Рішення № 93626574, 24.11.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2020 р. Справа №480/2738/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Міненка С.А.,

представника відповідача - Русака Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при призначенні пенсії періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року, з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 травня 2011 року по 31 травня 2011 року; з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року, провести перерахунок пенсії з урахуванням даного стажу з 27 грудня 2014 року та провести виплату з урахуванням раніше сплачених сум з 27 грудня 2014 року.

Свої вимоги мотивував тим, що перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак, при призначенні пенсії позивачу не були враховані до загального трудового (страхового) стажу періоди роботи фізичної особи - підприємця з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року, з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 травня 2011 року по 31 травня 2011 року; з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року, з чим не погоджується та звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 05.05.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 03.08.2020 у відповідача витребувано оригінал пенсійної справи позивача для огляду суду чи належним чином її завірену копію.

Представником відповідача до суду було надано відзив на позовну заяву (а.с.103), відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, виходячи з того, що за нормами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 розмір пенсії кожної окремої особи залежить від набутого нею страхового стажу та від отримуваної заробітної плати. Так, відповідно до ст..ст. 1, 17 Закону №1058, у редакції чинній до 01.01.2011, фізична особа підприємець є страхувальником, який зобов`язаний, зокрема, подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, а також, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відомості, що надходили від страхувальників використовувались для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку. Відповідальним за правильність та достовірність заповнення звітності є страхувальник.

Звіти щодо сум нарахованих внесків та сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за періоди до 01 січня 2011 ведуться відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10.03.2004 № 7-6, якою затверджено Порядок нормування та подання органами Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10.08.2004 за № 1000/9599.

Починаючи з 01.01.2004 страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, в місяцях. У разі, якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою ніж мінімальний страховий внесок, цей місяць зараховується до страхового стажу пропорційно сплаченим внескам.

У реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, інформація про сплачені страхові внески за період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.01.2005 по 31.12.2007, з 01.10.2010 по 31.12.2010. за травень 2011 та за червень 2012 відсутня.

Отже, підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів здійснення підприємницької діяльності відсутні.

Ухвалою суду від 15.10.2020 ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 03.11.2020 в режимі відеоконференції в приміщенні Буринського районного суду Сумської області за участю ОСОБА_1 . Крім того, вказаною ухвалою суду відповідача зобов`язано повторно надати оригінал пенсійної справи для огляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 03.11.2020 було оголошено перерву з метою витребування доказів у відповідача, зокрема щодо обставин отримання заяви позивача від 27.04.2020 з приводу доповнення даних у реєстрі застрахованих осіб та результатів її розгляду, а також з метою витребування оригіналу пенсійної справи позивача, до 24.11.2020, що призначено в режимі відеоконференції в приміщенні Буринського районного суду Сумської області за участю позивача (а.с.125-126).

На виконання вимог суду про витребування доказів 12.11.2020 представником відповідача було надано оригінал пенсійної справи ОСОБА_1 .

В судовому засіданні позивача та його представник позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві. Щодо заяви позивача від 27.04.2020 з приводу доповнення даних у реєстрі застрахованих осіб представник відповідача в судовому засіданні 24.11.2020 повідомив, що дану заяву ГУ ПФУ в Сумській області отримало, однак, перевірку доповнення даних у реєстрі застрахованих осіб зроблено не було через неможливість її проведення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, оригінал пенсійної справи ОСОБА_1 , всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В судовому засіданні встановлено, що позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем у період з 24.04.2000 по 30.12.2016, та перебував на обліку в Східному управлінні Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності, що вбачається з пояснень позивача, його представника, підтверджується детальною інформацією про фізичну особу (а.с.76-77), листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 03.02.2020 (а.с.18) та не заперечується відповідачем.

05.01.2015 позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України - Управління Пенсійного фонду України в Буринському районі, із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.106-107) та згідно протоколу Управління Пенсійного фонду України в Буринському районі від 03.02.2015 №97 (а.с.109) позивачу з 27.12.2014 було призначено пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

При цьому, з розрахунку стажу, вбачається, що страховий стаж, який був врахований позивачу при призначенні пенсії після 2004 складає 4 роки 11 місяців та 28 днів, та зокрема, з 01.07.2000 - 4 роки 11 місяців та 28 днів, а загальний стаж складає 30 років 10 місяців та 18 днів (а.с.108). З даного розрахунку також вбачається, що такі періоди як: з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року, з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 травня 2011 року по 31 травня 2011 року; з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року відсутні у даному розрахунку (а.с.108).

