Рішення № 93627486, 18.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2020 року м. Київ № 640/10707/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Хмельницького обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Хмельницького обласного військового комісаріату, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи з 25 березня 2019 року, внаслідок поранення, захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, оформлене пунктом 23 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05 грудня 2019 року №174;

- зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, з урахуванням права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи внаслідок поранення, захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 25 березня 2019 року, з урахуванням проведених виплат та факту подання ОСОБА_1 документів, передбачених законодавством, відповідно до порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після встановлення йому з 25.03.2019 ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, він звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, однак відповідач відмовив у здійсненні такої виплати з посиланням на встановлення ІІ групи інвалідності понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності, яке визначалося у відсотках (25%), а саме: 16.03.2016. Позивач не погоджується з такою позицією відповідача та зазначає, що під час первинного огляду МСЕК йому не встановлювалася група інвалідності, а тому обмеження, передбачені частиною четвертою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на нього не поширюються.

Відповідач проти позову заперечив, надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позивачеві під час первинного огляду було встановлено 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності з 16.03.2016, а 25.03.2019, тобто за спливом дворічного строку, під час повторного огляду встановлено ІІ групу інвалідності, що позбавляє позивача на отримання одноразової грошової винагороди.

Позивач надав відповідь на відзив, у якому зазначив, що відповідач помилково вважає, що у відповідача відбулася зміна групи інвалідності або її причина або зміна ступеня втрати працездатності, адже у позивача відбулося первинне встановлення інвалідності після визначення ступеню втрати працездатності, що не визначено як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. Так, позивач вказує на те, що у позивач не відбулася зміна групи інвалідності чи її причини, адже група інвалідності позивачу була встановлена вперше при первинному огляді МСЕК з 25.03.2019. Також позивач наголошує на тому, що у нього не відбулася зміна ступеня втрати працездатності, адже встановлений позивачу ступінь втрати працездатності 25% відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках після цього не змінювався.

Третя особа надала пояснення по суті спору, у яких зазначила, що Хмельницький обласний військовий комісаріат діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Хмельницький обласний військовий комісаріат.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Славутським ВМ УМВС України в Хмельницькій області 10.10.2011 (а.с.9).

Відповідно до довідок Військової частини від 19.03.2019 №287 ОСОБА_1 у період з 19.05.2014 по 25.08.2014, з 28.08.2014 по 05.09.2014Ю з 30.01.2015 по 08.06.2015, з 08.07.2015 по 12.01.2016, з 07.09.2016 по 16.10.2016, з 27.10.2016 по 22.12.2016, з 11.01.2017 по 26.02.2017, з 06.03.2017 по 14.05.2017, з 29.10.2017 по 26.11.2017, з 12.12.2017 по 14.02.2018, з 28.02.2018 по 15.04.2018, з 23.04.2018 по 30.04.2018, з 30.04.2018 по 03.05.2018 брав безпосередню участь позивача в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.

Відповідно до довідки Військової частини В2731 №2144 від 14.10.2014 старший сержант ОСОБА_1 при виконанні заходів антитерористичної операції під час виконання військових обов`язків в ході бойового завдання 23.08.2014 під час перебування на блокпосту біля м. Лутугіно Луганської області біля 23:00 під час обстрілу артилерії отримав вогнепальні сліпі осколкові непроникаючі поранення спини.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії №244 від 03.03.2016, було встановлено, що поранення ОСОБА_1 , що сталося 23.08.2014, пов`язане із захистом Батьківщини.

Наказом командира 30 Окремої механізованої громади від 06.02.2019 №26-рс позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я) та виключено зі списків особового складу військової частини.

03.03.2016 позивачу органами МСЕК встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 25%, що підтверджується довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках №015148 від 16.03.2016.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №1049995 від 25.03.2019 позивачу з 25.03.2019 первинно встановлена ІІ група інвалідності. Причина інвалідності: поранення, захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем була подана до Хмельницького обласного військового комісаріату заява від 06.11.2019 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи, з відповідним пакетом документів.

Хмельницьким обласним військовим комісаріатом пакет документів для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, було направлено на адресу Міністерства оборони України для прийняття рішення.

Натомість, 05.12.2019 на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, було прийнято рішення, оформлене протоколом №174, про відсутність підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

Обґрунтовуючи таке рішення, відповідач зазначив, що позивачу 16.03.2016 під час первинного огляду органами МСЕК було встановлено 25% втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, що сталося 23.08.2014, а 25.03.2019 під час повторного огляду визнано особою з інвалідністю ІІ групи, тобто групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ, в редакції, яка була чинна на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності - 25.03.2019) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Пунктом "б" частини першої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Згідно з частиною другою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Частиною четвертою цієї ж статті обумовлено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (ч.6 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ).

Частиною восьмою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 у разі встановлення інвалідності днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

Відповідно до пункту 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, зокрема, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Пунктом 8 Порядку № 975 визначено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцю (в тому числі і військовослужбовцю строкової служби) більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28.02.2018 у справі №806/694/16, від 15.03.2018 у справі №816/4195/15, від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 12.06.2019 у справі №822/473/18 та від 31.10.2019 у справі №520/3594/19.

Верховний Суд в постанові від 31.10.2019 у справі №520/3594/19 зазначив, що на зміну обсягу прав особи у сфері соціального захисту військовослужбовців, зокрема на отримання одноразової грошової допомоги, може впливати настання обставин, з якими законодавство прямо пов`язує рівень соціального захисту, зокрема зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, що передбачено Порядком №975.

Такий підхід відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 22.03.2018 у справі №278/307/17, відповідно до якої законодавством визначені однакові умови для виплати військовослужбовцям як страхових сум, так і одноразової грошової допомоги. «Обов`язкове особисте державне страхування» та «одноразова грошова допомога» є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Відтак, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як було вказано вище та підтверджується матеріалам справи, ступінь втрати професійної працездатності на рівні 25% позивачу визначено 16.03.2016, а другу групу інвалідності йому встановлено 25.03.2019 первинно.

Так, 25.03.2019 відбувся первинний огляд позивача медико-соціальною експертною комісією та при первинному огляді йому вперше було встановлено ІІ групу інвалідності довічно.

Враховуючи, що позивачу 25.03.2019 вперше при первинному огляді МСЕК було встановлено ІІ групу інвалідності, у зв`язку з захворюванням та травмою, пов`язаними із захистом Батьківщини, в силу вищезазначених положень він має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Таким чином, зазначені відповідачем підстави відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги з посиланням на пункт 4 статті 16-3 Закону України № 2011-ХІІ та пункт 8 Порядку № 975 є необґрунтованими, а відповідач помилково вважає, що у позивача відбулася зміна групи інвалідності або її причина або зміна ступеня втрати працездатності, оскільки у позивача відбулося первинне встановлення інвалідності після визначення ступеню втрати працездатності, що, у свою чергу, не визначено, як підстава для відмови у призначенні спірної допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020 у справі №640/14582/19, від 06.04.2020 у справі №640/5333/19.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене пунктом 23 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.12.2019 №174.

Ураховуючи викладене, з метою ефективного відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 25.03.2019, з урахуванням проведених виплат та факту подання ОСОБА_1 усіх документів, передбачених законодавством, відповідно до Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів правомірності викладених у спірному рішенні підстав для відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи, у той час як позивачем доведено його право на отримання цієї допомоги.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи з 25 березня 2019 року, внаслідок поранення, захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, оформлене пунктом 23 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.12.2019 №174.

3. Зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, з урахуванням права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи внаслідок поранення, захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 25 березня 2019 року, з урахуванням проведених виплат та факту подання ОСОБА_1 документів, передбачених законодавством, відповідно до порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Т.П. Балась