Рішення № 93663640, 21.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7403/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ПФУ в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385; адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області, у якому позивач просив суд:

визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Одеській області щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах, скасувавши рішення від 07.12.2016 року №313/П-1, від 02.06.2017 року №1584, від 05.11.2018 року №155350000781, від 10.06.2019 року №251/п-1 про відмову в призначенні ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління ПФУ в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 від дати прийняття заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме з 18 листопада 2016 року, з урахуванням пільгового стажу 29 років 8 місяців 9 днів на 31.07.2017 року.

Ухвалою суду від 11.12.2019р. адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху, у зв`язку недодержанням вимог ст. 160, 161 КАС України, та встановлено 7-денний строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаній ухвалі визначено, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання доказів сплати недоплаченого судового збору за подання позову немайнового характеру у розмірі 2232 (дві тисячі двісті тридцять дві) грн. 80 коп. та надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або зазначення інших підстав для поновлення строку.

Ухвалою суду від 24.01.2020 року продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви.

07.02.2020 року за вх.№5638/20 від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду від 11.12.2019 року.У вказаній заяві позивач уточнив позовні вимоги та просив суд:

визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Одеській області щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах, скасувавши рішення від 10.06.2019 року №251/п-1 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії;

зобов`язати Головне управління ПФУ в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 від дати прийняття заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме з 18 листопада 2016 року, з урахуванням пільгового стажу 29 років 8 місяців 9 днів на 31.07.2017 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) згідно ст.263 КАС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року вирішено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06.04.2020 року.

31.03.2020 року за вх.№ЕП/4259/20 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року провадження у справі №420/7403/19 зупинено до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року провадження у справі №420/7403/19 поновлено, призначено підготовче засідання на 06.08.2020 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.08.2020 року.

У судове засідання 27.08.2020 року сторони не з`явились, про дату, час та місце судового засідання сповіщені належним чином та завчасно. 26.08.2020 року за вх.№ЕП/13120/20 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження без участі представника відповідача. 27.08.2020 року за вх.№33701/20 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість справи у порядку письмового провадження згідно ч.3 ст.194 КАС України.

В обґрунтування позову позивач вказує, що з метою реалізації свого права на отримання пенсії за віком на пільгових умовах він неодноразово звертався до Малиновського об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі із заявами про призначення йому пенсії, отримав рішення про відмову. Листом від 10.06.2019 року за №251/П-1 позивача було повідомлено, що пільговий стаж, необхідний для призначення йому пенсії за віком, складає строк менший, ніж передбачають норми чинного законодавства, а тому підстави для призначення пенсії відсутні. Позивач із такою позицією суб`єкта владних повноважень не погоджується та вважає, що відмова у призначенні йому пенсії на пільгових умовах порушує його законні права. У якості доводів на підтвердження власної правової позиції позивач вказує, що основним документом на підтвердження трудового стажу, в тому числі пільгового, є трудова книжка, яка надавалась до пенсійного органу і в якій визначені періоди та посади, на яких позивач перебував та отримував пільговий стаж для призначення йому пенсії за віком. Позивачем проведена робота по збиранню підтверджуючих довідок на підтвердження періодів роботи, а також надано до пенсійного органу документацію щодо атестації робочих місць. В іншій частині пенсійний орган надає суперечливі висновки у рішенні про відмову в призначенні пенсії, не дотримуючись висновків, зроблених при перевірці фактичних обставин роботи позивача первинним документам.

31.03.2020 року за вх.№ЕП/4259/20 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування заявленої позиції вказує, що окремі періоди роботи позивача не зараховані до спеціального страхового стажу, оскільки відсутнє належним чином оформлене документальне підтвердження включення посади електрогазозварника до Списку №2. Також трудова книжка позивача оформлена з порушеннями, зокрема встановлено, що записи в ній завірені печаткою неіснуючої держави. За відсутності документального підтвердження проведення атестації робочих місць пенсійний орган не мав інших повноважень, окрім як не враховувати окремі період при призначенні пенсії, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.24), вважає, що йому має бути призначена пенсія на пільгових умовах, з приводу чого звернувся до Малиновського об`єднаного УПФУ у м.Одесі.

18.11.2016 року позивач письмово звернувся до УПФУ в Малиновському районі м. Одеси із заявою та документами, у якої просив призначити пенсію на пільгових умовах (а.с.38-39).

07.12.2016 року листом №313/П-1 УПФУ в Малиновському районі м. Одеси позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах (а.с.40). В обґрунтування рішення зазначено, що у трудовій книжці позивача відсутні відомості про зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, а питання призначення пенсії може бути вирішено лише у разі надання уточнюючої довідки щодо пільгового характеру роботи.

