Вирок № 93633611, 18.12.2020, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/3158/19

Провадження № 1-кп/191/290/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Гречко Ю.В.

за участю секретаря – Куцевол Ю.В.

прокурора – Нікіфорова Ю.Ю.

захисника – Білоусова Г.О.

обвинуваченого – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області кримінальне провадження №12019040390001027 від 03 липня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Писарівка Кантемировського району Воронезької області, громадянина України, освіта базова загальна середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше судимого:

- вироком Марковського районного суду Луганської області від 15 лютого 2012 року за ч.3 ст.185 КК України 2 років обмеження волі;

- вироком Брянського міського суду Луганської області від 10 вересня 2012 року за ч.3 ст.309 КК України до 1 року 10 днів позбавлення волі;

- вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2015 року за ч.3 ст.186, ч.1 ст.309 КК України до 4 років 4 місяців позбавлення волі. Звільнився 11 березня 2019 року з Олексіївської виправної колонії №25 по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

03 липня 2019 року приблизно о 16-00 годин ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився на узбережжі штучної водойми (ставка) «Червоний», яка розташована між вул.Робоча і вул.Індустріальна у м.Синельникове Дніпропетровської області. Вживаючи алкогольні напої він сидів навприсядки спиною до підйому водойми, а напроти нього сиділа ОСОБА_2 . В цей час ОСОБА_3 йому сказала «смотри» і, повернувшись, ОСОБА_1 побачив, що над нам стоїть ОСОБА_4 , який тримав в руках цеглу і мав намір вдарити нею ОСОБА_1 по голові. ОСОБА_1 схопив в праву руку ніж, раптово підвівся, встав обличчям до ОСОБА_4 , який в цей момент тримав обома руками цеглу і мав намір вдарити ОСОБА_1 , зіткнув долонею лівої руки свій затиснутий кулак правої руки з ножем, обома руками вибив з рук ОСОБА_4 цеглу і одразу, з метою самозахисту та подальшого припинення протиправних дій потерпілого, невірно оцінивши небезпечність посягання та обстановку захисту, маючи при цьому реальну можливість захистити свої інтереси без заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, перевищуючи межі необхідної оборони, умисно, з мотивів самозахисту, наніс затиснутим в кулак правої руки ножем не менше трьох ударів в область черевної порожнини, грудної клітки зліва і клубової ділянки зліва, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого ножового поранення живота з ушкодженням парієнтальної очеревини та великого сальнику, гемоперитонеумом (кров в черевній порожнині), непроникаючих ножових поранень грудної клітки зліва і клубової ділянки зліва, які у своїй сукупності і за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, внаслідок чого 03 липня 2019 року потерпілий ОСОБА_4 був доставлений до КЗ «Синельниківська ЦРЛ» ДОР.

Вищезазначені встановлені судом обставини підтверджуються наступними дослідженими у судовому засіданні доказами:

-показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 , який у судовому засіданні пояснив, що 03 липня 2019 року приблизно о 16-00 годин він разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 знаходився на узбережжі штучної водойми (ставка) «Червоний», яка розташована між вул.Робоча і вул.Індустріальна у м.Синельникове Дніпропетровської області, де вони вживали спиртні напої. Потім ОСОБА_5 і ОСОБА_6 поїхали на своєму автомобілі додому, а він і ОСОБА_2 залишилися. Він пішов до магазину з метою придбання алкогольних напоїв і по дорозі зустрів своїх братів – ОСОБА_4 і ОСОБА_7 , яким він на їх прохання дав грошові кошти в розмірі 20,00 грн., купив алкогольні напої і повернувся до водойми. Вживаючи алкогольні напої він сидів навприсядки спиною до підйому водойми, а напроти нього сиділа ОСОБА_2 . Приблизно через 10 хвилин після його повернення ОСОБА_2 йому сказала «смотри» і, повернувшись, він побачив, що над нам стоїть брат ОСОБА_4 , який тримав в руках цеглу і мав намір його вдарити нею по голові, а другий брат ОСОБА_7 наближається до нього з палкою в руках. Він схопив в праву руку ніж, раптово підвівся, встав обличчям до ОСОБА_4 , який в цей момент тримав обома руками цеглу і мав намір його вдарити, зіткнув долонею лівої руки свій затиснутий кулак правої руки з ножем, обома руками вибив з рук ОСОБА_4 цеглу і одразу, з метою самозахисту, наніс затиснутим в кулак правої руки ножем не менше трьох ударів в область живота останнього. ОСОБА_4 присів і в цей час на ОСОБА_1 накинувся ОСОБА_7 , який тримав в руках палку і почав бити його цією палкою. Потім, побачивши у потерпілого ОСОБА_4 кров, ОСОБА_7 припинив бійку і ОСОБА_1 покинув місце бійки. Ніж викинув у водойм. Зазначений ніж вони використовували з метою різки кавуна під час вживання спиртних напоїв. Вважає, що в його діях є склад злочину у зв`язку з перевищенням меж необхідної оборони, у чому щиро кається;

