Рішення № 93663637, 21.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7648/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДМС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, місцезнаходження: вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання видати посвідку, -

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 до Головного управління ДМС України в Одеській області, у якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМСУ в Одеській області від 22.10.2019 року про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 , строком дії до 05.09.2019 року, та посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 , строком дії до 10.07.2020 року громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 );

зобов`язати Головне управління ДМС України в Одеській області видати посвідку на тимчасове проживання в Україні громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/7648/19 о 11:01:41 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 16.01.2020 року, витребувано у Головного управління ДМС України в Одеській області матеріали особової справи громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 .

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Аракелян М.М. на лікарняному судове засідання перенесене на 06.02.2020 року.

21.01.2020 року за вх.№2663/20 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із витребуваними ухвалою суду від 21.12.2019 року матеріалами особової справи позивача.

31.01.2020 року за вх.№4522/20 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

У судове засідання 06.02.2019 року сторони не з`явились, про дату, час та місце судового засідання сповіщені належним чином та завчасно. 06.02.2020 року за вх.№5389/20 від представника позивача та за вх.№5390/20 від представника відповідача надійшли заяви про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року вирішено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.03.2020 року.

02.03.20202 року за вх.№9345/20 від представника позивача надійшла уточнена позовна заява.

Згідно наданих уточнень позивач просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМСУ в Одеській області від 22.10.2019 року про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 , строком дії до 05.09.2019 року, та посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 , строком дії до 10.07.2020 року громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 );

визнати посвідку на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_3 строком дії з 23.07.2018 року по 23.07.2019 року, видану громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 , такою, що була видана на законних підставах і була дійсна до закінчення встановленого в ній строку;

зобов`язати Головне управління ДМС України в Одеській області видати посвідку на тимчасове проживання в Україні громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За клопотанням представника позивача підготовче засідання, призначене на 12.03.2020 року, було відкладено на 01.04.2020 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року провадження у справі №420/7648/19 зупинено до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 року провадження у справі поновлено, призначено підготовче засідання на 27.08.2020 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, призначено підготовче засідання на 15.09.2020 року, а у зв`язку із проведенням дезінфекції та протиепідеміологічних заходів у приміщенні суду перенесено на 05 жовтня 2020 р.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 20.10.2020 року.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному судове засідання призначено на 04.11.2020 року.

02.11.2020 року за вх.№45870/20 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

04.11.2020 року за вх.№ЕП/19915/20 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Керуючись ч.3 ст. 194 КАС України було прийнято рішення продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

В обґрунтування вимог позову представник позивача зазначив, що громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 10.07.2019 отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 строком дії до 10.07.2020 року. Однак, оскаржуваними рішеннями Головного управління ДМСУ в Одеській області вказану посвідку та посвідку серії НОМЕР_1 скасовано з підстави пп.1, 4 пункту 63 Порядку №322. Представник позивача вважає вказані рішення протиправними, оскільки:

по-перше, територіальний орган міграційної служби під час вирішення питання щодо наявності підстав для видачі посвідки на тимчасове проживання не виявив ніяких порушень або підстав, які б унеможливлювали надання відповідного документа;

по-друге, за час перебування на території України позивач не вчиняв жодних дій, що могли б свідчити про наявність обставин, що відповідають пп.1, 4 пункту 63 Порядку №322, одружився з гр. ОСОБА_3 та має намір займатися бізнесом в Україні.

У відзиві на позовну заяву представник Головного управління не погодився із заявленими позовними вимогами та зазначив, що позов задоволенню не підлягає, адже оскаржувані рішення про скасування посвідок на тимчасове проживання були прийняті з урахуванням інформації, яка надійшла до Головного управління від територіальних органів СБУ в м. Києві та Київській області. Згідно наданої інформації позивач вчиняв дії, що містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.358 КК України, та створюють загрозу національній безпеці України. З огляду на надання вказаної інформації Головне управління прийняло оскаржувані рішення. Представник відповідача звертає увагу на те, що СБУ розцінює дії позивача як такі, що можуть нести загрозу громадянському порядку, здоров`ю, захисту прав та законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. З огляду на наявність підстав для прийняття оскаржуваних рішень представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У відповіді на відзив (вх.№4522/20 від 31.01.2020 року) представник позивача зазначив, що при прийнятті рішення Головне управління ДМС України в Одеській області не надало належної оцінки отриманій інформації Служби безпеки України та чинило дії, не виконавши свій обов`язок щодо перевірки всебічності та повноти отриманої інформації. Звернення територіальних органів СБУ до відповідача містило прохання щодо прийняття рішення на підставі наданої інформації, а не про скасування посвідок, що, на переконання представника позивача, свідчить про необхідність проведення перевірки вказаних обставин. Матеріали особової справи позивача не містять однозначних доказів вчинення ОСОБА_2 будь-яких правопорушень, а окремі документальні підтвердження обставин доводять відсутність у діях позивача ознак кримінальних правопорушень. Так, з огляду на недоведеність обставин, що покладені в основу оскаржуваних рішень, останні підлягають скасуванню.

Розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є громадянином Сирійської Арабської Республіки згідно паспортного документу НОМЕР_6 (а.с.64-67).

Позивач перебував на території України з 25.04.2018р. легально згідно посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_4 (а.с.70-71) та посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 (строком дії до 10.07.2020 року) (а.с.15).

Суд також встановив, що позивач посилається в позовній заяві на отримання ним першої посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 , строком дії до 05.09.2019р., при цьому її копію до позовної заяви не додає та просить скасувати рішення відповідача про скасування цієї посвідки.

Натомість, відповідач стверджує, що ОСОБА_2 вперше документований посвідкою серії НОМЕР_4 терміном дії до 23.07.2019р., а матеріалах (копії) наданої ним особової справи ОСОБА_2 надає копію посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_3 .

В матеріалах позовної заяви міститься копія рішення ГУДМСУ в Одеській області від 22.10.2019р. №1134/19 (а.с.26) про скасування посвідки на тимчасове проживання саме серії НОМЕР_1 строком дії до 05.09.2019р., проте копія такого рішення відсутня в наданих ГУДМСУ в Одеській області матеріалах особової справи позивача.

30.09.19 року за №51/30-1682 від Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області до Державної міграційної служби надійшов лист, у якому визначено, що позивач ОСОБА_1 з метою незаконної легалізації на території України уклав фіктивний шлюб з громадянкою України, надав неправдиві відомості до органів державної влади та органів місцевого самоврядування для пришвидшення реєстрації фіктивного шлюбу, підробив штамп місця реєстрації у посвідці на тимчасове проживання, що свідчить про наявність у діях вказаної особи ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.358 КК України. З огляду на вказані обставини Головне управління просило розглянути питання про скасування позивачу посвідки на тимчасове проживання в Україні (а.с.81-82).

Вказаний лист разом із доданими до нього матеріалами 17.10.2019р. було перенаправлено для розгляду до Головного управління ДМС України в Одеській області (а.с.80).

22.10.2019 року головним спеціалістом відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та ОБГ управління у справах іноземців та ОБГ ГУДМС України в Одеській області складено Висновок про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.103), у якому вказано посвідку на тимчасове проживання в Україні громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , №НОМЕР_2 терміном дії до 10.07.2020 року скасувати та вважати такою, що підлягає вилученню.

Рішенням про скасування посвідки на тимчасове проживання вих..№1134/19 від 22 жовтня 2019 року скасовано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 10.07.2019 року терміном дії до 10.07.2020 року (а.с.106) на підставі п.п.1,4 п.63 Порядку, затвердженого постановою Кабміну України від 25.04.2018р. №322.

Крім цього, Рішенням за аналогічним вихідним номером від 22.10.2019 року було скасовано і посвідку серії НОМЕР_1 строком дії до 05.09.2019 року (а.с.26 - копія надана позивачем).

Вважаючи вказані рішення протиправними позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, є Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773).

Визначаючись із основним поняттями, визначеними чинним законодавством, суд зазначає, що згідно ч.1 ст.1 Закону №3773 іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом;

посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Згідно ч.14 ст.4 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.

Згідно ч.3, 14 ст.5 Закону №3773 Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

У відповідності до ч.1 ст.5-1 Закону №3773 строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства становить:

1) у випадку, визначеному частиною четвертою статті 4 цього Закону, - строк дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства;

2) у випадку, визначеному частиною п`ятою статті 4 цього Закону, - строк реалізації проекту міжнародної технічної допомоги, який зазначається в реєстраційній картці проекту;

3) у випадку, визначеному частиною дванадцятою статті 4 цього Закону, - два роки;

4) у випадку, визначеному частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, - період навчання, який зазначається в документі, що підтверджує факт навчання в Україні;

4-1) у випадку, визначеному частиною двадцятою статті 4 цього Закону, - три роки;

5) в усіх інших випадках, визначених статтею 4 цього Закону, - один рік.

Частина 3 вказаної статті передбачає, що строк дії посвідки на тимчасове проживання може бути продовжено необмежену кількість разів, за наявності підстав, передбачених законом.