Після збирання додаткових документів позивач 06.03.2017 року повторно звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (а.с.46).

Рішенням Малиновського об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі №1584 від 02.06.2017 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії (а.с.49), оскільки на день звернення позивача пільговий стаж роботи складає 7 років 8 місяців, а розраховано його на підставі довідок ТОВ «Торговий центр «Середньофонтанський» від 19.07.2016 року та ДЗ «ССКС ім.Чкалова» від 15.03.2017 року №15/02.

04.06.2018 року позивач в черговий раз звернувся до Малиновського об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі, надавши всі наявні у нього документи на підтвердження трудового стажу (а.с.56).

Рішенням Малиновського об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі №155350000781 від 05.11.2018 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії (а.с.60), оскільки на день звернення позивача пільговий стаж роботи складає 4 роки 4 місяці. У вказаному рішенні період роботи в ДЗ «ССКС ім.Чкалова» на підставі довідки від 15.03.2017 року №15/02 до спеціального стажу включено не було.

27.05.2019 року позивач звернувся до Малиновського об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, надавши перелік письмових документів на підтвердження стажу та власний розрахунок періодів стажу, які мають бути включені до страхового стажу та спеціального стажу, що надають йому право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.155-158).

Листом Малиновського об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі від 10.06.2019 року №231/П-1 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.81-82). Вказано, що згідно наданої 06.03.2017 заяви та долучених до неї документів 02.06.2017 за №1584 було винесено рішення про відмову, яке було надіслано листом від 19.06.2017 № 5472/04. В рішенні про відмову було зазначено що пільговій стаж роботи був розраховано на підставі довідок ТОВ "Торговий центр "Середньофонтанський", Одеський завод "Автоагрегат" від 19.07.2016 № 19/07 та ДЗ "ССКС ім.В.П.Чкалова" від 15.03.2017 №15/02.

Згідно наданої 04.06.2018 заяви та долучених до неї документів та на підставі документів, які знаходились у пенсійній справі, а також долучених актів перевірки пільгової роботи і враховуючи зауваження Головного управління ПФУ в Одеській області, 05.11.2018 винесено рішення про відмову в призначенні пенсії.

До пільгового стажу за Списком 2 зараховано період роботи на Одеському заводі "Автоагрегат" з 10.11.1984 по 31.03.1989. Період роботи в Клінічному санаторії імені Чкалова з 03.04.1989 по 28.07.1992 на посаді газоелектрозварника не зараховано, оскільки в пільговій довідці від 15.03.2017 № 15/02 вказана посада не відповідає вимогам Списку № 2, розділу XXXIII, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 №10, а саме передбачені електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також на машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки. Актом перевірки від 27.07.2017 № 3582 не підтверджена робота на пільгових умовах.

До страхового стажу не зараховано період роботи з 16.09.1994 по 25.12.1995 в МП ОМНП "Техенерго", оскільки запис завірений печаткою неіснуючої держави.

Не погоджуючись із відмовою у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого «Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї».

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах (редакція норми з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020).

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

За дослідженням копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 (а.с.27-35) судом встановлено, що позивач у вказані періоди був працевлаштований та працював на таких посадах:

1. 01.09.1976- 15.07.1979 учень в ДСПТУ-2;

2. 24.07.1979- 20.10.1980 слюсар-ремонтник, з-д Січневого повстання;

3. 10.11.1980- 23.11.1982 військова служба;

4. 17.01.1983- 22.10.1984 слюсар, газорізчик ІІ розряду, з-д Стройгідравліка;

5. 10.11.1984- 31,03.1989 газоелектрозварник, з-д Автоагрегат;

6. 03.04.1989- 28.07.1992 газоелектрозварник, клінічний санаторій ім.Чкалова;

7. 28.07.1992- 15.08.1994 електрогазозварник, МП Немо;

8. 16.09.1994- 25.12.1995 газоелектрозварник, ОМНП Тєхенерго;

9. 27.12.1995- 15.01.1997 електрогазозварник, ТОО Інженер;

10. 03.02.1997- 08.08.1997 електрозварник, ВАТ Верстатонормаль;

11. 12.08.1997- 01.06.1998 газозварник,з-д ЖБІ;

12. 05.06.1998- 14.05.2002 електрогазозварник, ВАТ Одеське СКТБ Продмаш;

13. 01.07.2002- 10.10.2002 електрогазозварник, ВАТ Стальканат;

14. 05.03.2003- 09.04.2003 електрозварник, ВАТ Автозбірне виробництво;

15. 10.06.2003- 01.10.2003 електрогазозварник, ВАТ Імпульс;

16. 01.04.2004- 30.10.2004 електрогазозварник, фірма ІгЛА ЛТД;

17. 01.11.2004- 01.03.2012 електрогазозварник, ВАТ ІгЛА-маш;

18. 02.03.2012- 10.08.2012 зварник, НПП ТЕХМАШ;

19. 01.08.2013- 02.10.2013 газозварник, ВАТ ОЛИС;

20. 03.03.2014- 31.07.2017 фрезировщик, ВКФ Внешторг- Микрон.

