Ухвала суду № 93659848, 14.12.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про призначення експертизи та

про зупинення провадження у справі

14.12.2020м. ДніпроСправа № 904/5119/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро

про стягнення боргу у сумі 2 044 838 465,98 грн

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Пясецький Д.В. - адвокат;

від відповідача: Васільєв В.О. - адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" заборгованості у сумі 2044838465,98 грн.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати отриманого природного газу за договором № 18-504-Н від 05.11.2018 (далі - спірний договір).

Зокрема, позивач указує на те, що у межах спірного договору ним у період з листопада 2018 року по липень 2020 року було передано у власність відповідача природного газу на загальну суму 6833124575,38 грн, на підтвердження чого ним надано акти приймання-передачі природного газу за цей період часу (а.с. 102 - 122 том 1). Оплату за переданий газ відповідач здійснив частково на суму 4788286109,40 грн, чим порушив умови пункту 6.1 спірного договору та заборгував 2044838465,98 грн (а.с. 1 - 4 том 1).

Заборгованість відповідача позивач підтверджує наданим розрахунком основного боргу за зобов`язаннями останнього з листопада 2018 року по липень 2020 року (а.с. 7 - 29 том 1).

Ухвалою суду від 21.09.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 20.10.2020.

Ухвалою суду від 20.10.2020 строк підготовчого провадження продовжено до 20.12.2020, підготовче засідання було відкладено до 17.11.2020, після чого засідання відкладалося до 03.12.2020 та 14.12.2020.

09.10.2020 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на таке.

Протягом 2015 - 2019 р.р. відповідач закуповував у позивача природний газ для потреб населення, в тому числі для споживачів без газових лічильників.

Відповідно до пункту 3 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015, якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого) природного газу по об`єму побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання. Відповідні норми споживання затверджуються Кабінетом Міністрів України. На думку відповідача, оскільки обсяги газу, реалізованого побутовим споживачам, включали об`єми газу як за показниками лічильників, так і за нормами споживання, то відповідно й обсяги газу, закупленого у позивача за договором, також включали об`єми, визначені за показниками лічильників та за нормами споживання.

За умовами укладеного між сторонами спірного договору продавець зобов`язався передати у власність покупця, а останній - прийняти й оплатити газ на умовах договору (пункт 1.1 договору). Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам (пункт 1.2 договору). Закуплений газ у подальшому постачався побутовим споживачам (з лічильниками та без лічильників газу). Побутові споживачі, не забезпечені лічильниками газу, здійснювали розрахунки за нормами споживання природного газу, які затверджувалися постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996 були встановлені норми споживання газу населенню у разі відсутності газових лічильників. Постановою Кабінету Міністрів України № 237 від 29.04.2015 були змінені норми споживання природного газу, які встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2015 у справі №826/16447/15, залишеною без змін поставною Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 237 від 29.04.2015.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016 затверджено нові норми споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників. Постановою Кабінету Міністрів України № 609 від 18.08.2017 були внесені зміни до постанови № 203 від 23.03.2016 в частині норм споживання природного газу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2018 у справі №826/2507/18, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016.

З огляду на те, що постанови Кабінету Міністрів України № 237 від 29.04.2015 та №203 від 23.03.2016 визнані нечинними, то відповідач вважає, що саме за нормами споживання, встановленими постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996, повинні здійснюватися розрахунки між позивачем та відповідачем за спірним договором.

Також відповідач посилається на те, що 27.02.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 143, якою встановлено заборону нараховувати заборгованість та штрафні санкції на різницю між нормами споживання за постановою Кабінету Міністрів України № 619 та постановами Кабінету Міністрів України № 237 та № 203.

Зокрема, за цією урядовою постановою:

- не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 237 «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» та від 23 березня 2016 р. № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників»;

- не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ у межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 1996 р. № 619, в редакції, що діяла до 01 жовтня 2014 року, а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.

