Рішення № 93663031, 09.12.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2020 року № 320/2390/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Київської області, третя особа: Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до УСЗН Васильківської РДА Київської області, третя особа: Департамент соціального захисту населення Київської ОДА, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Київської області встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення інваліда війни встановленого зразка.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, брав безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як особа рядового складу військових формувань та отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Позивач зазначив, що за результатом розгляду його звернення до Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області про встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення відповідач відмовив йому у наданні такого статусу у зв`язку з відсутністю доказів залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони.

Позивач вважає вказану відмову протиправною та зазначає, що він виконував роботи по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як особа рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР та інших військових формувань, яка стала особою з інвалідністю внаслідок захворювання, одержаного під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, про що були надані відповідні документи. Отже, відповідачем при вирішенні спірних питань, неправомірно застосовано п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ замість п.2 ч.2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

На виконання вимог ухвали від 17.03.2020 на адресу 04.05.2020 суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви разом із уточненим адміністративним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Вказаною ухвалою встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Проте відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, суд керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області.

Позивач є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Київською обласною державною адміністрацією.

Статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджується довідкою Київської обласної державної адміністрації №1910 від 23.05.2006.

Згідно з актом огляду МСЕК сер. КИО-І №260575 від 12.05.2006, позивачу з 12.05.2006 встановлено ІІ групу інвалідності довічно, внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

З експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС вбачається, що Центральна міжвідомча експертна комісія на засіданні № 05-06 від 28.03.2006, розглянувши документацію ОСОБА_1 з питання зв`язку захворювання (інвалідності) з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дійшла висновку, що захворювання позивача пов`язані з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 від 09.04.1983 та трудової книжки серії НОМЕР_4 від 14.07.1982позивач у період з 09.04.1983 по 24.05.1985 проходив строкову військову службу.

Також з трудової книжки вбачається, що позивач у період з 18.11.1985 по 11.07.1990 працював на посаді водія 3-го класу в Військторзі №418.

На виконання Наказу Командуючого військами Червонознаменного Київського військового округу від 06.06.1986 №063, робітник Військторгу №418 - ОСОБА_1 , з перших днів аварії приймав участь у торгово-побутовому забезпеченні учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, виїжджаючи в район 30-км зони відчуження, а саме 07.05.1986 перебував в м. Чорнобиль.

Позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Київської області із заявою про встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення, однак листом від 07.10.2019 №01-42 повідомлено про відсутність документів, які підтверджують участь ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, що унеможливлює встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, гарантії щодо створення належних умов для їх життєзабезпечення визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону №3551-XII, до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Частиною 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ встановлено, що до інвалідів війни належать, зокрема: особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами (пункт 2); інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи (пункт 9).

Таким чином, пунктом 2 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ визначено окремі категорії осіб, яким може бути надано статус інваліда війни, зокрема: - особі з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР та інших військових формувань, яка стала особою з інвалідністю внаслідок захворювання, одержаного під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

Отже, умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 2, 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, є:

1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Згідно з п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Положення №302) визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія Закону №3551-ХІІ.

Пунктом 10 Положення №302 встановлено, що посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII), учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986 - 1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі -Положення №302, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин).

Згідно з пунктом 2 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 3 Положення №302 передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

Згідно з абзацом 2 пункту 7 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до пункту 10 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Зі змісту листа Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації від 07.10.2019 №01-42 вбачається, що відмова позивачу у наданні статусу інваліда війни мотивована відсутністю у наданих документах інформації щодо підтвердження факту особистої участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивач був залучений до участі ліквідації наслідків на ЧАЕС як особа рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР та інших військових формувань.

Вказане підтверджується архівною довідкою Міністерства оборони України №40612 від 23.12.2007, довідкою Міністерства оборони №6 від 21.11.2007, відмітками з військового квитка № НОМЕР_5 та відомостями з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 .

Також судом встановлено, що позивачу встановлено довічно ІІ групу інвалідності в зв`язку з захворюванням, пов`язаним із роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Отже, позивач є особою з інвалідністю з числа осіб рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР та інших військових формувань, яка стала особою з інвалідністю внаслідок захворювання, одержаного під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, відповідно, належить до інвалідів війни в розумінні п. 2 ч. 2 ст.7 Закону №3551-ХІІ.

Відтак, відмова відповідача у встановленні ОСОБА_1 статусу інваліда війни є протиправною, а порушене право позивача на встановлення статусу інваліда війни підлягає поновленню шляхом зобов`язання Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації встановити позивачеві статус особи з інвалідністю внаслідок війни.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем як суб`єктом владних повноважень суду не надано.

Таким чином, з огляду на зазначене, з метою забезпечення ефективного та належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати відповідача встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

3. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Київської області встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни встановленого зразка.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.