Постанова № 93653459, 14.12.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/6369/20 від14.12.2020

н\п 3/490/3258/2020

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 грудня 2020 року м. Миколаїв

Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Скрипченко С.М., розглянувши протокол про вчинення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працює фельдшером МОЦДМД ТМК, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

16.09.2020р. близько 18:55 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки "ВАЗ 2109", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в м. Миколаєві по вул. Спаській в районі буд. № 47/1, маючи явні ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінки що не відповідає обстановці. В порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на з`ясування стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки шляхом продуття алкотестеру "Драгер", так і у встановленому законом медичному закладі, у присутності двох свідків, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні не погодився із обставинами правопорушення, викладеними у протоколі. Пояснив, що в стані алкогольного чи будь-якого іншого сп`яніння не перебував, не мав жодних ознак алкогольного сп`яніння. Оскільки ОСОБА_1 є медичним працівником та контактує із особами, зараженими коронавірсуом, то змушений постійно користуватись антисептиками на спиртовій основі. Можливо запах антисептику був помилково оцінений працівниками поліції як запах алкоголю. Також у зв`язку із ненормованим та складним робочим графіком, ОСОБА_1 міг хитатися через втому. Від проходження медичного огляду не відмовлявся, навпаки мав бажання довести свою тверезість, однак у працівників поліції не було на місці технічних засобів для проведення огляду. ОСОБА_1 мав власний прилад, який вказав про те, що він тверезий, але патрульні не захотіли зважати на такий результат. В цей же час ОСОБА_1 не мав часу, щоб очікувати поки інший патрульний екіпаж доставить на місце зупинки технічний прилад, оскільки перевозив у салоні свого транспортного засобу свою знайому - ОСОБА_2 , який стало зле та яку слід було негайно доставити до медичного закладу. Однак працівники поліції на такі обставини не зважали, а безпідставно почали складати у відношенні ОСОБА_1 адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Дійсно ОСОБА_1 не заперечував, що не вживав заходів щодо доставлення своєї знайомої до лікарні шляхом виклику таксі або іншим чином. Окрім того, після складання протоколу, працівники поліції не дозволили ОСОБА_1 сісти за кермо та припаркувати свій автомобіль ближче до бордюрного каменю, посилаючись на те, що у такому стані заборонено керувати транспортним засобом. Після складання протоколу, ОСОБА_1 до закінчення двох годин з моменту його зупинки працівниками поліції, звернувся до наркології, де пройшов медичний огляд та згідно медичної виписки за результатами проведеного огляду ознак алкогольного сп`яніння не виявлено та встановлено діагноз "Тверезий". Таким чином ОСОБА_1 вважав, що протокол серії ДПР18 № 531607 від 16.09.2020р. є незаконним, оскільки він не відмовлявся від проходження медичного огляду, у зв`язку з чим клопотав про закриття провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Захисник Камінський В.І. у судовому засіданні просив суд звернути увагу на те, що ОСОБА_1 мав намір пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, однак патрульний екіпаж не мав при собі технічного приладу для проведення такого огляду. В цей же час, хвора жінка потребувала оперативної медичної допомоги, за такого ОСОБА_1 не знав скільки потрібно було б чекати на прибуття іншого патруля з приладом. Таким чином ОСОБА_1 , відмовляючись від медичного огляду на з`ясування стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки, керувався нагальною необхідністю доставлення хворої людини до медичного закладу, тобто діяв у стані крайньої необхідності, що згідно зі ст. 18 КУпАП виключає можливість притягнення до відповідальності та застосування до нього адміністративного стягнення.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що знайома із ОСОБА_1 , оскільки раніше разом працювали. 16.09.2020р. ОСОБА_2 перебувала на дачі та їй стало зле, у зв`язку з чим зателефонувала до швидкої медичної допомоги, однак їй диспетчер повідомив, що автомобіль швидкої не має змоги доїхати до дачних кооперативів. Таким чином ОСОБА_2 зателефонувала своєму знайомому - ОСОБА_1 та попрохала його приїхати щоб доставити до медичного закладу. Останній погодився та, керуючи транспортним засобом "ВАЗ 2109", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в м. Миколаєві. ОСОБА_2 в цей час перебувала в салоні його транспортного засобу. Рухаючись по вул. Спаській, керований ОСОБА_1 транспортний засіб був зупинений працівниками поліції. Я стало відомо надалі, інспектори поліції вважали, що ОСОБА_1 мав ознак алкогольного сп`яніння та запропонували останньому пройти медичний огляд на з`ясування стану алкогольного сп`яніння. При цьому патрульний екіпаж не мав при собі приладу для проведення огляду, а використовувати прилад належний ОСОБА_1 вони відмовились. Оскільки ОСОБА_2 ставало все гірше, остання вийшла з автомобіля покурити та пояснила працівнику поліції, що їй зле та їй необхідно негайно проїхати до медичного закладу. Однак працівниками поліції такі обставини були проігноровані та останні продовжували утримувати ОСОБА_1 на місці зупинки.

