Рішення № 93645045, 11.12.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8856/20

Провадження № 2/752/5241/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

11 грудня 2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюху П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги,-

в с т а н о в и в:

у травні 2020 року ТОВ «Ліко-житлосервіс» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 8 383,33 грн., 3% річних 144,90 грн., інфляційних втрат 68,33 грн. та 2 102,00 грн. судового збору.

В обґрунтування позову зазначило про те, що ТОВ «Ліко-житлосервіс» здійснює обслуговування багатоквартирних житлових будинків у Голосіївському районі м. Києва на підставі наказів ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» та актів прийому-передачі житлових будинків від забудовника ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг».

Між ТОВ «Ліко-житлосервіс» та ОСОБА_1 08.11.2018 року було укладено договір № 08/11/18РФ-1 про надання у користування місця для розміщення рекламної вивіски на фасаді будинку та прибудинкової території, предметом якого є надання користувачу місця для розміщення рекламної вивіски на фасаді будинку та прибудинкової території на АДРЕСА_1 площею 5м2, що знаходиться на обслуговуванні підприємства.

За умовами вказаного договору ТОВ «Ліко-житлосервіс» зобов`язалось надати у платне тимчасове користування місце для розміщення рекламної вивіски на фасаді будинку та прибудинкової території, а ОСОБА_1 зобов`язався щомісячно до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, вносити плату за користування місцем у розмірі 500,00 грн., що визначається додатком № 1 до договору.

Відповідач користується місцем для розміщення рекламної вивіски на фасаді будинку та прибудинкової території, проте, в порушення договірних зобов`язань, оплати не здійснює, внаслідок чого за період з 08.11.2018 року по 31.03.2020 року утворилась заборгованість в розмірі 8 596,56 грн., з яких: основна сума боргу - 8 383,33 грн., інфляційні втрати - 68,33 грн., 3% річних - 144,90 грн.

На вимоги товариства сплатити заборгованість ОСОБА_1 не реагує, заборгованість не погашена, тому товариство змушене звернутись до суду.

Ухвалою від 10.08.2020 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 11.12.2020 року (а.с. 62-63).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Позивач подав заяву про ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Ліко-житлосервіс» здійснює обслуговування багатоквартирних житлових будинків у Голосіївському районі м. Києва на підставі наказів ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» та актів прийому-передачі житлових будинків від забудовника ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг».

Між ТОВ «Ліко-житлосервіс» та ОСОБА_1 08.11.2018 року було укладено договір № 08/11/18РФ-1 про надання у користування місця для розміщення рекламної вивіски на фасаді будинку та прибудинкової території, предметом якого є надання користувачу місця для розміщення рекламної вивіски на фасаді будинку та прибудинкової території на АДРЕСА_1 площею 5м2, що знаходиться на обслуговуванні підприємства.

За умовами вказаного договору ТОВ «Ліко-житлосервіс» зобов`язалось надати у платне тимчасове користування місце для розміщення рекламної вивіски на фасаді будинку та прибудинкової території, а ОСОБА_1 зобов`язався щомісячно до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, вносити плату за користування місцем у розмірі 500,00 грн., що визначається додатком № 1 до договору (а.с. 7-9).

При зверненні до суду позивач вказав про те, що відповідач користується місцем для розміщення рекламної вивіски на фасаді будинку та прибудинкової території, проте, в порушення договірних зобов`язань, оплати не здійснює, внаслідок чого за період з 08.11.2018 року по 31.03.2020 року утворилась заборгованість в розмірі 8 596,56 грн., з яких: основна сума боргу - 8 383,33 грн., інфляційні втрати - 68,33 грн., 3% річних - 144,90 грн. (а.с. 12, 14-47).

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про погашення виниклої заборгованості, однак, останнім вимоги товариства не виконані, заборгованість не погашена (а.с. 48-51).

Відповідачем як факт наявності заборгованості, так і її розмір, доказами в розумінні положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не спростовано.

Отже, судом встановлено, що відповідач користується місцем для розміщення рекламної вивіски на фасаді будинку та прибудинкової території, проте, в порушення договірних зобов`язань, не оплачує його.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки відповідач не виконує зобов`язання по оплаті за користування місцем для розміщення рекламної вивіски на фасаді будинку та прибудинкової території, суд вважає за необхідне стягнути з нього на користь позивача заборгованість.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку заборгованості з усіма його складовими, суд прийшов до висновку про те, що зазначений розрахунок зроблено вірно та у повній відповідності до інших наявних у справі доказів, та стверджує порушення відповідачем обов`язків за договорами щодо своєчасної та повної сплати коштів.

Останній відповідачем в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, знову-таки, не спростований.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом з тим, слід зазначити, що однією з засад судочинства є, зокрема, визначена ст. 12 ЦПК України змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позов ТОВ «Ліко-житлосервіс» про стягнення заборгованості, слід задовольнити у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача в рахунок судових витрат судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625, 903 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» заборгованість за договором № 08/11/18РФ-1 про надання у користування місця для розміщення рекламної вивіски на фасаді будинку та прибудинкової території від 08.11.2018 року станом на 31.03.2020 року в розмірі 8 596,56 грн. (вісім тисяч п`ятсот дев`яносто шість гривень 56 копійок), з яких: основна сума боргу - 8 383,33 грн. (вісім тисяч триста вісімдесят три гривні 33 копійки), інфляційні втрати - 68,33 грн. (шістдесят вісім гривень 33 копійки), 3% річних - 144,90 грн. (сто сорок чотири гривні 90 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс», код ЄДРПОУ 30303467, НОМЕР_1 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346 - для сплати заборгованості; НОМЕР_1 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346 - для сплати судового збору, адреса: 03198, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 58-А.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко