Ухвала суду № 93635790, 14.12.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10671/20

Провадження №2/369/4400/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2020 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Волчко А.Я.

при секретарі: Миголь А.А.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк Надра» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ Надра» Білої Ірини Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором та договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк Надра» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ Надра» Білої Ірини Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором та договору відступлення права вимоги за договором іпотеки.

25.11.2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк Надра» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ Надра» Білої Ірини Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором та договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, де остання просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом: зупинення стягнення з ОСОБА_1 за виконавчим написом нотаріуса, вчиненим 23 грудня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. зареєстрованим в реєстрі за № 1613, що проводиться у межах виконавчого провадження з його виконання № 52619285, відкритого постановою від 12.06.2015 року за № 47927922.

Позивачем ОСОБА_1 зазначено, що 23 грудня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. виконавчого напису зареєстрований в реєстрі за №1613, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, свідчить про те, що кредитор скористався своїм правом на дострокове повне повернення кредиту, відсотків та інших платежів, що потягло зміну строку виконання основного зобов`язання.

Однак, 07.05.2020 року між ПАТ «КБ «НАДРА» (код ЄДРПОУ 20025456) та ТОВ «ФК «ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ» (код ЄДРПОУ 40662938) було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав №GL3N217046_МП1 та Договір про відступлення прав вимоги №GL3N217046_ПВ216, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., відповідно до яких право вимоги за Кредитним договором №432/П/27/2008-840 від 19.08.2008 року, Договором іпотеки від 19.08.2008 року та Договором поруки від 19.08.2008 року відступлені ПАТ «КБ «НАДРА» на користь ТОВ «ФК «ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ», в зв`язку з чим ТОВ «ФК «ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ» набуло право Іпотекодержателя відносно земельної ділянки.

Згідно виконавчого напису нотаріуса, за рахунок коштів, отриманих від реалізації земельної ділянки підлягали задоволенню вимоги стягувача ПАТ КБ «Надра» щодо стягнення загальної суми заборгованості в розмірі 3 705 840,12 грн. А відповідно до відомостей з публічного паспорту активу, загальний залишок заборгованості за Кредитним договором складає 5 621 821, 51 грн., що є значно вищим від суми яка підлягала стягненню за виконавчим написом. Таким чином, вчиненням виконавчого напису нотаріуса, яким стягнуто всю заборгованість за кредитом, ПАТ КБ «Надра» використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, тобто, такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання.

27.10.2020 року представник ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. На підставі даної заяви державним виконавцем Якименко Я.О. було надано витяги з спецрозділу щодо виконавчого провадження №47042604 та №47927922, оскільки матеріали даних виконавчих проваджень було знищено. З даних витягів вбачається наступна інформація:

26.03.2015 року старшим державним виконавцем Венгель Ю.Ю. на підставі виконавчого напису нотаріуса від 23.12.2014 року №1613 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №47042604 та в рамках зазначеного виконавчого провадження 12,06,2015року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 370 584,01 грн.

15.06.2015 року старшим державним виконавцем Венгель Ю.Ю. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п.6 ч.І ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції яка була чинною на той час) - у зв`язку з відсутністю у боржника майна, яке він повинен передати.

22.06.2015 року виконавчий документ було знову пред`явлено первісним стягувачем до виконання, в зв`язку з чим старшим державним виконавцем Венгель Ю.Ю. відкрито виконавче провадження №47927922 та в рамках даного провадження на підставі постанови №47042604 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, яку було виведено в окреме виконавче провадження.

28.09.2016 року державним виконавцем Микитчик І.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлення виконавчого провадження за належністю до іншого відділу ДВС на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції яка була чинною на той час).

На даний час старшим державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яровим О.В., на підставі постанови №47927922 від 12.06.2015 року виданою ВПВР УДВС ГУЮ у Київській області, відкрито виконавче провадження №52619285 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 370 584,01 грн. та в межах даного виконавчого провадження 01.09.2020 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, що підтверджується доданою копією постанови приватного виконавця.

Також, відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) державним виконавцем Якименко Я.О. відкрито виконавче провадження №52348588 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» земельної ділянки (кадастровий номер 3222480601:01:053:0078) за виконавчим написом вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М., зареєстрований в реєстрі за №1613.

Однак, станом на дату подання даної заяви державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувана майна за виконавчим написом, а також державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі.

Тобто, при наявності спору між сторонами є необхідним вжиття відповідних заходів, які унеможливлять утруднення ефективного захисту порушених прав. є достатньо підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у разі його задоволення може призвести до незаконного та подвійного стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору, що в подальшому може ускладнити ефективний захист та поновлення прав позивача в разі задоволення позову, у зв`язку з чим позов необхідно забезпечити шляхом зупинення стягнення грошових коштів на підставі постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника №52619285 від 01.09.2020 року винесеної на підставі постанови №47927922 від 12.06.2015 року виданою ВПВР УДВС ГУЮ у Київській області, яка в свою чергу винесена на підставі виконавчого напису вчиненого 23 грудня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М., зареєстрований в реєстрі за №1613.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, слід зазначити наступне.

Так, частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності з ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

У відповідності з ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно із ч.3 цієї статті забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За змістом позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог є визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги №GL3N217046_ПB216 від 07.05.2020 року укладений між ПАТ «КБ «НАДРА» (код ЄДРПОУ 20025456) та ТОВ «ФК «ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ» (код ЄДРПОУ 40662938) в частині відступлення прав вимоги за Кредитним договором №432/П/27/2008-840 від 19.08.2008 року; визнати недійсним Договір про відступлення прав вимоги №GL3N217046_ПB216 від 07.05.2020 року укладений між ПАТ «КБ «НАДРА» (код ЄДРПОУ 20025456) та ТОВ «ФК «ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ» (код ЄДРПОУ 40662938) в частині відступлення прав вимоги за Договором іпотеки від 19.08.2008 року.

Між тим, за змістом заяви про забезпечення позову вбачається про необхідність шляхом зупинення стягнення з ОСОБА_1 за виконавчим написом нотаріуса, вчиненим 23 грудня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. зареєстрованим в реєстрі за № 1613, що проводиться у межах виконавчого провадження з його виконання № 52619285, відкритого постановою від 12.06.2015 року за № 47927922.

Зупинення стягнення за виконавчими документами є підміною рішення суду. Так у разі задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчими написом нотаріуса, позивачем буде досягнуто мети майбутньої позовної заяви про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, тобто без вирішення спору по суті.

Окрім того, предметом вказаного спору, не є спір про визнання виконавчого напису нотаріуса, таким, що не підлягає виконанню.

Посилання заявника на те, що існує в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову жодними належними та допустимими доказами не доведено, а таке твердження є лише припущеннями.

Також, позивачем по цій справі не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованим позивачем способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду саме у вказаній позовній заяві, зважаючи на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з цим, обраний позивачем захід забезпечення позову не тільки зупинить примусове виконання виконавчого напису нотаріуса, а й порушить права стягувача.

Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на те, що позивач просить забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, зважаючи на зміст позовних вимог (заявлено немайнові вимоги).

Враховуючи вищевикладене, предмет позову, а також викладені у заяві доводи позивача та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності щодо співставлення їх належності, допустимості, достовірності кожного окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку між собою, суд прийшов до висновку про відсутність належних правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв`язку із цим заява не підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151 - 153, 209, 210, 293, 294 ЦПК України, , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк Надра» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ Надра» Білої Ірини Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором та договору відступлення права вимоги за договором іпотеки.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: А.Я. Волчко