За таких обставин відповідач стверджує, що загальна сума поставки природного газу населенню в межах договору № 18-504-Н від 05.11.2018 за період з листопада 2018 року по січень 2019 року становить 2826424076,13 грн, з якої за нормами споживання було сплачено 94588444,92 грн. Різниця між сплаченим на користь позивача та поставленим населенню склала 66567090,93 грн, яка відображена відповідачем у коригуючих актах, що були сформовані ним на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019.

Тому, за розрахунками відповідача у нього існує за спірним договором переплата у сумі 66567090,93 грн, яка позивачем у своїх розрахунках за позовом не врахована.

На підтвердження зазначеному відповідач також посилається як на коригуючий акт, так і на звіт незалежного аудитора від 10.06.2019 (а.с. 164 - 202 том 7).

У відповіді на відзив, що надійшов до суду 20.10.2020, представник позивача зазначає, що викладені відповідачем у відзиві доводи помилкові, оскільки постанова Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019 набрала законної сили лише 07.03.2019, тоді як за спірним договором постачання природного газу, на вартість коригування якого посилається відповідач, відбулося у період з листопада 2018 року по січень 2019 року.

Відтак, на думку позивача, сторони мають керуватися нормами права, дійсними на момент виникнення спірних відносин. Тому, постанова Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019 не може застосовуватися до спірних договірних відносин.

Стосовно доданого відповідачем коригуючого акта за період поставки природного газу з листопада 2018 року по січень 2019 року із зазначеною сумою до коригування - 66567090,93 грн, то позивач зауважує на тому, що цей акт ним не підписаний. Крім того, посилаючись на судову практику в аналогічних справах, позивач стверджує про те, що таке коригування ні законодавством, ні сторонами не врегульовано (а.с. 212 - 221 том 7).

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, звертає увагу суду на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019 було заборонено вчиняти певні дії у випадку, якщо їх не було вчинено, а вже вчинення таких дій до прийняття цієї постанови, автоматично не визнає їх правомірними.

Крім того, відповідач зазначає, що він виконує постанову Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019, не нараховує та не обліковує заборгованість на особових рахунках побутових споживачів за природний газ, тоді як зі сторони позивача дана постанова залишається не виконаною.

Відповідач додатково зауважує також на тому, що відповідно до пункту 4.1 спірного договору кількість природного газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 р. № 2494.

Посилаючись на п. 4 гл. 1 розділу 1 Кодексу ГРМ щодо визначень комерційного вузла обліку (вузла обліку природного газу) та норми споживання, відповідач стверджує про те, що чинним законодавством чітко розмежовані поняття комерційного вузла обліку, норм споживання природного газу та відповідно його об`ємів споживання.

Відповідно до п. 5 ч. 4 розділу IX Кодексу ГРМ Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС з метою її використання суб`єктами ринку природного газу.

Визначені за умовами цього Кодексу та договору порядок розподілу природного газу, об`єми та обсяги розподілу й споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

На підставі зазначених нормативно-правових актів Оператори ГРМ визначають об`єми спожитого природного газу населенням за показами лічильників природного газу та нормами споживання і передають їх ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», а останнє, в свою чергу, бере ці показники за основу для складання актів приймання-передачі з продавцем природного газу - АТ «НАК «Нафтогаз України».

Відповідач стверджує, що з урахуванням викладеного ним відображено в наданих позивачу актах приймання-передачі об`єми природного газу, що визначені як за показами лічильників, так і за нормами споживання, що не відповідає умовам пункту 4.1 спірного договору (а.с. 24 - 36 том 8).

16.11.2020 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" від 16.11.2020 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі Господарського суду міста Києва № 910/9617/20.

Заявлене клопотання обґрунтовано тим, що відповідач у зазначеній справі звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з наступними вимогами:

- зобов`язати АТ «НАК «Нафтогаз України» виконати вимоги абз. 4 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року № 143 «Питання споживання природного газу»;

- визнати протиправними дії АТ «НАК «Нафтогаз України» з повернення ТОВ «Дніпропетровськаз збут» коригуючих актів листом від 25.04.2019 № 26-3525/1.17-19;

- зобов`язати АТ «НАК «Нафтогаз України» визнати переплату ТОВ «Дніпропетровськаз збут» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» у сумі 1756256489,16 грн за договором купівлі-продажу газу від 30.06.2015 № 15-709-Н, від 30.12.2015 № 16-106-Н, від 28.10.2016 № 16-405-Н, від 12.04.2017 № 17-204-Н, від 29.09.2017 № 17-404-Н, від 05.11.2018 № 18-504-Н та оформити первинні документи на підтвердження її визнання;

- стягнути з АТ «НАК «Нафтогаз України» грошові кошти.

Пов`язаність справ та об`єктивну неможливість розгляду справи № 904/5119/20 до вирішення спору у справі № 910/9617/20 заявник пояснює тим, що у справі № 904/5119/20 розглядаються позовні вимоги про стягнення заборгованості, нарахованої, в тому числі, на об`єм газу, визначений за нормами споживання населенням, у той час як у справі №910/9617/20 заявлені позовні вимоги щодо бездіяльності зі сторони позивача, яка свідчить про невиконання позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019 щодо ненарахування відповідачу заборгованості, яка входить до позовних вимог у справі № 904/5119/20 (а.с. 232 - 251 том 7).

У поданих до суду 01.12.2020 запереченнях представник позивача вважає незаконним та необгрунтованим клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/9617/20.

На думку позивача правові підстави для зупинення провадження у справі, передбачені пунктом 5 частинри першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України України, відсутні.

Також позивач зауважує на тому, що у справі № 910/9617/20 відповідач, окрім іншого, намагається стягнути з АТ «НАК «Нафтогаз України» переплачені в період з листопада 2018 року по січень 2019 року за спірним договором 66567090,93 грн, на які намагається зменшити основну заборгованість у справі, що розглядається.

Крім того, предметом розгляду справи № 910/9617/20 є коригування суми поставки та стягнення переплачених коштів за договором від 05.11.2018 № 18-504-Н за період з листопада 2018 року по січень 2019 року на суму 66567090,93 грн, у той час як предметом позову у справі, що розглядається, є стягнення основної заборгованості за період поставки з червня 2019 року по липень 2020 року у сумі 2044838465,98 грн (а.с. 15 - 21 том 8).

25.11.2020 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про призначення судово-економічної експертизи для визначення дійсних об`ємів природного газу, зазначених в актах приймання-передачі природного газу.

На вирішення експерта заявник просить поставити наступні питання:

- чи відповідають умовам договору купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 №18-504-Н об`єми природного газу, які зазначені в актах приймання-передачі природного газу за період із листопада 2018 року по липень 2020 року?

- якщо об`єми природного газу, які зазначені в актах приймання-передачі природного газу за період із листопада 2018 року по липень 2020 року не відповідають умовам договору купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 №18-504-Н, то який об`єм відповідає його умовам?

- якщо об`єми природного газу, які зазначені в актах приймання-передачі природного газу за період із листопада 2018 року по липень 2020 року включають в себе об`єми, розраховані за нормами споживання та за лічильниками природного газу, то який об`єм, розрахований за нормами споживання, включено до актів приймання-передачі договору купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 №18-504-Н, які норми споживання бралися для розрахунку за кожен період?

Проведення експертизи відповідач просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Необхідність проведення судової експертизи заявник обґрунтовує наступним.

Відповідно до п. 5 ч. 4 розділу IX Кодексу ГРМ Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС з метою її використання суб`єктами ринку природного газу.

Визначені за умовами цього Кодексу та договору порядок розподілу природного газу, об`єми та обсяги розподілу й споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

Із листопада 2018 року по липень 2020 року діяли норми споживання природного газу, встановлені постановою КМУ від 08.06.1996 р. № 619 (листопад 2018 року - січень 2019 року) та постановою КМУ від 27.02.2019 № 143 (лютий 2019 року - липень 2020 року).

