Рішення № 93658311, 18.12.2020, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 18.12.2020

Справа № 501/2784/20

2/501/1182/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючої судді - Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО»

до

відповідача: ОСОБА_1

предмет та підстави позову: про відшкодування шкоди,

учасники справи:

представник позивача - Андреєва І.В. ,

представник відповідача - Пасічник О.В.,

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» 19.08.2020 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, згідно якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти у розмірі 100229,43 грн., відсотки за користування коштами у сумі 42254,67 грн. та судові витрати.

Позов мотивований тим, що 04.06.2014 року між ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування засобу наземного транспорту, цивільної відповідності, водія та пасажирів від нещасних випадків №670590353.14, за яким було застраховано автомобіль «Мерседес», д/н НОМЕР_1 .

09.05.2015 до позивача із повідомленням про настання події звернувся відповідач про те, що невстановлена особа заволоділа застрахованим транспортним засобом.

15.10.2015 позивач прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Відповідач звернувся до суду та заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 20.09.2016 року позов ОСОБА_1 було задоволено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17.08.2017 апеляційна скарга ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» задоволена частково.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 31.08.2017 виправлено описки та стягнуто на користь позивача 956726,03 грн. страхового відшкодування, 79578,64 грн. пені, 6448,33 грн. інфляційних втрат, 5425,82 грн. три відсотки річних та судовий збір у розмірі 811,72 грн.

Таким чином рішенням Апеляційного суду Одеської області стягнуто із ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на користь ОСОБА_1 1047367,10 грн.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 04.11.2019 рішення Апеляційного суду Одеської області від 17.08.2017 залишено без змін.

На виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 17.08.2017, 20.10.2017 позивачем платіжним дорученням №7768 від 20.10.2017 сплачено відповідачу 1147596,53 грн. Сума у розмірі 100229,43 грн. є такою, що отримана відповідачем без достатньої правової підстави, сума процентів за користування відповідачем безпідставно одержавнимим коштами складає 42254,67 грн.

Позивач стверджує, що намагався врегулювати спір у досудовому порядку, однак спроби досудового врегулювання спору до позитивного результату не призвели.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідач ОСОБА_1 03.11.2020 надав до суду відзив на позов (а.с.64-66), просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що він не завдавав ніякої шкоди позивачу і не може відшкодовувати завдані збитки, так як вважав, що вказані кошти, які були додатково сплачено, як матеріальну допомогу та вибачення за тривале не відшкодування страхової виплати.

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на пояснення викладені у відзиві на позов.

У подальшому, за попередньої згоди представників сторін, суд продовжив розгляд справи за їх відсутності.

ІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 04.06.2014 року між ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування засобу наземного транспорту, цивільної відповідності, водія та пасажирів від нещасних випадків №670590353.14, за яким було застраховано автомобіль «Мерседес», д/н НОМЕР_1 , що підтверджується копією договору (а.с.6-14).

До позивача 09.05.2015 із повідомленням про настання події звернувся ОСОБА_1 про те, що невстановлена особа заволоділа застрахованим транспортним засобом.

ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» 15.10.2015 прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 20.09.2016 року позов ОСОБА_1 задоволено, згідно якого стягнуто з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на користь ОСОБА_1 1155846,72 грн., моральну шкоду у розмірі 8000,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн., судовий збір у розмірі 6890,00 грн. (а.с.15-18).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17.08.2017 апеляційну скаргу ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» задоволену частково, згідно якого якого стягнуто з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 1045172,60 грн., пеню за стрострочення сплати страхового відшкодування у сумі 86935,45 грн., інфляційні втрати у зв`язку з несвоєчасною сплатою страхового відшкодування у сумі 7044,46 грн., три відсотки річних у зв`язку з несвоєчасною сплатою страхового відшкодування у сумі 5927,42 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 2517,20 грн., судовий збір у розмірі 3654,00 грн. (а.с.19-25).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 31.08.2017 виправлено описки в рішенні апеляційного суду Одеської області від 17.08.2017 та стягнуто на користь позивача 956726,03 грн. страхового відшкодування, 79578,64 грн. пені, 6448,33 грн. інфляційних втрат, 5425,82 грн. три відсотки річних, витрати на правову допомогу у розмірі 2517,20 грн., судовий збір у розмірі 3654,00 грн. (а.с.26-27).

Таким чином рішенням Апеляційного суду Одеської області стягнуто із ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на користь ОСОБА_1 1050696,02 грн.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 04.11.2019 рішення Апеляційного суду Одеської області від 17.08.2017 залишено без змін (а.с.28-37).

На виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 17.08.2017, 20.10.2017 позивачем платіжним дорученням №7768 від 20.10.2017 сплачено відповідачу 1147596,53 грн., що підтверджується копією квитанції (а.с.38).

Позивач намагався врегулювати спір у досудовому порядку, що підтверджується претензією направленою на адресу відповідача (а.с.39).

Однак, спроби досудового врегулювання спору до позитивного результату не призвели, що підтверджується копією заперечення ОСОБА_1 на претензію (а.с.40-41).

ІІІ. Оцінка Суду.

Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання

Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

При цьому суд виходить із того, що між сторонами у справі відсутні договірні правовідносини щодо зарахування коштів на користь відповідача, власником яких відповідач не є, а тому отримані ним грошові кошти є незаконно набутими та підлягають поверненню позивачу у спосіб, передбачений положеннями статті 1212 ЦК України.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків.

