Рішення № 93623655, 08.12.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року Справа № 915/745/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника прокурора Чернігівської області (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114)

в інтересах держави в особі: Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845)

до відповідача: фізичної особи-підприємця Горбатенко Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 ),

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 157884,63 грн,

за участю представників сторін:

прокурор: Левкович А.Є, згідно посвідчення

від позивача: не з`явився

від відповідача: Данилюк Н.В., згідно ордера

Свідок: Рак О.О., згідно паспорта громадянина України,

В С Т А Н О В И В:

01.06.2020 року на адресу Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява заступника прокурора Чернігівської області №05/1-1286-20 від 25.05.2020 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з фізичної особи-підприємця Горбатенко Сергія Олександровича плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 157884,63 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано посиланням на норми ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 ГПК України, ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», ст.1, 6, 33, ч. 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пп. 4 п.2, п. 3, 26, 27, 28, 31, 311, 41 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, п. 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 та мотивовано тим, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області 14.09.2019 на автодорозі М-02 50 км, (Вертіївка) здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля (тягач) марки Volvo, модель FH 13, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки Nooteboom, модель OSD-ВАZ-38VVK, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який здійснював перевезення комбайна зернозбирального.

Згідно інформації Регіонального сервісного центру МВС в Чернігівській області автомобілm марки Volvo, модель FH 13, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки Nooteboom, модель OSD-ВАZ-38VVK, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 .

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю 14.09.2019 складено акт № 0005188 про перевищення транспортним засобом встановлених обмежень загальної маси та (або) осьових навантажень, яким зафіксоване порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг із перевезення вантажу із перевищенням осьових навантажень. Так, фактична повна маса транспортного засобу становить 44,05 т при допустимій 40 т; нормативно допустиме осьове навантаження становить 11; 11; 8; 8 т, а фактичне - 7,35; 15,9; 10,5; 10,3 т.

Крім того, складено акт від 14.09.2019 № 0004961 про перевищення транспортним засобом встановлених габаритних обмежень, яким зафіксоване порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг із перевезення вантажу із перевищенням габаритних параметрів. Так, допустима довжина - 22 м, а фактична - 25,6 м, допустима ширина - 2,6 м., а фактична - 3,55 м., допустима висота - 4 м., а фактична -4,44 м.

При цьому перевезення здійснювалося без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України.

До вказаних актів проведений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 14.09.2019 № 0005188, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 5799,81 євро, що відповідно до офіційного курсу, встанволеного Національним банком України станом на 14.09.2019 становить 157884,63 грн.

Визначена плата за проїзд перевізником не сплачена та набула статусу заборгованості перед Державним бюджетом України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/745/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 09.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 06.07.2020, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

24.06.2020 на адресу суду надійшла заява відповідача про заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відзивом від 25.06.2020 відповідач просить суд відмовити у задоволені позову, витребувати у Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області та у Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області інформацію та копії документів про результати розгляду справи за актом №191492, допитати як свідка ОСОБА_2 .

Заперечення відповідача обгрунтовано посиланням на наступне:

- на час складення актів перевірки автомобіль та причіп фактично використовувалися ПрАТ «Рудьківське» та ТОВ «Іст Агро-Сервіс» на підставі відповідних договорів оренди та суборенди;

- акти про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та нормативних габаритних параметрів, а також розрахунок плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не відповідають дійсному стану справи;

- в порушення п.20 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті в акті відсутнє посилання на порушену норму;

- відповідно до документів, якими позивач оформив результати габаритно-вагового контролю, з урахуванням ваги самого транспортного засобу, загальна маса транспортного засобу з вантажем фактично не перевищувала дозволено норми в 44,00 тон (в акті №0005188 зазначена фактична вага 44,05т);

- наданих до справи позивачем документів неможливо встановити, на яких вагах (якої марки, моделі та, з яким серійним номером) проводилося зважування;

- незрозуміло, яким чином працівники управління Укртрансбезпеки визначили відстань, зазначену в розрахунках плати за проїзд великоваговим транспортним засобом, адже, законодавством не встановлено механізму визначення відстані перевезення вантажу. Позивачем таке визначення відстані документально не підтверджено;

- у довідці, складеній працівниками Укртрансбезпеки, не міститься найменування пункту габаритно-вагового контролю, тобто стаціонарний чи пересувний, а також не міститься часу зважування транспортного засобу; довідка, як і акти, підписана без зазначення посади особи, що проводила габаритно-ваговий контроль, а тому, на думку відповідача, зазначені документи не є належними.

Прокуратурою Чернігівської області подано суду відповідь на відзив від 03.07.2020 №05/3-1286-20 (вх.ЕП 8106/20 від 03.07.2020 та №8387/20 від 09.07.2020), якою прокурор просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, вважає наведені у відзиві доводи необґрунтованими, такими, що не спростовують обставин, наведених у позовній заяві та долучених до позову доказів.

Прокурор зазначає наступне:

- з договорів оренди та суборенди, на які посилається відповідач, неможливо встановити обставини, які входять до предмету доказування у даній справі, є неналежними доказами у розумінні ст. 76 ГПК України;

- не відповідає дійсності посилання відповідача на допущене незначне перевищення нормативно допустимої ваги транспортного засобу, оскільки згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху максимально допустима вага 44 т застосовується до контейнеровозів, а для інших автомобілів - 40 т;

- відповідачем не надано жодних доказів, що автомобіль марки Volvo, модель FH 13, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки Nooteboom, модель OSD-ВАZ-38VVK, реєстраційний номер НОМЕР_2 , відносяться до категорії контейнеровозів. У реєстраційних документах на транспортні засоби такі вказівки відсутні;

- довідка складена згідно із встановленою типовою формою, всі необхідні відомості для фіксації факту, змісту правопорушення, транспортного засобу у ній вказані. Указана форма затверджена спільним наказом Мініфраструктури та МВС України від 10.12.2013 № 1007/1207.

- у доданій до відзиву копії заяви ОСОБА_3 від 18.10.2019 до Укртрансбезпеки України та Управління Укртрансбезпеки в Чернігівській області, в заперечення визначеного у розрахунку плати за проїзд маршруту руху автомобіля Volvo та відстані, яка береться до розрахунку, зазначається, що відповідно до умов договору з ТОВ «Іст Агро-Сервіс» транспортування техніки не було його обов`язком, що не відповідає дійсності, ураховуючи п. 1.4, 5.1, 5.8 договору суборенди техніки з екіпажем від 16.09.2019. Отже цей доказ є недостовірним, а тому не може ураховуватися при розгляді справи;

- позивачем було ураховано інформацію водія автомобіля щодо маршруту руху, яку він повідомив добровільно, без будь-якого примусу.

06.07.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку розгляду справи на строк дії карантину, відкладення підготовчого засідання на 07.09.2020 о 10:20 год.

10.08.2020 відповідачем подано суду заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач вважає заперечення прокурора необґрунтованими, просить суд відмовити у позові.

07.09.2020 представником відповідача подано суду заяву про продовження строку підготовчого провадження у зв`язку з карантинними заходами.07.09.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 16.10.2020 о 09:00 год.

16.10.2020 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 10.11.2020 об 11:00 год.

Ухвалою від 16.10.2020 судом постановлено: викликати свідка – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , у судове засідання, яке відбудеться 10 листопада 2020 року о 11:00 год. у приміщенні господарського суду Миколаївської області за адресою: вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (поверх 9), попередити останнього про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України, за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показань.

10.11.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному та ухвалою суду від 16.11.2020 судове засідання призначено на 08.12.2020 о 09:30год.

У судове засідання повторно викликано свідка, якого попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України, за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показань.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просить позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, просить у задоволені позову відмовити.

Свідком у судовому засіданні повідомлено, що він був водієм автомашини Volvo, модель FH 13, реєстраційний номер НОМЕР_1 та здійснював транспортування комбайну із одного села Чернігівської області до іншого села цієї ж області, але був затриманий працівниками Укртрансбезпеки на автодорозі в районі с. Вертіївка. Працівниками Укртрансбезпеки було складено акт про перевищення нормативних габаритних параметрів та інші, які він підписав. Його пояснення стосовно оренди та відстані взагалі не були враховані.

Також свідок пояснив, що з смт. Веселинове в той день він комбайн не перевозив. Документів на перевезення великогабаритного вантажу у нього не було. Точну дату перевезення комбайну він не пам`ятає.

08.12.2020 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 24 Закону України “Про прокуратуру” право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Згідно з частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Аналіз положень ст. 53 ПІК України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися

незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 року у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 року у справі № 906/240/18.

Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах 13.03.2018 року у справі № 911/620/17, від 13.11.2018 року у справі № 910/2989/18.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17).

Так, відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року зі змінами та доповненнями (далі - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

За приписами п. п. 2, 15, 27 п. 5 Положення № 103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, серед іншого: державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно абз. 1 п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, Уктрансбезпека як урядовий орган державного управління по контролю на автомобільному транспорті, реалізуючи повноваження щодо габаритно-вагового контролю та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є суб`єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті", також утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області.

Разом з тим, управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області не є самостійною юридичною особою, а є самостійним структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Зважаючи на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Як вбачається з листа від 14.05.2020 №38430/41/24-20 на запит регіональної прокуратури, Укртрансбезпека ствержує про відсутність повноважень на звернення до суду в якості позивача, та зазначає, що з позовом про стягнення з ОСОБА_3 плати за проїзд до суду не зверталась.

Поряд з цим, беручи до уваги норми Закону України "Про автомобільний транспорт" та інші підзаконні нормативно-правові акти про автомобільний транспорт, Укртрансбезпека та її територіальні органи мають підстави на стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, що випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт.

При цьому, положення наведених вище нормативно-правових актів не можуть визначати конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначено було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави (аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 924/1237/17).

Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважений орган надані йому повноваження не використовує, мотивуючи це їх відсутністю.

Вказані обставини свідчать про не здійснення Укртрансбезпекою захисту інтересів держави належним чином, що підтверджує наявність "виключного випадку" для звернення прокурора зданим позовом до суду.

Прокурор не виступає у якості альтернативного суб`єкта звернення до суду, оскільки суб`єкт владних повноважень Укртрансбезпека хоча і може захистити інтереси держави, але з позовною заявою про стягнення з ФОП Горбатенка С.О. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 157884,63 грн. не звертається, мотивуючи це відсутністю законодавчо визначених повноважень.

Відтак, участь прокурора у даній справі є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена захистом інтересів держави.

Про правомірність звернення прокурора в інтересах Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення плати за перевищення вагових параметрів з аналогічних підстав і обґрунтування дійшла висновку Велика Палата Верховного Суду у постановах № 926/16/19, № 917/210/19.

Щодо суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Регіональною прокуратурою встановлено, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області 14.09.2019 на автодорозі М-02 50 км, (Вертіївка) здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля (тягач) марки Volvo, модель FH 13, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки Nooteboom, модель OSD-ВАZ-38VVK, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який здійснював перевезення комбайна зернозбирального.

Згідно інформації Регіонального сервісного центру МВС в Чернігівській області автомобіль марки Volvo, модель FH 13, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки Nooteboom, модель OSD-ВАZ-38VVK, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено:

- акт № 0005188 від 14.09.2019 про перевищення транспортним засобом встановлених обмежень загальної маси та (або) осьових навантажень, яким зафіксоване порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг із перевезення вантажу із перевищенням осьових навантажень. Так, фактична повна маса транспортного засобу становить 44,05 т при допустимій 40 т; нормативно допустиме осьове навантаження становить 11; 11; 8; 8 т, а фактичне - 7,35; 15,9; 10,5; 10,3 т;

- акт № 0004961 від 14.09.2019 про перевищення транспортним засобом встановлених габаритних обмежень, яким зафіксоване порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг із перевезення вантажу із перевищенням габаритних параметрів. Так, допустима довжина - 22 м, а фактична - 25,6 м, допустима ширина - 2,6 м., а фактична - 3,55 м., допустима висота - 4 м., а фактична -4,44 м.

Згідно Акту № 0005188 від 14.09.2019 габаритно-ваговий контроль проводився у Чернігівській області, місце контролю А/д М-02 Кінті-Глухів-Бачівськ, 50 км та зафіксовано, що автомобіль марки Volvo, модель FH 13, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки Nooteboom, модель OSD-ВАZ-38VVK, реєстраційний номер НОМЕР_2 перевозив комбайн зернозбиральний за маршрутом Миколаївська область, смт. Веселинове – с. Вертіївка Чернігівської області, 617 км, фактична маса - 44,05 т, нормативна маса – 40 т, осьові навантаження нормативно допустиме 11; 11; 8; 8 т, фактичне - 7,35; 15,9; 10,5; 10,3 т. (а.с.18-19).

Актом № 0004961 від 14.09.2019 зафіксовано, що автомобіль марки Volvo, модель FH 13, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки Nooteboom, модель OSD-ВАZ-38VVK, реєстраційний номер НОМЕР_2 перевозив комбайн зернозбиральний за маршрутом Миколаївська область, смт. Веселинове – с. Вертіївка Чернігівської області, 617 км, габаритні параметри (довжина, ширина, висота) допустимі – 22, 2,6, 4 м, фактична – 25,6, 3,55, 4,44 м. (а.с.20).

Посадовою особою Укртрансбезпеки, складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 14.09.2019 (а.с.21).

При цьому перевезення здійснювалося без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України.

До вказаних актів проведений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 14.09.2019 № 0005188, який проведено відповідно до затвердженої формули (з урахуванням положень пунктів 30, 31-1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879), а саме: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В х К, де (П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км. проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км. проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення в кілометрах; К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі), обрахований таким чином розмір плати за проїзд становить П = 617 х 1,88 х 5 = 5799,8 євро (а.с.23).

Відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 14.09.2019, курс євро складає 27,222427 грн.

Отже, загальний розмір плати за проїзд, нарахованої відповідачеві становить 157884,63 гривень (5799,8 х 27,222427).