-показаннями допитаної в якості свідка ОСОБА_2 , яка у судовому засіданні пояснила, що на початку липня 2019 року приблизно о 16-00 годин вона разом з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 знаходилася на узбережжі штучної водойми (ставка) «Червоний», де вони вживали спиртні напої. Потім ОСОБА_5 і ОСОБА_6 поїхали на своєму автомобілі додому, а вона з ОСОБА_1 залишилися. Через декілька хвилин вона побачила, що на ОСОБА_1 раптово напали ОСОБА_4 і ОСОБА_7 , які, як потім вона дізналася, були його братами. ОСОБА_7 тримав в руках палку і бив нею ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 бив його ногами. Тоді ОСОБА_1 схопив з кавуна ніж і вдарив ОСОБА_4 в область живота. Скільки було ударів сказати не може. Після цього ОСОБА_8 убіг, а вона викликала швидку допомогу. Вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 захищався, оскільки нападіння зі сторони його братів було раптовим, без будь-яких причин. До цього вони не сварилися і братів обвинуваченого вона взагалі не знала;

-показаннями допитаної в якості свідка ОСОБА_5 , яка у судовому засіданні пояснила, що на початку липня 2019 року приблизно о 16-00 годин вона разом з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і своїм чоловіком ОСОБА_6 знаходилася на узбережжі штучної водойми (ставка) «Червоний», де вони вживали спиртні напої. Потім вона з чоловіком поїхала на своєму автомобілі додому, а ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 залишилися. Приблизно через одну годину до неї додому прийшов ОСОБА_1 і пояснив, що на ставку на нього напали його брати ОСОБА_4 і ОСОБА_7 , один з цеглиною, другий з палкою, внаслідок чого він вдарив ОСОБА_4 ножем. Вона дала ОСОБА_1 поїсти, викликала поліцію і ОСОБА_1 повезли до відділу поліції. Раніше вона знала ОСОБА_1 і його братів. ОСОБА_9 характеризує позитивно, зазначила, що раніше брати неодноразово застосовували до нього фізичну силу;

-показаннями допитаного в якості свідка ОСОБА_6 , який у судовому засіданні пояснив, що на початку липня 2019 року приблизно о 16-00 годин він разом з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і своєю дружиною ОСОБА_5 знаходилася на узбережжі штучної водойми (ставка) «Червоний», вони вживали спиртні напої, він не вживав. Потім він з дружиною поїхав на своєму автомобілі додому, а ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 залишилися. Пізніше до них додому прийшов ОСОБА_1 і пояснив, що на ставку на нього напали його брати ОСОБА_4 і ОСОБА_7 , один з цеглиною, другий з палкою, внаслідок чого він вдарив ОСОБА_4 ножем. Це йому відомо зі слів дружини. Раніше він знав ОСОБА_1 і його братів. ОСОБА_9 характеризує позитивно, зазначив, що раніше брати неодноразово застосовували до нього фізичну силу;

