Рішення № 93631159, 17.12.2020, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/1931/20

Провадження № 2/0158/650/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Польової М.М.,

з участю секретаря судового засідання Сороки І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ківерці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі – АТ «Альфа-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) про стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 74 318,66 грн. та інфляційних витрат в сумі 312 277,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.05.2007 між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №070-22/36/07. Внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усіх його прав став АТ «Альфа-Банк». Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.09.2010 задоволено позов АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 (майнового поручителя) про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на суму 277 826,75 грн.

Оскільки заборгованість за договором кредиту №070-22/36/07 від 17.05.2007 була стягнута судом станом на 2010 рік, позивач вважає, що за період прострочення виконання рішення суду стягувач на підставі ст. 625 ЦК України має право стягнути з боржника 3% річних та інфляційні витрати.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 05.10.2020 здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.11.2020 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав, просив залишити позовну заяву без розгляду, оскільки повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Так, рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.01.2018 у справі №158/1167/17 задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №070–22-94/08 від 11.04.2008 в сумі 18 875,57 дол. США, що еквівалентно 509 426,79 грн. Постановою Апеляційного суду Волинської області від 12.04.2018 рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.01.2018 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. Також зазначив, що позивач пропустив строки позовної давності для подання позовної заяви.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що твердження позивача про те, що Ківерцівським районним судом Волинської області вже розглядався аналогічний позов між тими самими сторонами з тих самих підстав не відповідає дійсності, оскільки у справі №158/1167/17 предметом розгляду було стягнення кредитної заборгованості за договором №070–22-94/08 від 11.04.2008, а предметом розгляду даної справи є стягнення 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на суму боргу. Крім того, зазначив, що строк позовної давності ще не сплинув, оскільки позивач стягує з відповідача 3% річних та понесені інфляційні витрати за останні 3 роки до дня подання позовної заяви.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач до початку судового засідання подав до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи без його участі, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки заборгованість за кредитним договором з відсотками погашена повністю, а позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог.

Крім того, оскільки розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Так, судом встановлено, що 17.05.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 070-22-36/07 (а.с.17-24).

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.09.2010 задоволено позов АКТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 (майнового поручителя), стягнуто заборгованість за кредитним договором № 070-22-36/07 від 17.05.2007 в розмірі 277 826,75 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: двокімнатної квартири загальною площею 50,2 кв.м., житловою площею 28,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.34-36).

АТ «Альфа Банк» є правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витягом із статуту АТ «Альфа Банк», передавальним актом від 15.10.2019 (а.с.6-16, 44-46).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст. 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

На підтвердження невиконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту, представником позивача до позовної заяви додано лише Розрахунок вимог банку у зв`язку з неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором № 070-22-36/07 від 17.05.2007 (а.с.38-43).

Однак, на думку суду, вказаний розрахунок не є належним, допустимим та достовірним доказом наявності заборгованості за вказаним кредитним договором, оскільки по суті є калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог.

Таож у відповіді на відзив представник позивача зазначає, що позивач стягує з відповідача 3% річних та понесені інфляційні витрати за останні 3 роки до дня подання позовної заяви, однак як вбачається із вказаного вище розрахунку, розрахунок заборгованості проведено за період з 23.09.2010 по 07.07.2019.

Будь-яких інших належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності невиконаного грошового зобов`язання ОСОБА_1 у розмірі 277 826,75 грн. позивачем (представником позивача) суду не надано, а відтак відсутні підстави для нарахування позивачем 3% річних в сумі 74 318,66 грн. та інфляційних витрат, нарахованих на суму боргу, в сумі 312 277,25 грн.

Викладені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача про необхідність залишення позовної заяви без розгляду, оскільки Ківерцівським районним судом Волинської області вже розглядався аналогічний спір, на думку суду, є безпідставними з огляду на те, що предметом розгляду у справі №158/1167/17 було стягнення кредитної заборгованості за договором №070–22-94/08 від 11.04.2008, а у даній справі предметом розгляду є стягнення 3% річних та інфляційних витрат за кредитним договором №070-22/36/07 від 17.05.2007.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довів обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Крім того, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, сплачений при поданні позову судовий збір не підлягає стягненню з відповідача та залишається за позивачем.

Керуючись статтями 12, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ЄДРПОУ 23494714).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Ківерцівського районного суду М.М. Польова