Рішення № 93624883, 14.12.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2020 р. Справа№200/7456/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

секретаря судового засідання Столяренко Я.С.

від відповідача ОСОБА_2

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0084165-5333-0506 від 10.03.2020, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на майно у розмірі 7 294,82 грн. за 2019 рік.

В обґрунтування протиправності податкового повідомлення-рішення позивач зазначив, що нежитлове приміщення, що належить йому, є будівлею промисловості, та використовується в підприємницькій діяльності, а тому не є об`єктом оподаткування податком на майно в силу приписів підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Відповідач проти задоволення заявлених позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позов. За змістом відзиву, згідно підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на майно складські приміщення, що належать промисловим підприємствам, які, в свою чергу, є юридичними особами. Оскільки позивач є суб`єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем, наведені положення Податкового кодексу України на нього не поширюються. За змістом підпункту 266.3.2. пункту 266.1. статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, у т.ч. їх часток обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів про право власності. Втім, в реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо віднесення належного позивачу приміщення до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Згідно вкладеного у відзиві на підставі пп. 6.2 п. 6 рішення Мирноградської міської ради № VІІ/483 від 13.06.2018 «Про внесення змін до рішення Димитровської міської ради від 08.07.2015 № VІ/104-3 «Про встановлення місцевих податків та зборів» під час обчислення податкового зобов`язання відповідачем застосовано ставку податку 0,3% мінімальної заробітної плати встановленої станом на 01.01.2019. Із врахуванням площі будівлі податок становить 7 294, 82 грн. та обчислений наступним чином: 582,7*12,52, де 12,52 є ставкою податку.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 17.08.2020 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Ухвалою від 26.08.2020 відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Ухвалою від 28.10.2020 через встановлення необхідності витребування додаткових доказів від позивача, суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 16.11.2020. Ухвалою від 16.11.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.11.2020. Розгляд справи, призначений на 30.11.2020 не відбувся через перебування судді на лікарняному, наступне судове засідання призначено на 14.12.2020.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач – ОСОБА_1 , згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань є фізичною особою-підприємцем, РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач як платник податків обліковується в ГУ ДПС у Донецькій області, що є відповідачем у справі. Відповідно до відомостей витягу з реєстру платників єдиного податку позивач з 01.01.2012 є платником єдиного податку 2 групи, здійснює наступні види діяльності: виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів та тістечок, нетривалого зберігання (з дотриманням вимог п. 291.5 ст.291, пункту 296.1. ст. 296 Податкового кодексу України) код КВЕД 10.71; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (з дотриманням вимог п. 291.5 ст.291, пункту 296.1. ст. 296 Податкового кодексу України) код КВЕД 47.11; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах код КВЕД 47.52; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна код КВЕД 68.20 та надання послуг перукарнями та салонами краси код КВЕД 96.02.

Згідно договору купівлі-продажу № 748 від 02.12.2003 позивач на публічних торгах придбав нежитлове приміщення їдальні № 17, загальною площею 582,7 кв.м. , що розташоване за адресою: Донецька обл., м. Димитров (Мирноград), вул. Радянська (Гірнична), буд. 14, власником якого було ДП «Красноармійськвугілля». Право власності на придбаний об`єкт нерухомості зареєстровано 10.01.2004, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2528279 від 10.01.2004.

10.03.2020 відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення № 0084165-5333-0506, яким визначено позивачу суму податкового зобов`язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в сумі 7 294,82 грн. Податок обчислений наступним чином: 582,7 кв. м. (пл.. будівлі)*12,52 (що дорівнює 0,3 % мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019 – 4173,00 грн.)

НОРМИ ПРАВА ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 9.1 ст. 9 ПК України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.

Згідно статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; з транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Відповідно до пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 вказаного Кодексу ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Пунктом 266.7 ст. 266 ПК України встановлено порядок обчислення суми податку.

Згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 вказаного Кодексу обчислення суми податку з об`єкта /об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (підпункт 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України).