-довідкою КЗ «Синельниківська ЦРЛ» ДОР від 03 липня 2019 року, згідно якої до Синельниківської ЦРЛ був доставлений ОСОБА_4 з ножовим пораненням (т.2 а.с.7);

-протоколом огляду від 03 липня 2019 року – ділянки місцевості на південно-східному узбережжі ставка «Червоний», розташованого між вул.Робоча та вул.Індустріальна у м.Синельникове Дніпропетровської області напроти будинку №57 по вул.Робоча, згідно якого на місці пригоди були виявлені плями рідини бурого кольору, порожня пачка сигарет, на якій маються плями бурого кольору, порожні пляшки з-під мінеральної води (т.2 а.с.8-11);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03 липня 2019 року, згідно якого свідок ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_1 на фотознімку №1, який є його братом (т.2 а.с.16-18);

-протоколом огляду належного потерпілому ОСОБА_4 одягу – джинсових штанів синього кольору, на яких маються сліди рідини бурого кольору (т.2 а.с.19-21);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04 липня 2019 року, згідно якого свідок ОСОБА_2 впізнала ОСОБА_1 на фотознімку №2, який 03 липня 2019 року вживав разом з нею спиртні напої на ставку «Червоний» і який в подальшому вдарів декілька разів ножем чоловіка по імені « ОСОБА_10 » (т.2 а.с.26-28);

-висновком фахівця з питань судово-медичної експертизи №214 від 04 липня 2019 року, згідно якого у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна шкіри на задньо-внутрішніх поверхнях обох передпліч, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Судово-медичні експертні дані щодо наявності, кількості та характеру встановлених ушкоджень свідчать за те, що вони є наслідками тупої травми та спричинені не менш як двома контактами з тупим твердим травмуючим предметом (предметами), ймовірно з обмежено-видовженою контактуючою поверхнею, чим наразі могла бути і дерев`яна плиця, зазначена обстеженим, або будь-який інший предмет з аналогічними властивостями. Вказані експертні дані щодо характеру ушкоджень не суперечать строкам їх спричинення, вказаним самим обстеженим, тобто 03 липня 2019 року. ОСОБА_1 пояснив, що вказані тілесні ушкодження йому палицею наніс ОСОБА_4 (т.2 а.с.36-37);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 05 липня 2019 року за участю ОСОБА_1 , який показав обставини подій, які мали місце 03 липня 2019 року і показав, що 03 липня 2019 року приблизно о 16-00 годин він разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 знаходився на узбережжі штучної водойми (ставка) «Червоний», яка розташована між вул.Робоча і вул.Індустріальна у м.Синельникове Дніпропетровської області, де вони вживали спиртні напої. Потім ОСОБА_5 і ОСОБА_6 поїхали на своєму автомобілі додому, а він і ОСОБА_2 залишилися. Він пішов до магазину з метою придбання алкогольних напоїв і по дорозі зустрів своїх братів – ОСОБА_4 і ОСОБА_7 , яким він на їх прохання дав грошові кошти в розмірі 20,00 грн., купив алкогольні напої і повернувся до водойми. Вживаючи алкогольні напої він сидів навприсядки спиною до підйому водойми, а напроти нього сиділа ОСОБА_2 . Приблизно через 10 хвилин після його повернення ОСОБА_2 йому сказала «смотри» і, повернувшись, він побачив, що над нам стоїть брат ОСОБА_4 , який тримав в руках цеглу і мав намір його вдарити нею по голові, а другий брат ОСОБА_7 наближається до нього з палкою в руках. Він схопив в праву руку ніж, раптово підвівся, встав обличчям до ОСОБА_4 , який в цей момент тримав обома руками цеглу і мав намір його вдарити, зіткнув долонею лівої руки свій затиснутий в кулак правої руки з ножем, обома руками вибив з рук ОСОБА_4 цеглу і одразу, з метою самозахисту, наніс затиснутим в кулак правої руки ножем не менше трьох ударів в область живота. ОСОБА_4 присів і на нього накинувся ОСОБА_7 , який тримав в руках палку і почав бити його цією палкою. Потім, побачивши у потерпілого ОСОБА_4 кров, ОСОБА_7 припинив бійку і ОСОБА_1 покинув місце бійки. Ніж викинув у водойм (т.2 а.с.75-76);

