Вирок № 93633609, 18.12.2020, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1964/20

Провадження № 1-кп/191/185/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Бондаренко Г.В.,

за участю секретаря – Лободи Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Синельникове Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12020040390000827 від 16.06.2020 року відносно

ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Павлівка Синельниківського району Дніпропетровської області, громадянки України, не працює, в шлюбі не перебуває, ніде не зареєстрованої , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Синельникове Дніпропетровської області громадянина України, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, в шлюбі не перебуває, , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.185 КК України,

за участю в судовому розгляді: прокурора Горбатенко Д.М., обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

29.05.2020 приблизно о 11.30 годин, ОСОБА_1 разом з співмешканцем ОСОБА_2 , перебувала з дозволу господарки ОСОБА_4 в будинку домоволодіння АДРЕСА_2 . Обвинувачена ОСОБА_1 достовірно знаючи, що у її матері ОСОБА_4 є грошові кошти, які остання переховує в сумці, яка знаходиться в шафі прихожої кімнати будинку, що закрита на замок, запропонувала ОСОБА_2 відчинити за допомогою стороннього предмету замок та викрасти звідти грошові кошти, на що останній надав згоду. Таким чином, вступивши в змову направлену на таємне викрадення чужого майна зі сховища, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначили для себе вказані грошові кошти в якості майна, яким можна таємно заволодіти на свою користь.

В цей же день 29.05.2020 приблизно о 11:35 годин, реалізуючи попередню домовленість з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за допомогою викрутки, яку він взяв на кухні, шляхом віджиму дверей відчинив замок шафи, що знаходиться в прихожій будинку вищевказаного домоволодіння, чим усунув перешкоду в доступі до сумки, в якій зберігалися грошові кошти.

Після цього, ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи при цьому ціль незаконного збагачення, впевнившись в тому, що за її протиправними діями ніхто не спостерігає, з сумки таємно викрала грошові кошти на суму 1000 гривень, що належать ОСОБА_4 , спричинивши останній матеріальний збиток на вказану суму.

Після викрадення з сумки грошових коштів, ОСОБА_2 зачинив замок шафи, та разом з співучасницею кримінального правопорушення ОСОБА_1 з місця скоєння злочину пішли, викраденим майном розпорядилися за власним розсудом.

Кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_4 спричинено матеріальну шкоду на суму 1000 грн, яка частково була відшкодована під час досудового розслідування на суму 800 грн.

Умисні дії ОСОБА_1 , кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Умисні дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 3 ст. 185 КК України, тобто пособничество у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у сховище, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Потерпіла ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про проведення судового розгляду за її відсутності, повідомила, що претензій до обвинувачених не має і просила призначити покарання на розсуд суду.

Обвинувачена ОСОБА_1 визнала себе винуватою в повному обсязі. Пояснила суду, що в той день вони прийшли до потерпілої ОСОБА_4 , яка є її матір`ю допомогти по господарству. Обвинувачена знала про те, що у матері є гроші, які закриті в шафі. Їм потрібні були гроші на декілька днів, вони очікували зарплатню і вона хотіла таємно гроші взяти, а потім повернути. Сподівалась, що мати не замітить того, що вона взяла гроші, оскільки мати дуже рідко заглядала в шафу. ОСОБА_1 запитала у ОСОБА_2 чи зможе він відкрити шафу, той сказав, що так. Якимось предметом відігнув задвижку замка, вона відкрила шафу, взяла сумку і із сумки взяла гроші в сумі 1000 грн. Там ще залишались гроші. Сумку поклала на місце, а шафу ОСОБА_2 замкнув. Не змогла своєчасно, непомітно повернути гроші і ОСОБА_4 звернулась до поліції. На цей час гроші повернуті, з матір`ю помирились. Щиро розкаюється у вчиненому, просила строго не карати.

Обвинувачений ОСОБА_2 пояснив суду, що 29.05.2020 року вони зі співмешканкою ОСОБА_1 прийшли до тещі ОСОБА_4 допомогти по господарству. ОСОБА_1 запитала чи зможе він відкрити двері шафи, він погодився, оскільки це було нескладно. ОСОБА_1 сказала, що візьме в сумці гроші, а потім непомітно поверне. Він погодився і відкрив дверці шафи. ОСОБА_1 взяла в сумці гроші, яку суму він не бачив. Потім він так же закрив дверці шафи. У вчиненому щиро розкаюється, просив строго не карати.

Оскільки сторонами кримінального провадження не оспорювались фактичні обставини справи, а судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_1 та обвинувачений ОСОБА_2 правильно розуміють зміст цих обставин, при цьому у суду відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, тому вислухавши думку сторін кримінального провадження, та роз`яснивши обвинуваченим положення ст.349 КПК України, в порядку частини 3 статті 349 КПК України, дослідження доказів, щодо обставин, які ніким не оспорюються – визнано судом недоцільним.

Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд прийшов до висновку , що вина обвинуваченої ОСОБА_1 повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду, її дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Вина обвинуваченого ОСОБА_2 повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду, його умисні дії правильно кваліфіковано за ч.5 ст.27, ч. 3 ст. 185 КК України, тобто пособничество у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у сховище, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи покарання обвинуваченим суд, відповідно до положень ст. ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, дані, які характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2 , наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 - є щире каяття. Обставини, відповідно до ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 - це вчинення кримінального правопорушення відносно особи похилого віку з якою винна перебуває у родинних стосунках.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 - є щире каяття. Обставини, відповідно до ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 - це вчинення кримінального правопорушення відносно особи похилого віку .

Суд, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , виходячи з принципу індивідуалізації покарання, враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчинення кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжкого кримінального правопорушення, особу винної, яка раніше не судима, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває; характеризується за місцем проживання негативно; ніде не працює, обставини справи, які пом`якшують покарання, повністю визнала свою вину, щиро розкаялась в скоєному.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчинення кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжкого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває; характеризується за місцем проживання негативно; ніде не працює, обставини справи, які пом`якшують покарання- повністю визнав свою вину, щиро розкаявся в скоєному.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Суд вважає, що покарання обвинуваченій ОСОБА_1 повинно бути обрано необхідне та достатнє для її виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, а саме у вигляді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої статті Кримінального Кодексу України із застосуванням ст.ст.75,76 КК України.

Також, суд дійшов до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_2 може бути призначено покарання в межах санкції ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.ст.75,76 КК України.

Цивільний позов потерпілою ОСОБА_4 не заявлявся.

Процесуальні витрати в справі відсутні.

Речові докази в справі відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у пред`явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 3 ( три) роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 2 ( два) роки.

На підставі п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України зобов`язати засуджену ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України на постійне проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 - не обирався.

ОСОБА_2 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 ( три) роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 2 (два) роки.

На підставі п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_2 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України на постійне проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 - не обирався.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення вироку до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області, в порядку , передбаченому ст.394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копія вироку негайно вручається обвинуваченим і прокурору.

Суддя: Г. В. Бондаренко