
Справа № 420/3875/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до юридичного департаменту Одеської міської ради в особі управління державної реєстрації про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
06 травня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до юридичного департаменту Одеської міської ради в особі управління державної реєстрації про визнання протиправним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 51816890 від 30.03.2020 року та зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації права власності.
Ухвалою суду від 12 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
18.05.2020 року (вх. №19230/20) від представника позивачів до суду надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 12.05.2020 року разом із уточненою позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до юридичного департаменту Одеської міської ради, в якій позивачі просять суд:
1) визнати протиправним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 51816890 30.03.2020 року, винесене юридичного департаменту Одеської міської ради;
2) зобов`язати юридичний департамент Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26302537) вчинити дії щодо державної реєстрації права власності:
за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - 4/6 частки житлового будинку загальною площею 685,4 кв.м., житловою площею 316,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) - 1/6 частки житлового будинку загальною площею 685,4 кв.м., житловою площею 316,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Підставою звернення до суду позивачі вважають те, що суб`єкт владних повноважень порушив їх права прийняттям рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 51816890 від 30.03.2020 року.
Позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди, та відповідач не має надавати оцінку судовому рішенню.
У позові вказано, що між спадкоємцями померлої ОСОБА_3 укладено мирову угоду, яка затверджена судом про що винесена ухвала Київського районного суду міста Одеси, яка набрала законної сили. Позивачі звернулись до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, однак отримали рішення про відмову у державній реєстрації прав на нерухоме майно.
На думку позивачів відсутні підстави для прийняття відповідачем рішення про відмову у державній реєстрації прав на нерухоме майно.
Ухвалою суду від 25 травня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання протиправним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 51816890 від 30.03.2020 року та зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації права власності (в редакції уточнень за вх.№19230/20) та відкрито провадження в адміністративній справі.
Вказаною ухвалою судом вирішено проводити розгляд справи в порядку, визначеному ст.262 КАС України.
Крім того, ухвалою суду від 25.05.2020 року судом зобов`язано юридичний департамент Одеської міської ради надати до суду у п`ятнадцятиденний строк від дати отримання даної ухвали належним чином засвідчені копії:
- документів, які слугували підставою для прийняття рішення № 51816890 від 30.03.2020 року;
- матеріалів реєстраційної справи на об`єкт - житловий будинок загальною площею 685,4 кв.м., житловою площею 316,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- положення про управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради чи іншого документу, в якому закріплено його повноваження та статус.
12.06.2020 року (вх.№22584/20) від представника відповідача надійшов лист на виконання вимог ухвали суду разом із копією облікової справи №39120705.
У листі повідомлено, що в частині витребування реєстраційної справи щодо об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , неможливо надати копії та скановані копії запитуваних документів, у зв`язку з відсутністю реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
15 червня 2020 року за вх.№22715/20 від відповідача надійшов відзив, в якому, з посиланням на Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закон України «Про нотаріат», Цивільний кодекс України, відповідач зазначає, що в поданій для державної реєстрації прав ухвалі суду між сторонами укладено мирову угоду стосовно майна, яке їм не належить на праві власності. Власником об`єкта нерухомого майна є інша особа, яка не є стороною мирової угоди. З ухвали не вбачається, що дане майно спадкується. Тобто, подані документи не відповідають вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Відповідач вказує, що діяв в межах своїх дискреційних повноважень, а тому суд не має втручатись у його діяльність.
Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою суду від 10 серпня 2020 року судом доручено юридичному департаменту Одеської міської ради надати до суду у п`ятнадцятиденний строк від дати отримання даної ухвали інформацію про місцезнаходження реєстраційної справи на об`єкт - житловий будинок загальною площею 685,4 кв.м., житловою площею 316,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . та зупинено провадження по справі до надходження відповіді на доручення.
За вх.№33307/20 від представника юридичного департаменту Одеської міської ради до суду надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 10.08.2020 року.
Враховуючи повідомлені у вищевказаному листі дані, у суду виникла необхідність в отриманні від Комунального підприємства «БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ» Одеської міської ради належним чином засвідчених копій матеріалів реєстраційної справи на об`єкт - житловий будинок загальною площею 685,4 кв.м., житловою площею 316,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 08 вересня 2020 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 08 вересня 2020 року доручено Комунальному підприємству «БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ» Одеської міської ради надати до суду у п`ятнадцятиденний строк від дати отримання даної ухвали належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи на об`єкт - житловий будинок загальною площею 685,4 кв.м., житловою площею 316,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Зупинено провадження по справі до надходження відповіді на доручення.
За вх.№39589/20 від Комунального підприємства «БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ» надійшов лист у якому зазначено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 09.12.2019 року по справі №947/30164/19 про арешт майна у кримінальному провадженні, накладено арешт на нежитлову будівлю за адресою: м.Одеса, вул.Троїцька, 25 (адмінбудівля КП «БТІ» ОМР) шляхом заборони відчуження, розпорядження, користування та вхід будь-кому до вказаного нежитлового приміщення, а також винос речей та документів. За таких обставин, у Комунального підприємства «БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ» тимчасово відсутній доступ до відділу архівної документації та зберігання матеріалів технічної інвентаризації підприємства.