-оглянутим у судовому засіданні відеозаписом слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 (т.2 а.с.77);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06 липня 2019 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_1 на фотознімку №4, який є його рідним братом і який 03 липня 2019 року вдарів його декілька разів ножем по тулубу (т.2 а.с.85-87);

-висновком судово-медичної експертизи №245 від 12 серпня 2019 року, згідно якого у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна шкіри на задньо-внутрішніх поверхнях обох передпліч, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Судово-медичні експертні дані щодо наявності, кількості та характеру встановлених ушкоджень свідчать за те, що вони є наслідками тупої травми та спричинені не менш як двома контактами з тупим твердим травмуючим предметом (предметами), ймовірно з обмежено-видовженою контактуючою поверхнею, чим наразі могла бути і дерев`яна плиця, зазначена обстеженим, або будь-який інший предмет з аналогічними властивостями. Вказані експертні дані щодо характеру ушкоджень не суперечать строкам їх спричинення, вказаним самим обстеженим, тобто 03 липня 2019 року. ОСОБА_1 пояснив, що вказані тілесні ушкодження йому палицею наніс ОСОБА_4 і, спираючись на вказані ним положення в момент травматизації і механізм заподіяння йому тілесних ушкоджень, тобто приведені до обличчя і зігнуті в ліктях верхні кінцівки (захист голови), не виключається ймовірне положення ОСОБА_1 обличчям до нападника (травмую чого предмету) (т.2 а.с.103-105);

-висновком судово-медичної експертизи №244 від 12 серпня 2019 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення живота з ушкодженням парієнтальної очеревини та великого сальнику, гемоперитонеумом (кров в черевній порожнині), непроникаючих ножових поранень грудної клітки зліва і клубової ділянки зліва, які у своїй сукупності і за своїм характером відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя. Вказані тілесні ушкодження утворилися від не менш як трьох дій жорсткого, сплощеного травмую чого предмету з гостро-ріжучими властивостями контактуючої частини, чим, ймовірно, міг бути і ніж, зазначений обстеженим. Характер і масивність встановлених ушкоджень живота і лівої половини грудної клітки вказують на те, що вони спричинені незадовго до надходження потерпілого до лікувального закладу, вірогідно у строки, відображені в історії хвороби, тобто 03 липня 2019 року. В цілому представлені свідчення всіх трьох учасників події (підозрюваного ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_4 і свідка ОСОБА_7 ), щодо механізму спричинення та кількості ушкоджень на тілі потерпілого ОСОБА_4 , їх приблизної анатомічної локалізації – збігаються (т.2 а.с.109-114);

-висновком судово-медичної експертизи №1107 від 21 серпня 2019 року, згідно якого на фрагменті ґрунту, порожній пачці з-під цигарок, виявлених на місці події, знайдена кров людини і не виключається можливості походження вказаної крові від потерпілого ОСОБА_4 (т.2 а.с.134-136);

-висновком судово-медичної експертизи №1107/1 від 19 серпня 2019 року, згідно якого на вилучених потерпілому ОСОБА_4 джинсових брюках, футболці, трусах встановлена наявність крові людини і не виключається можливості походження вказаної крові від потерпілого ОСОБА_4 (т.2 а.с.138-143).

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що вона працює медичною сестрою в КЗ «Синельниківська ЦРЛ» ДОР і 03 липня 2019 року до неї додому прибігла ОСОБА_2 і попросила викликати швидку допомогу, оскільки в балці напроти її будинку на березі ставка «Червоний» підрізали чоловіка. Обставин подій вона не бачила.

Від допиту свідка ОСОБА_7 прокурор у судовому засіданні відмовився.

