Рішення № 93623654, 18.12.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року Справа № 915/1269/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватної організації “Українська ліга авторських і суміжних прав” (02002, м. Київ, вул. А.Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, офіс 10, код ЄДРПОУ 37396233),

до відповідача: фізичної особи-підприємця Дробот Віктора Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Громадська спілка “Українська ліга авторських та суміжних прав” (02002, м. Київ, вул.А. Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, оф. 7, ідентифікаційний код 42502769);

2) Приватна організація “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами” (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, оф. 1, ідентифікаційний код 37396151)

про: стягнення 18152,33 грн.,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою від 04.09.2020 до відповідача про стягнення заборгованості за договором КБР-145/08/19-Н від 19.08.2019 про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах в сумі 18152,33 грн, з яких: 17600,00 грн - основний борг, 215,27 грн - інфляційні втрати, 337,06 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № КБР-145/08/19-Н від 19.08.2019.

Позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

До позовної заяви позивачем додано заяву про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Громадську спілку “Українська ліга авторських та суміжних прав” та Приватну організацію “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами”.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1269/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 20.10.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Громадську спілку “Українська ліга авторських та суміжних прав” (далі – Суміжна ОКУ) та Приватну організацію “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами” (далі – Авторська ОКУ); встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи, що відповідач не заперечив про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину, на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обгрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

19.08.2019 між Приватною організацією “Українська ліга авторських і суміжних прав” (далі – позивач, Організація), Суміжною ОКУ, Авторською ОКУ та ФОП Дробот В.В. (далі – відповідач, користувач) був укладений чотиристоронній договір про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах № КБР-145/08/19-Н (далі – Основний договір) (а.с. 12-14).

До договору між сторонами було складено Додатки № 1-5 (арк. 15-24), а саме:

- Додаток № 1 до договору “Договір про надання дозволу на використання об`єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав”;

- Додаток № 2 до договору “Договір про надання дозволу на використання об`єктів авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права”;

- Додаток № 3 до договору “Перелік закладів, в яких користувач здійснює використання об`єктів суміжних прав та об`єктів авторського права”;

- Додаток № 4 до договору “Форма звіту”;

- Додаток № 5 до договору “Угода щодо питань обробки персональних даних в процесі взаємодії”.

Договір та додатки підписано та скріплено печатками сторін.

Доказів припинення, розірвання або визнання недійсним договору суду не подано.

Відповідно до Преамбули Основного договору сторони уклали цей договір з метою здійснення єдиних виплат за отримання дозволів на публічне виконання як об`єктів авторського права (творів), так і об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).

Відповідно до п. 1.1 Основного договору користувач доручає Організації укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими Користувач отримає одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).

Відповідно до п. 1.2 Основного договору сторони цим Договором передбачають особливий порядок перерахування коштів від Користувача до Авторської ОКУ та Суміжної ОКУ, який при цьому не пов`язаний із жодними додатковими витратами з боку Користувача, а направлений на раціональний поділ роялті за напрямками оплати за використання об`єктів авторського права та суміжних прав.

Відповідно до п. 2.1 Основного договору критерії за якими відбирались контрагенти (організації колективного управління), у яких Користувач отримає дозвіл щодо публічного виконання в сфері авторського права та в сфері суміжних прав: наявність репрезентативності (великої кількості майнових прав в управлінні) та акредитації (якщо така вже є у відповідній сфері). В результаті контрагентами Користувача були обрані наступні організації колективного управління:

2.1.1. для публічного виконання фонограм та зафіксованих у них виконань – Суміжна ОКУ (Громадська спілка “Українська ліга авторських та суміжних прав).

2.1.2. для публічного виконання творів – Авторська ОКУ (Приватна організація “Організація колективного управління авторськими та суміжними правами”).

Відповідно до п. 3.1. Основного договору, договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.

Відповідно до п. 3.2. Основного договору, договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.

Відповідно до п. 3.4. Основного договору, механізм розстрочки передбачений цим Договором діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього Договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим Договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо Користувач не сплачував Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей Договір із додатками до нього.

Відповідно до п. 3.5. Основного договору, якщо Користувач за власною ініціативою після підписання цього Договору бажає здійснити одноразовий річний платіж на рахунок Суміжної ОКУ та Авторської ОКУ, то користувач через організацію запитує у них відповідні рахунки-фактури.