Згідно ст.5-3 Закону №3773 посвідка на тимчасове проживання видається у десятиденний строк з дня отримання заяви про її оформлення або продовження строку дії посвідки.

Іноземець або особа без громадянства подає документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання не пізніш як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії.

На час вирішення справи в суді з наданих сторонами доказів із достовірністю встановлено лише документування ОСОБА_1 посвідкою на тимчасове проживання серії НОМЕР_5 від 10.07.2019р. строком дії до 10.07.2020р. (а.с.15, 62,63), виданою в порядку обміну попередньої посвідки за заявою позивача від 25.06.2019р. (а.с.62,63).

Щодо першої посвідки, якою був документований позивач, в матеріалах справи відсутні докази, що відповідають вимогам належності (ст.73 КАС України) та достовірності (ст.75 КАС України) та дозволяють встановити, який саме документ (серія, номер) був виданий ОСОБА_1 для посвідчення його особи та права тимчасового проживання в Україні.

На виконання вказаних вище норм позивачем було отримано посвідку про тимчасове проживання серії НОМЕР_3 , а у зв`язку із завершенням строку її дії з 10.07.2019 року отримано посвідку № НОМЕР_2 .

Згідно ч.1 ст.23 Закону №3773 нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України №322 від 28.04.2018 року затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок №322).

Згідно п.1 Порядку №322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Згідно пп.1, 4 п.63 Порядку №322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі:

отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих

коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

У відповідності до п.64-66 Порядку №322 рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття.

Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.

Абзацом 1 п.68 Порядку №322 встановлено, що іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення (крім випадку, визначеного підпунктом 6 пункту 63 цього Порядку).

Згідно п.71 Порядку №322 Посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі скасування посвідки.

Представник відповідача зазначає, що Головне управління в основу рішення від 22.10.2019 року про скасування посвідки поклало обставини, вказані у Листі Головного управління СБУ від 30.09.2019 року. Проте, у Листі територіальний орган Служби безпеки України не вимагав скасувати посвідку на тимчасове проживання, а просив розглянути питання щодо її скасування з огляду встановлених обставин щодо дій позивача.

Це означає, що Головне управління ДМС України в Одеській області мало б проаналізувати викладені у листі обставини, співставити їх з наявними доказами та дійти висновку про наявність або відсутність підстав для скасування посвідки на тимчасове проживання позивача. Натомість, як вбачається із висновку від 22.10.2019 року, Головне управління сприйняло надходження інформації від територіального органу СБУ як обов`язок скасувати посвідку на тимчасове проживання без надання оцінки обставинам та доказам на підтвердження отриманої інформації.

Стосовно укладання фіктивного шлюбу між позивачем громадянином Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 та громадянкою України ОСОБА_3 у матеріалах особової справи є документи, є що 26.04.2018 року позивач та ОСОБА_3 подали до Печерського районного у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві заяву про державну реєстрацію шлюбу (а.с.97-98), 27.04.2018 року подали заяву про скорочення місячного терміну державної реєстрації шлюбу у зв`язку із проживанням однією сім`єю та очікуванням на народження дитини (а.с.96). Згідно Актового запису про шлюб №724 від 27.04.2018 року шлюб було зареєстровано (а.с.99-100) та видано Свідоцтво про шлюб (а.с.13).

Всі правовстановлюючі документи на підтвердження статусу осіб як подружжя є діючими, а доказів зворотного до суду не надано.

Щодо підробки штампу місця реєстрації позивача за місцерозташуванням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Київської області:

на підтвердження факту підробки штампу у Головного управління ДМС України в Одеській області наявний Лист Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Київської області №1-12/976 від 05.09.2019 року щодо відсутності даних про проведення реєстрації місця проживання та про припущення, що вказана особа була зареєстрована по підробному штампу реєстрації місця проживання (а.с.86-87), Повідомлення №06-20/697 про зняття з місця проживання особи від 25.06.2019 року (а.с.88), Лист Виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Київської області №1257 від 02.07.2019 року (а.с.89). Однак, вказані документи лише побічно свідчать про невідповідність записів та їх відсутність, що автоматично не може свідчити про провину позивача у вчиненні кримінального проступку. Більше того, зазначення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Київської області про факт підробки штампу реєстрації місця проживання є лише припущенням, непідтвердженим фактом та не може розцінюватись суб`єктом владних повноважень як доведена підстава для формування висновків;

Щодо доведеності вини позивача у вчиненні кримінальних правопорушень:

Головне управління СБ України у м. Києві та Київській області зазначило, що здійснюється комплекс контррозвідувальних та слідчих (розшукових) заходів в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №220180000000000052, в межах чого і встановлено обставини, про які повідомлено міграційний орган. Натомість, вказана інформація не містить даних щодо правового статусу позивача у вказаному провадженні, а також даних щодо ухвалення судом вироку за фактом кримінального правопорушення щодо позивача.