Потерпілий ОСОБА_4 завчасно надав суду письмову заяву про розгляд кримінального провадження без його участі, претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 не має, покарання останньому просить призначити за розсудом суду.

Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно обвинувального акту, кваліфіковано за ч.1 ст.121 КК України, тобто за ознакою умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

На підтвердження вказаної кваліфікації, із доказів досліджених судом, сторона обвинувачення посилається також на наступні докази:

- протокол проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_4 , згідно якого останній пояснив, що на початку липня 2019 року всіх обставин подій не пам`ятає, але пам`єятає, що на ґрунті особистих неприязне них стосунків у нього з ОСОБА_1 сталася сварка і на березі ставку «Червоний» вони стояли обличчям один до одного і штовхалися. Потім він відчув гострий біль в районі нижче лівої лопатки і живота, однак як отримав удари не бачив. Прокинувся в реанімації (т.2 а.с.97-99);

- протокол проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_7 згідно якого останній пояснив, що на початку липня 2019 року ОСОБА_4 і ОСОБА_1 на ґрунті виниклої між ними сварки почали штовхатися на березі ставку «Червоний». В цей час він побачив у ОСОБА_1 в правій руці ніж і, з метою захисту життя і здоров`я потерпілого ОСОБА_4 , він взяв в руки дрючок, підбіг до ОСОБА_1 і став наносити останньому удари дрючком, а останній закривав голову руками. Після того, як він наніс ОСОБА_1 останній удар, ОСОБА_1 вдарив потерпілого ОСОБА_4 в область спини і живота і той впав на землю і у нього пішла кров. Він побачив у ОСОБА_1 в руці окровавлений ніж, останній втік (т.2 а.с.90-93).

Суд наголошує, що у даному випадку протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 без допиту останнього у судовому засіданні в якості свідка не є достатнім доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, оскільки інші вище перелічені судом докази спростовують вказані свідком під час слідчого експерименту обставини і вказують на те, що обвинувачений ОСОБА_1 завдав декілька ножових поранень потерпілому ОСОБА_4 не з метою спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень, а з метою захисту свого життя і здоров`я від дій, вчинених самим потерпілим.

Однак покази вказаного свідка суд не має можливості дослідити у судовому засіданні у зв`язку з тим, що ОСОБА_7 за вказаним місцем проживання не виявлений, розшук свідка кримінальним процесуальним законодавством України не передбачений, прокурор від його допиту відмовився.

Протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_4 також не є достатнім доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, оскільки зазначені потерпілим обставини спричинення йому тілесних ушкоджень суперечать обставинам, вказаним обвинуваченим ОСОБА_1 , а допитати потерпілого також не виявилося можливим, оскільки викликати до суду останнього не вдалося, про що свідчать численні повернуті на адресу суду судові повістки, примусовий привід і розшук потерпілого нормами кримінального процесуального законодавства України не передбачено, а зі змісту поданої ним письмової заяви вбачається, що з`являтися до суду і давати показання він не бажає, що узгоджується з вимогами п.2 ч.3 ст.56 КПК України, згідно якої брати участь у судовому провадженні це право, а не обов`язок потерпілого.

Суд вказує, що за вимогами положень ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

За змістом ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

З урахуванням положень ч.2 ст.23 КПК України суд не може визнати допустими доказами відомості, що містяться в протоколах проведення слідчих експериментів за участі потерпілого і свідка саме в частині наданих ними показів, що не були предметом безпосереднього дослідження у суді.

Щодо відтворення обставин нанесення потерпілому ОСОБА_4 тілесних пошкоджень зафіксованих у протоколі проведення слідчого експерименту за його участі, то вони не в повній мірі узгоджуються з іншими дослідженим доказами у судовому засіданні, такими як показання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 , з яких вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 завдав декілька ножових поранень потерпілому ОСОБА_4 не з метою спричинення останньому тяжких тілесних ушкоджень, а з метою захисту свого життя і здоров`я від протиправних дій потерпілого.

У контексті зазначеного, суд вказує, що згідно ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і повинно доводитися належними і допустимими доказами, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст.9 КПК України.