Відповідно до п. 3.6. Основного договору, отриманий Організацією від Користувача Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується Організацією на рахунок Суміжної ОКУ та на рахунок Авторської ОКУ. Пропорції щодо перерахування на Суміжну ОКУ та на Авторську ОКУ дотримуються Організацією завжди в рівних частках (50% на 50%). Тобто 50% від зазначеного платежу Користувача має отримати Суміжна ОКУ, а інші 50% Авторську ОКУ.

Відповідно до п. 4.1. Основного договору, договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав оформлений у вигляді Додатку № 1 до цього Договору і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 4.2. Основного договору, договір про надання дозволу на використання об`єктів авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права оформлений у вигляді Додатку № 2 до цього Договору і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 4.3. Основного договору, надання дозволу, строк його дії, спосіб використання об`єктів авторського права та суміжних прав визначаються безпосередньо в Додатках № 1 та № 2 до цього Договору. Строк дії цього Договору визначається строком дії того дозволу, який буде діяти довше (враховуючи Додаток № 1 та Додаток № 2 до цього Договору) Адреса публічного закладу (адреси публічних закладів) (прим. – територія), в яких Користувач отримує дозволи використовувати об`єкти авторського права та суміжних прав визначені в Додатку № 3 до цього Договору. Розмір винагороди (роялті) визначається сторонами як в Додатку № 3 та в Додатках № 1 та № 2 відповідно стосовно суміжних прав та стосовно авторських прав. Порядок виплати сукупної суми винагороди (роялті) Користувачем на рахунок Організації встановлений цим Договором та Додатком № 3 до нього при цьому порядок сплати винагороди роялті Організації (від імені і за рахунок Користувача) на користь Авторської ОКУ та Суміжної ОКУ встановлений також відповідно Додатками № 1 та № 2 до цього Договору. Сторони можуть дооформити інші додатки та додаткові угоди до цього Договору.

Відповідно до п. 5.5. Основного договору, організація отримавши від Користувача Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права має перерахувати 50% винагороди (роялті) від такого платежу на поточний рахунок Авторської ОКУ, а інші 50% винагороди (роялті) від такого платежу на поточний рахунок Суміжної ОКУ. Авторська ОКУ та/або Суміжна ОКУ матиме право вимагати від Організації сплати винагороду (роялті) тільки в тому обсязі, в якому Організація таку винагороду фактично отримав від Користувача.

Додатком № 1 до Основного договору між Користувачем та Громадською спілкою “Українська ліга авторських та суміжних прав” (Суміжна ОКУ), що здійснює розширене колективне управління майновими правами суб`єктів суміжних прав та інших правовласників в сфері суміжних прав та є акредитованою організацією колективного управління відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку торгівлі України №912 від 29.05.2019, було укладено “Договір про надання дозволу на використання об`єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав” від 19.08.2019 року (а.с. 15-17).

В Розділі 2 сторони погодили наступне визначення термінів:

Користувач - фізична або юридична особа, що здійснює використання в комерційній діяльності фонограм та виконань (далі - «Об`єкти суміжних прав») ;

Територія - загальна площа Закладу, стосовно якої надається дозвіл (невиключна ліцензія), яка визначена Сторонами у Додатку №3 до основного договору (Договору про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах).

Строк - строк використання «Об`єктів суміжних прав», на який наданий дозвіл (невиключна ліцензія), що відповідає строку цієї Ліцензійної угоди, зазначеному у п. 5.1. цієї Ліцензійної угоди, а у випадку коли строк зазначений у п. 5.1. закінчився, але ця Ліцензійна угода залишилась чинною - строк визначений на підставі п. 5.2. цієї Ліцензійної угоди.

Винагорода (Роялті) - загальна винагорода, яка повинна бути сплачена Користувачем Суміжній ОКУ (стосовно Строку) за використання Об`єктів суміжних прав на умовах цієї Ліцензійної угоди.

Об`єкти суміжних прав - фонограми та зафіксовані у них виконання без обмежень і виключень (тобто всі фонограми і зафіксовані у них виконання щодо яких Суміжною ОКУ здійснюється розширене колективне управління). Всі зазначені об`єкти вважається Каталогам Суміжної ОКУ.

Ліцензійна угода - договір про падання дозволу на використання об`єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав.

Заклад - публічний заклад, в якому здійснюється господарська діяльність Користувача.

Відповідно до п. 3.1 договору користувач здійснює (на Території) використання в комерційній діяльності Об`єктів суміжних прав шляхом їх публічного виконання, а Суміжна ОКУ надає стосовно Території Користувачу на умовах, визначених цим Договором, дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання Об`єктів суміжних прав. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити Винагороду (Роялті) Суміжній ОКУ у чіткій відповідності із умовами основного договору (Договору про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах та додатків до нього).

Відповідно до п. 3.3 договору розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості об`єктів суміжних прав, що використовуватимуться користувачем під час дії договору та частоти їх використання.

Відповідно до п. 5.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 19.08.2020 року, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань – до їх повного виконання.

Додатком № 2 до Основного договору між Користувачем та Приватною організацією “Організація колективного управління авторськими і суміжними правами” (Авторська ОКУ), що здійснює колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права та інших правовласників в сфері суміжних прав, було укладено “Договір про надання дозволу на використання об`єктів авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права” від 19.08.2019 року (а.с. 18-20).

В Розділі 2 сторони погодили наступне визначення термінів:

- користувач - фізична або юридична особа, що здійснює використання в комерційній діяльності творів (далі - «Об`єкти авторського права») ;

- територія – загальна площа закладу, стосовно якої надається дозвіл (невиключна ліцензія), яка визначена Сторонами у Додатку № 3 до основного договору (Договору про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах);

- строк – строк використання “Об`єктів суміжних прав”, на який наданий дозвіл (невиключна ліцензія), що відповідає строку цієї Ліцензійної угоди, зазначеному у п. 5.1. цієї Ліцензійної угоди, а у випадку коли строк зазначений у п. 5.1. закінчився, але ця Ліцензійна угода залишилась чинною - строк визначений на підставі п. 5.2. цієї Ліцензійної угоди;

- винагорода (роялті) – загальна винагорода, яка повинна бути сплачена Користувачем (стосовно Строку) за використання Об`єктів авторського права на умовах цієї Ліцензійної угоди;

- об`єкти авторського права – музичні недраматичні твори, музичні драматичні твори, аудіовізуальні твори та інші твори, що входять до Каталогу Авторської ОКУ;

- ліцензійна угода - договір про падання дозволу на використання об`єктів авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права.

- каталог Авторської ОКУ – перелік музичних недраматичних творів, музичних драматичних творів, аудіовізуальних творів та інших творів, що розмішений на сайті ОКУАСП: www.okuasp.org. Враховуючи те, що Авторська ОКУ має в управлінні твори, що входять до великих каталогів видавників, то посилання на такий каталог означатиме можливість знайти конкретний твір на сайті відповідного видавника;

- заклад – публічний заклад, в якому здійснюється господарська діяльність Користувача.

Відповідно до п. 3.1 договору користувач здійснює (на Території) використання в комерційній діяльності Об`єктів авторського права шляхом їх публічного виконання, а Авторська ОКУ надає стосовно Території Користувачу на умовах, визначених цим Договором, дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання Об`єктів авторських прав. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) Авторській ОКУ у чіткій відповідності із умовами основного договору (Договору про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах та додатків до нього).

Відповідно до п. 3.3 договору розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості об`єктів авторського права, що використовуватимуться користувачем під час дії договору, та частоти їх використання.

Відповідно до п. 5.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 19.08.2020 року, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

Додатком № 3 до Основного договору сторони погодили “Перелік закладів, в яких Користувач здійснює використання об`єктів суміжних прав та об`єктів авторського права, а саме: Кломплекс «Асторія»: спортивний зал, за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 7 (100 кв.м) та Комплекс «Асторія»: кафе, за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 7 (16) (а.с. 21).

Умовами Основного договору сторонами погоджено порядок здійснення оплати винагороди за користування об`єктами суміжних та авторських прав.

Відповідно до п. 3.3. Договору за Договорами, зазначеними в п. 3.1. та 3.2. Користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому Користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (надалі також – “Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права”) в розмірі, що зазначений в Додатку №3 до цього Договору (з урахуванням інших положень Договору) на рахунок Організації (Приватної організації “Українська ліга авторських і суміжних прав”.

Організацією може надсилатися користувачу рахунок-фактура в електронній формі, підписаній із використанням електронного цифрового підпису за допомогою системи електронного документообігу.

Додатком № 3 до Основного договору сторони погодили розмір та строки оплати винагороди (єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права).

Відповідно до п. 2 Додатку № 3 сторонами погоджено наступний розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права: 2200,00 грн. за вказані заклади користувача.

Винагорода (Роялті) не може бути меншою ніж встановлено законодавством. Розмір платежів визначений відповідно до інформації, що була надана Користувачем.

Відповідно до п. 3 Додатку № 3 єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок Організації відповідно до умов основного договору (Договором про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права і суміжних прав). Він сплачується не пізніше ніж за п`ять днів до початку місяця, за який він здійснюється (перший платіж здійснюється не пізніше 5 числа місяця стосовно якого він сплачується).

Невиконання користувачем умов ліцензійного договору в частині сплати єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права за використання творів у комерційній діяльності (публічне виконання музичних творів в закладі торгівлі і послуг) стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором (роялті), а також інфляційних втрат та відсотків річних, у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду Договір № КБР-145/08/19-Н від 19.08.2019 з додатками до нього.

Відповідач, як було зазначено вище, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір з додатками № КБР-145/08/19-Н від 19.08.2019 року за своєю правовою природою є ліцензійним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ч. 3-6 ст. 1109 ЦК України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.

Права на використання об`єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

Умовами укладеного між сторонами договору № КБР-145/08/19-Н від 19.08.2019 року з урахування Додатків № 1 та 2 сторони погодили вид ліцензії (невиключна ліцензія) (п. 3.1 Додатку № 1 та № 2), сфера та спосіб використання об`єктів права інтелектуальної власності (використання в комерційній діяльності Користувача об`єктів суміжних прав та авторських прав шляхом їх публічного виконання) (п. 3.1 Додатку № 1 та № 2), конкретні права, що надаються за договором (розділ 3 Додатку № 1 та № 2), територія (Кломплекс «Асторія»: спортивний зал, за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 7 (100 кв.м) та Комплекс «Асторія»: кафе, за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 7 (16) (Додаток № 3), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єктів права інтелектуальної власності (п. 3.3- п. 3.5 Основного договору; п.2, 3 Додатку № 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 1110 ЦК України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до розділу 2 Додатку № 1 винагорода (роялті) – загальна винагорода, яка повинна бути сплачена Користувачем Суміжній ОКУ (стосовно Строку) за використання об`єктів суміжних прав на умовах цієї Ліцензійної угоди.

Відповідно до розділу 2 Додатку № 2 винагорода (роялті) – загальна винагорода, яка повинна бути сплачена Користувачем (стосовно Строку) за використання Об`єктів авторського права на умовах цієї Ліцензійної угоди.

Судом встановлено, що умовами п. 3.3. Основного договору сторони погодили здійснення Користувачем (відповідачем) оплати за використання майнових прав за 1 рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснення оплати щомісячними платежами (єдиний платіж як за авторські, так і за суміжні права – “єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права”).

В свою чергу, умовами п. 2 Додатку № 3 сторонами погоджений розмір Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права, який становить 2200,00 грн. При цьому, розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, об`єктів суміжних та авторських прав, що використовуватимуться користувачем під час дії договору, та частоти їх використання (п. 3.3 Додатків № 1 та № 2).

В силу умов договору Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується Користувачем (відповідачем) на розрахунковий рахунок Організації (позивача) відповідно до умов основного договору та умов п. 3 Додатку № 3. Так, умовами п. 3 Додатку № 3 сторонами погоджено, що єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права сплачується Користувачем не пізніше ніж за п`ять днів до початку місяця, за який він здійснюється (перший платіж здійснюється не пізніше 5 числа місяця стосовно якого він сплачується).

В подальшому, отриманий Організацією (позивач) від Користувача (відповідач) Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується Організацією на рахунок Суміжної ОКУ (третя особа) та на рахунок Авторської ОКУ (третя особа) в рівних частках (50% на 50%) (п. 3.6 Основного договору).

Відповідно до п. 5.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 року “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності” якщо ліцензійним договором передбачено оплатне використання об`єкта права інтелектуальної власності, ліцензіарові не може бути відмовлено у вимозі про стягнення плати з мотиву невикористання ліцензіатом відповідного об`єкта (якщо договір є чинним).

Тобто, Користувач має сплатити всю суму заборгованості, незважаючи на те, що він міг деякий час не використовувати у своїх господарській діяльності музичні твори, якщо договір є чинним.

Позивач в позовній заяві зазначає, що з початку дії договору, відповідачем проведено оплату винагороди за договором в розмірі 8800,00 грн.

Отже, шляхом здійснення відповідачем в силу умов п. 3.4. Основного договору першого платежу за договором активовано механізм розстрочки платежів.

В свою чергу, як вказано в позовній заяві відповідачем проведено оплату винагороди (роялті) лише за 4 місяці дії договору, тобто з серпня 2019 по листопад 2019.

Доказів проведення платежів з грудня 2019 суду не подано, що дозволяє дійти висновку про дострокове припинення механізму розстрочки (у зв`язку з непроведенням платежів два календарних місяці поспіль) та початок дії умов річної оплати (п. 3.4 Основного договору). Тобто, у зв`язку з непроведенням оплати відповідачем протягом двох календарних місяців поспіль у позивача виникло право вимагати оплату за рік, якому кореспондує обов`язок відповідача здійснити оплату за використання майнових прав за рік (наперед за вирахуванням вже проведеної оплати). При цьому, підставою для оплати є договір з додатками (п. 3.4 Основного договору).

Отже, строк оплати за весь період договору (2200,00 грн. х 12 місяців) за вирахуванням оплати в сумі 8800,00 грн., що становить 17600,00 грн. (26400,00 грн. – 8800,00 грн.) настав 26.11.2019.

Суду не подано доказів оплати відповідачем винагороди за період дії дозволу на використання об`єктів права інтелектуальної власності (дії ліцензійного договору), а саме: з грудня 2019 по серпень 2020 року, строк оплати якої настав в силу умов договору та додатку № 3 до договору.

Позивачем заявлено до стягнення винагороду за період з грудня 2019 по серпень 2020 року в сумі 17600,00 грн., тобто за вісім місяців по 2200,00 грн. щомісячно.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати відповідачем заборгованості (винагороди) за договором № КБР-145/08/19-Н від 19.08.2019 року з урахуванням додатків на загальну суму 17600,00 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу (винагороди) в розмірі 17600,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 337,06 грн. – 3 % річних від суми заборгованості за період з 26.11.2019 року по 04.09.2020 року. Нарахування здійснено по кожному платежу окремо.

Розрахунок суми 3 % річних у сумі 337,06 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи (а.с. 5-6).

Позивачем також нараховано відповідачу 215,27 грн. – індексу інфляції за прострочення виконання грошових зобов`язань, за період з грудня 2019 року по серпень 2020 року. Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, період визначено правильно, нарахування здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (а.с. 5).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 215,27 грн. та 3 % річних у сумі 337,06 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, судовий збір покладається на відповідача.

Що ж до розподілу судових витрат в частині витрат позивача на професійну правничу допомогу господарський суд зазначає таке.

Згідно ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено судом за матеріалами господарської справи № 915/1269/20, до початку розгляду справи по суті позивачем подано до суду докази витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

1. До позовної заяви:

- Договір № 14.16-Н від 12.08.2020 про надання професійної правничої допомоги, укладений між Позивачем (клієнтом) та Адвокатським об`єднанням “Інтелкрафтс”, згідно з предметом якого адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту професійну правничу допомогу в обсягах і на умовах, що визначені цим Договором, а клієнт зобов`язується прийняти і оплатити надану йому правову допомогу;

- наказ Адвокатського об`єднанням “Інтелкрафтс” від 12.08.2020 № 14.16-Н про здійснення судового представництва адвокатами Хлєбніковим С.Г. та Сербуль О.Ю.;

- довіреність позивача від 12.08.2020 на представництво його інтересів адвокатами Хлєбніковим С. Г. та Сербуль О. Ю.;

- свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 11.12.2017 Серія КВ №000083 (адвоката Хлєбнікова С. Г.) та від 28.02.2008 № 3228 (адвоката Сербуль О.Ю.).

За результатами оцінки відповідних доказів суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. є документально доведеними.

При цьому, суд зазначає, що згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст.126 ГПК України).

Разом з цим клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу ФОП Дробот В.В. до суду не подавалось.

Таким чином, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру заявленої до стягнення суми грошових коштів, з огляду на предмет позову та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих послуг.

За такого, у відповідності до положень п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. у справі № 915/1269/20 також покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовну вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Дробот Віктора Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Приватної організації “Українська ліга авторських і суміжних прав” (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, група приміщень № 57, оф. 11, ідентифікаційний код 37396233, п/р НОМЕР_2 в АТ “Укрексімбанк” в м. Києві, МФО 322313) суму основного боргу, що складає 17600,00 грн., втрати від інфляції в сумі 215,27 грн., три проценти річних від простроченої суми, що складають 337,06 грн., а також 2102,00 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано судом 18.12.2020.

Суддя В.О. Ржепецький