За вх.№ЕП/23342/20 та за вх.№ЕП/19526/20 від представника позивача надійшли клопотання про поновлення провадження по справі.
Ухвалою суду 18.12.2020 року поновлено провадження у справі.
Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відзивом на позовну заяву, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єкта нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належіть ОСОБА_3 (а.с.25-26).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 09 грудня 2009 року (а.с.64), видане виконавчим комітетом Одеської міської ради, об`єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому, дійсно належить ОСОБА_3 на праві приватної власності. Об`єкт в цілому складається з житлового будинку літ. «А», загальною площею 685,4 кв.м, житловою площею 316,4 кв.м, відображеного у технічному паспорті від 25.06.2009 року.
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.27-31).
Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Одеській області була заведена спадкова справа №6-2017 (а.с.50) до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . При цьому було встановлено, що єдиними спадкоємцями за вказаною спадковою справою є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (а.с.38).
Від спадкоємців ОСОБА_3 : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надійшли заяви про прийняття спадщини (а.с.32-35), однак приватний нотаріус Горецька Валентина Миколаївна прийняла постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.09.2019 року (а.с.43-45-48), з огляду на те, що документи, які посвідчують право власності спадкодавця на заявлене нерухоме майно зберігаються в банківському сейфі.
ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси по справі № 947/23594/19 від 19.12.2019 року, що набрала законної сили 19.12.2019 року судом встановлено, що у зв`язку з винесенням 16.09.2019 року приватним нотаріусом Горецькою В.М. постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії оформленні і видачі свідоцтва про право на спадщину, позивач звернувся до суду з позовом. Сторони підтримали заяву про визнання мирової угоди і закриття провадження по справі. Сторони дійшли згоди, що ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_3 набуває власність на спадкове майно у т.ч. на 4/6 частки земельної ділянки, площею 0,06 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; на 4/6 частки житлового будинку загальною площею 685,4 кв.м., в тому числі житловою площею 316,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 набуває права власності в прядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 у т.ч. на таке майно: на 1/6 частки земельної ділянки, площею 0,06 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; на 1/6 частки житлового будинку загальною площею 685,4 кв.м., житловою площею 316,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 набуває права власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 у т.ч.: на 1/6 частки земельної ділянки, площею 0,06 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; на 1/6 частки житлового будинку загальною площею 685,4 кв.м., житловою площею 316,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом було ухвалено затвердити мирову угоду, укладену 04.11.2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи без самостійних вимог приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Горецька Валентина Миколаївна і Акціонерне товариство «Східно-Український Банк «Гарант» про визнання права власності на спадкове майно. Закрити провадження по справі.
До матеріалів даної справи були долучені: свідоцтво серії НОМЕР_3 від 09.12.2009 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради про право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; -технічний паспорт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; -акт про право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; -договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 від 14.02.2002 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с.51).
26.03.2020 року представник позивачів ОСОБА_6 звернувся до юридичного департаменту Одеської міської ради із заявою про реєстрацію права власності, яка зареєстрована за №39120705 26.03.2020 року (а.с.12).
До вказаної заяви, зокрема, було додано копію ухвали Київського районного суду міста Одеси по справі № 947/23594/19.
Державний реєстратор прав на нерухоме майно юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко Іван Миколайович (далі-державний реєстратор), розглянувши заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 51816890 від 30 березня 2020 року (а.с.10-11), в якому зазначив, що в поданій для державної реєстрації прав ухвалі суду, між сторонами укладено мирову угоду стосовно майна, яке їм не належить на праві власності. Власником об`єкта нерухомого майна є інша особа, яка не є стороною мирової угоди. Відповідно поданої ухвали суду сторони домовились між собою щодо майна, яке їм не належить на праві власності і їх домовленості між собою не можуть бути підставою виникнення у них прав власності на майно іншої особи. Подані документи не дають змоги встановити набуття речового права на нерухоме майно. З ухвали не вбачається, що дане майно спадкується. Тобто, подані документи не відповідають вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Горецької Валентини Миколаївни зі зверненням від 18.05.2020 року №135 відносно проведеної державної реєстрації права власності на успадковане майно після смерті дружини ОСОБА_3 на що нотаріус листом № 69/01-16 від 19.05.2020 року (а.с.93-94) повідомила, що спадкова справа № 6-2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 закрита 14.01.2020 року, оскільки спадкування майна вирішено у судовому порядку.
Позивачі, вважаючи протиправним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 51816890 від 30 березня 2020 року Державного реєстратора прав на нерухоме майно юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко Івана звернулись до суду з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
Пунктами 1 та 2 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Порядок проведення державної реєстрації прав визначено частиною першою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно з частинами другою та четвертою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Частиною першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.
Згідно з частиною другою статті 24 зазначеного Закону за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Відповідно до частини п`ятої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.
Отже, у державній реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень може бути відмовлено виключно з підстав визначених частиною п`ятою статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Частиною першою статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Проте, державним реєстратором у своєму Рішенні не зазначено та суду не доведено, що ухвала Київського районного суду міста Одеси по справі № 947/23594/19 від 19.12.2019 року не відповідає вимогам законодавства або що відповідність заявлених прав не відповідає документам, що їх посвідчують.
Крім того, підстави для відмови, які зазначив державний реєстратор «подані документи не відповідають вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують» є самостійними підставами, застосування яких має мати окреме обгрунутвання.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Відповідно до усталеного прецедентного права Суду § 1 статті 6 гарантує кожному право подати в суд чи відповідний орган будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, § 1 статті 6 передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним, на шкоду будь-якій стороні.
У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.
Згідно з ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч.1 ст.258 ЦПК України, судовими рішеннями є: 1)ухвали; 2)рішення; 3)постанови; 4)судові накази.
Згідно з ст.261 ЦПК України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Перевіряючи правомірність спірного рішення державного реєстратора, суд надає правову оцінку підставам відмови, які викладені в оскаржуваному рішенні.
Як вбачається з матеріалів справи, відмова державного реєстратора у державній реєстрації прав та їх обтяжень обумовлена виключно з мотивів його незгоди з ухвалою суду про затвердження мирової угоди, яка, в свою чергу, є підставою для державної реєстрації права власності та інших речових прав, що порушує принцип обов`язковості судового рішення та не є підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Враховуючи те, що судом встановлено подання позивачем документа, який є підставою для державної реєстрації права власності та інших речових прав (ухвали суду про затвердження мирової угоди), мотивів державного виконавця прийнятого спірного рішення, суд дійшов висновку, що позивачам фактично було відмовлено у задоволенні їх заяви не з підстав, визначених частиною 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а з інших підстав, не передбачених законодавством, що є неприпустимим, оскільки у відповідності до статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень
На підставі вищенаведеного рішення державного реєстратора № 51816890 від 30 березня 2020 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Стосовно вимоги позивачів щодо зобов`язання відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації права власності, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки вказані повноваження відносяться до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.
Дискреційне повноваження суб`єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.
Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження.
При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.
Комітетом Міністрів Ради Європи розроблено принципи здійснення дискреційних повноважень, а саме - мета дискреційного повноваження; об`єктивність та неупередженість; рівність перед законом; пропорційність; розумний час; застосування вказівок; відкритість вказівок; відступ від вказівок; характер контролю; утримання правоохоронного органу від дій; повноваження контрольних органів щодо отримання інформації тощо. Ці принципи з огляду на членство України у Раді Європи зобов`язані повною мірою дотримуватися також і вітчизняні суб`єкти публічної адміністрації.
З огляду на вищевказане, суд зазначає, що вказані позовні вимоги є дискреційним повноваженням. Проте, у будь-якому випадку суб`єкт владних повноважень має діяти керуючись ст. 2 КАС України, а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, на підставі викладеного, з урахуванням вимог частини другої статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, задовольнити частково позовні вимоги позивача, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 51816890 від 30 березня 2020 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Проте, щодо зобов`язання відповідача провести державну реєстрацію права власності, суд вважає за необхідне відмовити, з огляду на те, що вказані повноваження відносяться до дискреційних.
Разом з тим, з метою повного та всебічного захисту прав позивачів, суд вважає на необхідне зобов`язати відповідача вирішити питання щодо повторного розгляду заяви позивачів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.2 ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідач не довів правомірність свого рішення, не спростував обставини, викладені в позові, а тому спірне рішення державного реєстратора є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що, ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №ПН332 від 06.05.2020 (а.с.65); ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією №ПН334 від 06.05.2020 (а.с.66).
Таким чином суд вважає за доцільне стягнути з юридичного департаменту Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн та стягнути з юридичного департаменту Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання протиправним рішення про відмову у державній реєстрації прав та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 51816890 від 30.03.2020 року, винесене державним реєстратором прав на нерухоме майно юридичного департаменту Одеської міської ради.
Зобов`язати юридичний департамент Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (яку ним подано через представника та яку прийнято 26.03.2020 року за реєстраційним номером 39120705) про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень на 4/6 частки житлового будинку загальною площею 685,4 кв.м., в тому числі житловою площею 316,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов`язати юридичний департамент Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (яку нею подано через представника та яку прийнято 26.03.2020 року за реєстраційним номером 39120705) про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень на 1/6 частки житлового будинку загальною площею 685,4 кв.м., житловою площею 316,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з юридичного департаменту Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Стягнути з юридичного департаменту Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: юридичний департамент Одеської міської ради (площа Думська, буд.1, м. Одеса, 65004, код ЄДРПОУ 26302537).
Суддя Корой С.М.
.
Судове рішення № 93626200, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 18.12.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 420/3875/20. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: