Рішення № 93626647, 19.11.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 року Справа № 480/6502/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Бороденка Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6502/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в якій просить суд:

- зобов`язати ГУ ПФУ у Сумській області зарахувати до спеціального стажу періоди:

1. з 01.07.1992р. по 31.10.2000р.;

2. з 01.11.2000р. по 31.10.2004р.;

3. з 01.11.2004р. по 07.09.2005р.;

4. з 08.09.2005р. по 11.10.2017р.

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Сумській області від 03.09.2020 щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років;

-зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити зарахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугу років з дня звернення за призначенням, а саме - з 01.09.2020р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона звернулась до ГУ ПФУ у України в Сумській області із заявою від 01.09.2020р. про призначення пенси за вислугу років, відповідно до п.”е” ст.55 Закону України „ Про пенсійне забезпечення”. Листом від 04.09.2020 N1800-0302-8/42876 відповідач повідомив, що Рішенням від 03.09.2020р. позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п.”е” ст.55 Закону України “Про пенсійне за6езпечення”(зі змінами). Відмова обґрунтована тим, що до спеціального стажу не зараховані періоди роботи:

- з 01.07.1992р. по 31.10.2000р. в Сумському орендному державному комунальному підприємстві, оскільки особи, які працюють у Здоровпунктах, підпорядкованих Підприємствам правом виходу на пенсію за вислугу років не користуються;

- період роботи з 01.11.2000р. по 31.10.2004р. в ТОВ”Суми ТЕКо”, з 01.11.2004р. по 07.09.2005р. в філії “ Сумська ТЕЦ” ТОВ «Сумигаззбут” та з 08.09.2005р. по 11.10.2017р. в ТОВ «Сумитеплоенерго”, на посаді завідуючої медпунктом, не було зараховано до стажу, оскільки відсутня інформація про акредитації медпунктів на вищезазначених підприємствах, як закладів охорони здоров`я.

Не погоджуючись із відмовою у призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

16.10.2020р. відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає про те, що рішенням головного управління №13063 від 03.09.2020 р. було відмовлено гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), про що позивача повідомлено листом від 04.09.2020 р. № 1800-0302-8/42876.

Даним рішенням до спеціального стажу позивача не зараховано періоди роботи:

- з 01.07.1992 р. по 31.10.2000 р. в Сумському орендному державному комунальному підприємстві, оскільки особи, які працюють у здоровпунктах, підпорядкованих підприємствам, правом виходу на пенсію за вислугу років не користуються;

- з 01.11.2000 р. по 31.10.2004 р. в ТОВ «Суми ТЕКо», з 01.11.2004 р. по 07.09.2005 р. в філії «Сумська ТЕЦ» ТОВ «Сумигаззбут» та з 08.09.2005 р. по 11.10.2017 р. в ТОВ «Сумитеплоенерго», на посаді завідуючої медпунктом, оскільки відсутня інформація про акредитації медпунктів на вищезазначених підприємствах, як закладів охорони здоров`я.

Згідно з наданими копіями документів спеціальний стаж позивача станом на 11.10.2017 р. складає - 7 років 3 місяці 1 день.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні докази у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Як свідчить з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 , звернулась до ГУ ПФУ України в Сумській області із заявою від 01.09.2020р. про призначення пенси за вислугу років відповідно до п.”е” ст.55 Закону України „ Про пенсійне забезпечення”.

Листом від 04.09.2020 N1800-0302-8/42876 відповідач повідомив, що Рішенням від 03.09.2020р. позивачу було відмовлено у призначенні їй пенсії за вислугу років відповідно до п.”е” ст.55 Закону України “Про пенсійне за6езпечення”(зі змінами)

Так, право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я За наявності спеціального стажу, визначеного п.”е” ст.55 Закону України від 05.11.1991 N1788 “Про пенсійне забезпечення” за переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і Посад, роботи на яких дає право на пенсію за вислугу років .Затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 N90903 змінами) незалежно від віку, які мали вислугу років на відповідних посадах в станом на 01.04.2015р.- не менше 25 років, з 01.04.2015р. по 01.01.2016р. - не менше 25 років 6 місяців, а на 11.10.2017р. - н е м е н ш е 26 років 6 місяців.

Згідно висновків органів пенсійного фонду, згідно з наданими копіями документів спеціальний стаж позивача станом на11.10.2017р. становить 7 років 3 місяці 1 день.

як було всановлено при розгляді даної справи, до спеціального стажу не зараховані періоди:

- з 01.07.1992р. По 31.10.2000р.,в Сумському орендному державному комунальному підприємстві, оскільки особи, які працюють у Здоровпунктах, підпорядкованих Підприємствам правом виходу на пенсію за вислугу років не користуються;

- з 01.11.2000р. по 31.10.2004р. в ТОВ”Суми ТЕКо”, з 01.11.2004р. по 07.09.2005р. в філії “ Сумська ТЕЦ” ТОВ «Сумигаззбут” та з 08.09.2005р. по 11.10.2017р. в ТОВ «Сумитеплоенерго”, на посаді завідуючої медпунктом, оскільки відсутня інформація про акредитації медпунктів на вищезазначених підприємствах, як закладів охорони здоров`я.