На підставі зазначених нормативно-правових актів Оператори ГРМ визначають об`єми спожитого природного газу населенням за показами лічильників природного газу та нормами споживання і передають їх ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», а останнє, в свою чергу, бере ці показники за основу для складання актів приймання-передачі з продавцем природного газу - АТ «НАК «Нафтогаз України».

Тобто, в наданих позивачу актах приймання-передачі природного газу відповідачем відображено об`єми природного газу, визначені як за показами лічильників споживачів, так і за нормами споживання, що не відповідає умовам пункту 4.1 спірного договору (а.с. 1 - 5 том 8).

30.11.2020 представником позивача подані заперечення на клопотання про призначення судово-економічної експертизи, а також додаткові пояснення по суті спору.

В обґрунтування заперечень позивач зазначає, що предметом доказування у цій справі є факт здійснення господарської операції з поставки природного газу, його об`єм та вартість, що підтверджуються відповідним договором, а також факт здійснення оплати за таку поставку та розмір заборгованості, що підтверджуються відповідними виписками по рахунку позивача.

На думку позивача, суд повинен також встановити факт прострочення виконання зобов`язання з боку відповідача, що визначений пунктом 6.2 договору.

Позивач вважає, що такі обставини суд може встановити й без призначення судово-економічної експертизи, оскільки матеріали справи містять усі належні й допустимі докази для об`єктивного розгляду справи без застосування спеціальних знань.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем не заперечується факт укладення зазначеного договору й не заперечується факт порушення ним умов договору в частині сплати платежів із порушенням строку оплати.

Також позивач зазначає, що в період дії спірного договору сторонами підписано без заперечень низку актів приймання-передачі природного газу. Тобто, позивач вважає, що відповідач фактично визнав факт отримання природного газу у відповідних об`ємах на відповідні суми, що визначені в цих актах. Поставлені відповідачем питання не змінюють прав та обов`язків сторін за договором, не спростовують факту отримання ним природного газу та не звільняють його від обов`язку здійснити відповідну оплату.

Клопотання відповідача про призначення судової експертизи не містить достатнього обґрунтування потреби у спеціальних знаннях для встановлення обставин, що входять до предмету доказування.

За таких обставин позивач вважає, що заявлене клопотання має на меті затягування розгляду справи (а.с. 8-9 том 8).

11.12.2020 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про закриття провадження у справі з підстав пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Обгрунтовуючи заявлене клопотання, відповідач посилається на те, що природний газ за спірним договором позивач поставив для подальшого постачання побутовим споживачам на виконання Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867 (далі - Положення № 867).

У цій справі позивач просить стягнути вартість природного газу, проданого відповідачу в межах покладених на АТ «НАК «Нафтогаз України» спеціальних обов`язків.

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" суб`єкт ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов`язки відповідно до частини першої цієї статті, має право на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб`єктом, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов`язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим Верховною Радою України прийнято Закон України від 17.11.2020 № 1006 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», яким статтю 14, яка передбачає напрямки, на які спрямовуються кошти спеціального фонду Державного бюджету Україну у 2020 році, доповнено пунктом 31 щодо компенсації позивачу економічно обґрунтованих витрат, здійснених з метою виконання покладених на нього відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зменшення на доходи, отримані у процесі виконання таких спеціальних обов`язків, та з урахування допустимого рівня прибутку (за рахунок джерел, визначених пунктами 11 - 14 статті 14 цього Закону).

Розмір компенсації на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» становить 32204883,0 тис. грн (Додаток № 2 до Закону).

На думку відповідача Законом України № 1006 від 17.11.2020 передбачено компенсацію витрат позивача як суб`єкта ринку природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки. Позивач у даній справі заявив вимогу до відповідача про стягнення грошових коштів за природний газ, закуплений для реалізації спеціальних обов`язків та на виконання вимог Положення № 867. Отже, як вважає відповідач, позивач просить стягнути суму коштів з відповідача, яка підлягає компенсації з Державного бюджету України на підставі прийнятого Закону України № 1006 від 17.11.2020.

У підготовчому засіданні 14.12.2020 представник позивача проти заявленого клопотання заперечує, вважає його безпідставним та просить відмовити у його задоволенні.

Щодо заявленого клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" від 16.11.2020 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/9617/20 суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі лише у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, викладеною, серед іншого, також у постановах від 09.07.2020 у справі № 910/1667/19, від 17.04.2019 у справі № 924/645/18, за наведеною нормою обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти неможливість господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом у справі.

З урахуванням предмета позову у справі № 910/9617/20 суд у справі № 904/5119/20 не обмежений можливістю самостійно встановити та оцінити обставини для вирішення спору з огляду на предмет доказування, яким є обставини щодо виконання сторонами зобов`язань за договором № 18-504-Н від 05.11.2018 в частині поставки й оплати природного газу за період з листопада 2018 року по липень 2020 року.

З огляду на викладене правові підстави для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у справі Господарського суду міста Києва № 910/9617/20 відсутні.

Заявлене відповідачем клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Законом України від 17.11.2020 № 1006 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 1006) статтю 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», яка передбачає напрямки, на які спрямовуються кошти спеціального фонду Державного бюджету Україну у 2020 році, доповнено пунктом 31 щодо компенсації позивачу економічно обґрунтованих витрат, здійснених з метою виконання покладених на нього відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зменшення на доходи, отримані у процесі виконання таких спеціальних обов`язків, та з урахування допустимого рівня прибутку (за рахунок джерел, визначених пунктами 11 - 14 статті 14 цього Закону).

При цьому Законом № 1006 Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 14-1, згідно з якою розрахунок компенсації в цілях проведення взаєморозрахунків відповідно до пункту 31 статті 14 цього Закону здійснюється відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1194 від 03.12.2020 затверджено Порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки (далі - Порядок).

Компенсація розраховується за відповідною формулою (пункт 3 Порядку).

Згідно з пунктом 4 Порядку показники, які використовуються для визначення компенсації, а також результати розрахунків, здійснених відповідно до пункту 3 цього Порядку, подаються не пізніше 30 листопада відповідного року головному розпоряднику бюджетних коштів за формами згідно з додатками.

Відповідачем не доведено, що Закон № 1006 та затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1194 від 03.12.2020 Порядок компенсації позивачу витрат стосуються спірних взаємовідносин сторін, а також мають наслідком реальне погашення позивачу заявленого ним у цій справі боргу відповідача, який, між іншим, самим же відповідачем оспорюється й не визнається з огляду на невідповідність зазначеного ним у актах приймання-передачі за листопад 2018 рік - липень 2020 рік обсягу природного газу тому обсягу, який фактично повинен зазначатися відповідно до пункту 4.1 укладеного між сторонами договору.

За таких обставин правові підстави для задоволення клопотання про закриття провадження у справі відсутні.

Вирішуючи заявлене відповідачем клопотання про призначення судово-економічної експертизи у справі, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Частиною третьою статті 99 цього Кодексу передбачено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом (ч. 4 ст. 99 ГПК України).

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну (ч. 5 ст. 99 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Клопотання відповідача про призначення судової експертизи має на меті з`ясування фактичного обсягу природного газу та його вартості, придбаного ним у позивача у період з листопада 2018 року по липень 2020 року.

При цьому суд враховує, що природний газ, що продається позивачем відповідачу за укладеним між сторонами спірним договором, використовується останнім виключно для постачання побутовим споживачам (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору кількість природного газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 глави 1 розділу IX Кодексу газорозподільних систем порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.

Порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення) визначений главою 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем. За змістом пунктів 1, 3 глави 4 розділу IX цього Кодексу визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі лічильника природного газу з урахуванням вимого цього Кодексу та договору.

Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу сприймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ.

У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.

Якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого) природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання.

Визначені об`єми споживання природного газу за нормами споживання у розрізі календарних місяців мають бути зазначені Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання до договору розподілу природного газу. При цьому місячні об`єми споживання мають бути зазначені за величиною об`єму природного газу (м куб.) та величиною обсягу енергії за трьома одиницями виміру (кВТ*год, ГКал, МДж), що визначаються згідно з вимогами цього Кодексу.

Отже, в межах предмета доказування у справі встановлення обсягу фактично переданого відповідачу природного газу у спірний період відповідно до умов договору, який передбачає його визначення виключно за показами комерційних вузлів обліку, є надзвичайно важливим для справедливого вирішення спору щодо розміру заборгованості відповідача, а відтак для законного й обґрунтованого рішення.

Оцінюючи запропоновані відповідачем питання для експертного дослідження, суд доходить висновку, що вони не в повній мірі відповідають завданню щодо вирішення спору з урахуванням предмету доказування у цій справі.

Для вирішення спору між сторонами суд вважає за необхідне поставити для експертного дослідження наступні питання:

1. Чи підтверджується матеріалами справи заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" у сумі 2 044 838 465,98 грн за природний газ, отриманий ним у листопаді 2018 року - липні 2020 року, враховуючи необхідність його обліку за показами комерційних вузлів обліку відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем?

2. Який фактично обсяг та вартість природного газу, що отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у листопаді 2018 року - липні 2020 року за показами комерційних вузлів обліку відповідно до Кодексу газорозподільних систем та яка фактична заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" за цей період?

З`ясування цих питань потребує спеціальних знань для економічного дослідження величин обсягу спожитого природного газу та для його розрахунку.

Відповідно до пункту 1.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5) і зареєстрованої в МЮ України 03.11.1998 р. за № 705/3145, експертизи проводяться експертними установами згідно з регіональними зонами обслуговування.

За наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в установі за зоною обслуговування, особа або орган, які призначають експертизу, зазначивши відповідні мотиви, можуть доручити її виконання експертам іншої установи.

Необхідність проведення експертизи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз заявник-відповідач жодним чином не пояснив, а тому експертиза має бути проведена експертами Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 17, оф. 361).

У разі призначення судом експертизи суд має право зупинити провадження у справі (п.2 ч.1 ст. 228 ГПК України).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.

З огляду на те, що для проведення експертизи потрібен час, а також враховуючи обмежені строки підготовчого провадження, на час проведення експертизи провадження у справі доцільно зупинити.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 177, 183, 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" від 16.11.2020 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/9617/20.

2. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" від 11.12.2020 про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

3. Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" від 25.11.2020 про призначення судової експертизи частково.

4. Призначити у справі судову експертизу, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 17, оф. 361).

На вирішення експерта поставити наступні питання:

1. Чи підтверджується матеріалами справи заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" у сумі 2 044 838 465,98 грн за природний газ, отриманий ним у листопаді 2018 року - липні 2020 року, враховуючи необхідність його обліку за показниками комерційних вузлів обліку відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем?

2. Який фактично обсяг та вартість природного газу, що отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у листопаді 2018 року - липні 2020 року за показами комерційних вузлів обліку відповідно до Кодексу газорозподільних систем та яка фактична заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" за цей період?

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" здійснити попередню оплату вартості експертного дослідження на підставі відповідної вимоги експертної установи.

Питання про розподіл витрат на проведення судової експертизи вирішити під час прийняття рішення у справі відповідно до вимог статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України.

Попередити особу (осіб), які безпосередньо проводитимуть судову експертизу про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України, за завідомо неправдивий висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.

5. Висновок судової експертизи надіслати Господарському суду Дніпропетровської області в письмовій формі, копії надіслати сторонам.

6. Зупинити провадження у справі на час проведення судової експертизи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення - 14.12.2020 та може бути оскаржена в частині призначення експертизи та зупинення провадження у справі в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 21.12.2020.

Суддя І.І. Колісник