Рішення № 93661503, 03.12.2020, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 року м.Херсон Справа № 923/1804/14 (923/743/20)

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., за участю секретаря судового засідання Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" (01133 м.Київ, вул.Генерала Алмазова, буд.18/7, кімната 417, ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 37001696 )

до Відповідача: Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" (73011, м.Херсон вул.Адмірала Макарова,203, ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 32702078)

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу

в межах справи про банкрутство за заявою Кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю "Метизний завод "Шплінт.УА" (місцезнаходження - м. Кам`янське (раніше Дніпродзержинськ), 3-й Баглійський провулок, буд.1-Ж, код ЄДРПОУ 36826164) до Боржника: Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" (місцезнаходження - м. Херсон, вул. Адмірала Макарова, 203, код ЄДРПОУ 32702078)

За участю представників:

від позивача - адвокат Варшамян Т.Г., ордер серії КР №65619 від 13.07.2020р.

від відповідача - не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду Херсонської області перебуває справа №923/1804/14 про банкрутство за заявою Кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю "Метизний завод "Шплінт.УА" (місцезнаходження - м. Кам`янське (раніше Дніпродзержинськ), 3-й Баглійський провулок, буд. 1-Ж, код ЄДРПОУ 36826164) до Боржника: Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" (місцезнаходження - м. Херсон, вул. Адмірала Макарова, 203, код ЄДРПОУ 32702078).

27.07.2020р. до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС Укрспецтехніка" до Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" (в подальшому відповідач, боржник) про стягнення заборгованості у розмірі 158683,96 грн., пені 24153,48 грн., штрафу 9637,49 грн., інфляційних нарахувань 4048,96 грн., процентів річних 4057,55 грн., суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50500,33 грн., судовий збір.

Ухвалою від 31.07.2020р., суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження

25.08.2020 від сторони Відповідача на адресу суду надійшло клопотання про продовження строку подання відзиву та про відкладення розгляду справи (вих.№ 257/07 від 25.08.2020р.) з мотивів встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Ухвалою від 26.08.2020р. суд клопотання відповідача Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" про продовження строку на подання відзиву та відкладення розгляду справи задовольнив, продовжив відповідачу Акціонерному товариству "Таврійська будівельна компанія" строк на подання відзиву, встановивши його - до 05.10.2020р., розгляд справи відкладено до 05.10.2020р. При цьому, ухвалено призначити участь позивача у підготовчому засіданні в режимі відео конференції.

02.10.2020р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за яким АТ «ТБК» повідомляє, що відповідно до платіжного доручення 01.10.2020р. №14351 сплатило заборгованість в розмірі 10203,23 грн., таким чином станом на 01.10.2020р. заборгованість за договором купівлі-продажу №УС 2076 складає 148480,73 грн. В частині стягнення пені, штрафу просили відмовити в задоволенні, враховуючи ст.258 ЦК України, позовна давність є строком для пред`явлення позову особою, право якої порушене. Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Відтак про порушення свого права позивач дізнався: 10.06.2019р. за видатковою накладною № 42223 від 11.04.2019р., 14.06.2019р. за видатковою накладною № 42266 від 15.04.2019р., 02.07.2019р. за видатковою накладною № 42498 від 02.07.2019р., 15.07.2019р. за видатковою накладною № 42650 від 15.05.2019р., 15.07.2019р. за видатковою накладною № 42672 від 16.05.2019р., 26.07.2019р. за видатковою накладною № 42823 від 27.05.2019р. Річний строк позовної давності почав свій перебіг: за видатковою накладною № 42223 з 10.06.2019р. - сплинув 10.06.2020р. за видатковою накладною № 42266 з 14.06.2019р. - сплинув 14.06.2020р. за видатковою накладною № 42498 з 02.07.2019р.- сплинув 02.07.2020р. за видатковою накладною № 42650 з 15.07.2019р.- сплинув 15.07.2020р. за видатковою накладною № 42672 з 15.07.2019р.- сплинув 15.07.2020р., за видатковою накладною № 42823 з 26.07.2019р. - сплинув 26.07.2020р. Позовна заява за вимогами позивача щодо нарахування та стягнення з відповідача пені та штрафу за невиконання зобов`язання по Договору купівлі-продажу № УС 2076 від 13.03.2019 було подано до господарського суду Херсонської області 27 липня 2020р., позовна давність за відповідними вимогами спливла. В частині стягнення інфляційних нарахувань та процентів просили відмовити в задоволенні, враховуючи наявність діючого мораторію на задоволення вимог кредиторів. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, просили зменшити їх розмір, оскільки відповідач вважає, що позивачем не доведено належними доказами співрозмірність заявленому позову з урахуванням його ціни та незначної складності справи розміру понесеним витратам на оплату професійної правничої допомоги в господарській справі № 923/1804/14 (923/743/20), у зв`язку з чим просили суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Ухвалою від 05.10.2020р. враховуючи заявлене клопотання представником позивача для подання відповіді на відзив, розгляд справи відкладено на 02.11.2020 року.

26.10.2020р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за якою позивач уточнивши вимоги, підтвердив, що відповідачем дійсно перераховано заборгованість в розмірі 10203,23 грн. на виконання спірного договору. Щодо спливу строків позовної давності за деякими видатковими накладними відповідач, посилаючись на норми ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст.216, ч.ч. 1-2 ст. 217, ч. 1 ст. 230 ГК України, норми ст. 549, ч. 2 ст. 551, ч. 2 ст. 252, ст. 253, ч. 1 ст. 255, ст. 256, ст. 257, ст. 258, ст. 266 ЦК України, що річний строк позовної давності за видатковими накладними №42223, №42266, №42498, №42650, №42672, №42823 сплинув до дня подання позовної заяви. Не дивлячись на дещо хибне визначення відповідачем дат, коли позивач дізнався про порушення свого права, та дат початку перебігу строків позовної давності за переліченими видатковими накладними, погоджуємось із твердженням, що річний строк позовної давності за видатковими накладними № 42223, №42266, №42498, №42650, №42672 дійсно сплинув до дня подання позовної заяви. Проте, строк позовної давності за видатковою накладною №42823 від 27.05.2019 не сплинув, оскільки граничним днем оплати було 26.07.2019, тому строк позовної давності почав свій перебіг 27.07.2019 та закінчився 27.07.2020, а позовна заява була подана 23.07.2020, що підтверджується поштовою накладною №0740027350023, описом вкладення у цінний лист №0740027350023 та фіскальним чеком листа №0740027350023. При цьому, мораторій поширюється на задоволення вимог кредиторів, зокрема, по грошових зобов`язаннях, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, то твердження відповідача про те, що штрафні санкції за порушення виконання зобов`язань не нараховуються, є хибними. Мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. Також просили стягнути суму правничої допомоги, наведено відповідні обґрунтування.

