Ухвала суду № 93638641, 17.12.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/13941/20

1-кп/569/1164/20

УХВАЛА

17 грудня 2020 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області, в особі судді Долі В.А., з участю секретаря судового засідання Юзік Н.Р., прокурора Рівненської місцевої прокуратури Урбановича Р.М. (далі – прокурор), обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого адвоката Дремлюги Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому у кримінальному провадженню №12020180010002278 від 03.05.2020 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченому ч.3 ст. 185 КК України ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Рівненським міським судом Рівненської області здійснюється розгляд обвинувального акту у вказаному кримінальному провадженні.

Прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 мотивуючи тим, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, що підтверджується протоколами огляду місця події, протоколами допиту потерпілих та протоколами допиту свідків, а також що існують ризики передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Прокурор доводить, що обвинувачений не працює, і він будучи раніше судимим за вчинення аналогічного кримінального правопорушення, на шлях виправлення не став та вчинив знову кримінальне правопорушення, що свідчить що обвинувачений продовжує займатись злочинною діяльністю, а відтак існує ризик передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України. Також зазначає, що беручи до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, покарання яке загрожує, а також що останній не працює, можна зробити висновок, що гроші на проживання отримує злочинним шляхом. Осіб, які б перебували на його утриманні, в обвинуваченого не має, він розлучений, тобто у нього відсутні соціальні зв`язки та стримуючі фактори, а тому з метою уникнення ризиків, для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, слід продовжити відносно ОСОБА_1 запобіжний захід тримання під вартою, з визначенням розміру застави, як альтернативного заходу - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. А у разі внесення застави покласти обов`язки передбачені ст. 194 КПК України.

Захисник обвинуваченого адвокат Дремлюга Ю.С. просив застосувати до обвинуваченого домашній арешт, оскільки на утриманні ОСОБА_1 перебуває троє дітей, він має у власності житло, має постійне місце проживання.

Обвинувачений ОСОБА_1 клопотання заперечив.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Продовжити ОСОБА_1 строк тримання під вартою суд вважає необхідним, оскільки ризик передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України є реальним з огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, відсутність міцних соціальних зв`язків, що він раніше судимий.

В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».

Підстави, на які посилається сторона захисту, щодо наявності у ОСОБА_1 на утриманні трьох дітей, не підтверджені.

А отже, за наявності ризиків передбачених п.п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, тяжкості кримінального правопорушення у якому ОСОБА_1 обвинувачується, їх суспільної небезпеки, відсутність доказів про існування соціальних зв`язків, обставини вчинення кримінальних порушень у яких йому пред"явлене обвинувачення термін після відбуття попереднього покарання, тому слід продовжити щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, і жоден з більш м`яких запобіжних не забезпечить виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

З урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення та вартості завданої злочином шкоди, розмір застави, відповідно до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України буде достатнім визначити – 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,

У разі внесення застави, з урахуванням тяжкості злочину та обставин злочину, слід покласти обов`язки передбачені статтею 194 КПК України, визначені ухвалою суду від 03.11.2020.

Керуючись ст.ст. 314, 315, 177,178, 183 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, українця, громадянина України, раніше судимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 15.02.2021.

ОСОБА_1 утримувати в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор» - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.

Визначити розмір застави – 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 84 080 (вісімдесят чотири тисячі вісімдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від потерпілих та свідків у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити обвинуваченому що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали та покладених обов`язків, у разі внесення застави - до 15.02.2021.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019, № 4-р/2019.

Суддя В.А. Доля