Разом з тим, судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Одеської області стягнуто із ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на користь ОСОБА_1 1050696,02 грн., на виконання якого позивачем сплачено відповідачу 1147596,53 грн., що підтверджується копією квитанції (а.с.38).

Отже, різниця безпідставно отриманих відповідачем коштів складає 96900,51 грн.

Відповідно до ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Змістом ст.1214 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 ЦК України).

Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки в ст.536 ЦК України не визначено розмір процентів, договір між сторонами не укладено, то в даному випадку застосовується аналогія закону.

Згідно ч.1 ст.8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Предметом спору між сторонами є грошові кошти в розмірі 96900,51 грн.

Подібні правовідносини регулюються нормами ст.1046 ЦК України (правовідносини позики), тому для розрахунку розміру процентів за аналогією закону, підлягає застосуванню ч.1 ст.1048 ЦК України, відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача має бути стягнено проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 39953,83 грн., відповідно до розрахунку процентів за користування грошовими коштами, здійсненого судом, а саме:

- період розрахунку: 21.10.2017 - 26.10.2017: (облікова ставка НБУ 12,50)

96900,51 (сума боргу) х (12,50 / 365) х 6 днів прострочення / 100 = 199,11 грн.;

- період розрахунку: 27.10.2017 - 14.12.2017: (облікова ставка НБУ 13,50)

96900,51 (сума боргу) х (13,50 / 365) х 49 днів прострочення / 100 = 1756,15 грн.;

- період розрахунку: 15.12.2017 - 25.01.2018: (облікова ставка НБУ 14,50)

96900,51 (сума боргу) х (14,50 / 365) х 42 днів прострочення / 100 = 1616,78 грн.;

- період розрахунку: 26.01.2018 - 01.03.2018: (облікова ставка НБУ 16,00)

96900,51 (сума боргу) х (16,00 / 365) х 35 днів прострочення / 100 = 1486,70 грн.;

- період розрахунку: 02.03.2018 - 12.07.2018: (облікова ставка НБУ 17,00)

96900,51 (сума боргу) х (17,00 / 365) х 133 днів прострочення / 100 = 6002,52 грн.;

- період розрахунку: 13.07.2018 - 06.09.2018: (облікова ставка НБУ 17,50)

96900,51 (сума боргу) х (17,50 / 365) х 56 днів прострочення / 100 = 2691,09 грн.;

- період розрахунку: 07.09.2018 - 25.04.2019: (облікова ставка НБУ 18,00)

96900,51 (сума боргу) х (18,00 / 365) х 231 днів прострочення / 100 = 11038,69 грн.;

- період розрахунку: 26.04.2019 - 18.07.2019: (облікова ставка НБУ 17,50)

96900,51 (сума боргу) х (17,50 / 365) х 84 днів прострочення / 100 = 3902,56 грн.;

- період розрахунку: 19.07.2019 - 05.09.2019: (облікова ставка НБУ 17,00)

96900,51 (сума боргу) х (17,00 / 365) х 49 днів прострочення / 100 = 2211,45 грн.;

- період розрахунку: 06.09.2019 - 24.10.2019: (облікова ставка НБУ 16,50)

96900,51 (сума боргу) х (16,50 / 365) х 49 днів прострочення / 100 = 2146,41 грн.;

- період розрахунку: 25.10.2019 - 12.12.2019: (облікова ставка НБУ 15,50)

96900,51 (сума боргу) х (15,50 / 365) х 49 днів прострочення / 100 = 2016,32 грн.;

- період розрахунку: 13.12.2019 - 31.12.2019: (облікова ставка НБУ 13,50)

96900,51 (сума боргу) х (13,50 / 365) х 19 днів прострочення / 100 = 680,00 грн.;

- період розрахунку: 01.01.2020 - 30.01.2020: (облікова ставка НБУ 13,50)

96900,51 (сума боргу) х (13,50 / 365) х 30 днів прострочення / 100 = 1075,19 грн.;

- період розрахунку: 31.01.2020 - 12.03.2020: (облікова ставка НБУ 11,00)

96900,51 (сума боргу) х (11,00 / 365) х 42 днів прострочення / 100 = 1226,52 грн.;

- період розрахунку: 13.03.2020 - 23.04.2020: (облікова ставка НБУ 10,00)

96900,51 (сума боргу) х (10,00 / 365) х 42 днів прострочення / 100 = 1115,01 грн.;

- період розрахунку: 24.04.2020 - 11.06.2020: (облікова ставка НБУ 8,00)

96900,51 (сума боргу) х (8,00 / 365) х 49 днів прострочення / 100 = 1040,68 грн.;

- період розрахунку: 12.06.2020 - 28.07.2020: (облікова ставка НБУ 6,00)

96900,51 (сума боргу) х (6,00 / 365) х 47 днів прострочення / 100 = 748,65 грн.

За таких обставин суд доходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 96900,51 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 39953,83 грн.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

ІV. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, у зв`язку з тим, що при подачі позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн, у зв`язку із частковим задоволенням позову, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (ЄДРПОУ 16285602) безпідставно набуті кошти у розмірі 96900,51 грн., відсотки за користування коштами у сумі 39953,83 грн., судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення виготовлено 18 грудня 2020 року.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко