Рішення № 93622806, 06.11.2020, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

06.11.2020 р. м. Ужгород Справа № 907/321/20

За позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача Приватного акціонерного товариства “Видавництво “Закарпаття” Корпоративного підприємства ДАК “Укрвидавполіграфія”, м. Ужгород

про стягнення 8 166 грн. 35 коп. пені та 647 грн. 23 коп. трьох процентів річних,

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача –

Відповідача – без виклику

СУТЬ СПОРУ: Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ заявлено позов до відповідача Приватного акціонерного товариства “Видавництво “Закарпаття” Корпоративного підприємства ДАК “Укрвидавполіграфія”, м. Ужгород про стягнення 8 166 грн. 35 коп. пені та 647 грн. 23 коп. трьох процентів річних.

Позивач звернувся до суду із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства “Видавництво “Закарпаття” Корпоративного підприємства ДАК “Укрвидавполіграфія” про стягнення суми заборгованості, нарахованої внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором постачання природного газу № 4232/16-БО-12 від 15.12.2015 року. Такі нарахування проведені позивачем за невиконаними зобов`язаннями січня – березня 2016 року за період з 16.02.2016 року до 19.11.2019 року та складаються з 647 грн. 23 коп. відсотків річних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, а також 8 166 грн. 35 коп. пені відповідно до п. 8.2 Договору та ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230-232 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.05.2020 року відкрито провадження у справі № 907/321/20 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання – суду, протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву.

Ухвалою господарського суду від 15.10.2020 року відкладено розгляд справи № 907/321/20 на 06.11.2020 року, оскільки на дату винесення даної ухвали відзиву на позовну заяву у порядку ст. ст. 165, 251 ГПК України та письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

При цьому, судом встановлено, що згідно акту Господарського суду Закарпатської області ухвала суду від 01.06.2020 року про відкриття провадження у справі № 907/321/20 засобами поштового зв`язку на адресу відповідача відправлена не була через відсутність бюджетного фінансування на відповідні рахунки суду. Таким чином, станом на дату постановлення даної ухвали, у матеріалах справи № 907/321/20 відсутні докази належного повідомлення відповідача за адресою його реєстрації, підтвердженою відомостями ЄДР, про розгляд справи.

Позивач судове засідання 06.11.2020 року просив провести з його участю в режимі відеоконференції, з огляду на що судом постановлено ухвалу від 02.11.2020 року, якою вирішено проведення судового засідання у справі, яке призначено на 06.11.2020 року на 10 год. 30 хв., здійснити за участю представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника позивача.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву у порядку ст. ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (повідомлення про вручення ухвали від 15.10.2020 року долучено до матеріалів справи), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

15 грудня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі – постачальником, позивачем у справі) та Приватним акціонерним товариством “Видавництво “Закарпаття” Корпоративного підприємства ДАК “Укрвидавполіграфія” (надалі – споживачем, відповідачем у справі) укладено Договір постачання природного газу № 4232/16-БО-12 (надалі-Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити у власність споживача з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року природний газ, а споживач – прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначених у п. 5.2. Договору або у відповідних додаткових угодах. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На підставі п. п. 8.1 – 8.2. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 10.3. Договору унормовано, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних встановлюється тривалістю у 5 років.

В подальшому, сторонами внесено зміни до Договору постачання природного газу № 4232/16-БО-12 від 15.12.2015 року шляхом підписання додаткової угоди № 1 від 21.12.2015 року, якою, зокрема, п. 6.1 Договору викладено у наступній редакції: “Оплата обсягів газу з урахуванням вартості транспортування магістральними трубопроводами ПАТ “Укртрансгаз” проводиться споживачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначених у п. 5.2. Договору або у відповідних додаткових угодах (п. 5.1. даного договору)”.

Чергові зміни до Договору постачання природного газу № 4232/16-БО-12 від 15.12.2015 року його сторонами внесено на підставі Додаткової угоди № 2 від 31.12.2015 року, за умовами якої пункт 6.1. Договору викладено у наступній редакції: “Оплата планових обсягів газу з урахуванням вартості транспортування магістральними трубопроводами ПАТ “Укртрансгаз” здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу)”.

На підставі Додаткової угоди № 3 від 29.01.2016 року та додаткової угоди № 4 від 22.02.2016 року сторонами змінено ціну, за якою поставляється природній газ.

З поданих позивачем доказів судом встановлено, що на виконання Договору (із змінами до нього) позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 477 142 грн. 89 коп., що підтверджується актами приймання – передачі природного газу, копії яких долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що зазначені акти приймання – передачі природного газу підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток господарюючих суб`єктів, містять всі визначені законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставі згідно з умовами підписаного Договору № 4232/16-БО-12 від 15.12.2015 року (із змінами до нього) протягом січня – березня 2016 року господарських операцій.

Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті переданого природного газу (у порядку та строки, визначені Договором) виконував неналежним чином, чим порушив п. 6.1 Договору. Платежі проводились відповідачем із порушенням строків оплати, тобто, мало місце порушення грошового зобов`язання. Зазначене підтверджується розрахунками позивача та довідкою по операціях за договором.

Поданим суду розрахунком, позивач з врахуванням внесених відповідачем платежів, за період з 20.02.2016 року по 19.11.2019 року нарахував 8 166 грн. 35 коп. пені та 647 грн. 23 коп. трьох процентів річних, стягнення яких стало підставою для звернення до суду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Між сторонами у справі виникли цивільно – правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю – продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

На підставі ст. 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт виконання позивачем взятих на себе договірних зобов`язань з поставки природного газу підтверджується актами приймання – передачі природного газу від 31 січня 2016 року, від 29 лютого 2016 року, від 31 березня 2016 року.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи заборгованість по основному боргу відповідача перед позивачем відсутня, що стверджується оборотно – сальдовою відомістю позивача, проте, останній несвоєчасно проводив оплату за отриманий природний газ, тому позивачем нараховано відповідачу 8 166 грн. 35 коп. пені та 647 грн. 23 коп. трьох процентів річних.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст. ст. 230 – 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Перевіривши розрахунок пені виходячи із відповідних сум заборгованості відповідача у такому періоді, суд зазначає, що пеня в розмірі 8 166 грн. 35 коп. коп. нарахована правомірно (розгорнутий розрахунок пені міститься в матеріалах справи) та підлягає стягненню з відповідача повністю.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з тим, в силу ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування трьох відсотків річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок 3% річних в розмірі 647 грн. 23 коп., суд дійшов висновку, що такі нарахування здійснено правильно та підставно, а тому, підлягають стягненню з відповідача.

Положеннями ст. ст. 13, 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в розмірі 8 166 грн. 35 коп. пені та 647 грн. 23 коп. трьох процентів річних є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 2 102 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За приписами частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 – 79, 86, 129, 191, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Видавництво “Закарпаття” Корпоративного підприємства ДАК “Укрвидавполіграфія”, 88011, м. Ужгород, вул. Гагаріна, буд. 42/1 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 05905616) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 20077720) 8 166 (Вісім тисяч сто шістдесят шість гривень) грн. 35 коп. пені та 647 (Шістсот сорок сім гривень) грн. 23 коп. трьох процентів річних, а також суму 2 102 (Дві тисячі сто дві гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі – http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

У зв`язку із перебуванням судді Пригари Л.І. на онлайн навчанні з 09.11.2020 року по 13.11.2020 року та тимчасовою втратою працездатності суддею Пригарою Л.І. з 16.11.2020 року по 24.11.2020 року повне судове рішення складено та підписано 18.12.2020 року.

Суддя Пригара Л.І.