Рішення № 93622463, 10.12.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2020 р. Cправа № 902/673/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Колбасов Ф.Ф., при секретарі судового засідання Шейгець І.В., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового будівництва "Камбіо" (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 85)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Маркет" (24300, Вінницька область, Тростянецький район, смт. Тростянець, вул. 1 Травня, 29)

про стягнення 322 525, 68 грн

За участю представників сторін:

позивача: Кострич М.П. - (в режимі відеоконференції);

відповідача: не з`явився.

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява від 24.06.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового будівництва "Камбіо" з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Маркет" про стягнення 413295,68 грн, в тому рахунку: 274 446,61 грн - суми боргу за поставлений товар, 90770,00 грн - пені, 32592,04 грн - втрат від інфляції та 3% річних в сумі 15487,03 грн.

Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Маркет" зобов`язань за дилерським договором від 18.04.2018 року №6 в частині проведення розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою суду 09.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/673/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Зазначеною ухвалою судове засідання у справі №902/673/20 призначено на 04.08.2020 року.

16.07.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання № б/н від 15.07.2020 скріплене електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Афтеній А.В. про постановлення ухвали про участь позивача в судовому засіданні у справі, яке призначене на 04.08.2020 о 10:00 годині у режимі відеоконференції. Представник позивача просила суд доручити забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Одеської області.

Відповідно до ухвали суду від 20.07.2020 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні, призначеному на 04.08.2020 о 10:00 годині, в режимі відеоконференції в зв`язку з тим, що станом на 16 липня 2020 року неможливо було забронювати зал №11 Господарського суду Одеської області на 04 серпня 2020 року о 10 год. 00 хв. для проведення засідання у справі №902/673/20 в режимі відеоконференції у зв`язку із заздалегідь заброньованими на цей самий час засіданнями іншого суду.

24.07.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання № б/н від 23.07.2020, скріплене електронним цифровим підписом представника позивача адвоката Афтеній А.В. про постановлення ухвали про участь позивача в судовому засіданні у справі, яке призначене на 04.08.2020 о 12:00 годині у режимі відеоконференції. Адвокат Афтеній А.В. просила суд доручити забезпечення проведення відеоконференції одному із запропонованих заявником судів, що знаходяться на території Одеської області.

За ухвалою суду від 27.07.2020 судове засідання у справі №902/673/20, призначене на 04.08.2020 о 12:00 год. ухвалено провести в режимі відеоконференції та доручено Південно-Західному апеляційному господарському суду забезпечити проведення судового засідання у справі №902/673/20, яке призначено на 04.08.2020 о 12:00 год., в режимі відеоконференції за участю представника позивача адвоката Афтеній А.В.

Ухвалою суду від 04.08.2020 року в зв`язку з невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 09.07.2020 розгляд справи у порядку спрощеного провадження відкладено до 29.09.2020 року.

17.08.2020 року на електронну адресу суду надійшло клопотання №б/н від 06.08.2020 року, скріплене електронним цифровим підписом представника позивача адвоката Афтеній А.В. про проведення судового засідання, призначеного на 29.09.2020 у режимі відеоконференції. Обов`язок забезпечення проведення відеоконференції представник позивача просила покласти на Південно-Західний апеляційний господарський суд.

08.09.2020 року до суду надійшло клопотання представника позивача Афтеній А.В. про розподіл судових витрат.

14.09.2020 ухвалою суду задоволення клопотання представника позивача адвоката Афтеній А.В. та ухвалено провести судове засідання, призначене на 29.09.2020 року об 11:00 год. в режимі відеоконференції. Проведення відеоконференції доручено Південно - Західному апеляційному господарському суду.

29.09.2020 представники сторін в судове засідання не з`явилися, хоча про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За наслідками судового засідання, яке відбулося 29.09.2020 з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, зібрання та оцінки відповідних доказів, враховуючи необхідність додаткового дослідження матеріалів справи, судом було ухвалено здійснювати розгляду справи №902/673/20 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження. Ухвалою суду підготовче засідання у справі призначено на 20 жовтня 2020 року.

15.10.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання № б/н від 13.10.2020 скріплене електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Кострича М.П. про постановлення ухвали про участь позивача в судовому засіданні у справі, яке призначене на 20.10.2020 о 12:00 годині у режимі відеоконференції. У вказаному клопотанні представник позивача просила суд доручити забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Одеської області або П`ятому апеляційному адміністративному суду.

Відповідно до ухвали суду від 15.10.2020 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні, призначеному на 20.10.2020 о 12:00 годині, в режимі відеоконференції, оскільки станом на 15.10.2020 неможливо було забронювати зали №11 Господарського суду Одеської області та зал ВКЗ П`ятого апеляційного адміністративного суду на 20 жовтня 2020 на 12:00 год. для проведення засідання по справі в режимі відеоконференції у зв`язку з заздалегідь заброньованим на цей самий час засіданням інших судів.