У заяві від 27.05.2019 року про призначення пенсії позивач чітко вказав дані періоди, які відображені у трудовій книжці, та вказав, які з них, на його переконання, відповідають роботам зі Списку №2, а саме періоди за номерами 2, 3-19.

Натомість, в оскаржуваному рішенні вказані періоди не були включені до спеціального стажу, а неможливість їх врахування за даними трудової книжки визначена лише щодо періоду роботи 16.09.1994- 25.12.1995 газоелектрозварник, ОМНП Тєхенерго, оскільки запит у трудовій книжці завірений печаткою неіснуючої держави.

Ані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ані Порядком №637 не встановлено критерію оцінки відомостей трудової книжки при вирішенні питання щодо призначення пільгової пенсії. Встановлення такого критерію відповідачем у даному випадку не обумовлено жодним нормативно-правовим актом, а тому пенсійний орган діяв поза межами правового регулювання, що суперечить ст. 19 Конституції України.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а зазначив, що «підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці»

Згідно ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначає, суд застосовує вказаний висновок до спірних правовідносин.

Аналізуючи зміст оскаржуваних відмов суд звертає увагу, що пенсійним органом проаналізовано лише деякі періоди роботи позивача, а саме:

10.11.1984- 31,03.1989 газоелектрозварник, з-д Автоагрегат - стаж зараховано;

03.04.1989-28.07.1992 газоелектрозварник, клінічний санаторій ім.Чкалова - під час вирішення питання про призначення пенсії у рішенні №1584 від 02.06.2017 року даний період включено, а за змістом оскаржуваного рішення - не включено;

16.09.1994-25.12.1995 газоелектрозварник, ОМНП Тєхенерго - не зараховано з підстави завірення запису у трудовій книжці печаткою неіснуючої держави, про що суд вже зазначив вище;

05.06.1998- 14.05.2002 електрогазозварник, ВАТ Одеське СКТБ Продмаш - не зараховано з підстави інформації директора про неможливість підтвердження пільгової роботи позивача у вказаному періоді.

Інші періоди роботи, всупереч твердженням позивача у заяві від 27.05.2020 року, в оскаржуваній відмові не досліджені, а підстави їх неврахування - не визначені.

Стосовно доводів пенсійного органу щодо неможливості включення періоду роботи позивача з 03.04.1989-28.07.1992 газоелектрозварник, клінічний санаторій ім.Чкалова до спеціального стажу з підстав невідповідності посади Списку №2 суд зазначає, що у матеріалах справи наявний Акт від 27.07.2017 року зустрічної звірки достовірності та обґрунтованості відомостей, зазначених у довідці про підтвердження наявного трудового стажу, де невідповідностей не встановлено, а вказано, що позивач займався газовим зварюванням (а.с.74-76), а згідно Довідки №70/02 від 10.12.2018 року така посада прямо відповідає роботам за Списком №2 (а.с.77). Більше того, відповідачем не обґрунтовано підстав неврахування даних, визначених у трудовій книжці стосовно даного періоду.

Проаналізувавши відповідь директора ПАТ «Одеське СКТБ Продмаш» щодо неможливості підтвердити період роботи 05.06.1998-14.05.2002 суд зазначає, що недоліків відомостей трудової книжки відповідачем не встановлено, а зміст відповіді вказує на відсутність документів на підтвердження періодів роботи, а не на не підтвердження цього періоду як такого.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

За аналізом наведених вище міркувань суд дійшов висновку про необґрунтоване неврахування спірних періодів до страхового стажу, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах.

Крім цього, у відзиві на позовну заяву та в оскаржуваному рішенні представник відповідача зазначив, що надання підтверджуючих документів є обов`язком пенсіонера щодо забезпечення свого права на пенсійне страхування та визначений як засада загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. У тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Як вбачається із цитованих норм чинного законодавства, зобов`язання щодо визначення обставин, які є підставою для перерахунку особі пенсії, покладені не лише на заявника, а й на пенсійний орган, який розглядає заяву про призначення пенсії.

Натомість, будь-яких доказів на підтвердження виконання пенсійним органом своїх зобов`язань щодо пошуку інформації до суду не надано.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та способу захисту порушених прав в контексті відповідності процесуальному законодавству та принципу пропорційності суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п.1, 2 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Аналіз цитованих норм дає підстави вважати, що у адміністративному судочинстві встановлення факту - це не предмет позову та не мета судового розгляду справи, а правовий засіб, за допомогою якого перевіряється правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

На підтвердження цього свідчить і те, що згідно ч.1, 2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При дослідженні судом обставин даної справи встановлено, що встановлення факту неврахування страхового стажу без будь-яких інших правових наслідків не є ефективним засобом захисту порушених прав ОСОБА_1 . Більше того, вказаний висновок відповідача оформлений відповідним рішенням (відмовою).

З огляду на зазначене суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Одеській області щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах, скасувавши рішення від 10.06.2019 року №251/п-1 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії, оскільки саме цим листом опосередковано неправомірне неврахування спірних періодів роботи позивача при визначенні права на призначення пенсії на пільгових умовах.

В частині відновлення порушених прав позивача суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15) суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

За результатом судового розгляду судом встановлено право позивача на призначення пенсії за віком з урахуванням спеціального стажу роботи:

24.07.1979- 20.10.1980 слюсар-ремонтник, з-д Січневого повстання;

17.01.1983- 22.10.1984 слюсар, газорізчик ІІ розряду, з-д Стройгідравліка;

10.11.1984- 31,03.1989 газоелектрозварник, з-д Автоагрегат;

03.04.1989- 28.07.1992 газоелектрозварник, клінічний санаторій ім.Чкалова;

28.07.1992- 15.08.1994 електрогазозварник, МП Немо;

16.09.1994- 25.12.1995 газоелектрозварник, ОМНП Тєхенерго;

27.12.1995- 15.01.1997 електрогазозварник, ТОО Інженер;

03.02.1997- 08.08.1997 електрозварник, ВАТ Верстатонормаль;

12.08.1997- 01.06.1998 газозварник,з-д ЖБІ;

05.06.1998- 14.05.2002 електрогазозварник, ВАТ Одеське СКТБ Продмаш;

01.07.2002- 10.10.2002 електрогазозварник, ВАТ Стальканат;

05.03.2003- 09.04.2003 електрозварник, ВАТ Автозбірне виробництво;

10.06.2003- 01.10.2003 електрогазозварник, ВАТ Імпульс;

01.04.2004- 30.10.2004 електрогазозварник, фірма ІгЛА ЛТД;

01.11.2004- 01.03.2012 електрогазозварник, ВАТ ІгЛА-маш;

02.03.2012- 10.08.2012 зварник, НПП ТЕХМАШ;

01.08.2013- 02.10.2013 газозварник, ВАТ ОЛИС.

Відповідачем ані в оскаржуваній відмові, ані у відзиві на позовну заяву не наведено доводів щодо неможливості врахування вказаних періодів до страхового стажу, а відомості трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 підтверджують обґрунтованість їх включення.

Тому суд вважає, що належним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є зобов`язання Головного управління ПФУ в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 від дати прийняття заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме з 18 листопада 2016 року, з урахуванням висновків суду у даному рішенні щодо визначення спеціального страхового стажу позивача 29 років 8 місяців 9 днів.

За встановлених судом обставин неправомірного неврахування окремих періодів роботи позивача у якості спеціального страхового стажу такий спосіб відновлення порушеного права є ефективним та слугуватиме гарантією остаточного вирішення спору між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що відповідачем не обґрунтована правомірність свого рішення, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а доводи відповідача суд відхиляє з наведених вище підстав.

Суд відмовляє у позові в іншій частині, оскільки відповідні вимоги не забезпечують відновлення порушених прав позивача, остаточно розглянутих Малиновським об`єднаним управлінням ПФУ в м. Одесі листом від 10.06.2019р. №251/П-1.

Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. (а.с.12).

Суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судових витрат зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., поклавши ці витрати на відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ПФУ в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385; адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Малиновського об`єднаного управлінням ПФУ в м. Одесі щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах, скасувавши рішення, оформлене листом від 10.06.2019 року №251/п-1 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії.

Зобов`язати Головне управління ПФУ в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 від дати прийняття заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме з 18 листопада 2016 року, з урахуванням висновків суду у даному рішенні щодо визначення спеціального страхового стажу ОСОБА_1 - 29 років 8 місяців 9 днів.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено 21.12.2020р. у зв`язку із перебуванням судді у відпустці та тимчасовою непрацездатністю до 17.12.2020р. включно.

Суддя М.М. Аракелян

.