ОСОБА_1 , вважаючи, що йому при розрахунку стажу для призначення пенсії було не враховано до загального трудового (страхового) стажу періоди роботи як фізичної особи-підприємця з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року, з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 травня 2011 року по 31 травня 2011 року; з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року, звернувся із заявою від 12.12.2019 до ГУ ПФУ в Сумській області, в якій просив здійснити перерахунок пенсії з 27 грудня 2014 року та врахувати до його загального трудового (страхового) стажу вказані періоди роботи фізичної особи - підприємця (а.с.11-13).

При цьому, до такої заяви додав копії:

свідоцтва про сплату єдиного податку за 2005 рік (а.с.25), свідоцтва про сплату єдиного податку за 2006 рік, термін дії якого, крім іншого, було продовжено з 01.01.2007 по 31.12.2007 (а.с.26-27), свідоцтва про сплату єдиного податку за 2009 рік, термін дії якого було продовжено з 01.01.2010 по 31.12.2010 та з 01.01.2011 по 31.12.2011 (а.с.28-29), заяви на одержання патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян від 27.04.2005 (а.с.30),

заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2005 рік (а.с.31-32), звіту суб`єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за річний квартал 2005 року (а.с.33) та довідки про стан розрахунків з бюджетом по 27.09.2005 (а.с.34), квитанцій про сплату фіксованого та єдиного податків (а.с.35-36),

заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2006 рік (а.с.37-38), звітів суб`єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за перший та третій квартали 2006 року (а.с.39-40), квитанції про сплату єдиного податку за 2006 рік (а.с.41), довідки про стан розрахунку з бюджетом станом по 31.12.2006 (а.с.42),

заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2007 рік (а.с.43-44), звітів суб`єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за перший, другий та третій квартали 2007 року (а.с.45-47), квитанцій та платіжних доручень про сплату єдиного податку за 2007 рік (а.с.48-50), довідки про стан розрахунку з бюджетом станом по 31.12.2007 (а.с.51),

звіту суб`єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за 4 квартал 2010 року (а.с.56), довідки про стан розрахунків з бюджетом по 13.12.2010 (а.с.54), платіжного доручення про сплату єдиного податку (а.с.55),

заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2011 рік (а.с.53), звітів суб`єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за перший та другий квартал 2011 року (а.с.57-58), а також

заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 15.06.2012 (а.с.59-61).

Листом від 14.01.2020 відповідач на подану заяву позивача про перерахунок пенсії повідомив ОСОБА_1 про неможливість провести перерахунок пенсії з урахуванням періодів здійснення ним підприємницької діяльності, а також про необхідність проведення перевірки на підставі заяви позивача шляхом направлення відповідних запитів, про результати якої позивача буде повідомлено додатково. Окремо відмічено, що для доповнення даних у реєстрі за період до 01.01.2011 позивачу необхідно подати первинні документи щодо підприємницької діяльності, довідки органів Державної податкової служби України, квитанції про сплату єдиного фіксованого податків, страхових внесків (а.с.14-15).

28.02.2020 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, мотивуючи, в тому числі звернення направленням на адресу відповідача листів Головного управління ДПС у Харківській області (а.с.16,18).

ГУ ПФУ в Сумській області було надано відповідь на заяву ОСОБА_1 листом від 02.04.2020 (а.с.17), в якій повідомлялось, що відповідно до п.2 ч.1 ст.64 Закону №1068 органи Пенсійного фонду України мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

Так, відповідно до ст.6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставами для здійснення позапланових заходів є подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням.

Відтак, ОСОБА_1 було запропоновано подати заяву на проведення перевірки звіту щодо сум нарахованих внесків та внесення змін до реєстру застрахованих осіб за період до 01.01.2011. Крім того, було рекомендовано позивачу для доповнення даних у реєстрі застрахованих осіб за травень 2011 року та червень 2012 року надати звітність до органів Державної податкової служби України.

З урахуванням вказаного, представник ГУ ПФУ в Сумській області у листі від 02.04.2020 вказав, що перерахунок пенсії буде проведений за наявності підстав для проведення перерахунку у строки, визначені частиною 4 статті 45 Закону №1058 (а.с.17).

27.04.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення перевірки щодо доповнення даних у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, до якої було додано довідки органів Державної податкової служби України, копії звітів та заяв про застосування спрощеної системи оподаткування, квитанції про сплату єдиного фіксованого податків, страхових внесків, зокрема, за період 2005-2007, 2010р. (а.с.79-80).

