним був підписаний Графік повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості сукупних послуг до кредитного договору № R534004854326В від 14.11.2013 року який складається з двох частин: І. супутні послуги та інші Фінансові зобов`язання позичальника: II. Розрахунок орієнтованої сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки), копія додана до матеріалів позовної заяви.

Крім того позивач був ознайомлений з Інформацією про умови кредитування та орієнтовну супутню вартість кредиту (за споживчим (беззаставним кредитом), який також був позивачем підписаний. Отже, твердження позивача, про те, що ПАТ «ВТБ БАНК» не надана інформацію про умови кредитування, не відповідає дійсності. Таким чином, при укладенні кредитного договору позивач погоджувався з умовами кредитування, які містяться в кредитному договорі, розривати даний договір він не мав намірів. Кредитний договір укладений у письмовій формі і одразу ним не був оспорений. Зазначені обставини свідчать про те, що при укладенні кредитного договору було волевиявлення сторін щодо усіх істотних умов договору. Після підписання кредитного договору Позивач отримав кредитні кошти та приступив до виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, сплачував кредит до 30.09.2014 р. та нараховані відсотки до 19.09.2014 р.

Відповідно до п. 8 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. Отже, така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту існує, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами, оспорюваним договором визначено плату за обслуговування кредитом (комісію) не за Формулою зі змінним величинами, а чітко Фіксованою ставкою, тобто банк діяв добросовісно, попередив позичальника про розмір комісії, яку останній повинен буде вносити. Тобто така умова не суперечить положенням ч.5 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», та не може вважатись несправедливою.

Позивачем не надано жодного доказу про те, що ПАТ «ВТБ БАНК» ввів його в оману, спонукав чи будь-яким іншим способом примушував його до укладення кредитного договору. Позивач самостійно обрав банківську установу, ознайомився та погодився на запропоновані ПАТ «ВТБ БАНК» умови кредитування, підписав кредитний договір та отримав кредитні кошти.

Таким чином, спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатках до договору споживчого кредиту «Загальна вартість кредиту» та «Г рафік погашення кредиту», які відписані позивачем, міститься повна інформація стосовно умов кредитування ( а.с.11-16).

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, з урахуванням цих норм, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 14.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № R534004854326В, предметом Кредитного договору було надання Позичальнику грошових коштів (кредиту) в сумі 70 000,00 гривень, з оплатою 10% річних, з датою повернення до 14 грудня 2015 року ( а.с.24-30).

Відповідно до п.3. Кредитного договору кошти надаються Позичальнику на споживчі потреби. Згідно п. 4.1. Кредитного договору передбачено, що кредит надається шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів № НОМЕР_1 у Відділенні «Бердичівське» ПАТ «ВТБ БАНК», (далі - картковий рахунок). Днем видачі кредиту вважається день безготівкового перерахування коштів.

Пунктом 4.2 Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплачувати щомісячно, відповідно до Графіка повернення Кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості супутніх послуг (далі Графік) комісійну винагороду за управління кредитом у розмірі 1,39 % від початкової суми кредиту (далі комісія). Погашення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюється щомісячно 14 числа кожного місяця відповідно до Графіка повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості сукупних послуг (п..4.3 кредитного, договору).

Пунктом 4.4 договору передбачено, що з підписанням цього договору Сторони дійшли згоди, що порядок повернення кредиту, нарахування та сплати процентів, комісії визначається цим договором, а також Правилами. Окрім кредитного договору,позивач був ознайомлений та ним був підписаний Графік повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості сукупних послуг до кредитного договору № R534004854326В від 14.11.2013 року який складається з двох частин: І. супутні послуги та інші Фінансові зобов`язання позичальника: II. Розрахунок орієнтованої сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки), копія додана до матеріалів позовної заяви.

Згідно п. 4.7 договору за наявності прострочення виконання Позичальником зобов`язань за Договором, розмір платежу збільшується на суму комісійної винагороди, неустойки та інших платежів (якщо такі мають та/або матимуть місце), у т.ч. відшкодування витрат та збитків Банку, пов`язаних з неналежним виконанням Позичальником умов договору.

Пунктом 4.10 Банк має право ініціювати перегляд та зміну розміру процентної ставки протягом строку дії Договору у випадках зміни вартості залучення строкових коштів банками України згідно з офіційними даними Національного банку України.

У разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами договору (п.5.1 Договору) Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов`язань за кожен день порушення виконання зобов`язань.

Згідно п.7.4 Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печаткою Банку та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань у повному обсязі.

15.12.2017 року між ПАТ «ВТБ БАНК» та ТОВ «Колекторське агентство «ПАКТУМ» укладено договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором № R534004854326В від 14.11.2013 року, укладеним між ПАТ «ВТБ БАНК» та ОСОБА_2 . Таким чином право грошової вимоги за Кредитним договором № R534004854326В від 14.11.2013 року належить ТОВ «Колекторське агентство «ПАКТУМ».

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, вказував на те, що укладення кредитного договору суперечить вимогам ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, позивача не було повідомлено про умови кредитування, сукупну вартість кредиту, правилами обслуговування та погашення кредиту, вважає не справедливим сплату непропорційно великої суми компенсації за невиконання зобов`язань за договором.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Цього зроблено не було, позивач кредитний договір підписав, отримав кредитні кошти розпорядився ними на власний розсуд, сплачував кредит згідно Графіку, а отже, визнавав в повному обсязі умови договору та погоджувався з ними.

У відповідності до ч.3 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач зобов`язаний був перед оформленням кредитного договору ознайомитися з правилами та умовами послуги, що надається, а в разі необхідності роз`яснення її умов - звернутися до особи, що надає послуги за таким роз`ясненням.

Положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містять перелік підстав для визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Так, вказаною нормою встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Відповідно до частини 5 вказаної норми якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Разом з тим судом встановлено, що оспорюваний Кредитний договір укладено за домовленістю сторін на добровільній основі з дотриманням положень ЦК України, з умовами яких позивач в повній мірі погодився при їх укладанні, особисто підписавши їх і на момент укладання даних договорів не існувало жодних інших умов, які б примусили позивача підписати даний договір.

Таким чином, на думку суду, підписуючи договір, позивач підтвердив, що він в повному обсязі ознайомлений із всіма умовами договору.

Умов, що порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища позивача як споживача кредитних послуг, суду не надано, а доводи позивача щодо наявності підстав для визнання недійними умов договору є безпідставними, необґрунтованими, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Як визначено ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором ( ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Судом встановлено, що кредитний договір від 14.11.2013 року укладено в письмовій формі, підписано особисто позивачем і уповноваженими представником банку, договір містить всі істотні умови - розмір кредиту, цільове призначення, строк надання грошових коштів у кредит, розмір процентів, порядок погашення кредиту і сплати процентів за його користування, порядок і розміри сплати інших платежів позичальником.

Як встановлено судом термін дії кредитного договору закінчився 14.12.2015 року.

Таким чином судом встановлено, що спірний кредитний договір за своїм змістом не суперечить нормам цивільного законодавства, позивач погодився з умовами кредитного договору, скрипівши його своїм підписом та вчинив дії на виконання умов договору, отримавши від банку суму кредиту, зазначену у договорі, на момент укладення договору позивач погодившись з усіма вимогами, добровільно погодився із графіком погашення кредиту, який є невід"ємною частиною кредитного договору, уклавши кредитний договір та приступивши до його виконання, сторони підтвердили, що договір відповідає їх внутрішній волі та спрямований на реальне настання наслідків, що були ним обумовлені, тому підстав для розрізання кредитного договору немає.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши та оцінивши наявні у справі докази, суд, керуючись законом, приходить до висновку що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4,12- 13, 76-81, 258-261, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «Колекторське агентство «ПАКТУМ» про визнання недійсними умов кредитного договору та розірвання кредитного договору відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання , має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть також подаватися учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлено 21 грудня 2020 року.

Суддя Т.М.Вдовиченко