У висновку відповіддю на відзив, позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" заборгованості у розмірі 148480,73 грн., пені 21617,74 грн., штрафу 8895,88 грн., інфляційних нарахувань 3637,88 грн., проценти річних 3671,90 грн., суму судового збору у розмірі 2794,56 грн., суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 59910,33 грн.

Ухвалою від 02.11.2020р. розгляд справи відкладено до 17.11.2020р.

17.11.2020р. відповідачем подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, з відповідним обґрунтуванням.

Ухвалою від 17.11.2020р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 03.12.2020р.

02.12.2020р. від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 03.12.2020р. оголошена вступна та резолютивна частина рішення у справі.

І. Стислий виклад позиції позивача.

13 березня 2019 року між позивачем і відповідачем укладено договір купівлі-продажу №УС 2076. Згідно пункту 1.1 Договору, продавець, на умовах, визначених у Договорі, зобов`язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити продукцію (Товар), вказану в рахунках-фактурах та/або специфікаціях та/або видаткових накладних. Відповідно до пункту 2.1 Договору, вартість партії Товару згідно Договору узгоджується сторонами та вказується в рахунках-фактурах або специфікаціях до Договору; сторони домовились, що ціна Товару, визначена сторонами, вважається звичайною та відповідає рівню справедливих ринкових цін згідно чинного законодавства. Пунктом 2.2 Договору визначено, що вартість Договору складає 70 000 (сімдесят тисяч) грн. Однак, попри положення цього пункту, позивач поставив, а відповідач прийняв Товар за видатковими накладними, що містять посилання на спірний Договір, загальна вартість Товару за якими перевищує вказану суму, а відтак, вважаємо таку умову Договору зміненою сторонами шляхом неодноразового вчинення конклюдентних дій, спрямованих на фактичне збільшення ціни Договору. В силу положення пункту 2.4 Договору покупець, на підставі виписаних рахунків-фактур та видаткових накладних продавця, протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання партії Товару вносить на поточний рахунок продавця оплату в розмірі 100% вартості Товару; сторони можуть змінити умови оплати, виклавши їх в специфікації або додатковій угоді. Згідно пункту 3.1 Договору, передача Товару здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами та в строк, узгоджений сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях до Договору. Пунктом 3.3 Договору передбачено, що датою передачі Товару вважається дата, яка вказана у підписаній сторонами видатковій накладній.

На виконання Договору позивачем неодноразово поставлявся Товар відповідачеві, що підтверджується, зокрема, видатковими накладними №42223 від 11.04.2019, №42266 від 15.04.2019, №42498 від 03.05.2019, №42650 від 15.05.2019, №42672 від 16.05.2019, №42823 від 27.05.2019, №43206 від 20.06.2019, №43212 від 21.06.2019, №43465 від 10.07.2019, №43512 від 16.07.2019, №43811 від 05.08.2019, №43833 від 06.08.2019, №43949 від 14.08.2019, №43971 від 16.08.2019, №44026 від 21.08.2019, №44043 від 21.08.2019, №44209 від 02.09.2019, №44316 від 09.09.2019, №44353 від 10.09.2019, №44548 від 24.09.2019, №44753 від 07.10.2019, №45018 від 25.10.2019, №45343 від 14.11.2019, №45422 від 20.11.2019, №45565 від 28.11.2019, оплата за Товар за якими була здійснена зі значним неодноразовим порушенням строку, обумовленого пунктом 2.4 Договору, або за якими оплата взагалі відсутня, внаслідок чого на день подання цієї позовної заяви утворилась загальна заборгованість у розмірі 158 683 гривні 96 копійок.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, у разі порушення покупцем строків оплати за переданий Товар, продавець має право стягнути, а покупець зобов`язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.

Таким чином, розмір пені за прострочення оплати за Товар або за період у шість місяців (за видатковими накладними, за якими оплата відсутня) від останнього дня, коли оплата мала бути здійснена, за кожною накладною у сумі нараховано пені у розмірі 24 153,48 гривні.

Згідно пункту 5.1 Договору, за прострочення оплати понад 15 днів покупець сплачує продавцю, крім пені, додатково штраф у розмірі 5% вартості Товару, вказаного у видатковій накладній. Оскільки відповідач порушив строки оплати за всіма переліченими вище видатковими накладними (крім видаткових накладних №42223 та №42266), то він має сплатити штраф всього у розмірі 9 637,49 гривень.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, розмір інфляційних нарахувань на суму боргу (крім боргу за видатковими накладними № 42223 та № 42266) складає в загальній сумі 4048,96 гривень.

Крім стягнення штрафних санкцій чинне законодавство передбачає захід відповідальності за порушення грошового зобов`язання, який одночасно є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, - 3% річних від суми боргу. Тож, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних за прострочення платежів буде складати всього 4 057,55 гривень.

Окрім цього, попередній розмір витрат позивача, понесених у зв`язку з отриманням професійної правничої допомоги за договором професійної правничої допомоги №13/07 від 13.07.2020, складає 50 500,33 гривень, які позивач просить стягнути з відповідача.

Керуючись викладеним, позивач вважає обставини справи, на які посилається як на підставу своїх грошових вимог до відповідача, доведеними в силу подання належних допустимих достовірних та достатніх доказів, які у своїй сукупності доводять обґрунтованість вимог, тому просив задовольнити позовні вимоги повністю.

У відповіді на відзив позивач підтвердив, що відповідачем дійсно перераховано суму в розмірі 10 203, 23 грн. на виконання спірного договору, що підтверджується платіжним дорученням №14351 від 01.10.2020р., а відтак сума основної заборгованості за спірним договором складає 148 480, 73 грн. Стосовно спливу строків позовної давності за деякими видатковими накладними. З цього приводу відповідач, посилаючись на норми ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст.216, ч.ч. 1-2 ст. 217, ч. 1 ст. 230 ГК України, норми ст. 549, ч. 2 ст. 551, ч. 2 ст. 252, ст. 253, ч. 1 ст. 255, ст. 256, ст. 257, ст. 258, ст. 266 ЦК України, положення п.5.1 спірного договору, зазначає, що річний строк позовної давності за видатковими накладними №42223, №42266, №42498, №42650, №42672, №42823 сплинув до дня подання позовної заяви. Не дивлячись на дещо хибне визначення відповідачем дат, коли позивач дізнався про порушення свого права, та дат початку перебігу строків позовної давності за переліченими видатковими накладними, погоджуємось із твердженням, що річний строк позовної давності за видатковими накладними №42223, №42266, №42498, №42650, №42672 дійсно сплинув до дня подання позовної заяви. Проте, строк позовної давності за видатковою накладною №42823 від 27.05.2019 не сплинув, оскільки граничним днем оплати було 26.07.2019, тому строк позовної давності почав свій перебіг 27.07.2019 та закінчився 27.07.2020, а позовна заява була подана 23.07.2020, що підтверджується поштовою накладною №0740027350023, описом вкладення у цінний лист №0740027350023 та фіскальним чеком листа №0740027350023.

Щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів та заборону примусового виконання рішень позивач заперечує з огляду на наступне. Дійсно, 24.12.2014 Господарським судом Херсонської області постановлено ухвалу про порушення справи про банкрутство у справі № 923/1804/14, якою, зокрема, з посиланням на норму статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що містять майнові вимоги до Публічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" та заборонено боржнику виконання вимог, на які поширюється мораторій. Ухвалою від 04.09.2017 у справі № 923/1804/14 Господарський суд Херсонської області відкрив процедуру санації акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія".

Однак, відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що діяв на день постановлення ухвали від 24.12.2014р., та відповідно до норми частини 1 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, який діє з 21.04.2019р., мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Таким чином, оскільки мораторій поширюється на задоволення вимог кредиторів, зокрема, по грошових зобов`язаннях, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, то твердження відповідача про те, що не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання та три проценти річних від простроченої суми за порушення виконання зобов`язань, є хибними. Мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу, то позивач заперечує стосовно викладеного стороною відповідача у відзиві та вказує, що ані у Розрахунку ціни позовної заяви та попередньому розрахунку суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, ані у акті прийому-передачі №1 наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 21.07.2020 до договору № 13/07 професійної правничої допомоги від 13.07.2020, що додані до позовної заяви, не міститься посилання на вивчення судової практики адвокатом, а, відповідно, і гонорар за це не сплачувався. Тому питання про те чому сторона відповідача вирішила зазначити про таке залишається відкритим, а твердження - необґрунтованим, оскільки у пункті 1 договору №13/07 професійної правничої допомоги від 13.07.2020 зазначено, що «В порядку та на умовах, передбачених цим Договором Бюро зобов`язується надати Клієнтові професійну правничу допомогу, а Клієнт зобов`язується прийняти цю допомогу та сплатити за неї гонорар (винагороду), а також компенсувати фактичні витрати на її надання в рамках ведення судової справи за позовом Клієнта до акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» (ЄДРПОУ 32702078) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № УС 2076 від 13.03.2019. укладеного між Клієнтом та ТОВ «Таврійська будівельна компанія»...». Зазначення абревіатури «ТОВ» замість «АТ» є суто технічною опискою, оскільки в першій частині речення чітко ідентифіковано відповідача за правильною організаційно-правовою формою, назвою, ідентифікаційним кодом в ЄДРПОУ, номером та датою спірного договору, що у своїй сукупності унеможливлюють будь-які спори з приводу укладення та виконання договору професійної правничої допомоги в рамках саме цієї судової справи. Засвідченою копією додаткової угоди №1 від 06.10.2020 до договору №13/07 професійної правничої допомоги від 13.07.2020, ця описка виправлена.

Підписання директором позовної заяви та усіх доданих до неї документів не свідчить про те, що ці документи були складені та підготовлені у паперовому вигляді особисто директором. Підписання директором документів, складених адвокатом, здійснено з урахуванням свободи вибору підписанта позову, що передбачена нормою частини 2 статті 162 ГПК України: позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Має місце змішання понять «витрати на професійну правничу допомогу адвоката» (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК) та «суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги» (п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК). Тому вартістю відправки (109, 60 грн.) позову та доданих до нього документів у паперових копіях на адресу суду та відповідача засобами АТ «Укрпошта», про які зазначає відповідач, є сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, а позивач просить стягнути витрати за труд адвоката з підготовки та здійснення відправки вказаних документів. В той же час позивач зазначає, що відповідно до протоколу погодження гонорару від 13 липня 2020 року до договору №13/07 про надання професійної правничої допомоги від 13.07.2020 вартість інших витрат (на пальне, на канцелярське та організаційно-технічне забезпечення, на відправку поштових відправлень), пов`язаних з виконанням договору, входить до вартості гонорару. Щодо того, хто може роздрукувати та відправити документи на адресу суду та відповідача, то сторона відповідача не наділена правом вирішення цього питання жодною нормою ГПК України чи будь-якого іншого чинного нормативно-правового акту. Це стосується правовідносин суто між договірними сторонами, тобто адвокатським бюро та позивачем.

31.07.2020 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, якою призначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Відповідно до частини 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи; загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Таким чином не дивлячись на ціну позову, характер справи, що розглядається, не дає підстав вважати її малозначною, а тому доводи відповідача з цього приводу не заслуговують на увагу. Стосовно впливу рішення по справі на ділову репутацію позивача зазначаємо, що якщо позивач не буде стягувати зі своїх боржників (які місяцями, а то й роками, не виконують свої грошові зобов`язання перед ним) суми боргу, господарські санкції, судові витрати, то у таких контрагентів може скластись уявлення, що позивачу можна не платити за отримані товари/послуги і ніякої господарсько-правової відповідальності вони за це не понесуть, тобто складеться репутація «слабкого контрагента» і вся господарська діяльність з часом зведеться нанівець через брак коштів. З 04.09.2017 відповідач знаходиться в процедурі санації, а не банкрутства. Надмірний фінансовий тягар становить, навпаки, для позивача невиплата відповідачем місяцями належних до сплати коштів, які той міг неодноразово використати на придбання/виробництво товарів для подальшої реалізації з метою отримання прибутку.

Таким чином, враховуючи вищевказане, позивач просить стягнути з акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» за договором купівлі-продажу № УС 2076 від 13.03.2019 заборгованість у розмірі 148 480 гривень 73 копійки, пеню у розмірі 21 617 гривень 74 копійки, штраф у розмірі 8 895 гривень 88 копійок, інфляційні нарахування у розмірі 3 637 гривень 88 копійок, проценти річних у розмірі З671 гривня 90 копійок; стягнути з акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» судовий збір у розмірі 2 794 гривні 56 копійок; стягнути з акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 59 910 гривень 33 копійки.

ІІ. Стислий виклад позиції відповідача.

Щодо стягнення заборгованості у розмірі 158683,96грн. Відповідач повідомляє, що 01.10.2020р. АТ «Таврійська будівельна компанія» сплатило платіжним дорученням №14351 заборгованість в розмірі 10203,23грн., тому заборгованість за договором купівлі-продажу № УС 2076 укладеного між Акціонерним товариством «Таврійська будівельна компанія» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» станом на 01.10.2020р. складає 148480,73грн.

Щодо стягнення пені у розмірі 24153,48грн., штрафу у розмірі 9637,49грн., інфляційних нарахувань у розмірі 4048,96грн., проценти річних у розмірі 4057,55грн. зазначають, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме "пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання" (частина 3).

