Рішення № 9365536, 30.04.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.04.10р. Справа № 26/83-09 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпрококс», м. Дніпропетровськ

До Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг

Про стягнення 10 908 144 грн. 14 коп.

За зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг

до Відкритого акціонерного товариства «Дніпрококс», м. Дніпропетровськ

про визнання частково недійсним договору

Суддя Н.М. Камша

Представники:

від Відкритого акціонерного товариства «Дніпрококс»- Присяжнюк Д.В. –дов. № 3 від 04.01.2010 р.

від Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»- Данканич Є.І. - дов. № 52-16/35 від 23.03.09 р.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство «Дніпрококс», м. Дніпропетровськ ( далі - позивач за первісним позовом) звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг (далі –відповідач за первісним позовом) згідно із заявою про збільшення розміру позовних вимог від 20.04.2010 р. про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 10234073,25 грн.; інфляційних –1783966,65 грн., 3 % річних –522146,52 грн. та витрат у справі. 26.04.2010 р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних, у зв’язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 10234073,25 грн. основного боргу, 114608,70 грн. інфляційних, 559462,18 грн. –3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору поставки від 29.12.2007 р. № 487/2675д відповідачу поставлялась продукція коксохімічного виробництва, яку відповідач прийняв, але оплатив частково. На вимоги щодо оплати товару, заборгованість залишилась не сплаченою. Крім основного боргу позивач нарахував відповідачу згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) інфляційні та 3 % річних.

Відповідач за первісним позовом відзиву на позов, доказів оплати боргу чи доказів в обґрунтування заперечень не подав.

21.05.2009 р. Відкрите акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»подало зустрічну позовну заяву до Відкритого акціонерного товариства «Дніпрококс»про визнання недійсним договору від 29.12.2007 р. № 487/2675д в частині узгодженої ціни та обсягів поставки, що вказані в специфікації 1 та 1/1 до договору. Ухвалою від 21.05.2009 р. зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним.

Зустрічні позовні вимоги щодо визнання частково недійсним договору позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що при укладенні договору помилявся щодо обставин, які мають істотне значення, не міг передбачити суттєвого погіршення фінансового стану у результаті фінансової кризи в Україні, кризи в металургійній галузі, падіння цін на продукцію тощо. У зв’язку з цим вважає, що правочин суперечить моральним засадам суспільства і тому, посилаючись на ч.1 ст.203 ЦК України, просить визнати його недійсним.

Відповідач за зустрічним позовом заперечує проти задоволення зустрічного позову, а ствердження позивача вважає необґрунтованими, направленими на затягування судового процесу.

Спільно із зустрічним позовом позивач подав заяву про забезпечення зустрічного позову, у задоволенні якої ухвалою від 24.06.2009 р. суд відмовив.

Ухвалою від 01.07.2009 р. провадження у справі зупинено у зв’язку з оскарженням позивачем за зустрічним позовом ухвали господарського суду від 24.06.09 р.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2009 р. апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу від 24.06.2009 р. –без змін.

Постановою Вищого господарського суду України 26.11.2009 р. касаційна скарга ВАТ «Південний ГЗК»залишена без задоволення. Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2009 р. –без змін.

Ухвалою від 21.01.2010 р. Верховний Суд України відмовив відповідачу у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 26.11.2009 р. у даній справі.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

У відповідності до статті 77 ГПК України по справі оголошувалась перерва.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

По первісному позову.

29.12.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг (далі –відповідач, покупець) та Відкритим акціонерним товариством «Дніпрококс»(далі –позивач, продавець) укладено договір поставки № 487/2675д (далі –договір) згідно з п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує продукцію коксохімічного виробництва (далі –товар). Відповідно до пунктів 2.1 та 4.1 договору найменування, одиниця виміру, якість та ціна товару визначається в специфікаціях (додатках) до договору.

Згідно із специфікаціями 1 та 1/1 до договору позивач у січні 2008 року поставив товару у загальній кількості 3534,904 тон на загальну суму 2842062,83 грн., що підтверджується актами прийому-передачі за січень 2008 року. Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, неоплаченими за січень 2008 року залишились два рахунки - № 2 від 01.01.2008 р. та № 3 від 03.01.2008 р. на загальну суму 108330,96 грн. Згідно з п.5.1 договору (узгодженого в протоколі розбіжностей до договору) оплата за товар здійснюється протягом 10-ти банківських днів з дня виставлення рахунків-фактур та надання податкових накладних за фактично поставлений товар.

У березні 2008 року сторони підписали специфікацію № 3 до договору, у якій визначено ціну та кількість товару, що мав поставлятись у березні-травні 2008 року. За умовами, визначеними у цій специфікації, оплата за поставлений товар повинна здійснюватись протягом 60–ти банківських днів з дати відвантаження товару на підставі виставлених рахунків-фактур. Згідно з актами приймання-передачі продукції у березні 2008 року поставлено товару у загальній кількості 3582,89 тон на загальну суму 2880643,53 грн., відповідач оплатив товар частково, заборгованість становить 958061,65 грн.

У квітні та травні 2008 року позивач поставив відповідачу товару у загальній кількості 7912,26 тон на загальну суму 6361455,93 грн.. що підтверджується актами приймання-передачі продукції, вартість товару не оплачена.

У червні 2008 року сторонами підписано специфікацію № 4 до договору, відповідно до якої на червень 2008 року визначено ціну та кількість товару, яку позивач зобов’язався поставити відповідачу. Крім того, сторонами узгоджено умови оплати за поставлений товар, оплата мала здійснюватись протягом 60-ти календарних днів з моменту надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар. Позивачем поставлено у червні 2008 року товару у кількості 2933,499 тон на загальну суму 2053331,96 грн., який оплачено частково, залишок заборгованості становить 243080,72 грн.

