Рішення № 93658313, 16.12.2020, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 16.12.2020

Справа № 501/376/20

2/501/676/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року Іллічівський міський суд Одеськоїобласті в складі:

головуючого - судді Петрюченко М.І.

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідачів:

1 Приватного товариства «Страхова група «ТАС»

2 ОСОБА_2

предмет та підстави позову: про стягнення страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

ОСОБА_1 05.02.2020 звернувся до суду з позовом до Приватного товариства «Страхова група «ТАС», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні навігаційні системи» (третя особа - ОСОБА_2 ) про стягнення страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди(а.с.3-7).

У подальшому, 04.09.2020 ОСОБА_1 надав до суду заяву про зміну предмету позову до Приватного товариства «Страхова група «ТАС», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди (а.с.135-139), згідно якого просить суд:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (Ідентифікаційний код: 30115243) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму завданої шкоди у розмірі 181413,68 грн., яка складається з: суми страхового відшкодування - 100000,00 грн.; індекс інфляції - 16400,00 грн; три процента річних - 6501,36 грн.; пеня за кожен день прострочення виконання зобов`язання: 58512,32 грн.;

- стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) матеріальну та моральну шкоду в розмірі 42168,28 грн. (сорок дві тисячі сто шістдесят вісім) гривень 28 копійок, з яких:матеріальна шкода в розмірі 32168,28 грн., моральна шкода в розмірі 10000,00 грн.;

- стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (Ідентифікаційний код: 30115243) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) вартість проведеного судового будівельно-технічного експертного дослідження у розмірі 7000,00 грн.;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (Ідентифікаційний код: 30115243) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму судових витрат у розмірі 3 495,74 грн., пропорційно задоволених позовних вимог.

Позов мотивований тим, що 21 серпня 2017 року, о 17 годин 20 хвилин ОСОБА_2 , на автодорозі Р-70, сполучення Одеса - Білгород-Дністровський - Монаші, в смт.Затока, Овідіопольського району Одеської області, біля садового будинку №516, керуючи автомобілем «VOLVO-FN 12», номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричепом, номерний знак НОМЕР_4 , в порушення п.п.2.3 «б», 12.1. Правил дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з огорожею будинку АДРЕСА_1 та електричною опорою та завдав власне собі тілесних ушкоджень.

В результаті ДТП ОСОБА_2 пошкоджено будівлю (гараж), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 .

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 21.09.2018 року по справі №501/1119/18 скасовано постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 03.05.2018 року та винесено нову постанову, якою ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та провадження у справі закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Вищевказана постанова Апеляційного суду Одеської області набрала законної сили та підтверджує вину ОСОБА_2 в порушенні Правил дорожнього руху, що стало наслідком нанесення ОСОБА_1 майнової шкоди.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду завдану транспортним засобом «VOLVO-FN 12», номерний знак НОМЕР_3 застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС».

Відповідно до п.4 Полісу №АК/6437880 від 24.05.2017 року страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить - 20 000,00 грн., а за шкоду заподіяну майну - 100 000,00 грн.

Згідно п.5 Полісу №АК/6437880 від 24.05.2017 року розмір страхової франшизи - складає 0 (нуль) гривень.

Пунктом 6 Полісу №АК/6437880 від 24.05.2017 року встановлено, що відповідно до даного полісу Страхувальником цивільно-правової відповідальності за завдану автомобілем VOLVO-FN 12», номерний знак НОМЕР_3 шкоду є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні Навігаційні Системи».

На виконання вимог п.п.33.1.4 п.33.1 ст. 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» після настання ДТП ОСОБА_1 22.08.2017 року звернувся до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди в телефонному режимі, а потім і в паперовому вигляді.

Наступного дня, 23.08.2017 року, позивач звернувся до Південної регіональної дирекції АТ «СГ «ТАС» (приватне) (м. Одеса, Мала Арнаутська,71) із заявою про виплату страхового відшкодування.

29.08.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Південної регіональної дирекції АТ «СГ «ТАС» (приватне) (м. Одеса, Мала Арнаутська,71) із заявою про проведення огляду пошкодженого майна та складання розрахунку завданої шкоди.

31.08.2017 року представником АТ «СГ «ТАС» (приватне) проведено огляд пошкодженого майна, а саме будівлі (гаражу) за адресою: АДРЕСА_1 та складено акт огляду від 31.08.2017 року.

Відповідно до даного акту, представником АТ «СГ «ТАС» (приватне) зафіксовано, що в результаті ДТП, яке сталось 21.08.2017 року повністю зруйновано конструкцію гаражу.

В подальшому, позивач неодноразово звертався до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявами про направлення йому розрахунку завданої шкоди та проханням узгодити розмір страхового відшкодування. Однак, всі його звернення АТ «СГ «ТАС» були проігноровані.

Лише в серпні 2018 року, позивач отримав від АТ «СГ «ТАС» (приватне) лист від 27.08.2018 року за вих.№Г1400/3320, в якому зазначено, що він протягом року він не звернувся до страхувальника - АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про виплату страхового відшкодування, а тому на підставі п.п.37.1.4 п.37.1 ст.37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» АТ «СГ «ТАС» відмовляє йому у виплаті страхового відшкодування.

З метою визначення розміру шкоди, яка була завдана позивачу у зв`язку з ДТП, 17.10.2019 року позивач звернувся із заявою до Приватного підприємства «Одеського науково-дослідницького центру експертних досліджень ім. Скрибінського С.С.» про проведення будівельно-технічного експертного дослідження.

Відповідно до висновку №146/2019 будівельно-технічного експертного дослідження від 01.11.2019 року - розмір матеріальної шкоди, спричиненої нерухомому майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мало місце 21.08.2017 року, а саме гаражу літ. «Є», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , складає - 132 168,28 (сто тридцять дві тисячі сто шістдесят вісім) гривень 28 копійок.

Враховуючи те, що із заявою про страхове відшкодування ОСОБА_1 звернувся 23.08.2019, страховик - АТ «СГ «ТАС» до 23.11.2019 повинен був прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його ОСОБА_1 , однак відповідачем таке рішення не приймалось.

Позивач стверджує в позові, що за таких обставин сума боргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» з 23.11.2017 року (день початку прострочення виконання зобов`язання) з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та пені за невиконане зобов`язання складає: 181 413,68 грн., з яких:

- сума страхового відшкодування 100000 грн.;

- індекс інфляції за весь час прострочення складає16400 грн.;

- три проценти річних від простроченої суми складають 6501,36 грн.;

- пеня за кожен день затримки з вини страховика виплати страхового відшкодування складала 58512,32 грн.

Також позивач вказує, що на момент вчинення ДТП, яке сталось 21.07.2017 року, за кермом вищевказаного транспортного засобу знаходився ОСОБА_2 , якого постановою Апеляційного суду Одеської області від 21.09.2018 року по справі №501/1119/18 було визнано винним у вчиненні ДТП.

Оскільки, на момент ДТП, яке мало місце 21.08.2020 року, завдав шкоду майну позивача, то різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування в розмірі 32 168, 28 грн. має відшкодувати позивачу саме він.

Крім того, позивач стверджує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 21.08.2017 року, з вини ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 10000 грн., яка включає в себе страждання, які довелось йому перенести, зокрема порушення звичайного способу життя, постійні нервові хвилювання у зв`язку відновленням пошкодженого майна, затягуванням виплат страхового відшкодування, постійне витрачання додаткових коштів на відновлення зруйнованого майна, тощо.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Представник ПАТ «Страхова група «ТАС» 08.04.2020 надав до суду відзив на позов (а.с.91-94), просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_1 був порушений термін подачі заяви про страхове відшкодування.

Представник позивача 27.05.2020 надав до суду відповідь на відзив (а.с.109-110), просить суд позовну заяву задовольнити у повному обсязі та відхилити відзив відповідача.

Позивач та його представник були належним чином сповіщені про судовий розгляд справи, однак до суду не з`явились, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідачі були належним чином сповіщені про день і час судового розгляду справи, однак до суду повторно не з`явились.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 13.02.2020 відкрито провадження у справі (а.с.59-60).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 16.03.2020 витребувано докази по справі (а.с.68-70).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 21 серпня 2017 року, о 17 годин 20 хвилин ОСОБА_2 , на автодорозі Р-70, сполучення Одеса - Білгород-Дністровський - Монаші, в смт. Затока, Овідіопольського району Одеської області, біля садового будинку №516, керуючи автомобілем «VOLVO-FN 12», номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричепом, номерний знак НОМЕР_4 , в порушення п.п.2.3 «б», 12.1. Правил дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з огорожею будинку АДРЕСА_1 та електричною опорою (а.с.11-12).

Як вбачається з фотозображень (а.с.13-14), в результаті ДТП пошкоджено будівлю (гараж), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.02.2019 №157871573, від 28.02.2019 №157871779 (а.с.21-22).

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 21.09.2018 року по справі №501/1119/18 скасовано постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 03.05.2018 року та винесено нову постанову, якою ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та провадження у справі закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП (а.с.11-12).

Цивільно-правова відповідальність за шкоду завдану транспортним засобом «VOLVO-FN 12», номерний знак НОМЕР_3 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС», що підтверджується полісом №АК/6437880 від 24.05.2017 року (а.с.10).

Відповідно до п.4 Полісу №АК/6437880 від 24.05.2017 року страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить - 200 000,00 грн., а за шкоду заподіяну майну - 100000,00 грн.

Згідно п.5 Полісу №АК/6437880 від 24.05.2017 року розмір страхової франшизи - складає 0 (нуль) грн.

Пунктом 6 Полісу №АК/6437880 від 24.05.2017 року встановлено, що відповідно до даного полісу Страхувальником цивільно-правової відповідальності за завдану автомобілем VOLVO-FN 12», номерний знак НОМЕР_3 шкоду є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні Навігаційні Системи».

На виконання вимог п.п.33.1.4 п.33.1 ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» після настання ДТП, ОСОБА_1 , 22.08.2017 року звернувся до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди в телефонному режимі, а потім і в паперовому вигляді, що підтверджується відповідною відміткою АТ «СГ «ТАС» (приватне) від 22.08.2017 року реєстраційний № 00755612612017іс на повідомленні (а.с.23).

Наступного дня, 23.08.2017 року, ОСОБА_1 звернувся до Південної регіональної дирекції АТ «СГ «ТАС» (м. Одеса, Мала Арнаутська,71) із заявою про виплату страхового відшкодування, що підтверджується відповідною відміткою повідомленні про ДТП, яке було проставлено представником АТ «СГ «ТАС» (приватне) (а.с.24).

29.08.2017 року, ОСОБА_1 звернувся до Південної регіональної дирекції АТ «СГ «ТАС» (приватне) (м. Одеса, Мала Арнаутська,71) із заявою про проведення огляду пошкодженого майна та складання розрахунку завданої шкоди, що підтверджується відповідною відміткою на заяві від 29.08.2017, проставленою представником АТ «СГ «ТАС» (а.с.24).

31.08.2017 року представником АТ «СГ «ТАС» проведено огляд пошкодженого майна, а саме будівлі (гаражу) за адресою: АДРЕСА_1 та складено акт огляду від 31.08.2017 року (а.с.25), згідно якого зафіксовано, що в результаті ДТП, яке сталось 21.08.2017 року повністю зруйновано конструкцію гаражу.

В подальшому, ОСОБА_1 неодноразово звертався до АТ «СГ «ТАС» із заявами про направлення йому розрахунку завданої шкоди та проханням узгодити розмір страхового відшкодування, що підтверджується копіями заяв від 29.08.2017 року та 12.12.2017 року (а.с.26, 28).

ОСОБА_1 отримав від АТ «СГ «ТАС» лист від 27.08.2018 року за вих.№Г1400/3320, в якому зазначено, що він протягом року він не звернувся до страхувальника - АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про виплату страхового відшкодування, а тому на підставі п.п.37.1.4 п.37.1 ст.37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової від повільності власників наземних транспортних засобів» АТ «СГ «ТАС» (приватне) відмовляє йому у виплаті страхового відшкодування(а.с.27).

З метою визначення розміру шкоди, яка була завдана ОСОБА_1 у зв`язку з ДТП, 17.10.2019 року позивач звернувся із заявою до Приватного підприємства «Одеського науково-дослідницького центру експертних досліджень ім.Скрибінського С.С.» про проведення будівельно-технічного експертного дослідження (а.с.29).

Відповідно до висновку №146/2019 будівельно-технічного експертного дослідження від 01.11.2019 року - розмір матеріальної шкоди, спричиненої нерухомому майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мало місце 21.08.2017 року, а саме гаражу літ. «Є», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , складає - 132168,28 грн. (а.с.32-40).

Вартість проведеного судового будівельно-технічного експертного дослідження складає 7000,00 грн., що підтверджується копією квитанції (а.с.30).

ІV. Оцінка Суду.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі ст.81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.п.33.1.4 п.33.1 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

На виконання вимог п.п.33.1.4 п.33.1 ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» після настання ДТП, ОСОБА_1 , 22.08.2017 року звернувся до АТ «СГ «ТАС» (приватне) із повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди в телефонному режимі, а потім і в паперовому вигляді, що підтверджується відповідною відміткою АТ «СГ «ТАС» (приватне) від 22.08.2017 року реєстраційний № 00755612612017іс на повідомленні (а.с.23).

ОСОБА_1 отримав від АТ «СГ «ТАС» лист від 27.08.2018 року за вих.№Г1400/3320, в якому зазначено, що я протягом року він не звернувся до страхувальника - АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про виплату страхового відшкодування, а тому на підставі п.п.37.1.4 п.37.1 ст.37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової від повільності власників наземних транспортних засобів» АТ «СГ «ТАС» (приватне) відмовляє йому у виплаті страхового відшкодування (а.с.27).

Відповідно до п.п.37.1.4 п.37.1 ст.37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової від повільності наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), зокрема, є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, відмова АТ «СГ «ТАС» (приватне) у виплаті страхового відшкодування з підстав пропуску звернення до страхувальника із заявою про виплату страхового відшкодування є безпідставною, оскільки спростовуються матеріалами справи, дослідженими судом, які підтверджують, що ОСОБА_1 звертався до АТ «СГ «ТАС» (приватне), як із повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди так із заявою про виплату страхового відшкодування в межах строків, передбачених законом.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 вересня 2019 року по справі №761/44196/17, відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату) а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 35.1. ст.35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що для отримання страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву. Страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно до п.22.1 ст.22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з п.36.1 ст.36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у звязку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З вищевикладеного вбачається, що Страховик, АТ «СГ «ТАС» (приватне) при виплаті страхового відшкодування обмежений розміром страхової суми.

Відповідно до п.4 Полісу №АК/6437880 від 24.05.2017 року страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить - 200 000,00 (двісті тисяч) гривень, а за шкоду заподіяну майну - 100 000,00 (сто тисяч) гривень.

Згідно п.5 Полісу №АК/6437880 від 24.05.2017 року розмір страхової франшизи - складає 0 (нуль) гривень.

Отже, розмір страхового відшкодування, яке АТ «СГ «ТАС» (приватне) повинно було сплати ОСОБА_1 становить - 100 000 (сто тисяч) гривень.

Відповідно до ч.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до висновку №146/2019 будівельно-технічного експертного дослідження від 01.11.2019 року - розмір матеріальної шкоди, спричиненої нерухомому майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мало місце 21.08.2017 року, а саме гаражу літ. «Є», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , складає - 132168,28 грн. (а.с.32-40).

Разом з тим, згідно п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до ч.36.5 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих у п.4 Постанови від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

Враховуючи те, що із заявою про страхове відшкодування ОСОБА_1 звернувся 23.08.2019, страховик - АТ «СГ «ТАС» (приватне) до 23.11.2019 повинен був прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його ОСОБА_1 , однак відповідачем таке рішення не приймалось.

За таких обставин, сума боргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» з 23.11.2017 (день початку прострочення виконання зобов`язання) з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та пені за невиконане зобов`язання складає: 181413,68 грн., з яких: сума страхового відшкодування 100000,00 грн.; індекс інфляції за весь час прострочення складає: 1,009 (листопад 2017) х 1,010 (грудень 2017) х 1,098 (за 2018 рік) х 1,041 (за 2019 рік) = 1,164.

Розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції: (100000 х 1,164 (індекс інфляції) - 100 000) = 16400 грн.;

Три проценти річних від простроченої суми складають: 100000 х 791 (кількість прострочених днів з 23.11.2017 по 23.01.2020 включно) х 0,03/365 = 6 501,36 грн.

Пеня за кожен день затримки з вини страховика виплати страхового відшкодування: 100 000 х 791 (прострочених днів з 23.11.2017 по 23.01.2020 включно) х 27% (подвійна ставка НБУ, яка станом на 23.11.2017 складала 13,50)/365 = 58 512,32 грн.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_1 суми завданої шкоди у розмірі 181413,68 грн., яка складається з: суми страхового відшкодування - 100000,00 грн.; індекс інфляції - 16400,00 грн; три процента річних - 6501,36 грн.; пеня за кожен день прострочення виконання зобов`язання: 58512,32 грн.

Задовольняючи вимогу позивача про стягнення з ОСОБА_2 на його користь матеріальної шкоди в розмірі 32168,28 грн., суд керується наступним.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

На момент вчинення ДТП, яке сталось 21.07.2017 року, за кермом вищевказаного транспортного засобу знаходився ОСОБА_2 , якого постановою Апеляційного суду Одеської області від 21.09.2018 року по справі №501/1119/18 визнано винним у вчиненні ДТП.

Оскільки, ОСОБА_2 на момент ДТП, яке мало місце 21.08.2020 року, завдав шкоду майну позивача, то різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування в розмірі 32168,28 грн. має відшкодувати позивачу саме він.

Так, відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як передбачено ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.92 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи вищевикладене, вимога про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 32168,28 (різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування) з ОСОБА_2 є обґрунтованою.

Щодо стягнення моральної шкоди на користь позивача з відповідача ОСОБА_2 , суд керується наступним.

Згідно статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Статтею 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб».

В обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди позивач посилається на те, що у зв`язку з затягуванням Приватним акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС» виплат йому страхового відшкодуванням та порушення зобов`язань за договором страхування (полісом №АК/6437880) було завдано позивачу значні душевні хвилювання.

У зв`язку з безпідставною та необґрунтованою відмовою у виплаті страхового відшкодування, позивач був вимушений прикладати додаткові зусилля щодо врегулювання та вирішення цього спору. Багато справ, запланованих раніше, довелося відкласти, а від деяких взагалі відмовитись

Позивач був змушений декілька років витрачати свій час та значні грошові кошти на відновлення свого зруйнованого майна, користуватись правовою допомогою спеціалістів, що негативно вплинуло на сімейні стосунки у його родині та призвело до постійного нервово напруження, як у нього, так і його рідних.

У зв`язку з пошкодженням гаражу, позивач не міг продати свій садовий будинок, починаючи з серпня 2017, що негативно вплинуло на його здоров`я.

Отже, в ході розгляду справи судом встановлено факт завдання шкоди ОСОБА_2 позивачу внаслідок ДПТ та втрати немайнового характеру, які зазнав позивач, у суду не має підстав ставити під сумнів. Відтак наявні правові підстави покладення на відповідача ОСОБА_2 обов`язку відшкодувати позивачу моральну шкоду відповідно до принципів розумності та справедливості, частково в розмірі 5000 грн.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині.

Обґрунтовуючи дане судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст. 6 (право на справедливий суд), ст. 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст.1 Протоколу 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного - процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного товариства «Страхова група «ТАС», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму завданої шкоди у розмірі 181413,68 грн., яка складається з: суми страхового відшкодування - 100000,00 грн.; індекс інфляції - 16400,00 грн; три процента річних - 6501,36 грн.; пеня за кожен день прострочення виконання зобов`язання - 58512,32 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду в розмірі 32168,28 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (РНОКПП 30115243) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вартість проведеного судового будівельно-технічного експертного дослідження у розмірі 7000,00 грн.

В задоволенні решти ви мог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення виготовлено 16 грудня 2020 року.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко