Рішення № 93639621, 10.12.2020, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/394/2020 Справа № 641/8416/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді - Фанда О.А.,

за участю секретаря судових засідань – Максимової Т.І.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Августової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», Державного реєстратора Зміївської міської ради Харківської області Калініної Людмили Миколаївни про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

15 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Зміївської міської ради Харківської області Калініної Л.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 40649834 від 16 квітня 2018 року, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством (надалі ПАТ) «Укрсоцбанк» та відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що 29 травня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 839/3/27/38/8-367, за умовами якого ОСОБА_2 отримала кредитні кошти в розмірі 77312 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 29 травня 2008 року між тими ж сторонами був укладений іпотечний договір № 839/4/27/38/8-397, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левковець О.Л., за умовами якого в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_2 .

Згідно отриманої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16 травня 2018 року державним реєстратором Зміївської міської ради Харківської області Калініною Л.М. 16.04.2018 було прийняте рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ПАТ «Укрсоцбанк».

Позивач зазначала, що реєстрація права власності відбулась з порушенням вимог чинного законодавства та протягом дії Закону УКраїни «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Вказана квартира є її єдиним житлом, будь-якого іншого житла вона у власності не має, площа квартири не перевищує 140 кв.м., квартира передана в іпотеку в забезпечення грошових зобов`язань за договором споживчого кредиту наданого в іноземній валюті.

Посилаючись на вказані обставини позивач просила позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Державний реєстратор Зміївської міської ради Харківської області Калініна Л.М. до суду не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, відзив на позов не подала.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2019 року замінено відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» його правонаступником АТ «Альфа-Банк».

В судовому засіданні представник АТ «Альфа-Банк» проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність. При цьому посилався на те, що мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати його (відчужувати без згоди власника). Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань. Положеннями іпотечного договору передбачено застереження щодо передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, що прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Таким чином, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки не здійснювалося, ПАТ «Укрсоцбанк» набуло права власності у добровільному порядку, за згодою позивача на підставі застереження, встановленого сторонами в іпотечному договорі. А отже рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майна обуло прийнято на підставі згоди позивача, передбаченої іпотечним договором, а тому положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не можуть бути застосовані і твердження позивача не відповідають чинному законодавству України.

Суд заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та їх представників, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 19 травня 2008 року ОСОБА_2 уклала з акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», договір кредиту, за умовами якого отримала кредит у розмірі 77 312 доларів США та зобов`язалася повертати зазначені грошові кошти щомісячно з кінцевим терміном повернення до 10 травня 2033 та сплатити відсотки у розмірі 13,5 % річних (а.с. 58-62).

29 травня 2008 року ОСОБА_2 в забезпечення виконання зазначеного зобов`язання передала Банку в іпотеку майнові права на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 7-9).

7 грудня 2010 року до договору іпотеки були внесені зміни та доповнення, а саме: предметом іпотеки визначена квартира АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 31.05.2010 (п. 1 договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору) та передбачено іпотечне застереження у вигляді права Банку задовольнити свої вимоги іпотекодержателя, відповідно до ст. 36 Закону України шляхом передачі останньому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (п.11 п. 1 договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору (а.с. 10-11).

Згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю та боржнику (позичальнику) письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.

Відповідно до статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону № 898-IV).

За приписами частини першої статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону № 898-IV (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону № 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Разом з тим відповідно до пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

2 лютого 2018 року Банк повідомив ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання запису про залишок заборгованості у розмірі 83 232 доларів США 30 центів, зазначену вимогу позивач отримала 17 лютого 2018 року (а.с.102-107).

7 червня 2014 року набрав чинності Закон № 1304-VII, підпуктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та Договору іпотеки) споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону № 898-IV).

Отже, Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

Визначальним при вирішенні спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.

Велика Палата Верхового Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19) виклала правовий висновок про те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку», отже зазначений договір є одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності згоди іпотекодавця. Звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі) є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог, а тому такий спосіб стягнення підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тимчасова заборона примусового стягнення на майно, яке виступає як забезпечення виконання зобов`язань за кредитом в іноземній валюті, діє з урахуванням приписів Закону України «Про іпотеку» та забороняє звернення стягнення на предмет іпотеки, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті у будь-який спосіб.

На підставі викладеного у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк».

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20).

Отже, суд приходить до висновку, що на вищезазначену квартиру, яка має загальну площу 95,0 кв.м, використовується як місце постійного проживання позивача та є предметом іпотеки у забезпечення вимог за кредитним договором від 29 травня 2008 року, укладеним в іноземній валюті, не може бути звернуто стягнення шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем у зв`язку із дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», Державного реєстратора Зміївської міської ради Харківської області Калініної Людмили Миколаївни про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Зміївської міської ради Харківської області Калініної Людмили Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 квітня 2018 року № 40649834, згідно якого проведено державну реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (правонаступник Акціонерне товариство "Альфа-Банк"), а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути в рівних частках з акціонерного товариства «Альфа-Банк», Державного реєстратора Зміївської міської ради Харківської області Калініної Людмили Миколаївни на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – акціонерне товариство «Альфа-Банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач – державний реєстратор Зміївської міської ради Харківської області Калініна Людмила Миколаївна, місцезнаходження: Харківська область, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 16.

Повний текст рішення складений 18 грудня 2020 року.

Текст судового рішення доступний для ознайомлення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://wwwreyestr.gov.ua.

Суддя: О. А. Фанда