Враховуючи наведене, вивчивши матеріали додані до протоколу, приходжу до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП виходячи з наступного.

Так, Європейським судом з прав людини при доведенні обставин справи активно застосовується стандарт "поза розумним сумнівом" (рішення ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України», рішення від 18.06.2015 у справі «Ушаков проти України», п. 86 рішення від 11.07.2013 у справі «Вєрєнцов проти України»).

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною "поза розумним сумнівом", версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

При вивченні матеріалів адміністративного протоколу серії ДПР18 №531607 від 16.09.2020р. про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що вимоги стандарту "поза розумним сумнівом" було дотримано, що знайшло свій прояв у наступній встановленій сукупності доказів.

Так, у підтвердження обставин, викладених у протоколі серії ДПР18 №531607, працівниками поліції долучено до матеріалів справи диск з відеозаписами з натільної камери поліцейського. В ході огляду вказаних відеозаписів встановлено наступне.

Так, вбачається що підставою до зупинки працівниками поліції транспортного засобу "ВАЗ 2109", реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 було надходження орієнтування про те, що водій т/з ВАЗ 2109", реєстраційний номер НОМЕР_1 у нетверезому стані керує даним автомобілем. Про зазначену підставу для зупинки ОСОБА_1 було роз`яснено та проти таких обставин він не заперечував. Під час спілкування з працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, які знайшли своє підтвердження в ході огляду інших відеофайлів, а саме: порушення мови та координації рухів. В подальшому інспекторами поліції роз`яснено ОСОБА_1 про те, що наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння є підставою до проходження медичного огляду на з`ясування стану сп`яніння на місці зупинки, або у встановленому законом медичному закладі. На вказане ОСОБА_1 одразу відмовився у зв`язку із відсутністю бажання та повідомив, що сам є працівником бригади швидкої медичної допомоги тому добре знає процедуру. Надалі поліцейськими ще неодноразово було роз`яснено підстави та порядок проходження медичного огляду на стан сп`яніння, а також роз`яснено наслідки відмови від такого огляду. Однак ОСОБА_1 спочатку всіляко намагався ухилитися від надання однозначної відповіді та потім зазначив, що має власний прилад-тестер, який вказує про те що він тверезий, за такого підстав до проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння немає. Таким чином сукупність наведених дій ОСОБА_1 працівниками поліції цілком обґрунтовано була розцінена як відмова від проходження медичного огляду на з`ясування стану алкогольного сп`яніння. В подальшому працівниками поліції було залучено двох свідків, яким роз`яснено їх права згідно ст. 268 КУпАП та 63 Конституції України, повідомлено про підстави зупинки т/з "ВАЗ 2109", реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазначено про наявність у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та їх прояву (власне свідки безпосередньо підтвердили про наявність у ОСОБА_1 запаху алкоголю з порожнини рота, який відчувався навіть на відстані), пояснено процедуру проходження водієм медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння та наслідки відмови від такого огляду. За наслідками складання адміністративного протоколу працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про зміст відомостей викладеного у ньому правопорушення, надали можливість письмово висловити свої заперечення по суті протоколу, та усунули ОСОБА_1 від керування транспортним засобом з вилученням водійського посвідчення та наданням тимчасового посвідчення водія.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 в ході усієї відео зйомки не висловлював жодних заперечень щодо підстав зупинки його транспортного засобу, щодо виявлених у нього ознак алкогольного сп`яніння, щодо законності дій працівників поліції та щодо правомірності складання щодо нього адміністративного протоколу. Окрім того ОСОБА_1 не висловлював жодних намірів щодо проходження огляду на місці зупинки, що було б підставою для працівників поліції доставити прилад драгер на місце зупинки. В цей же час вимоги ОСОБА_1 на використання працівниками поліції його власного приладу є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Також відеозаписами не підтверджено того, що ОСОБА_1 повідомляв працівникам поліції про те, що в салоні його автомобіля перебуває хвора людина та яка потребує оперативної медичної допомоги. Слід зазначити, що в ході подій, зафіксованих на відеозаписах, жодних осіб (в тому числі ОСОБА_2 ), які б повідомляли працівникам поліції про свій хворий стан та про необхідність отримання медичної допомоги, не встановлено.

Наведені обставини доводяться поясненнями працівників поліції, які здійснювали складання адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_1 .

Так, допитаний у судовому засіданні поліцейський 2 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Миколаївській області, капрал поліції ОСОБА_3 , пояснив що 16.09.2020р. перебував у складі патрульного екіпажу разом із капралом поліції ОСОБА_4 . Близько 18:00 год. на їх службовий планшет надійшло орієнтування, згідно якого громадянин заявив про те, що невідомий чоловік маючи явні ознаки алкогольного сп`яніння, здійснює керування транспортним засобом марки "ВАЗ 2109", реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухається в м. Миколаєві по пр. Героїв України у напрямку вул. Пушкінської. Реагуючи на вказане орієнтування патрульний екіпаж у складі капрала Радченко А.В. та капрала ОСОБА_4 виїхали за місцем можливого пересування автомобіля, зазначеного в орієнтуванні. Та рухаючись по вул. Пушкінській, було виявлено транспортний засіб "ВАЗ 2109", реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій якого повернув на вул. Спаську. Поліцейські, повернувши за ним, зупинили зазначений автомобіль. Увесь процес від зупинки згаданого автомобіля до складання матеріалів адміністративного протоколу фіксувався нагрудними камерами. З водійського місця вийшов чоловік, як надалі було встановлено ОСОБА_1 , при цьому чоловік хитався, мав нестійку ходу. Окрім того ОСОБА_1 не одягав медичну маску, у зв`язку із чим від нього відчувався явний запах алкоголю з порожнини рота. Також ОСОБА_1 мав поведінку, невідповідну обстановці, яка полягала у тому, що він неодноразові вимоги працівників поліції про необхідність проходження медичного огляду на з`ясування стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, ігнорував, діставав свій власний прилад "Драгер", та навіть не вмикаючи дув у нього, після чого посилався на такий результат, стверджуючи що він тверезий. У зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, було залучено двох свідків та у їх присутності водію ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на місці зупинки та у медичному закладі. На вказане водій відмовився, вказуючи про те, що його прилад показує вірний показник та те що він тверезий. Їхати до медичного закладу ОСОБА_1 також відмовився, вказав що він сам є медиком - фельдшером, має в лікарні багато знайомих та самостійно поїде до медичного закладу, де пройде огляд. Окрім того, в салоні автомобіля "ВАЗ 2109", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на передньому пасажирському сидінні перебувала невідома жінка, однак ОСОБА_1 взагалі не повідомляв працівникам поліції про те, що цій жінці погано та що вона потребує медичної допомоги. Дійсно патрульний екіпаж, який здійснював зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , не мав при собі прилад "Драгер", однак його невідкладно було б доставлено на місце зупинки іншим патрульним екіпажем у разі згоди водія на проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки. Але ОСОБА_1 від проходження такого огляду неодноразово відмовився.

Допитана у судовому засіданні поліцейський 2 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Миколаївській області, капрал поліції Обуховська Н.В., пояснила що 16.09.2020р. перебувала у складі патрульного екіпажу разом із капралом поліції ОСОБА_3 . Близько 18:00 год. на їх службовий планшет надійшло орієнтування, за яким заявник вказав, що невідомий чоловік, маючи ознаки схожі на алкогольне сп`яніння, керує транспортним засобом "ВАЗ 2109", реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухається в м. Миколаєві по пр. Героїв України у напрямку вул. Пушкінської. Окрім того заявником зазначено про те, що в салоні автомобіля даного невідомого чоловіка перебуває жінка, яка також має ознаки алкогольного сп`яніння. Окрім того заявник в телефонному режимі продовжував повідомляти поліцейським про те, куди рухається невідомий водій та через деякий час знову зателефонував та поцікавився чи зупинили поліцейські даний автомобіль. Патрульний екіпаж у складі Обуховської Н.В. та ОСОБА_3 , реагуючи на зазначене орієнтування, виїхали на вказане заявником місце можливого пересування автомобіля "ВАЗ 2109", реєстраційний номер НОМЕР_1 та виявили як даний транспортний засіб повертав з вул. Пушкінської на вул. Спаську, де його було зупинено. Водій автомобіля "ВАЗ 2109", реєстраційний номер НОМЕР_1 припаркувався біля узбіччя без порушень вимог ПДР України, таким чином в евакуюванні автомобіля не було необхідності. Процес спілкування з водієм та складання адміністративних матеріалів фіксувався на нагрудні камери. З водійського місця вийшов чоловік, як надалі встановлено - ОСОБА_1 , який хитався зі сторони в сторону. Окрім того ОСОБА_1 як на момент зупинки, так і в подальшому медичну маску не одягав, за такого з його порожнини рота відчувався явно виражений запах алкоголю. Виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів були явно вираженими та їх неможливо було переплутати із втомою, поведінковими особливостями, особливостями опорно-рухового апарату чи із запахом від антисептиків. Таким чином зазначені ознаки сп`яніння стали підставою для проходження медичного огляду з метою з`ясування стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, про що було неодноразово повідомлено ОСОБА_1 в присутності двох свідків. При цьому один із залучених свідків - чоловік похилого віку, був обурений тим, що ОСОБА_1 працюючи фельдшером, дозволяє собі керувати транспортним засобом напідпитку. Однак ОСОБА_1 відмовився від огляду на місці зупинки, мотивуючи відмову тим, що не бачить для цього підстав, більше того - дістав свій власний прилад "Драгер", пропонував працівникам поліції використати саме цей прилад, в подальшому декілька разів дув у свій неувімкнений прилад та стверджував про свою тверезість. Окрім того ОСОБА_1 також відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом медичному закладі, посилаючись на те, що він сам є медиком, має багато знайомих лікарів та самостійно поїде до медичного закладу, де пройде огляд.

Дійсно в салоні автомобіля "ВАЗ 2109", реєстраційний номер НОМЕР_1 перебувала невідома жінка, яка вийшла з вказаного автомобіля та почала курити. Остання також хиталась зі сторони в сторону, що дозволяло підозрювати про її перебування у стані алкогольного сп`яніння.