Відповідач зазначені кошти добровільно не сплатив.

Предметом позову є стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в сумі 157884,63 грн.

При вирішення спору судом враховано наступне.

Згідно з п. 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними, дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів,, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами Національної поліції, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до п.п. 4 п. 2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль -це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законом параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі – Правил №30), транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Положенням п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 визначено, що За спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Частиною 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Із положень пункту 4 Правил № 30 випливає, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), видані перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Згідно з п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів чи (та) пасажирів транспортними засобами.

Згідно зі ст. 48 зазначеного Закону документом для здійснення перевезень вантажів, зокрема для автомобільного перевізника, є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах та інші документи, передбачені законодавством. Водій зобов`язаний пред`явити посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортні накладні або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Пунктом 31 Порядку № 879 встановлено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Згідно із п. 311 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

У п. 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Відповідно до правової позиції, висвітленої в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17, категорія спорів про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, яка нарахована управлінням Укртрансбезпеки та її територіальними органами, не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, в тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом спору, віднесеної до адміністративної юрисдикції, і мають вирішуватись у порядку господарського або цивільного судочинства.

Згідно зі ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевого бюджетів.

Пунктом 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України

Відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади”, утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

У відповідності до пункту 1 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року зі змінами та доповненнями (далі - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і яка реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно п. 4 Положення № 103, основними завданнями Укртрансбезпеки, серед іншого, є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

Також, п.п. 2, 15, 27 п. 5 Положення № 103, передбачено, що Укртрансбезпека здійснює, серед іншого, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (абз. 1 п. 8 Положення).

Таким чином, Укртрансбезпека як урядовий орган державного управління по контролю на автомобільному транспорті, реалізуючи повноваження щодо габаритно-вагового контролю та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є суб`єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 “Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті”, утворені територіальні органи Державної служби з безпеки як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області.

Так, відповідно до пп.15 п. 5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на нього завдань у межах повноважень здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

З зазначеного витікає, що Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

На обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на такі докази:

- Акт №191492 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 14.09.2019;

- Акт №0005188 від 14.09.2019 про перевищення транспортних засобом нормативних вагових параметрів;

- Акт №0004961 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів від 14.09.2019;

- Довідку №042247 від 14.09.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю;

- Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0005188 від 14.09.2019;

- Копії документів на транспортний засіб;

- Витяг з сайту DEELA щодо відстані між населеними пунктами;

- Направлення на рейдову перевірку №006785 від 09.09.2019;

- Щотижневий графік проведення рейдових перевірок управлінням;

- Сертифікат перевірки;

- Сертифікат відповідності з додатком.

Оцінюючи доводи сторін, суд виходить з таких міркувань.

Заперечення відповідача стосовно того, що на час складення актів перевірки автомобіль та причіп фактично використовувалися ПрАТ «Рудьківське» та ТОВ «Іст Агро-Сервіс» на підставі відповідних договорів оренди та суборенди, судом не беруться до уваги, оскільки з зазначених договорів неможливо встановити обставини, які входять до предмету доказування у даній справі.

Решта заперечень відповідача, також спростовуються твердженнями прокурора, викладеними у відповіді на відзив.

Разом з тим, заперечення відповідача стосовно того, що прокурором не підтверджено документально визначення відстані перевезення вантажу суд вважає слушними.

Як зазначено вище, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування здійснено відповідно до затвердженої формули з урахуванням положень пунктів 30, 31-1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, обов`язковим елементом якої є відстань перевезення в кілометрах.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того факту, що транспортування вантажу 14.09.2019 відбувалося з смт. Веселинове.

При цьому, суд керуючись положеннями ст. 79 ГПК України, віддає перевагу показанням свідка, якого судом було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, перед даними, які містяться в актах від 14.09.2019, на підтвердження яких прокурором не подано жодного доказу та які ґрунтуються виключно на факті державної реєстрації відповідача в смт. Веселинове, який відношення до обставин справи не має.

Крім того, господарський суд відзначає, що незалежно від зазначених обставин, розмір позовних вимог в господарському судочинстві не може ґрунтуватися на припущеннях або довільних уявленнях тієї чи іншої особи про факти, з якими Закон пов`язує встановлення дійсного розміру зобов`язання.

Таким чином, прокурором не доведено розміру позовних вимог.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, підстави для задоволення позову відсутні.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 145, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

3. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

особа, яка звернулась до суду за захистом інтересів держави: заступник прокурора Чернігівської області (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114)

позивач: Державна служба України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845)

відповідач: фізична особа-підприємець Горбатенко Сергій Олександрович ( АДРЕСА_1 )

Повний текст судового рішення складено і підписано 18.12.2020.

Суддя В.О.Ржепецький