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що "у разі порушення Покупцем строків оплати за переданий Товар, Подавець має право стягнути, а Покупець зобов`язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення. За прострочення оплати понад 15 днів Покупець сплачує Продавцю, крім пені, додатково штраф у розмірі 5% вартості Товару, вказаного у видатковій накладній".

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Статтею 258 ЦК України для стягнення неустойки (штрафу,пені) застосовується спеціальна позовна давність строком в один рік. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для пред`явлення позову особою, право якої порушене. Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Відтак про порушення свого права позивач дізнався:

10.06.2019р. за видатковою накладною № 42223 від 11.04.2019р.,

14.06.2019р. за видатковою накладною № 42266 від 15.04.2019р.,

02.07.2019р. за видатковою накладною № 42498 від 02.07.2019р.,

15.07.2019р. за видатковою накладною № 42650 від 15.05.2019р.,

15.07.2019р. за видатковою накладною № 42672 від 16.05.2019р.,

26.07.2019р. за видатковою накладною № 42823 від 27.05.2019р.

Річний строк позовної давності почав свій перебіг: за видатковою накладною №42223 з 10.06.2019р. - сплинув 10.06.2020р. за видатковою накладною № 42266 з 14.06.2019р. - сплинув 14.06.2020р. за видатковою накладною № 42498 з 02.07.2019р.- сплинув 02.07.2020р. за видатковою накладною № 42650 з 15.07.2019р. - сплинув 15.07.2020р. за видатковою накладною № 42672 з 15.07.2019р. - сплинув 15.07.2020р., за видатковою накладною № 42823 з 26.07.2019р. - сплинув 26.07.2020р.

Позовна заява за вимогами позивача щодо нарахування та стягнення з відповідача пені та штрафу за невиконання зобов`язання по Договору купівлі-продажу № УС 2076 від 13.03.2019 було подано до господарського суду Херсонської області 27 липня 2020р., позовна давність за відповідними вимогами спливла, у зв`язку з чим просили відмовити в цій частині застосувавши строки позовної давності.

24.12.2014p. ухвалою Господарського суду Херсонської області порушено провадження у справі про банкрутство щодо АТ «Таврійська будівельна компанія» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та заборонено органам, які здійснюють примусове виконання рішень та провадять окремі виконавчі дії (органам стягнення) здійснювати стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги до акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія», заборонено боржнику виконання вимог, на які поширюється мораторій.

Відповідно до ст.19 Закону України від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Отже, виходячи із змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник повинен виконувати зобов`язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф, індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

На підставі вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ТДС» Укрспецтехника» до АТ «Таврійська будівельна компанія» щодо стягнення пені у розмірі 24153,48грн., штрафу у розмірі 9637,49грн., інфляційних нарахувань у розмірі 4048,96грн., проценти річних у розмірі 4057,55грн. в повному обсязі.

Щодо питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50500,00 грн. зазначають, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.126 Господарського процесуального України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено. що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст.126 Господарського процесуального України встановлено, що у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального України в суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вартість кількості часу, який необхідний для надання означених послуг позивачу професійної правничої допомоги значно завищено, оскільки при складанні та підготовці позовної заяви по даній справі не потребує вивчення судової практики у даній категорії спору, оскільки справа є малозначною та потребує лише наявності базових знань у сфері цивільного та господарського законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано до суду докази, якими підтверджується надання Адвокатським бюро «Варшамяна» професійної правничої допомоги відповідачу у суді першої інстанції, зокрема, договір про надання професійної правничої допомоги №13/07 від 13.07.2020, відповідно до якого Адвокатське бюро «Варшамяна» зобов`язалось надати клієнтові, тобто позивачеві, професійну правничу допомогу, а клієнт зобов`язався прийняти цю допомогу та сплатити за неї гонорар (винагороду), а також компенсувати фактичні витрати на її надання в рамках ведення судової справи за позовом клієнта до акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» (код ЄДРПОУ) про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу №УС 2076 від 13.03.2019р., укладеного між клієнтом та ТОВ «Таврійська будівельна компанія», у Господарському суді Херсонської області, у Південно-західному апеляційному господарському суді (за необхідності), у Касаційному господарському суді Верховного Суду (за необхідності), протокол погодження гонорару до вказаного договору, акт прийому-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) №1 від 13.07.2020р.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ТОВ «Таврійська будівельна компанія» є окремою юридичною особою та не пов`язане з Акціонерним товариством «Таврійська будівельна компанія», а тому і додані до договору про надання професійної правничої допомоги №13/07 від 13.07.2020р. протокол погодження гонорару до вказаного договору, акт прийому-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) №1 від 13.07.2020р. не є підтвердження надання професійної правничої допомоги по стягненню з Акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» за договором укладеним між ТОВ «ТДС Укрспецтехніка» та ТОВ «Таврійська будівельна компанія».

Крім цього, явно завищеним є розмір витрат зазначений в акті наданих послуг, так як всі документи включаючи складення позовної заяви, розрахунки суми боргу підписані та завірені особисто директором Дєдовим М.С.

Відповідачем 17.11.2020р. заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому, окрім іншого також вказано, що відповідно до змісту Акту прийому-передачі №2 наданих послуг (професійної правничої допомоги) вбачається, що надана позивачу правова допомога складається з: складання відповіді на відзив (5 годин) загальною вартістю 9410,00грн.

Складання позивачем відповіді на відзив (5 годин) загальною вартістю 9410,00грн. є по суті уточненим розрахунком ціни позовної заяви з урахуванням заявленої АТ «Таврійська будівельна компанія» позовної давності за видатковими накладними, який може бути проведений за допомогою програм інформаційно - аналітичного центру ЛІГА: ЗАКОН та не потребує наявності юридичних знань та може бути виконано будь-яким з співробітників юридичної особи, а відтак, включення даної послуги до витрат на професійну правничу допомогу також є необґрунтованим.

Також відповідь на відзив не містить жодних обґрунтувань, що ТОВ «ТДС Укрспецтехніка» не могло передбачити витрати складання відповіді на відзив на час подання попереднього розрахунку, як того вимагає ч. 6 ст. 129 ГПК України.

Крім цього, тільки після зазначення відповідачем про відсутність у позивача доказів надання професійної правничої допомоги за договором №13/07 від 13.07.2020р в своєму відзиві на позовну заяву, адвокатом позивача надсилається до суду додаткова угода від 06.10.2020р. про виправлення своєї помилки в договорі про надання ним професійної правничої допомоги за договором №13/07 від 13.07.2020р. майже через 3 місяці після звернення до суду з зазначеним позовом (виправлення помилки в договорі надання правничої допомоги адвокат трактує ні як технічну помилку з боку адвоката, а як зловживанням відповідачем своїми процесуальними правами з метою введення суду в оману).

Вказані обставини свідчать про завищення вартості та часу витраченого представником позивача на виконання тих чи інших процесуальних дій.