З огляду на проведений судом аналіз обставин, покладених в основу прийнятого рішення від 22.10.2029 року, встановлено, що відсутні належні та допустимі докази, які з належною мірою обґрунтування свідчили б про їх відповідність підставам, визначеним пп.1,4 п. 63 Порядку №322. Більше того, оскаржуване рішення та Висновок не містять підстав для оцінки вказаних дій як таких, що загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ДМСУ в Одеській області від 22.10.2019 року про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 , строком дії до 10.07.2020 року громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , та, як наслідок, про необхідність його скасування.

Щодо рішення ГУ ДМСУ в Одеській області від 22.10.2019 року про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 , строком дії до 05.09.2019 року суд зазначає наступне.

Надані до суду матеріали особової справи не містять документів, на підставі яких було прийнято вказане рішення. Більше того, Висновок від 22.10.2019 року складено лише стосовно скасування посвідки № НОМЕР_2 , строком дії до 10.07.2020 року, а у наданих матеріалах особової справи таке рішення відсутнє. Суд наголошує також, що у вказаному рішенні скасовано посвідку НОМЕР_1 , тоді як позивач перебував на території України до 10.07.2019 року на підставі посвідки серії НОМЕР_3 (а.с.70-71).

Суд не може надавати оцінку вказаному рішенню в силу відсутності у матеріалах особової справи документальних підтверджень підстав його прийняття. Крім цього, дані щодо її номеру свідчать про відсутність правового зв`язку між посвідкою серії ТР№216708 та позивачем, а термін її дії сплинув до прийняття рішення. Тобто, в контексті наявності порушеного права та необхідності його захисту вказане рішення не створює для позивача ніяких юридичних наслідків, а тому його скасування не може забезпечити захист його прав.

За аналогічних підстав суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги, визначеної позивачем в уточненій позовній заяві, про визнання посвідки на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_3 строком дії з 23.07.2018 року по 23.07.2019 року, виданої громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , такою, що була видана на законних підставах і була дійсна до закінчення встановленого в ній строку. По-перше, рішення щодо її недійсності відповідачем не приймалось. По-друге, визнання документа таким, що прийнятий на законних підставах, є обставиною, за допомогою якої суд надає оцінку оскаржуваним рішенням та діям суб`єкта владних повноважень, а не самостійною позовною вимогою в розумінні ч.1 ст.5 КАС України.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДМСУ в Одеській області від 22.10.2019 року про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 , строком дії до 10.07.2020 року громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 .

Згідно з ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477- ІV від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу держав на дотримання принципу «належного урядування».

Так у рішенні суду «Рисовський проти України» Європейський суд зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Крім того, ст.3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

Оцінюючи дії відповідача, як суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах щодо прийняття висновку та оскаржуваного рішення, суд встановив порушення відповідачем вимог чинного законодавства, яким встановлено, що посвідка про тимчасове проживання є дійсною протягом року від дня її видачі.

Суд констатує, що позивач не відмовлявся та не відкликав жодної із заявлених позовних вимог, проте у клопотанні від 02.11.20р., підтримуючі позовні вимоги, зауважив, що потреба у відновленні йому посвідки на тимчасове проживання відпала у зв`язку із оформленням ним дозволу на імміграцію та отримання посвідки на постійне проживання.

Вказані обставини при вирішенні даного спору по суті означають, що на момент ухвалення рішення у спорі порушене право позивача не забезпечується задоволенням його позовної вимоги про зобов`язання відповідача видати йому посвідку на тимчасове проживання в Україні, що є достатньою та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 769 грн. (а.с.4) та 840,80 грн. при поданні уточнень позовної заяви (а.с.195).

Суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДМС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384) за рахунок бюджетних асигнувань на користь громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп., поклавши ці витрати на відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДМС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, місцезнаходження: вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання видати посвідку - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДМСУ в Одеській області від 22.10.2019 року про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 , строком дії до 10.07.2020 року громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДМС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384) за рахунок бюджетних асигнувань на користь громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено 21.12.2020р. у зв`язку із перебуванням судді у відпустці та тимчасовою непрацездатністю до 17.12.2020р. включно.

Суддя М.М. Аракелян

.