Згідно ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України покладається на прокурора.

Суд же відповідно до ст.26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.

Відповідно до ст.368 КПК України суд при ухваленні вироку повинен вирішити питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи містить це діяння склад кримінального правопорушення, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Суд вважає, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КК України не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки прокурором на підтвердження вини обвинуваченого не надано достатніх доказів.

Так, склад правопорушення, що інкримінується обвинуваченому, передбачає наявність прямого умислу на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. Умисне тяжке тілесне ушкодження може бути вчинене з прямим умислом, коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння іншій особі тяжких тілесних ушкоджень і бажає їх настання.

Однак, судом встановлено, що після того, як потерпілий ОСОБА_4 раптово підійшов до ОСОБА_1 , тримаючи в руках цеглину і маючи намір вдарити останнього цеглиною по голові, ОСОБА_1 схопив в праву руку ніж, раптово підвівся, встав обличчям до ОСОБА_4 , який в цей момент тримав обома руками цеглу і мав намір вдарити ОСОБА_1 , зіткнув долонею лівої руки свій затиснутий в кулак правої руки з ножем, обома руками вибив з рук ОСОБА_4 цеглу і одразу, з метою самозахисту та подальшого припинення протиправних дій потерпілого, наніс затиснутим в кулак правої руки ножем не менше трьох ударів в область черевної порожнини, грудної клітки зліва і клубової ділянки зліва, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження. Отже, внаслідок вищезазначених дій потерпілого ОСОБА_4 для ОСОБА_1 була створена реальна і безпосередня загроза заподіяння йому певної шкоди для життя і здоров`я, у зв`язку з чим обвинувачений, сприйнявши цю загрозу як небезпечне для нього посягання, що може заподіяти йому істотної шкоди, схопив ніж вибив з рук потерпілого цегляну та, з метою припинення посягання, небезпечного для життя та здоров`я у вигляді завдавання удару цеглиною по голові, наніс потерпілому ОСОБА_4 декілька ударів ножем в область живота і грудної клітки, при цьому удари наносив хаотично, не намагаючись навмисно попасти в життєво - важливі органи.

Відповідно до ст.3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст.6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід`ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст.3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст.27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов`язок держави - захищати життя людини.

Доводи обвинувачення про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.121 КК України, є припущеннями, сумнівними, тому не можуть бути покладені в основу вироку з огляду на наступне.

Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Стаття 370 КПК України вимагає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Беручи до уваги наведені вище процесуальні норми, суд вважає, що оцінка доказів у даному кримінальному провадженні та відповідні висновки мають ґрунтуватись на стандарті доказування «поза розумним сумнівом».

Загальні критерії доведення поза розумним сумнівом у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини сформульовані ним у п.54 Рішення від 06.12.2007 року у справі «Козинець проти України» та п.43 Рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України», та зводяться до того, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. В інших рішеннях (зокрема, рішення у справі «Сергій Савенко проти України» від 24.10.2014 року, рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого королівства») Європейський суд з прав людини зауважує, що таке доведення може випливати із співіснування достатньо сильних, чітких і таких, що підтверджують один одного, умовиводів або аналогічних неспростовних презумпцій факту.

При оцінці доказів суд також застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», визначений п.65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України».

Разом з тим суд зауважує, що конкретних правил формулювання таких умовиводів та неспростовних презумпцій факту, ані в прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, ані в чинному законодавстві України не встановлено, однак критерій доказування поза розумним сумнівом втілений у загальному правилі оцінки доказів, що сформульоване у статті 94 КПК України.

Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику у справах про необхідну оборону» від 26.04.2002 року зазначив, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Обстановка захисту визначається реальними можливостями і засобами того, хто захищається, для негайного відвернення або припинення посягання. Характер такої обстановки залежить від реального співвідношення сил, можливостей і засобів особи, що захищається, і особи, яка посягає. Щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди в цих випадках повинні враховувати не лише відповідність і невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, місце і час нападу, його раптовість, неготовність для його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищається, їхні фізичні дані та інші обставини справи. Сукупність цих обставин може різним чином вплинути на характер обстановки захисту. Заподіяння тяжкої шкоди є перевищенням меж необхідної оборони, оскільки така шкода явно не відповідає обстановці захисту.

Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме: прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у випадку необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлено й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, котра перевищила межі необхідної оборони. Мотивацію дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлено захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.

При постановленні вироку в даній справі необхідно також врахувати позицію, висловлену в постанові Колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 квітня 2018 року в справі № 342/538/14-к (провадження № 51-646 км 18), яка передбачає, що для вирішення питання щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

Враховуючи характер небезпеки, що загрожувала ОСОБА_1 , а також обставини, що впливають на реальне співвідношення сил, зокрема: місце, час, незначний життєвий досвід перебування обвинуваченого у такій обстановці, раптовість посягання і неготовність обвинуваченого до його відбиття, наявність другої особи, яка разом з потерпілим в цей час тримала в руках палку і також наближалася до ОСОБА_1 , що давало останньому достатніх підстав вважати наявність погрози його здоров`ю ще від однієї особи, суд дійшов висновку про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 , який скористався своїм правом на захист шляхом заподіяння фізичної шкоди потерпілому і вдався до заходів самозахисту, які він вважав законними та необхідними в обстановці, що склалася, відповідають вимогам частин першої та другої статті 36 КК України.

У той же час ОСОБА_1 , наносячи декілька, не менше трьох, ударів ножем потерпілому ОСОБА_4 в місце розташування життєво важливих органів потерпілого, заподіяв явно більшу шкоду, ніж це було необхідно для негайного припинення посягання з боку потерпілого ОСОБА_4 , яке могло бути припинене іншими заходами з менш тяжкими для потерпілого наслідками, оскільки безпосередньо перед нанесенням ударів ножем потерпілому цеглина з рук останнього була вибита, а відтак дії обвинуваченого ОСОБА_1 не відповідали характеру посягання і останній вийшов за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, тим самим перевищив межі необхідної оборони.

З урахуванням викладеного, дії обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за ст.124 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд, керуючись вимогами ст.65 КК України, враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України, яке не є тяжким, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, відбував покарання в місцях позбавлення волі, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Пом`якшуючою покарання обставиною є щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання, є рецидив злочинів та вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням викладеного, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , його судимості, наявність пом`якшуючої і декількох обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що виправлення обвинуваченого і його перевиховання без ізоляції від суспільства не виявляється можливим і йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк, передбачений санкцією ст.124 КК України.

Строк відбування покарання необхідно обчислювати змоменту затримання ОСОБА_1 .

Цивільного позову по справі не заявлено.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Долю речових доказів у справі суд вважає за необхідне вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

До набрання вироком законної сили суд вважає за необхідне залишити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 370, 371, 373-376 КПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання обчислювати з дня затримання ОСОБА_1 , тобто з 03 липня 2019 року.

Речові докази по справі – скляну порожню чарку, порожню пластикову пляшку з-під мінеральної води «Моршинська» об`ємом 3 літри, порожню пляшку з-під мінеральної води «Моршинська» об`ємом 0,5 літрів, скляні джинсові штани синього кольору зі слідами РБК та забруднення ґрунтом, труси типу «сімейні» коричневого кольору з орнаментом зі слідами РБК та забруднення ґрунтом, футболку типу «поло» червоного кольору зі слідами РБК та забруднення ґрунтом, пару чоловічих шкарпеток чорного кольору, туфлі з шкіро замінювача білого кольору, зразки крові потерпілого ОСОБА_4 і обвинуваченого ОСОБА_1 , фрагмент ґрунту, пачку з-під цигарок «Compliment» - після набрання вироком законної сили знищити.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 залишити у вигляді тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_1 в той же строк і в тому ж порядку з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому і прокурору.

Суддя: Ю. В. Гречко