Викладені обставини знайшли своє підтвердження також у письмових доказах по справі, а саме:

- акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився, про що поставив свій підпис у відповідній графі акту. Вказаний акт засвідчений підписами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та не викликає сумнівів у своїй достовірності;

- письмових поясненнях свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до протоколу від 16.09.2020р., згідно яких ОСОБА_1 маючи явні ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, нестійкої ходи, поведінки що не відповідає обстановці, у їх присутності відмовився від проходження огляду на з`ясування стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і у встановленому законом медичному закладі. Наведені пояснення викладені належним чином, підписані свідками, узгоджуються із обставинами зафіксованими у відеозаписах, та не викликають сумнівів у своїй достовірності;

- направленні ОСОБА_1 до медичного закладу задля проходження огляду на з`ясування стану алкогольного сп`яніння у зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, нестійкої ходи, поведінки що не відповідає обстановці. Згідно зазначеного Акту вбачається, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у медичному закладі.

- матеріалах справи у сукупності.

Долучена ОСОБА_1 медична виписка № 1877 від 16.09.2020р. за результатами медичного огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки згідно ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Згідно ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Згідно відповіді адміністрації КНП "Миколаївський обласний центр психічного здоров`я" за вих. №01-2007 від 09.12.2020р. вбачається, що гр. ОСОБА_1 не проходив медичний огляд на стан сп`яніння у даному закладі на підставі направлення на огляд водія, виданого патрульним поліції Обуховською Н.В. 16.09.0202р. о 19:10 год. Натомість ОСОБА_1 пройшов медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у КНП "МОЦПЗ" за особистим зверненням 16.09.2020р. о 20:45 год. Таким чином проведений медичний огляд ОСОБА_1 із порушенням вимог ч. 4 ст. 266 КУпАП свідчить про його недійсність у сенсі положень ч. 5 ст. 266 КУпАП та видана за його результатами медична виписка №1877 від 16.09.2020р. не може бути використана у якості доказу при вирішенні даної справи.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що згідно протоколу серії ДПР18 №531607 від 16.09.2020р. дії ОСОБА_1 кваліфіковано як порушення п. 2.5 ПДР України.

Положеннями п. 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином предметом судового розгляду згідно матеріалів протоколу серії ДПР18 №531607 від 16.09.2020р. є встановлення обставин відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на з`ясування стану алкогольного сп`яніння, а не обставини перебування чи не перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Оцінюючи посилання ОСОБА_1 та його захисника про те, що ОСОБА_1 за обставин, викладених у протоколі, діяв у стані крайньої необхідності, суд виходить із наступного.

Так, положеннями ст. 18 КУпАП встановлено, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті "для усунення небезпеки, яка загрожує". Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Виходячи з викладеного, суду необхідно встановити чи були вчинені ОСОБА_1 дії, які кваліфіковано як адміністративне правопорушення, у стані крайньої необхідності.

Так, з пояснень ОСОБА_1 , наданих у судовому засіданні, вбачається, що останній мав намір пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, однак патрульний екіпаж не мав при собі технічного приладу для проведення такого огляду. В цей же час, хвора жінка потребувала оперативної медичної допомоги, за такого ОСОБА_1 не знав скільки потрібно було б чекати на прибуття іншого патруля з приладом. Таким чином ОСОБА_1 , відмовляючись від медичного огляду на з`ясування стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки, керувався нагальною необхідністю доставлення хворої людини до медичного закладу, тобто діяв у стані крайньої необхідності, що згідно зі ст. 18 КУпАП виключає можливість притягнення до відповідальності та застосування до нього адміністративного стягнення.

Разом із тим, з оглянутих у судовому засіданні відеозаписів з місця події, вбачається, що ОСОБА_1 в ході усього спілкування із працівниками поліції жодного разу не повідомляв останнім про те, що він перевозить хвору людину, яка потребує невідкладної медичної допомоги. Та виходячи з поведінки останнього (сперечання з працівниками поліції, ухилення від надання однозначних відповідей на питання інспекторів), вбачається що ОСОБА_1 взагалі нікуди не поспішав. Окрім того в ході відеозаписів не підтверджено обставин того, що будь-хто із осіб, зокрема ОСОБА_2 , звертався до працівників поліції та повідомляв про необхідність отримання медичної допомоги.

Власне у судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що дійсно потребувала медичної допомоги та звернулась до ОСОБА_1 оскільки автомобіль швидкої медичної допомоги не мав змоги виїхати за місцем її перебування на території дачних кооперативів. Однак ОСОБА_2 не змогла надати обґрунтованих пояснень, чому остання, потребуючи оперативної медичної допомоги (з її слів), тривалий час очікувала в салоні транспортного засобу ВАЗ 2109", реєстраційний номер НОМЕР_1 поки відбувалось спілкування між ОСОБА_1 та працівниками поліції та поки складались матеріали протоколу, при цьому не викликала автомобіль швидкої медичної допомоги на місце зупинки т/з ВАЗ 2109", реєстраційний номер НОМЕР_1 , не викликала автомобіль таксі щоб якнайшвидше доїхати до медичного закладу, та при цьому, незважаючи на хворобливий стан, дозволяла собі курити.

ОСОБА_1 у судовому засіданні також не заперечував, що хотів доставити ОСОБА_2 до медичного закладу на своєму автомобілі, а також те, що дійсно не вживав заходів щодо направлення ОСОБА_2 до медичного закладу іншим шляхом - наприклад на автомобілі таксі чи шляхом виклику автомобіля швидкої медичної допомоги на місце зупинки.

Виходячи з викладеного вбачається обґрунтовані сумніви у тому, що ОСОБА_2 дійсно потребувала невідкладної медичної допомоги та те, що в даному випадку була дійсна, реальна, а не уявна загроза її життю та здоров`ю. У зв`язку з чим суд не вбачає підстав вважати, що ОСОБА_1 в даному випадку діяв у стані крайньої необхідності.

Навпаки такі посилання ОСОБА_1 та його захисника на стан крайньої необхідності слід розцінювати як спробу ввести суд в оману щодо дійсних обставин справи з метою уникнення адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного, вважаю що ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України та його дії слід кваліфікувати як вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При обранні виду адміністративного стягнення враховано характер вчиненого правопорушення, беручи до уваги достатність підстав вважати про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та керування транспортним засобом у такому стані, зважаючи на обґрунтованість підозр поліцейських щодо необхідності проходження медичного огляду та відмову ОСОБА_1 від такого огляду; вбачається що вказані дії несли підвищену загрозу для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху, за такого з метою попередження з боку останнього аналогічних порушень Правил дорожнього руху України, приходжу до висновку, що до нього необхідно застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в прибуток держави в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 34, 36, 130, 283-285 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, що підлягає перерахуванню до місцевого бюджету Центрального району на розрахунковий рахунок № UA438999980313010149000014001, Миколаївське ГУК/ Миколаївської обл./21081300 код отримувача 37992030, МФО: 899998, а також позбавлення права керування всіма видами механічних транспортних засобів строком один рік.

На підставі ст. 40 - 1 КУпАП, стягнути з ОСОБА_1 в рахунок сплати судового збору у провадженні по цій справі 454 (чотириста п`ятдеясят чотири) грн., що підлягає перерахуванню до УК у Центральний м. Миколаїв /Централ.р-н/22030101, на розрахунковий рахунок № UA698999980313181206000014006, код отримувача 37992781, банк Казначейство України (ЕАП), МФО 22030106.

Постанову протягом десяти днів з її дня винесення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, чи її захисником.

Штраф має бути сплачений протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії постанови. В разі несплати штрафу в зазначений термін у добровільному порядку, постанову буде звернуто до примусового виконання та стягнуто: штраф у подвійному розмірі і витрати на облік правопорушень.

Суддя С.М. Скрипченко