Крім того, зазначені процесуальні дії не відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Стягнення з Акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі становить надмірний тягар для позивача, відповідно до якого відкрито провадження про банкрутство, який знаходиться в процедурі санації, що в свою чергу суперечить принципу розподілу таких витрат.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що позивачем не доведено належними доказами співрозмірність заявленому позову з урахуванням його ціни та незначної складності справи розміру понесеним витратам на оплату професійної правничої допомоги в господарській справі № 923/1804/14 (923/743/20) та надмірний розмір стягуваних витрат на професійну правничу допомогу, який складає 40 % в порівняні з заявленою сумою основного боргу (148480,73 грн. основний борг та 59910,33 грн. витрат на професійну правничу допомогу). На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 5 ст.126 Господарського процесуального України, просили суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за договором професійної правничої допомоги №13/07 від 13.07.2020р. до 3000 грн.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов`язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, з урахуванням наявного у сторін права на продовження відповідних процесуальних строків у зв`язку із запровадженням карантину, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» (продавець, позивач) та Акціонерним товариством «Таврійська будівельна компанія» (покупець, відповідач) укладено договір купівлі - продажу № 2076 (далі Договір) (а.с. 45-49).

Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити продукцію, вказану в рахунку (ах) - фактурі та/або в специфікації (ях) та/або видатковій накладній.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, вартість партії Товару згідно Договору узгоджується сторонами та вказується в рахунках-фактурах або специфікаціях до Договору; сторони домовились, що ціна Товару, визначена сторонами, вважається звичайною та відповідає рівню справедливих ринкових цін згідно чинного законодавства.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що загальна вартість Договору складає 70 000 (сімдесят тисяч) гривень 00 копійок.

В силу положення пункту 2.4 Договору, покупець, на підставі виписаних рахунків- фактур та видаткових накладних продавця, протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання партії Товару вносить на поточний рахунок продавця оплату в розмірі 100% вартості Товару; сторони можуть змінити умови оплати, виклавши їх в специфікації або додатковій угоді.

Згідно пункту 3.1 Договору, передача Товару здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами та в строк, узгоджений сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях до даного Договору.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що датою передачі Товару вважається дата, яка вказана у підписаній сторонами видатковій накладній.

Згідно положення пункту 2.5 Договору, усі взаєморозрахунки за цим Договором проводяться у гривнях.

Відповідно до п.9.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками Сторін. Даний договір діє до 31.12.2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що вартість Договору складає 70 000 грн.

Однак, попри положення цього пункту, позивач поставив, а відповідач прийняв Товар за видатковими накладними, що містять посилання на спірний Договір, загальна вартість Товару за якими перевищує вказану суму, а відтак таку умову Договору зміненою обома сторонами шляхом неодноразового вчинення конклюдентних дій, спрямованих на фактичне збільшення ціни Договору.

На виконання Договору позивачем неодноразово поставлявся Товар відповідачу, що підтверджується, зокрема, видатковими накладними №42223 від 11.04.2019, №42266 від 15.04.2019, №42498 від 03.05.2019, №42650 від 15.05.2019, №42672 від 16.05.2019, №42823 від 27.05.2019, №43206 від 20.06.2019, №43212 від 21.06.2019, №43465 від 10.07.2019, №43512 від 16.07.2019, №43811 від 05.08.2019, №43833 від 06.08.2019, №43949 від 14.08.2019, №43971 від 16.08.2019, №44026 від 21.08.2019, №44043 від 21.08.2019, №44209 від 02.09.2019, №44316 від 09.09.2019, №44353 від 10.09.2019, №44548 від 24.09.2019, №44753 від 07.10.2019, №45018 від 25.10.2019, №45343 від 14.11.2019, №45422 від 20.11.2019, №45565 від 28.11.2019 (засвідчені копії наявні в матеріалах справи а.с.50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 69, 71-84).

Оплата відповідачем за Товар була здійснена з неодноразовими порушеннями строку, обумовленого пунктом 2.4 Договору, за деякими накладними оплата взагалі не здійснювалась, як зазначає позивач.

Внаслідок чого на день подання позовної заяви утворилась загальна заборгованість у розмірі 158 683 (сто п`ятдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят три) гривні 96 копійок.

Таким чином, позивач повністю виконав свої зобов`язання з поставки товару відповідно до умов Договору. При цьому, Відповідач оплатив лише частину грошових коштів за поставлений товар.

Згідно частин 1, 2 статті 509 ЦК, зобов`язанням, зокрема, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У частині 1 статті 626 ЦК вказано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу норми частини 1 статті 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту частин 1-2 статті 193 ГК суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючі інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частини 2 статті 218 ГК передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, не розрахувавшись у повному обсязі за поставлений товар, відповідач є таким, що неналежно виконав свої зобов`язання за Договором.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, у разі порушення покупцем строків оплати за переданий Товар, продавець має право стягнути, а покупець зобов`язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення. За прострочення оплати понад 15 днів покупець сплачує продавцю, крім пені, додатково штраф у розмірі 5 % вартості Товару, вказаного у видатковій накладній.

Розмір пені за прострочення оплати за Товар або за період у шість місяців (за видатковими накладними, за якими оплата відсутня) від останнього дня, коли оплата мала бути здійснена, за кожною видатковою накладною складає:

за видатковою накладною №42223,за період з 11.06.2019 по 24.06.2019,-133,77 грн;

за видатковою накладною №42266, за період з 15.06.2019 по 24.06.2019,-16,78 грн;

за видатковою накладною №42498, за період з 03.07.2019 по 03.01.2020, - 411,14 грн;

за видатковою накладною №42650, за період з 16.07.2019 по 16.01.2020, - 692, 26 грн;

за видатковою накладною №42672, за період з 16.07.2019 по 16.01.2020,- 1281,79 грн;

за видатковою накладною №42823, за період з 27.07.2019 по 27.01.2020, - 108,30 грн;

за видатковою накладною №43206, за період з 20.08.2019 по 20.02.2020, -909,52грн;

за видатковою накладною №43212, за період з 21.08.2019 по 21.02.2020,- 1031,43грн;

за видатковою накладною №43465, за період з 10.09.2019 по 10.03.2020,-254,54 грн;

за видатковою накладною №43512, за період з 17.09.2019 по 17.03.2020- 2498,89 грн;

за видатковою накладною №43811,за період з 05.10.2019 по 05.04.2020-519,60 грн;

за видатковою накладною №43833, за період з 08.10.2019 по 08.04.2020 - 2268,21 грн;

за видатковою накладною №43949, за період з 15.10.2019 по 15.04.2019 - 1692, 82 грн;

за видатковою накладною №43971, за період з 16.10.2019 по 16.04.2020- 998,11 грн;

за видатковою накладною №44026, за період з 22.10.2019 по 22.04.2020, - 2421,70 грн;