За наявного стажу право на пенсію матиме при досягненні 60-річного віку за умови звернення до управління

Не погоджуючись із відмовою у призначенні пенсії, ОСОБА_1 , звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з наступного:

Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 "Про перелік основних закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років", на пенсію за вислугу років мають право лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санаторно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів.

У примітці 2 до Переліку №909 встановлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Відповідно до Переліку закладів охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 №385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за №892/7180, не передбачено обмеження у призначенні пенсій медичним працівникам амбулаторно-поліклінічних закладів, зокрема, пунктів охорони здоров`я (здоровпунктів).

Згідно із поясненнями до Переліку закладів охорони здоров`я, пункт охорони здоров`я (здоровпункт) створюється на підприємствах в установах, організаціях і входить до складу поліклініки або амбулаторії.

Разом з тим, відповідно до статті 62 Закону №1788-XII та частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У трудовій книжці позивача (а.с.8-11) серії НОМЕР_1 усі записи внесені відповідно до норм чинного законодавства, засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою роботодавця.

Як свідчить з матеріалів справи, зокрема підтверджується трудовою книжкою, позивач тривалий період працювала у сфері охорони здоров`я:

- з 01.04.85 по 29.08.90 - Станція швидкої допомоги м.Суми;

- з 01.09.90 по 01.07.92 - Перша Сумська міська лікарня;

- з 01.07.92 по 31.10.2000 - СА ПТС,, "ООО СумиТеко”;

- з 01.11.2000 по 31.10.2004 - ЗАТ "ПТМ”

- з 01.11.2004 по 07.09.2005 “Суми-Теко”

- з 08.09.2005 по теперішній час - “Сумигаз-збут”, (перейменовано на даний час - “Сумитеплоенерго”).

Відтак, період роботи позивача на відповідний посадах в медичних закладах підтверджуються записами, внесеними до її трудової книжки та не потребують додаткового відокремлення та підтвердження довідками (в тому числі і про акредитацію закладів), оскільки законодавством визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.

Суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідача на те, що підстав для зарахування вищевказаного періоду роботи до спеціального стажу немає, оскільки відсутні документи як закладу охорони здоров`я, тобто державна акредитація здоровпункту

Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений вищенаведеною постановою, не містить будь-яких посилань на необхідність державної акредитації передбаченого зазначеною постановою закладу для призначення пенсії відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ, в ньому лише наведено найменування закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і найменування посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

При цьому, матеріалами справи підтверджується факт роботи позивача на відповідних посадах та у закладах, віднесених до закладів охорони здоров`я.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до пункту 2-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII набрав чинності 11.10.2017.

Аналіз змісту пункту 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" дозволяє прийти до висновку про те, що пенсія за вислугу років згідно з статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" може бути призначена лише особам, які мають стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений відповідними статтями Закону України "Про пенсійне забезпечення", станом на 11.10.2017.

Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Відповідно до статті 7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Згідно зі статтею 52 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Пунктом "е" статті 55 Закону №1788-XII (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213), зокрема, підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абзаци перший - одинадцятий пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ), а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII (далі - Закон №911) встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ.

Так, відповідно до внесених змін пунктом "е" статті 55 Закону №1788-XII було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними, зокрема, такого віку: 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

У свою чергу, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII.

При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

Конституційний Суд України вказав, що положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті "а" статті 54 Закону №1788-ХІІ, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Також Конституційний Суд України зазначив, що положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави, з огляду на що, оспорювані положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213 та Законом №911.

Відповідачем не доведено, що на момент звернення ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області у позивача не було достатньо стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.”е” ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спеціальний стаж роботи позивача 7 років 3 місяці 1 день , який станом на 11.10.2017 р. було зараховано відповідачем до стажу та стаж роботи з 01.07.1992р. по 31.10.2000р., з 01.11.2000р. по 31.10.2004р., з 01.11.2004р. по 07.09.2005р. та з 08.09.2005р. по 11.10.2017р., становить понад 26 років і це підтверджується належними і достатніми доказами, у зв`язку з чим висновок відповідача про неможливість зарахування періоду роботи з 01.07.1992р. по 31.10.2000р., з 01.11.2000р. по 31.10.2004р., з 01.11.2004р. по 07.09.2005р. та з 08.09.2005р. по 11.10.2017р. до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є протиправним.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які підтверджують правомірність дій щодо прийняття рішення від 03.09.2020 в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для його прийняття.

Виходячи з наданих статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень, суд у разі задоволення позову може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, оскільки на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII позивач набула необхідний спеціальний стаж.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про протиправність відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ, тому належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 03.09.2020 та зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ з дня звернення, з 01.09.2020р.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем, належать до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до спеціального стажу періоди:

з 01.07.1992 по 31.10.2000;

з 01.11.2000 по 31.10.2004;

з 01.11.2004 по 07.09.2005;

з 08.09.2005 по 11.10.2017.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 13063 від 03.09.2020 щодо відмови у призначені ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з дня звернення за призначенням, а саме з 01.09.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, буд. 1, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_2 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, повний текст рішення складено 18.12.2020.

Суддя О.М. Кунець