Рішення № 93625812, 07.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2697/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А3913 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини А3913 (надалі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність в/ч А3913 щодо ненарахування ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням та перерахунку всіх надбавок та премії з 01.01.2018 із врахуванням до їх складових 50% мінімальної заробітної плати;

- зобов`язати в/ч А3913 встановити та нарахувати прапорщику ОСОБА_1 посадовий оклад за розрядами тарифної сітки, оклад за військовим званням шляхом множення не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2018, 2019, 2020 років, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з приміток до додатку 1 та додатку 14 постанови КМ України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та виплатити недоплачену різницю грошового забезпечення з 01.02.2018;

- зобов`язати в/ч А3913 перерахувати всі надбавки та премії з 01.02.2018 та по теперішній час, де складовими були посадовий оклад та оклад за військовим званням та доплатити недоплачену різницю.

Ухвалою від 09.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

24.04.2020 суд постановив ухвалу з питань проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

29.04.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. справи 22), згідно з яким просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

27.04.2020 на офіційну електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (арк. справи 20). Аналогічна відповідь на відзив сформована позивачем в системі «Електронний суд» 04.05.2020 (арк. справи 24-25).

04.05.2020 суд постановив ухвалу про повернення заяви без розгляду.

06.05.2020 до суду від відповідача надійшли письмові заперечення (арк. справи 32).

Ухвалою від 15.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у 2018, 2019, 2020 роках здійснював позивачці нарахування її посадового окладу за розрядами тарифної сітки за військовим званням всупереч вимогам Приміток до Додатку 1 та Додатку 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Тобто, відповідач, замість нарахування посадового окладу шляхом множення 50% прожиткового мінімуму встановленого Законом на 01 січня кожного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, нараховував посадовий оклад позивачки шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01 січня кожного року на відповідний тарифний коефіцієнт

Відповідач у відзиві просив відмовити позивачці у задоволенні її позовних вимог за безпідставністю таких. Зазначає, що пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01 січня 2017 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Позивач у судове засідання не з`явилася. 07.12.2020 на адресу суду надійшло клопотання за підписом ОСОБА_1 про розгляд справи у її відсутність та відсутність її представника (вх. №11072 ел.)

Відповідач не забезпечив явки уповноваженого представника. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду від відповідача не надходило.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов таких висновків.

02.03.2020 прапорщик ОСОБА_1 - фельдшер рятувальник РПДГ військової частини А3913 звернулася до командира військової частини А3913 з рапортом, в якому повідомила про неправильне нарахування їй посадового окладу та окладу за військове звання.

30.03.2020 командир військової частини А3913 надав відповідь на рапорт ОСОБА_1 від 02.03.2020, в якому повідомив, що згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01 січня 2017 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. За таких обставин повідомив, що підстав для задоволення рапорту позивачки немає.

При прийнятті рішенні, суд виходив з таких мотивів.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Положенням частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ зазначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова №704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

В Додатку 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Згідно із Приміткою 1 Додатку 1 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт та відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено що, оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Відповідно Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 1762 грн., мінімальна заробітна плата - 3723 гривень.

Таким чином, вихідний показник, який повинен братися для перерахунку показників значень для визначення розміру окладу за посадою та військовим званням позивача повинен складати у 2018 році - 1861,50 гривень.

Відповідно Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 1921 грн., мінімальна заробітна плата - 4173 гривень.

Таким чином, вихідний показник, який повинен братися для перерахунку показників значень для визначення розміру окладу за посадою та військовим званням позивача повинен складати у 2019 році - 2086,50 гривень.

Відповідно Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 2027 грн., мінімальна заробітна плата - 4723 гривень.

Таким чином, вихідний показник, який повинен братися для перерахунку показників значень для визначення розміру окладу за посадою та військовим званням позивача повинен складати у 2020 році - 2361,50 гривень.

Проте, з матеріалів справи слідує, що відповідачем неправильно розраховувались і виплачувались позивачці посадовий оклад, оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб без урахування мінімального порогу 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Тобто відповідачем здійснюється недоплата належного грошового забезпечення ОСОБА_1 , у належному розрахунку за посадовим окладом та окладом за військовим званням.

При цьому, суд зазначає, що при проведенні розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням позивача слід виходити із розрахункової величини - 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, оскільки у примітках до Додатку 1 та Додатку 14 застосовано словесну конструкцію «але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року».

Суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ольсон проти Швеції», а саме, норма спеціального закону не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки.

Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах «Вєренцов проти України», «Кантоні проти Франції»).

Виходячи з наведеного та згідно з усталеною практикою Європейського суду, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах «Олександр Волков проти України»).

Отже, за таких обставин, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у незастосуванні пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 при обчисленні позивачці розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року.

В рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

У зв`язку з цим, найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права позивачки є зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 02.03.2020 з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні суду.

Враховуючи викладене, позов необхідно задовольнити частково.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, тому судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А3913 (код ЄДРПОУ: 07699476, місцезнаходження: 81464, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Новий Калинів, пл. Авіації, 29) щодо ненарахування ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) посадового окладу та окладу за військовим званням за 2018, 2019, 2020 роки із врахуванням до їх складових 50% мінімальної заробітної плати.

Зобов`язати військову частину А3913 (код ЄДРПОУ: 07699476, місцезнаходження: 81464, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Новий Калинів, пл. Авіації, 29) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 02.03.2020 з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 17 грудня 2020 року.

Суддя Мричко Н.І.