за видатковою накладною №44043, за період з 22.10.2019 по 22.04.2020, - 1445,94 грн;

за видатковою накладною №44209, за період з 02.11.2019 по 02.05.2020, - 648,35 грн;

за видатковою накладною №44316, за період з 09.11.2019 по 09.05.2020, - 202,37 грн;

за видатковою накладною №44353, за період з 12.11.2019 по 12.05.2020,- 1198,60 грн;

за видатковою накладною №44548, за період з 26.11.2019 по 26.05.2020, - 499,73 грн;

за видатковою накладною №44753, за період з 07.12.2019 по 07.06.2020 - 1079,15 грн;

за видатковою накладною №45018, за період з 25.12.2019 по 25.06.2020- 589,57 грн;

за видатковою накладною №45343, за період з 14.01.2020 по 14.07.2020- 951,27 грн;

за видатковою накладною №45422, за період з 21.01.2020 по 19.07.2020 - 1932 83 грн;

за видатковою накладною №45565, за період з 28.01.2020 по 19.07.2020-366,81 грн,

а всього нараховано пені у розмірі 24 153 гривні 48 копійок (розрахунок наведений у а.с.20-36).

Щодо передбаченого Договором додаткового штрафу, оскільки відповідач порушив строки оплати за всіма переліченими вище видатковими накладними (крім видаткових накладних №42223 та №42266), то штраф розраховано у наступних розмірах:

за видатковою накладною №42498 - 125, 98 гривень;

за видатковою накладною №42650 - 215, 89 гривні;

за видатковою накладною №42672 - 399, 74 гривня;

за видатковою накладною №42823 - 34, 25 гривні;

за видатковою накладною №43206 - 301, 85 гривень;

за видатковою накладною №43212 - 343, 06 гривня;

за видатковою накладною №43465 - 89, 22 гривні;

за видатковою накладною №43512 - 890, 72 гривень;

за видатковою накладною №43811 - 193, 29 гривень;

за видатковою накладною №43833 - 850, 52 гривень;

за видатковою накладною №43949 - 646, 86 гривні;

за видатковою накладною №43971 - 382, 44 гривень;

за видатковою накладною №44026 - 943, 35 гривня;

за видатковою накладною №44043 - 563, 25 гривень;

за видатковою накладною №44209 - 262, 83 гривень;

за видатковою накладною №44316 - 84, 00 гривні;

за видатковою накладною №44353 - 502, 63 гривень;

за видатковою накладною №44548 - 220, 19 гривень;

за видатковою накладною №44753 - 493, 23 гривень;

за видатковою накладною №45018 - 289, 63 гривень;

за видатковою накладною №45343 - 510, 16 гривня;

за видатковою накладною №45422 - 1 077, 41 гривні;

за видатковою накладною №45565 - 216, 99 гривень, а всього розмір нарахованого штрафу складає 9 637 гривень 49 коп. (розрахунок наведений у а.с.20-36).

Окрім цього, статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно положення абзацу 3 пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 за № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, за наведеним розрахунком, розмір інфляційних нарахувань на суму боргу (крім боргу за видатковими накладними №42223 та №42266) складає: за видатковою накладною №42498 за період з серпня 2019 по червень 2020 - 76, 39 гривень; за видатковою накладною №42650 за період з серпня 2019 по квітень 2020 - 108, 75 гривень; за видатковою накладною №42672 за період з серпня 2019 по травень 2020 - 225, 94 гривень; за видатковою накладною №42823 за період з серпня 2019 по травень 2020 - 19, 36 гривні; за видатковою накладною №43206 за період з вересня 2019 по квітень 2020 - 170, 67 гривню; за видатковою накладною №43212 за період з вересня 2019 по травень 2020 - 215, 13 гривень; за видатковою накладною №43465 за період з жовтня 2019 по травень 2020 - 43, 16 гривні; за видатковою накладною №43512 за період з листопада 2019 по червень 2020 - 467, 36 гривень; за видатковою накладною №43811 за період з листопада 2019 по червень 2020 - 73, 84 гривні; за видатковою накладною №43833 за період з листопада 2019 по червень 2020 - 324, 91 гривні; за видатковою накладною №43949 за період з листопада 2019 по червень 2020 - 247, 11 гривень; за видатковою накладною №43971 за період з листопада 2019 по червень 2020 - 146, 10 гривень; за видатковою накладною №44026 за період з листопада 2019 по червень 2020 - 360, 38 гривень; за видатковою накладною №44043 за період з листопада 2019 по червень 2020 - 215, 17 гривень; за видатковою накладною №44209 за період з грудня 2019 по червень 2020 - 95, 05 гривень; за видатковою накладною №44316 за період з грудня 2019 по червень 2020 - 30, 38 гривень; за видатковою накладною №44353 за період з грудня 2019 по червень 2020 -181,78 гривню; за видатковою накладною №44548 за період з грудня 2019 по червень 2020 - 79, 63 гривень; за видатковою накладною №44753 за період з січня 2020 по червень 2020 - 198, 50 гривень; за видатковою накладною №45018 за період з січня 2020 по червень 2020 - 116, 57 гривень; за видатковою накладною №45343 за період з лютого 2020 по червень 2020 - 184, 55 гривні; за видатковою накладною №45422 за період з лютого 2020 по червень 2020 - 389, 74 гривень; за видатковою накладною №45565 за період з лютого 2020 по червень 2020 - 78, 49 гривень, а всього розмір інфляційних нарахувань складає 4 048 гривень 96 копійок (розрахунок наведений у а.с.20-36).

Крім стягнення штрафних санкцій чинне законодавство передбачає захід відповідальності за порушення грошового зобов`язання, який одночасно є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, - 3% річних від суми боргу.

Тож, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, розмір 3% річних за прострочення платежів буде складати:

за видатковою накладною №42223, за період з 11.06.2019 по 24.06.2019- 11,47 грн;

за видатковою накладною №42266, за період з 15.06.2019 по 24.06.2019- 1,44 грн;

за видатковою накладною №42498, за період з 03.07.2019 по 29.04.2020, - 62,54 грн;

за видатковою накладною №42650, за період з 16.07.2019 по 29.04.2020-102,56 грн;

за видатковою накладною №42672, за період з 16.07.2019 по 26.05.2020-189,90 грн;

за видатковою накладною №42823,за період з 27.07.2019 по 26.01.2020- 108,30 грн;

за видатковою накладною №43206, за період з 20.08.2019 по 29.04.2020-126,03 грн;

за видатковою накладною №43212, за період з 21.08.2019 по 26.05.2020- 157,90 грн;

за видатковою накладною №43465, за період з 10.09.2019 по 26.05.2020, - 38,13 грн;

за видатковою накладною №43512,за період з 17.09.2019 по 19.07.2020- 449,51 грн;

за видатковою накладною №43811, за період з 05.10.2019 по 26.05.2020-74,67 грн;

за видатковою накладною №43833, за період з 08.10.2019 по 19.07.2020- 399,86 грн;

за видатковою накладною №43949, за період з 15.10.2019 по 19.07.2020- 296,67 грн;

за видатковою накладною №43971,за період з 16.10.2019 по 19.07.2020 - 174,77 грн;

за видатковою накладною №44026, за період з 22.10.2019 по 19.07.2020-421,79 грн;

за видатковою накладною №44043,за період з 22.10.2019 по 19.07.2020 - 251,84 грн;

за видатковою накладною №44209, за період з 02.11.2019 по 19.07.2020- 112,76 грн;

за видатковою накладною №44316, за період з 09.11.2019 по 19.07.2020, - 35,07грн;

за видатковою накладною №44353, за період з 12.11.2019 по 19.07.2020- 207,39 грн;

за видатковою накладною №44548, за період з 26.11.2019 по 19.07.2020- 85,78 грн;

за видатковою накладною №44753, за період з 07.12.2019 по 19.07.2020- 183,24 грн;

за видатковою накладною №45018, за період з 25.12.2019 по 19.07.2020, - 99,03 грн;

за видатковою накладною №45343, за період з 14.01.2020 по 19.07.2020- 157,66 грн;

за видатковою накладною №45422, за період з 21.01.2020 по 19.07.2020- 320,56 грн;

за видатковою накладною №45565, за період з 28.01.2020 по 19.07.2020, - 62,07 грн,

а всього сума 3% річних від прострочених сум складає 4057 гривень 55 копійок.

Суд, враховуючи заперечення відповідача та подані до суду уточнення та зважаючи на норми ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст.216, ч.ч. 1-2 ст. 217, ч. 1 ст. 230 ГК України, норми ст. 549, ч. 2 ст. 551, ч. 2 ст. 252, ст. 253, ч. 1 ст. 255, ст. 256, ст. 257, ст. 258, ст. 266 ЦК України, зазначає, що річний строк позовної давності за видатковими накладними №42223, №42266, №42498, №42650, №42672, сплинув станом на день подання позовної заяви.

Проте, строк позовної давності за видатковою накладною №42823 від 27.05.2019р. не сплинув, як стверджує відповідач, оскільки граничний день оплати 26.07.2019р., тому строк позовної давності почав свій перебіг 27.07.2019р. та закінчився 27.07.2020р., в свою чергу позовна заява надійшла до суду 23.07.2020р.

Відповідно до платіжного доручення №14351 від 01.10.2020р. відповідачем сплачено заборгованість в розмірі 10 203,23 грн., а відтак сума основної заборгованості за спірним договором складає 148 480,73 гривень. (а.с.124).

З огляду на вищевикладене, перевіривши наданий позивачем уточнений розрахунок пені та штрафу, розрахунок інфляційних нарахувань та розрахунок 3% річних (а.с.143-157), враховуючи подані до суду уточнення, за якими пеня становила 21617,74 грн., штраф у розмірі 8895,88 грн., інфляційні нарахування становлять 3637,88, 3 % річних - 3671,90 грн., суд вважає їх вірними та обґрунтованими.

При цьому, суд не приймає твердження відповідача стосовно того, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, згідно ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми, оскільки відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що діяв на день постановлення ухвали від 24.12.2014р., та відповідно до норми частини 1 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, який діє з 21.04.2019р., мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Таким чином, оскільки мораторій поширюється на задоволення вимог кредиторів, зокрема, по грошових зобов`язаннях, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, то твердження відповідача про те, що не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання та три проценти річних від простроченої суми за порушення виконання зобов`язань, є хибними. Мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" до відповідача Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія", зокрема про стягнення інфляційних нарахувань та процентів обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивач, згідно уточнення, просить стягнути з відповідача 59910,33грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані копії наступних документів: договір професійної правничої допомоги №13/07 від 13.07.2020р. укладений з Адвокатським бюро «Варшамяна», протокол погодження гонорару від 13.07.2020р. до договору, акт прийому-передачі №1 від 13.07.2020р., ордер серії КР №65619 від 13.07.2020р., платіжне доручення №3550 від 21.07.2020р. на суму 50500,33грн., додаткова угода №1 до договору від 06.10.2020р., акт прийому-передачі №2 від 21.10.2020р., платіжне доручення №3845 від 21.10.2020р. на суму 9410,00грн.

Відповідно до ч.6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

17.11.2020р. за вх.№2/2424/20 відповідач звернувся до суду з відповідним клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування клопотання відповідач вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 59910,33грн, які заявлені до стягнення у цій справі, є неспівмірними зі складністю цієї справи. Так, відповідно до змісту Акту прийому-передачі №1 наданих послуг (професійної правничої допомоги) вбачається, що надана позивачу правова допомога складається з: збору доказів за справою (договір, рахунки на оплату по замовленню, видаткові накладні, платіжні доручення тощо) від позивача та обговорення майбутньої судової справи (1 година 30 хвилин), загальна вартість 2509,33 грн.; вивчення матеріалів справи (2 години 30 хвилин), загальна вартість 4705,00 грн.; складання позовної заяви, а також викладення в ній обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, та розрахунок суми боргу з урахування сум інфляційних нарахувань, 3% річних, а також перевірка на коректність калькуляцій, що були зроблені з подальшим викладенням у письмовій формі (20 годин 40 хвилин), загальна вартість 38894,67 грн.; складання клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференція (20 хвилин) загальна вартість 627,33 грн.; підготовка позовної заяви та доданих до нього документів у паперових копіях для подання до суду та відправки відповідачеві (2 години), загальна вартість 50500,33грн.

Відповідно до змісту Акту прийому-передачі №2 наданих послуг (професійної правничої допомоги) вбачається, що надана позивачу правова допомога складається з: складання відповіді на відзив (5 годин) загальною вартістю 9410,00грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідач вважає, що вартість кількості часу, який необхідний для надання означених послуг позивачу професійної правничої допомоги значно завищено, оскільки при складанні та підготовці позовної заяви по даній справі не потребує вивчення судової практики у даній категорії спору, оскільки справа є малозначною та потребує лише наявності базових знань у сфері цивільного та господарського законодавства України. Як вбачається з наданого акту прийому - передачі № 1 до договору № 13/07 надання професійної правничої допомоги від 13.07.2020 p., обсяг вказаних у ній робіт та час витрачений представником позивача на здійснення процесуальних дій та підготовку процесуальних документів, є явно неспівмірним зі складністю виконаних ним робіт.

Так, заявлений позивачем до відшкодування розмір (59910,33 грн.) витрат на правничу допомогу по відношенню до ціни заявленого позову (148480,73 грн.) складає 40 % відсотків, що свідчить про необґрунтований їх розмір. При цьому, позивачем не враховано, що за змістом ст.123 ГПК України витрати на правничу допомогу є лише одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи, а тому задоволення вимог про стягнення витрат у такому розмірі призведе до необґрунтованого порушення майнового становища відповідача, який за результатами розгляду справи вимушений буде додатково нести обов`язок зі сплати судових витрат. Також вважають, що віднесення до витрат на правничу допомогу адвоката зі збору доказів за справою (договір, рахунки на оплату по замовленню, видаткові накладні, платіжні доручення тощо) та обговорення майбутньої судової справи не може бути визнаним обґрунтованим та таким, що безпосередньо пов`язано зі справою, оскільки відноситься до кола правовідносин між позивачем та АБ «Варшамяна» при підготовці тексту договору про надання професійної правничої допомоги. Зазначені висновки, підтверджуються аналізом положень п. 1 розділу І договору № 13/07 від 13.07.2020 р., зі змісту якого вбачається, що адвокат вже був обізнаний про укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу № УС 2076 від 13.03.2019 р., а також стан розрахунків сторін, оскільки в зазначеному пункті договору йдеться про стягнення заборгованості.

Крім того, згідно із умовами пп. 5 розділу II договору 13/07 від 13.07.2020р. обов`язок щодо своєчасного забезпечення Бюро (адвоката) всім необхідним для виконання останнім своїх обов`язків за договором є обов`язком позивача як клієнта, а ні адвоката, як на це посилається позивач. Таким чином, посилання позивача про витрати часу з самостійного збору адвокатом доказів по справі не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності), а отже, включення даної послуги до витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим; справа сторін є малозначною та не складною, у зв`язку з чим потребує лише наявності базових знань у сфері цивільного та господарського законодавства оскільки стосується стягнення інфляційних витрат, 3-х відсотків річних, штрафу, боргу за 15 видатковими накладними не містить велику кількість документів, які необхідно було б вивчити, та визнається відповідачем з урахуванням строків позовної давності. Зазначені висновки підтверджуються посиланням позивача на витрачання лише 2 години 30 хвилин часу на вивчення матеріалів справи, а відтак, сумнівною вбачається необхідність витрачання для складання позовної заяви майже в 8 разів більше робочого часу.

Що ж до обґрунтування позивачем витрачання адвокатом 20 годин 40 хвилин цього часу в тому числі на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та розрахунок суми боргу з урахування сум інфляційних нарахувань, 3% річних, що були зроблені з подальшим викладенням у письмовій формі то за змістом ст. ст. 124, 162 ГПК України ці дії можуть бути визначені як невід`ємні елементи процесуального обов`язку позивача при складанні позовної заяви, а тому визначення їх поряд з перевіркою на коректність калькуляцій як окремо наданих Позивачу послуг адвоката, що мають бути компенсовані відповідачем, є необґрунтованим. Також, позивачем не доведено обґрунтованість понесених витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, адже заявлений позов про стягнення 148480,73 грн. відповідно до ч.5 ст.12 ГПК відноситься до категорії малозначних справ, не становить суспільного інтересу та не впливає на репутацію позивача, адже не пов`язаний з наданням оцінки вчинених правочинів з третіми особами.

Складання позивачем відповіді на відзив (5 годин) загальною вартістю 9410,00грн. є по суті уточненим розрахунком ціни позовної заяви з урахуванням заявленої АТ «Таврійська будівельна компанія» позовної давності за видатковими накладними, який може бути проведений за допомогою програм інформаційно - аналітичного центру ЛІГА: ЗАКОН та не потребує наявності юридичних знань та може бути виконано будь-яким з співробітників юридичної особи, а відтак, включення даної послуги до витрат на професійну правничу допомогу також є необґрунтованим.

Також відповідь на відзив не містить жодних обґрунтувань, що ТОВ «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» не могло передбачити витрати складання відповіді на відзив на час подання попереднього розрахунку, як того вимагає ч. 6 ст. 129 ГПК України.

Крім цього, тільки після зазначення відповідачем про відсутність у позивача доказів надання професійної правничої допомоги за договором №13/07 від 13.07.2020р в своєму відзиві на позовну заяву, адвокатом позивача надсилається до суду додаткова угода від 06.10.2020р. про виправлення своєї помилки в договорі про надання ним професійної правничої допомоги за договором №13/07 від 13.07.2020р. майже через 3 місяці після звернення до суду з зазначеним позовом (виправлення помилки в договорі надання правничої допомоги адвокат трактує ні як технічну помилку з боку адвоката, а як зловживанням відповідачем своїми процесуальними правами з метою введення суду в оману).

Завищеним відповідач вважає розмір витрат зазначений в акті наданих послуг, так як всі документи включаючи складення позовної заяви, розрахунки суми боргу підписані та завірені особисто директором Дєдовим М.С. Вказані обставини свідчать про завищення вартості та часу витраченого представником позивача на виконання тих чи інших процесуальних дій. Крім того, зазначені процесуальні дії не відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу зазначає наступне.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 24.01.2019р. по справі №910/15944/17 зауважив, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24.10.2019р. по справі №905/1795/18).

Суд зазначає, що оцінка дій, що полягали у зборі доказів за справою (договір, видаткові накладні, платіжні доручення, та обговорення обставин майбутньої справи зі стороною позивача) - (1 година 20 хвилин), вивчення матеріалів справи (2 години 30 хвилин), складання позовної заяви, розрахунок суми боргу з урахуванням суми пені, суми штрафу, суми інфляційних нарахувань, суми 3 % річних, а також викладення в ній обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, перевірка усіх калькуляцій на коректність з подальшим викладенням у письмовій формі (20 годин 40 хвилин), складання клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції (20 хвилин), підготовка позовної заяви та доданих до неї документів у паперових копіях для подання до суду та відправки відповідачеві (2 година), не відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Суд, розглянувши матеріали справи, ціну позову, малозначність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9315,21грн.

Керуючись ст.ст.73, 74, 79, 86, 123,126,129, ст.ст.232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" (73011, м.Херсон вул.Адмірала Макарова,203, ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 32702078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, кімната 417, код ЄДРПОУ 37001696) за договором купівлі-продажу №УС 2076 від 13.03.2019р. заборгованість у розмірі 148480 ( Сто сорок вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень 73 копійки, пеню у розмірі 21617 (Двадцять одну тисячу шістсот сімнадцять) гривень 74 копійки, штраф у розмірі 8895 (Вісім тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) гривень 88 копійок, 3637 (три тисячі шістсот тридцять сім) гривень 88 копійок - інфляційні нарахування, 3671 (Три тисячі шістсот сімдесят одна) гривня 90 копійок - 3% річних, 2794 (Дві тисячі сімсот дев`яносто чотири) гривні 56 копійок - судового збору, 9315 (Дев`ять тисяч триста п`ятнадцять) гривень 21 копійка - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2020.

Суддя Т.Г. Пінтеліна