Рішення № 93638843, 17.12.2020, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1132/20 Провадження № 2/613/475/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року

Богодухівський районний суд Харківської області в складі головуючого судді Шалімова Д.В., за участю секретаря Герасимюк Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу № 613/1132/20, пров. № 2/613/475/20 за позовом Харківського міського центру зайнятості, представник позивача Носенко О.А. до ОСОБА_1 , про стягнення вартості матеріального забезпечення,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить: стягнути з відповідача вартість матеріального забезпечення на випадок безробіття в сумі 5547 грн. 78 коп. та судовий збір у сумі 2102 грн.

Заявлені вимоги представник мотивує тим, що ОСОБА_1 звернувся до Харківського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, де згідно поданої ним заяви від 21 квітня 2020 року йому було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю у розмірі встановленому законодавством. ОСОБА_1 28 липня 2020 року був знятий з обліку, у зв`язку з встановлення факту подання ним недостовірних даних, зокрема, в заяві про надання статусу безробітного від 21 квітня 2020 року останній зазначив та засвідчив власним підписом, що через відсутність роботи він не має заробітку та інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно. Під час перебування на обліку в службі зайнятості відповідачем не надавались жодні документи, які підтверджують факт його зайнятості. Однак, в ході перевірки встановлено, що ОСОБА_1 згідно з наказом № 29 від 20 травня 2020 року був прийнятий до ТОВ «Техбуд 7». Невиконання відповідачем обов`язку щодо повідомлення про те, що він перебуває у трудових відносинах призвело до безпідставної виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 5 547 грн. 78 коп., яка на момент подачі позовної заяви є неповернутою. В добровільному порядку відповідач не повернув зазначені кошти, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Не заперечувала проти ухвалення по справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив. Заяв про розгляд справи за його відсутності та письмовий відзив проти позову до суду не надав.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до слідуючого.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. ст. 10 - 13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1 ) керує ходом судового процесу; 2 ) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення згоди між сторонами; 3 ) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4 ) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5 ) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що 21 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, де згідно поданої ним заяви йому було надано статус безробітного відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення».

Актом № 154 від 28 липня 2020 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України « Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Закону України «Про зайнятість населення» підтверджується, що провідним інспектором з розслідування страхових випадків відділу розслідування страхових випадків Харківського міського центру зайнятості проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Харківському міському центрі зайнятості в статусі безробітного з 21 квітня 2020 року по момент проведення розслідування. За результатами обміну даними з ПФУ до Харківського міського центру зайнятості надійшла інформація щодо початку трудових відносин ОСОБА_1 в травні 2020 року з ТОВ «Техбуд-7». Згідно з наданим під час звірки Наказом № 29 від 20 травня 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на посаду дорожнього робітника в ТОВ «Техбуд-7» з 20 травня 2020 року.

Наказом № 29 від 20 травня 2020 року ТОВ «Техбуд-7» підтверджується, що ОСОБА_1 був прийнятий на посаду дорожнього робітника 20 травня 2020 року.

Наказом Харківського міського центру зайнятості № 340 від 29 липня 2020 року про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю вирішено: вжити заходів по поверненню коштів, виплачених ОСОБА_1 , як допомоги по безробіттю за період з 20 травня 2020 року по 27 липня 2020 року в сумі 10 997,66 грн. Начальнику відділу бухгалтерського обліку – головному бухгалтеру ОСОБА_2 доручено відобразити в бухгалтерському обліку суму заборгованості 10997,66 грн. та вжити заходів щодо попередження виплати нарахованої та невиплаченої допомоги по безробіттю за період з 23 червня 2020 року по 27 липня 2020 року в сумі 5 449 грн. 88 коп. Начальнику юридичного відділу Кошелевій О.О. доручено протягом двох робочих днів після прийняття рішення направити ОСОБА_1 лист-претензію на суму 5 547 грн. 78 коп. за період з 20 травня 2020 року по 22 червня 2020 року та у разі відмови особи повернути кошти добровільно - звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Довідкою Харківського міського центру зайнятості щодо ОСОБА_1 про нараховане та перераховане матеріальне забезпечення, яке підлягає поверненню встановлено, що сума заборгованості складає - 5 547 грн. 78 коп.

Листом-претензією про повернення коштів №ХМЦЗ-02-7947 від 29 липня 2020 року відповідача у справі було повідомлено про заборгованість у сумі 5 547 грн. 78 коп. та запропоновано добровільно перерахувати кошти протягом п`ятнадцяти календарних днів з моменту отримання претензії.

Частиною 1 ст.16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України «Про зайнятість населення» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», страхування на випадок безробіття здійснюється за принципом, зокрема, обов`язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців, а також добровільності такого страхування громадянами України, які працюють за межами України, членами особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Згідно ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Згідно з ч.2, 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У той же час, згідно з п.4 ч.2 ст.44 Закону України «Про зайнятість населення», зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у ч.1 ст.45 цього Закону.

Відповідно до п. 4 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 №60/62 та постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 №7-1 (далі - Порядок) для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (виконання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно із п. 6 Порядку у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 8 Порядку, у разі відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений законом строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Приходячи до такого висновку судом враховується, що відповідачу, внаслідок ненадання ним відомостей щодо перебування у договірних відносинах з ТОВ «Техбуд-7» було безпідставно виплачено допомогу по безробіттю в розмірі 5 547 грн. 78 коп., в добровільному порядку грошові кошти відповідачем не повернено, тим самим з його боку порушені цивільні права, свободи та інтереси позивача, які підлягають захисту.

Також, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 102 грн., сплачений при подачі позову до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12 13, 78, 79, 89, 141, 206, 264, 265, 280-284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Законом України «Про зайнятість населення», суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 , про стягнення вартості матеріального забезпечення,-– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Харківського міського центру зайнятості (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 137- А, ЄДРПОУ 36224721, р/р НОМЕР_2 в Держказначейській службі України м. Київ) безпідставно виплачену допомогу по безробіттю в розмірі 5 547 грн. 78 коп. та судовий збір у сумі 2 102 грн., ВЬОГО – 7649 грн. 78 коп. (сім тисяч шістсот сорок дев`ять гривень сімдесят вісім копійок).

Відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, протягом тридцяти днів з дня отримання копії заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст. 285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення не було подано, у разі відсутності апеляційної скарги.

СУДДЯ