У липні 2008 року сторонами підписано специфікацію № 5 до договору, якою на липень 2008 року визначено ціну та кількість товару, який позивач мав поставити відповідачеві та узгоджено умови плати за поставлений товар –протягом 60-ти календарних днів з моменту надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар. У липні 2008 р. позивач поставив відповідачу товар у кількості 3182,282 тон на загальну суму 2227470,11 грн., який не оплачено.

У серпні 2008 року підписано специфікацію № 6 до договору, якою визначено ціну та кількість товару, що мав бути поставлений. Крім того, сторонами узгоджено умови оплати за поставлений товар –протягом 60-ти календарних днів з моменту надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар. Товару поставлено у кількості 479,561 тон на загальну суму 335673,53 грн., вартість його не оплачено.

Виходячи із договірних умов, зазначених вище, виконання відповідачем обов’язку по оплаті товару обумовлювалось надання позивачем рахунків-фактур та податкових накладних.

В підтвердження передачі рахунків відповідачу позивачем надано копії реєстрів передачі документів (аркуші справи 67-73, том 2), однак із них неможливо достовірно встановити, хто отримував ці документи, оскільки на них не вказано прізвище особи, що їх підписала, її посадове становище, підписи не скріплені печаткою чи штампом. Позивачем в підтвердження факту вручення рахунків відповідачу за червень, липень 2008 року надано відповідь державного підприємства спеціального зв’язку «Дніпропетровський обласний вузол спеціального зв’язку»від 04.03.2009 р. № 18/25-2-293 про вручення пакетів представникам відповідача (аркуш справи 75, том 2), однак яка саме кореспонденція була у цих пакетах позивачем не доведено. Рахунки за серпень 2008 року надіслані позивачем відповідачу рекомендованим листом і отримані 29.08.2008 року.

30.11.2009 р. позивач направив відповідачу рахунки для оплати по всіх поставках, отримання рахунків відповідачем 10.12.2009 р. підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 257-260, т.5).

Позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання згідно зі ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За порушення грошового зобов’язання ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність, зокрема, на вимогу кредитора боржник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між сторонами укладено договір поставки товару, відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин. Загальні положення про купівлю-продаж регулюються главою 54 ЦК України.

Як встановлено ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи, що товар відповідачем фактично отримано, що підтверджено матеріалами справи, обов’язок останнього щодо оплати товару настав і позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 10234073,25 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем правомірно, відповідно до вимог ст.625 ЦК України, з урахуванням строків оплати, визначених у специфікаціях, нараховані інфляційні за поставлений товар:

у січні 2008 року на суму 1130.80 грн. за період з 20.12.2009 р. по 26.04.2009 р.;

у березні 2008 року на суму 10788,04 грн. за період з 10.12.2009 р. по 26.04.2010 р.;

у квітні 2008 року на суму 34665,82 грн. за період з 10.12.2009 р. по 26.04.2010 р.;

у травні 2008 року на суму 36965,92 грн. за період з 10.12.2009 р. по 26.04.2010 р.;

у червні 2008 року на суму 1538,40 грн. за період з 08.02.2010 р. по 26.04.2010 р.;

у червні 2008 року на суму 14097,14 грн. за період з 08.02.2010 р. по 26.04.2010 р.;

у серпні 2008 року на суму 15422.59 грн. за період з 22.10.2008 р. по 26.04.2010 р.

Всього інфляційних на суму 559462,18 грн., які підлягають стягненню.

Крім того, за ці ж періоди позивачем нараховано 3 % річних на загальну суму 114608,70 грн., які також підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати у справі слід віднести на відповідача.

По зустрічному позову.

Позивач по зустрічному позову –Відкрите акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг просить визнати недійсним договір поставки від 29.12.2007 р. № 487/2675д в частині узгодженої ціни та обсягів поставки, що вказані в специфікації 1 та 1/1 до договору. Ухвалою від 21.05.2009 р. зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним.

Господарський суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову зважаючи на наступне.

Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Стаття 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Позивачем по зустрічному позову не подано доказів, які підтверджували наявність підстав, передбачених ст.203 ЦК України, для визнання договору від 29.12.2007 р. недійсним та доказів того, що правочин вчинений під впливом помилки. Зміна економічної ситуації в суспільстві, фінансова криза, тяжкий фінансовий стан сторони по договору не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Згідно зі ст.49 ГПК України витрати у справі по зустрічному позову слід віднести на позивача по зустрічному позову. Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»(50034, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000 , р\р 26008150593008 в ЗАТ КБ «ПриватБанк»м. Дніпропетровська, МФО 305299) на користь Відкритого акціонерного

товариства «Дніпрококс»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Коксохімічна, 1, код ЄДРПОУ 05393091, р\р 26000010004533 в Дніпропетровському відділенні № 24 філії ТОВ «УніКредитБанк», м. Київ, МФО 300744) основний борг у сумі 10234073,25 грн. ( десять мільйонів двісті тридцять чотири тисячі сімдесят три гривні 25 коп.); інфляційні у сумі 559462,18 грн. (п’ятсот п’ятдесят дев»ять тисяч чотириста шістдесят дві гривні 18 коп.); 3 % річних – 114608,70 грн. (сто чотирнадцять тисяч шістсот вісім гривень 70 коп.); витрати по сплаті держмита –25 500 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот гривень); суму по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118 грн. (сто вісімнадцять гривень).

В задоволенні зустрічного позову –відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М.КАМША

Дата підписання рішення –30.04.2010 р.