Рішення № 93627186, 16.12.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року справа № 580/3383/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

25.08.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (вих. №18082020-1 від 18.08.2020р.) ОСОБА_1 (далі-позивач) до Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)(далі-відповідач), в якій позивач просить:

- визнати дії посадових осіб Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які полягають у невчиненні дій направлених на реєстрацію припинення обтяження (зняття обтяження) після закриття виконавчого провадження, в рамках якого було накладено арешт (обтяження) на все належне ОСОБА_1 майно - протиправними;

- зобов`язати уповноважених осіб Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії, направлені на реєстрацію припинення обтяження (зняття обтяження) з майна громадянина України в особі суб`єкта - ОСОБА_1 , а саме:

1) запису про обтяження 8864278 (спеціальний розділ), зареєстрованого 26.02.2015 09:30:32 державним реєстратором Кириловою Оксаною Миколаївної (Черкаське управління юстиції, Черакаська область), накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 46617678, виданого 20.02.2015 Соснівським відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, державним виконавцем Олексієнко Я.О., запису внесеного з підстав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19625899 від 26.02.2015 09:31:34, виду обтяження: арешт нерухомого майна, обтяжувач: Соснівський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, код ЄДРПОУ 34998129, країна реєстрації: Україна.

22.09.2020р. Черкаським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про повернення позовної заяви у справі №580/3383/20.

05.11.2020р. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду скасовано ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22.09.2020р. та направлено дану справу для продовження розгляду до суду першої інстранції.

18.11.2020р. адміністративна справа №580/3383/20 надійшла з Шостого апеляційного адміністративного суду до Черкаського окружного адміністративного суду та передана для розгляду судді Білоноженко М.А.

В обгрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, наявне обтяження №8864278 (спеціальний розділ), зареєстрованого 26.02.2015р. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданого відповідачем. На звернення позивача, відповідач повідомив, що предметом обтяження за №8864278, є все нерухоме майно, що належить позивачу та були надані документальні докази того, що виконавче провадження відносно позивача було завершено на підставі п. 10 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» та 19.08.2015р. направлено до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Київ, яке також було завершено 01.02.2016р. Також відповідачем повідомлено, що виконавчі провадження про стягнення заборгованості з позивача знищені у зв`язку зі спливом строку зберігання. Позивач зазначає, що в подальшому Дніпровським РВ ДВС (м. Київ), яким повідомлено, що 23.03.2016р. було відмовлено у відкритті виконавчого провадження за виконавчим документом №712/7809/14-ц від 22.12.2014р. на підставі п. 8 ч. 1 ст 26 Закону України «Про виконавче провадження» (наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження). Архівні документи також знищені. Позивач зазначає, що державний виконавець при закінченні виконавчого провадження не здійснив передбачених законом дій щодо зняття арешту з майна позивача, чим допустив протиправну бездіяльність.

Позивач також наголошує, що ніяких кредитів не отримувала, ніякої заборгованості у неї не існує, про застосовані відповідачем обтяження дізналася лише 08.05.2020р.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.12.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.12.2020р.

10.12.2020р. до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що на виконанні у відповідача перебували виконавчі провадження №№46617678, 47469318, 49166169, 49797869, які закінчено на підставі п.10 ст.49 ЗУ “Про виконавче провадження” — направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби. Звернуто увагу, що Законом України «Про виконавче провадження» у редакції на час закінчення виконавчих проваджень не передбачено підстав для зняття арешту у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», а навпаки ст.50 вказаного закону виключено таку можливість. Крім того, відомості про сплату заборгованості, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження по виконавчих документах: виконавчому листу Соснівського районного суду м. Черкаси №712/7809/14-ц від 22.12.2014 про стягнення з позивача на користь ПАТ «Альфа Банк» боргу в сумі 1 645 299, 38 грн. та виконавчому листу Соснівського районного суду м. Черкаси №712/16623/13-ц від 21.05.2015р. про стягнення з позивача на користь ПАТ «Альфа Банк» боргу в сумі 280 230, 86 грн. у відділі відсутні. Зазначено, що відповідно до ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» у відповідача станом на момент закінчення вищевказаних виконавчих проваджень та станом на 09.12.2020р. відсутні правові підстави для припинення чинності арешту нерухомого майна, в зв`язку із чим у задоволенні позову в частині визнання протиправними дій відповідача просив відмовити. При вирішенні питання про зняття арешту з майна представник відповідача поклався на розсуд суду та просив розгляд справи здійснити без його участі.

В судовому засіданні 10.12.2020р. позивач та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили позов задовольнити.

10.12.2020р. судом оголошено перерву у розгляді справи по суті до 16.12.2020р.

14.12.2020р. представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому серед іншого зазначено, що відповідачем не спростовано доводи позивача та підтверджено факт завершення виконавчих проваджень відносно позивача та звернуто увагу, що в разі закінчення виконавчого провадження арешт знімається та скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, в зв`язку із чим позов просив задовольнити, а розгляд справи здійснити без участі позивача та її представника.

Частиною 9 статті 205 КАС України, встановлено, що у разі якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі зазначеного, беручи до уваги подання усіма учасниками справи заяв про розгляд справи за їх відсутності та з урахуванням достатності в матеріалах справи належних доказів для вирішення справи та відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно відомостей листа Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.06.2020р. №53079 19-24-31, що підтверджується витягом з Автоматизованої системи виконавчого провадження, наявного в матеріалах справи, встановлено, що на виконанні у Соснівському відділі перебували наступні виконавчі провадження:

1) виконавче провадження №46617678 з примусового виконання виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси №712/7809/14-ц від 22.12.2014р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» боргу в сумі 1 645 299, 38 грн.;

Під час примусового виконання вищевказаного виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №46617678 від 20.02.2015р. Інформація про реєстрацію обтяження внесена до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (запис №8864278).

19.08.2015р. виконавче провадження завершено на підставі п. 10 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження». Виконавчий документ направлено для подальшого виконання до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Київ (згідно спецрозділу АСВП).

2) виконавче провадження №47469318 з примусового виконання виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси №712/16623/13-ц від 21.05.2015р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ “Альфа Банк” боргу в сумі 280 230, 86 грн.

19.08.2015р. виконавче провадження завершено на підставі п.10 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження». Виконавчий документ направлено для подальшого виконання до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Київ (згідно спецрозділу АСВП).

3) виконавче провадження №49166169 (повторне пред`явлення) з примусового виконання виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси №712/16623/13-ц від 21.05.2015р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ “Альфа Банк” боргу в сумі 280 230, 86 грн.

12.11.2015р. виконавче провадження завершено на підставі п.10 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження». Виконавчий документ направлено для подальшого виконання до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Київ (згідно спецрозділу АСВП).

4) виконавче провадження №49797869 (повторне пред`явлення) з примусового виконання виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси №712/7809/14-ц від 22.12.2014р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» боргу в сумі 1 645 299, 38 грн.

01.02.2016р. виконавче провадження завершено на підставі п.10 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження». Виконавчий документ направлено для подальшого виконання до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Київ (згідно спецрозділу АСВП).

Відповідно до відомостей листа Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 06.08.2020р. №64965, згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень (спецпідрозділ) на примусове виконання до відділу надходив виконавчий документ №712/7809/14-ц від 22.12.2014р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» боргу в сумі 1 645 299, 38 грн. 23.03.2016р. Головним державним виконавцем Макаренко С.В. керуючись п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим документом №712/7809/14-ц від 22.12.2014р.

Вважаючи протиправною допущену відповідачем бездіяльність щодо незняття арешту з майна позивача при закінченні виконавчого провадження, позивач звернулась із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. №606-XIV, зі змінами та доповненнями (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), далі - Закон №606-XIV), а також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5 (далі - Інструкція №512/5), що визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 1 Закону №606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ч.ч.1,2 ст.2 Закону №606-XIV, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону №606-XIV, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього

Закону (зокрема виконавчі листи, що видаються судами).

Згідно ч.ч.1,2 ст. 11 Закону №606-XIV, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі

виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 32 Закону №606-XIV, заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до п.10 ч.1 ст. 49 Закону №606-XIV, виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.

В обгрунтування позовних вимог, позивач вказує, що державний виконавець при закінченні виконавчого провадження щодо позивача не здійснив передбачених законом дій щодо зняття арешту з майна позивача, чим допустив протиправну бездіяльність.

Надавши оцінку вказаним посиланням позивача, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 50 Закону №606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу вказаних приписів ч.1 ст. 50 Закону №606-XIV, вбачається, що арешт, накладений на майно боржника знімається у разі закінчення виконавчого провадження крім випадків, якщо виконавче провадження закінчено у зв`язку із направленням виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби.

В ході розгляду справи встановлено, що виконавче провадження №46617678 щодо позивача, в межах якого накладено обтяження на майно позивача на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, закінчено - 19.08.2015р. на підставі п. 10 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», а виконавчий документ направлено для подальшого виконання до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Київ.

З огляду на те що державним виконавцем закінчено виконавче провадження №46617678 у зв`язку із направленням виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, суд доходить висновку що державним виконавцем правомірно не знято арешт при закінченні вказаного виконавчого провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону №606-XIV, оскільки дії державного виконавця в такому випадку прямо передбачені ч.1 ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження”, а рішення суду фактично не виконано, доказів виконання виконавчого листа, у зв`язку із виконанням якого було накладено арешт, до матеріалів справи не надано.

Крім того, суд зазначає, що підстави для зняття державним виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини було передбачено ст.60 Закону №606-XIV, зокрема відповідно до ч.ч.3,5 вказаної статті, з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Доказів зняття арешту за постановою начальника Соснівського відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець чи наявності рішення суду щодо зняття арешту до суду надано не було.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій посадових осіб відповідача, щодо не зняття арешту після закінчення виконавчого провадження, в рамках якого було накладено арешт на майно позивача, суд вважає необгрунтованими.

З приводу посилань позивача, що нею не отримувано жодних кредитів, відсутності у неї жодної заборгованості, суд зазначає, що підставою відкриття відповідачем ВП №46617678 та №47469318 стали виконавчі листи Соснівського районного суду м. Черкаси №712/7809/14-ц від 22.12.2014р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» боргу в сумі 1 645 299, 38 грн., а також №712/16623/13-ц від 21.05.2015р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ “Альфа Банк” боргу в сумі 280 230, 86 грн.

Таким чином, доводи позивача щодо відсутності у позивача жодної заборгованості спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи та аналіз чинного законодавства, суд доходить висновку, що відповідачем доведено правомірність власних дій щодо не зняття арешту з майна позивача при закінченні виконавчого провадження та як наслідок про необгрунтованість позовних вимог, в зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 12, 72-77, 242- 243, 245-246, 255, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя М.А. Білоноженко