Згідно з пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266.10 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується, зокрема фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України в редакції чинній до внесення змін Законом № 466-IX від 16.01.2020, визначалося, що не є об`єктом оподаткування, крім інших, будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

У постанові в справі №820/3556/17 від 17.02.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в адміністративній справі частково відступив від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №806/2676/17, щодо застосування норми підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК. В наведеній постанові зазначено, що застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику. Судова палата вважає, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. З урахуванням наведеного судова палата в цій справі вирішила частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 справа № 806/2676/17, щодо застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна права позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2020 у справі №500/90/19.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, фізична особа, яка є власником об`єкта промисловості, за умови використання такого об`єкта за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), має право на застосування податкової пільги, передбаченої нормами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Таким чином, вищевикладеним спростовуються доводи відповідача стосовно неможливості застосування п. «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України у зв`язку з тим, що позивач є фізичною особою-підприємцем.

Згідно пункту 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

В силу вимог підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості").

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457 прийнято та надано чинності Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, згідно розділу 1 якої Класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об`єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи. Основне призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

У розділі 4 КВЕД визначено, що виробництво - це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності. Термін "виробництво" призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості. Його використовують також стосовно сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.

Процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28.02.2019 позивачу на праві власності належить об`єкт нерухомості за реєстраційним номером 1775412814113, нежитлова будівля загальною площею 582,7 кв.м., розташована за адресою: м. Мирноград (м. Димитров), вул. Гірнична (вул. Совєтська, вул. Радянська (назва нечинна), буд. 14. За змістом витягу нежитлова будівля складається з будівлі А-1, навісу а-1, ганок а1-1, прибудова а3-1, підвал – Пд 1, вхід в підвал Пд1- 1, навіс Б-1. У витягу зазначено, що належна позивачу будівля є виробничим будинком. Наведене свідчить про можливість визначення належної позивачу будівлі як виробничої (промислової).

Оскільки одним із видів здійснюваної позивачем діяльності є виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, які відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 класифікуються в секції С "Переробна промисловість", яка є промисловим виробництвом, то діяльність позивача відноситься до різновиду промислового виробництва. Відповідно до технічного паспорту на виробничий будинок АДРЕСА_2 , виготовленого станом на 22.06.2018 (інвентаризаційна справа ТП 01987) належна позивачу будівля складається, зокрема, з приміщень цеху - 44,5 кв.м., тістової - 34 кв.м., розстойної - 10.5 кв.м., складів -134,9 кв.м., хліборізочної - 23,7 кв.м., торгівельних залів -134 кв.м., кабінет – 29 кв.м. та інших приміщень (сходи, тамбур, підвал, санвузол) - 162,10 кв.м. Наведене свідчить про можливість використання зазначеного приміщення в господарській діяльності позивача: виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів та тістечок, нетривалого зберігання (з дотриманням вимог п. 291.5 ст.291, пункту 296.1. ст. 296 Податкового кодексу України) код КВЕД 10.71.

Будь-яких доказів стосовно того, що позивач не використовує належне йому приміщення відповідно до основного виду своєї діяльності відповідач не надав.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач керувався лише тим, що позивач не є за організаційно-правовою формою підприємством, що обумовлює неможливість застосування до нього пільги з податку на майно, передбаченої підпунктом "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України. Надана відповідачем інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права датована 11.10.2017 та не містить відмітки про віднесення належної позивачу будівлі до виробничої, як зазначено в наданому позивачем витягу від 28.02.2019, що свідчить про те, що під час прийняття оскаржуваного позивачем рішення відповідач не використовував актуальну на час його прийняття інформацію.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 10.03.2020 №0084165-5333-0506, зважаючи на що адміністративний позов підлягає задоволенню.

В силу приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на викладене вище, на підставі положень Податкового кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0084165-5333-0506 від 10.03.2020 за податковий період 2019 року, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на майно в сумі 7 294,82 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлено 18.12.2020.

Відомості по сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Головне управління ДПС у Донецькій області, код ЄДРПОУ 43142826; адреса - 87515, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 59.

Суддя А.С. Михайлик