Як встановлено судом з пояснень представника відповідача дану заяву було отримано відповідачем, однак, перевірку проведено не було через реєстрацію позивача фізичною особою-підприємцем у Харківській області.

Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не проведення перерахунку йому пенсії з 27.12.2014 з урахуванням періодів здійснення ним підприємницької діяльності з 01.10.2005 по 31.12.2007, з 01.10.2010 по 31.12.2010, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі – Закон №1058).

За змістом частини першої ст. 1 Закону №1058 термін «страховий стаж» визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (ч.1 ст.1 ст. 1 Закону №1058).

Статтею 21 Закону №1058 врегульовано питання персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, відповідно до ч.ч.1,5 якої персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Схожі норми були передбачені у даній нормі і в редакції, чинній на час здійснення позивачем підприємницької діяльності у період 2005-2010рр.

Згідно із п.1 ч.2 ст. 22 Закону №1058 відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду серед іншого для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз.1 ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

При цьому, згідно із п.3-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону-1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди, серед іншого ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

У свою чергу відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі – Закон України «Про пенсійне забезпечення») основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі – Порядок №637) періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

З огляду на вищевикладене, обов`язковою умовою для зарахування до страхового стажу при обчисленні пенсії періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сплата за весь наведений період щомісячно внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України, а також за період з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. - бажання особи.

Як вбачається з довідки Головного управління ДПС у Харківській області від 03.02.2020 позивач як фізична особа-підприємець перебував на обліку в ГУ ДПС у Харківській області з 24.04.2000 по 02.11.2014 (а.с.18,23) та згідно електронних баз сплачував податок, зокрема, у період з вересня 2005р. по листопад 2005р. по 180грн., у грудні 2005р. – 185,5грн., в 2006р. у загальному розмірі 2195грн., у 2007р. у загальному розмірі 2700грн., а також 29.07.2010, 06.12.2010 по 1200грн.

Дані обставини також підтверджується копіями:

- свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.10.2005р. (а.с.25), свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2006, термін дії якого продовжено по 31.12.2007 (а.с.26-27), свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2009, термін дії якого продовжено по 31.12.2010 (а..с28-29);

- заяв, поданих до ДПІ Червонозаводського району м. Харкова, про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності саме з ж о в т н я 2005р. (а.с.31-32), на 2006р. (а.с.37-38), на 2007р. (а.с.43-44).

- звітів за четвертий квартал 2005р. (річний), в якому відображено про сплату єдиного податку за 4 квартал у розмірі 540грн. (а.с.33), за перший, третій квартали 2006р., в яких відображено про сплату єдиного податку за квартал по 540грн. (а.с.39,40), перший, другий, квартали 2007р., в яких відображено про сплату єдиного податку за квартал по 600грн., та за третій квартал 2007р., в якому відображено про сплату єдиного податку за квартал у розмірі 1200грн. (а.с.47), за 4 квартал 2010р., в якому відображено про сплату єдиного податку за квартал у розмірі 1000грн. (а.с.56).

Сплата саме в такому розмірі підтверджується також квитанціями від 22.12.2006 на суму 200грн. (а.с.41, 48), від 14.12.2007 на суму 300грн. (а.с.48), від 17.08.2007 на суму 1200грн. (а.с.48), платіжними дорученнями від 11.12.2007 на суму 200грн., від 14.12.2007 на суму 600грн., 23.01.2007 на суму 400грн. (а.с.49,50), від 06.12.2010 на суму 1200грн. (а.с.55), звітами про суми нарахованих (1980грн.) та сплачених (2195грн.) коштів за 2006р. (а.с.42), про суми нарахованих (2600грн.) та сплачених (2700грн.) коштів за 2007р. (а.с.51), за 2010р. (а.с.54).

При цьому 03.07.1998 року за №727/98 Президентом України прийнято Указ Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства» (чинного на час сплати позивачем єдиного податку), відповідно до пункту 2 якого суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

- до місцевого бюджету - 43 відсотки;

- до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

- на обов`язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Згідно із пунктом 6 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства" суб`єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Дію Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства" припинено згідно із Законом України від 04.11.2011 року №4014-VІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності", який набрав чинності з 01.01.2012 року.

Таким чином, судом встановлено, що здійснюючи підприємницьку діяльність у період зокрема, з 01.10.2005 по 31.12.2007, та 01.10.2010 по 31.12.2010 позивач сплачував у Пенсійний фонд внески у складі єдиного податку через Управління державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 із змінами та доповненнями (42% від суми сплаченого єдиного податку перераховувались на рахунок територіального управління Пенсійного фонду); законодавчо визначеного обов`язку звітуватись перед органами Пенсійного фонду, як платника єдиного податку у позивача не було.

При цьому, сплату єдиного податку у період з 01.10.2005 по 31.12.2007, та з 01.10.2010 по 31.12.2010 та в його складі і внесків до Пенсійного фонду підтверджується зазначеними вище дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи, а відтак, враховуючи п.4 Порядку №637, та заяву позивача, в якій він виявив своє бажання про перерахунок пенсії, з урахуванням, у тому числі даних періодів, ОСОБА_1 має право на зарахування до його трудового стражу період провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а саме з 01.10.2005 по 31.12.2007, та з 01.10.2010 по 31.12.2010, включно, оскільки позивач сплачував збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у складі єдиного податку.

Водночас, відповідач не здійснюючи жодних дій на здійснення перерахунку пенсії позивачу, посилається на те, що в системі персоніфікованого обліку відсутні відповідні дані про позивача, у зв`язку з чим запропоновано спершу подати довідки органів Державної податкової служби, квитанції про сплату єдиного та фіксованого податків, а згодом заяву про проведення перевірки (а.с.14-15,17).

Дійсно, як вже зазначалось вище згідно ч.2 ст.24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

При цьому, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (ч. 1 ст. 44 Закону №1058).

Пунктом 4.2 Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Особливості організації персоніфікованого обліку врегульовано Положенням про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794, відповідно до п.п.5,6 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган), який з додержанням вимог статті 23 Закону України "Про інформацію" має право: своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цього Положення.

Згідно п.п. 8,9,11 вказаного Положення, уповноважений орган виконує функції щодо організації персоніфікованого обліку в тісній взаємодії з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державної податкової адміністрації, фінансовими органами, банківськими установами. Роботодавці мають право доповнювати та уточнювати подані до уповноваженого органу відомості про фізичну особу відповідно до законодавства. Фізична особа має право: ознайомлюватися з відомостями про неї, внесеними до системи персоніфікованого обліку; у разі незгоди з відомостями, внесеними до системи персоніфікованого обліку, звертатися до уповноваженого органу із заявою про їх виправлення.

В свою чергу відповідно до п.2 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 03.12.2013 №25-2 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року N 22-2» відомості про застрахованих осіб та звіти щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України за період до 01 січня 2011 року подаються лише за результатами перевірки, здійсненої за заявою платника.

Судом встановлено, (та саме з метою з`ясування обставин подання такої заяви оголошувалась перерва в судовому засіданні), що позивачем було подано заяву про проведення перевірки щодо доповнення даних у реєстрі застрахованих осіб, до якої додано пакет документів у кількості 38 додатків, серед яких копії свідоцтва про сплату єдиного податку, довідки податкових органів, квитанції про сплату єдиного податку (а.с.78-80), однак, жодних дій щодо проведення такої перевірки відповідачем, який здійснює персоніфікований облік, вчинено не було з підстав перебування ОСОБА_1 у спірний період на обліку в м. Харкові, та таких доказів суду не надано.

Надаючи оцінку доказам у даній справі, суд зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. У той же час неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку таких документів, наданих особою не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Крім того, суд вважає, що, в даному випадку, позивач не може бути позбавлений свого права на обчислення розміру пенсії з урахуванням періодів провадження ним підприємницької діяльності у період з 01.10.2005 по 31.12.2007, та з 01.10.2010 по 31.12.2010, включно, через неможливістю перевірити надані позивачем документи, тобто у зв`язку з обставинами, що виникли не з вини позивача, та на які він не міг вплинути. Зі свого боку, позивач вчинив всі необхідні для перерахунку пенсії дії та надав всі документи для врахування їх при обчисленні розміру пенсії, будь-яких зауважень до самих документів (з приводу розбіжностей, підробки тощо), суду представник відповідача не повідомив, більш того, позивачем були виконані всі вимоги відповідача щодо надання документів, а також подання заяви для проведення перевірки, а відтак, ОСОБА_1 не може нести тягар відповідальності за неможливість відповідача провести перевірку наданих документів.

Крім того, суд зазначає, що бездіяльність відповідача, яка полягає у не вчиненні дій щодо проведенні перерахунку пенсії позивачу з урахуванням періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 01.10.2005 по 31.12.2007, та з 01.10.2010 по 31.12.2010, за наявних умов виконання ОСОБА_1 всіх запропонованих відповідачем вимог, є непропорційною заявленій легітимній меті, тому її не можна вважати обґрунтованою. Адже відповідач у даному випадку не врахував той факт, що позивач позбавлений можливості надати інші документи, більш того, ОСОБА_1 на виконання вимог відповідача були надані і довідки податкового органу, звіти, квитанції про сплату єдиного податку, а також заяву про проведення перевірки, однак, їх перевірка відповідачем здійснена не була, та таких доказів не надано. Відтак, така бездіяльність не може відповідати критеріям правомірності, визначеним в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправною. У зв`язку з чим, суд з урахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не вчиненні дій щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 01.10.2005 по 31.12.2007, з 01.10.2010 по 31.12.2010 та зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області провести з 12.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.10.2005 по 31.12.2007, з 01.10.2010 по 31.12.2010, з урахуванням раніше проведених виплат.

При цьому, вимоги позивача про здійснення перерахунку пенсії саме з дати призначення пенсії задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Згідно із ч.1 ст. 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до п.2.7 Порядку №22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2 - 4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (п.1.7 Порядку №22-1).

Як встановлено судом позивач за перерахунком пенсії звернувся у грудні 2019 року - з заявою від 12.12.2019, до якої додав перелік документів на підтвердження здійснення ним підприємницької діяльності. Факт отримання відповідачем даної заяви 12.12.2019 не заперечувався. Тобто саме 12.12.2019 є датою звернення позивача за перерахунком пенсії, та саме з вказаною датою – датою звернення за перерахунком, а не датою призначення пенсії, як вважає позивач, Закон №1058 пов`язує виникнення підстав у позивача права на перерахунок пенсії, - у зв`язку з виникненням права на підвищення пенсії, та саме у зв`язку з чим у відповідача виникає обов`язок щодо проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу за його заявою від 12.12.2019 у строк, відповідно до норм Закону №1058, якими врегульовано строки перерахунку та виплати пенсії.

Що ж стосується позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.2005 по 01.09.2005, травень 2011р. та червень 2012р., та зобов`язати провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням даного стажу, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати фіксованого та єдиного податку та саме за вказані періоди. В матеріалах справи наявні лише заява позивача на одержання патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян від 27.04.2005 (а.с.30), квитанція про сплату фіксованого податку від 27.04.2005 у розмірі 90грн., з якої вбачається, що платником є ОСОБА_2 , а не позивач (а.с.35), звіт за 2 квартал 2011р. (а.с.58), заява про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012 (а.с.59), довідка ГУ ДПС у Харківській області (а.с.23). При цьому, довідка ГУ ДПС у Харківській області (а.с.23) підтверджує лише перебування позивача на спрощеній системі оподаткування та сплату єдиного податку, зокрема, за 4 квартал 2005р. (враховуючи, що позивач перейшов на спрощену систему оподаткування саме з жовтня 2005р.), а також 2006р, 2007р., 4 квартал 2010р., однак в цій довідці відсутні дані про сплату фіксованого податку позивачем, а також сплату єдиного податку, зокрема, в травні 2011р. та червні 2012р. Враховуючи приписи Положення №637, приймаючи до уваги, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, а такі докази за спірний період в матеріалах відсутні, суд не вбачає підстав для задоволення в цій частині позовні вимоги.

Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6080,00грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України”, від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України”, від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Міненком С.А, (далі - адвокат, Міненко С.А.).

Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні копії документів: договір про надання правової допомоги від 20.04.2020, укладеного між ОСОБА_3 та позивачем (а.с.85, далі - Договір), акт виконаних робіт (наданих послуг) та розрахунок судових витрат від 28.04.2020 (а.с.87), рахунок від 28.04.2020 на оплату 3520,00грн. (а.с.86), розрахункова квитанція про сплату позивачем 3520,00грн. (а.с.87), попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (а.с.92), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (а.с.88), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.89), а також ордер, виданий адвокатом на надання правової допомоги (а.с.84).

Згідно п.1 Договору адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу ОСОБА_1 в наступних правових питаннях та у таких обсягах: ознайомлення з матеріалами (позовними), надання консультацій, підготовка та подача позовної заяви ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Сумській області про визнання протиправними бездіяльності органу державної влади та зобов`язання вчинити певні дії, процесуальних документів та представництво інтересів у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Сумській області про визнання протиправними бездіяльності органу державної влади та зобов`язання вчинити певні дії в судах всіх інстанцій, у тому числі здійснювати захист інтересів ОСОБА_1 у якості його представника.

Згідно п.4 Договору ОСОБА_1 сплачує адвокату гонорар у розмірі 640,00грн. за годину участі у слідчих діях під час досудового розслідування, судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи під час досудового розслідування і в суді.

При цьому, відповідно до акта виконаних робіт (наданих послуг) адвокат за період часу з 20 квітня 2020 року по 28 квітня 2020 року на виконання вимог Договору прийняв участь під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням:

- ознайомлення з матеріалами (позовними) - з розрахунку витраченого часу в 1 год.;

- надання консультацій - 0,5 год. - з розрахунку витраченого часу в 30 хв.;

- підготовка договору №629 про надання правової допомоги від 20 квітня 2020 року та акту 28 квітня 2020 року виконаних робіт (наданих послуг) та розрахунок судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу згідно договору №629 про надання правової допомоги від 20 квітня 2020 року, рахунок № НОМЕР_1 від 28.04.2020, Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги згідно договору №629 про надання правової допомоги від 20 квітня 2020 року - з розрахунку витраченого часу в 1 год.;

- подача та підготовка позовної заяви ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Сумській області про визнання протиправними бездіяльності органу державної влади та зобов`язання вчинити певні дії, клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції - з розрахунку витраченого часу в 3 години.

Згідно п.2 вказаного акту виконаних робіт загальна кількість годин участі адвоката під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час розгляду справи в суді (участь в судових засіданнях) становить 5 годин. 30 хв. (5,5 год).

Згідно п.3 акту виконаних робіт розмір гонорару, який підлягає до сплати адвокату за відповідний період складає 3520 грн. (640 грн. х 5,5 годин).

Так, згідно розрахункової квитанції від 28.04.2020 за №555189 (а.с.87) позивачем було сплачено адвокату 3520,00грн.

Дослідивши зміст поданих позивачем документів, суд відмічає, що перераховані в акті виконаних робіт (наданих послуг) такі послуги як ознайомлення з матеріалами (позовними) - з розрахунку витраченого часу в 1 год.; надання консультацій - з розрахунку витраченого часу в 30 хв.; у формі окремих позасудових процесуальних процедур не може вважатись окремими послугами правового характеру, не дають змоги визначити об`єм та кількість опрацьованих матеріалів, та наданих консультацій, їх відношення до предмету спору, ступінь впливу на кінцевий результат, якого прагне досягти сторона при розгляді даної справи, та кількість витраченого часу на кожен вид робіт.

Такі послуги, як підготовка Договору №629 про надання правової допомоги від 20 квітня 2020 року та акту 28 квітня 2020 року виконаних робіт (наданих послуг) розрахунок судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу згідно договору №629 про надання правової допомоги від 20 квітня 2020 року, рахунку № НОМЕР_1 від 28.04.2020, Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги згідно договору №629 про надання правової допомоги від 20 квітня 2020 року - з розрахунку витраченого часу в 1 год, на переконання суду, не може вважатись окремою послугою правового характеру, однак, вона може бути складовою витрат понесених під час складання позову, відзиву, тощо.

Крім того, суд зауважує, що у позовній заяві заявлялась сума до відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 6080,00грн., в той час як згідно розрахункової квитанції від 28.04.2020 (а.с.87), а також акту виконаних робіт (а.с.87) позивачем було сплачено адвокату суму у розмірі 3520,00грн. Інших доказів позивачем не надано.

Водночас, враховуючи, що саме представником позивача складались та подавались позов та заява про проведення засідання в режимі відеоконференції, які включені в акт виконаних робіт, на які адвокатом витрачено 3 години, та за які сплачено позивачем 3520грн., суд, з урахуванням досліджених доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи критерії обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, з урахуванням складності даної справи та обсягу наданої послуги, а також значення справи для позивача, дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у загальному розмірі 1920,00грн. за три години адвоката, з розрахунку 1 години адвоката 640,00грн. (640грн.*3год).

Крім того, суд вважає за необхідне також стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 840,80грн., сплаченого позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції від 28.04.2020 (а.с.9).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яка полягає у не вчиненні дій щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 01.10.2005 по 31.12.2007, з 01.10.2010 по 31.12.2010.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести з 12.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.10.2005 по 31.12.2007, з 01.10.2010 по 31.12.2010, з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Сумської області (40009, Сумська область, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) за рахунок бюджетний асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80коп. та витрати на професійну правничу допомогу 1920 (одна тисяча дев`ятсот двадцять) грн.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 30.11.2020.

Суддя І.Г. Шевченко