20.10.2020 року на електронну адресу суду надійшло клопотання від 19.10.2020 року представника позивача Кострича М.П. про розгляд справи в судовому засіданні 20.10.2020 року за відсутності представника позивача. У вказаній заяві представник позивача Кострич М.П. не заперечує щодо закриття підготовчого провадження та підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

За наслідками судового засідання, яке відбулося 20.10.2020 року в зв`язку з невиконанням сторонами вимог попередніх ухвал підготовче засідання відкладено до 10.11.2020 року.

30.10.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання від 30.10.2020 скріплене електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Кострича М.П. про постановлення ухвали про участь в судовому засіданні, яке призначене на 10.11.2020 о 12:00 годині у режимі відеоконференції.

Відповідно до ухвали суду від 30.10.2020 судове засідання 10.11.2020 року о 12:00 год. ухвалено провести в режимі відеоконференції та доручено Малиновському районному суду м. Одеси забезпечити проведення судового засідання у справі №902/673/20 в режимі відеоконференції за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового будівництва "Камбіо".

Разом з тим, 03.11.2020 року на електронну адресу суду надійшов лист Малиновського районного суду м. Одеси, в якому повідомляється про тимчасове припинення проведення відеоконференцій за дорученням інших судів на період дії карантину.

10.11.2020 року від представника позивача до суду надійшло клопотання від 09.11.2020 року про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: зворотних накладних ТОВ "Бізнес-Маркет" на загальну суму 37360,73 грн та про проведення судового засідання 10.11.2020 року за відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 10.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 10.12.2020 року.

23.11.2020 року на електронну адресу суду надійшло клопотання №б/н від 13.11.2020 року, скріплене електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Кострича М.П., про участь представника позивача в судовому засіданні у справі, яке призначене на 10.12.2020 року о 10:30 годині у режимі відеоконференції.

Відповідно до ухвали суду від 30.11.2020 судове засідання, призначене на 10.12.2020 року ухвалено провести в режимі відеоконференції та доручено Південно - західному апеляційному господарському суду забезпечити проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції за участю представника позивача адвоката Кострича М.П.

10.12.2020 судове засідання у справі відбулося в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням поданої до суду заяви про зменшення позовних вимог від 25.09.2020 та просив суд стягнути з відповідача 274 446,61 грн - основного боргу, 15487,03 грн - 3% річних та 32 592,04 грн - інфляційних втрат.

Разом з тим, представник позивача повідомив суд про те, що 27.07.2020 відповідачем було перераховано 10 000 грн. Вказані грошові кошти були зараховані позивачем до погашення заборгованості, що є предметом розгляду даної справи про що зазначено в заяві позивача про зменшення позовних вимог від 25.09.2020 (а.с. 36 том 1).

Крім того, в судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача зазначив про те, що на виконання вимог ухвали суду від 29.09.2020 позивачем подано клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме: зворотних накладних відповідача №303, №304, №305, №306 від 04.11.2020 на загальну суму 37 360,73 грн. В зв`язку з тим, що під час розгляду справи в суді відповідач повернув позивачу частину товару між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення 37 360,73 грн за вказаними зворотними накладними.

Розглянувши заяву представника позивача Кострича М.П., скріплену електронним цифровим підписом, про зменшення позовних вимог, яка надійшла до суду 28.09.2020 судом встановлено наступне.

Відповідно до вказаної заяви позивач вважає за необхідне зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача 90 770 грн пені та просить суд стягнути з відповідача 274 446 грн - основний борг, 15 487,03 грн - 3% річних та 32 592,04 грн - інфляційні втрати. Крім того, як вбачається зі змісту поданої заяви 27.07.2020 відповідачем було перераховано позивачу 10 000 грн згідно платіжного доручення №276 від 27.07.2020 вказані грошові кошти були зараховані позивачем до погашення заборгованості, що є предметом розгляду даної справи.

Дослідивши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюванного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно зі ст. 163 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Позовна заява - це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду і в якій може бути об`єднано кілька вимог. Під позовною вимогою розуміється матеріально правова вимога, тобто предмет позову, отже, позивач наділений правом об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог.

Так, згідно ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Як свідчать встановлені судом обставини справи, у даній справі №902/673/20 однією із самостійних позовних вимог було, зокрема, стягнення 90 770 грн пені.

Водночас, із заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог вбачається, що позивач зменшив позовні вимоги, зокрема, за рахунок 90 770 грн пені.

Оскільки під зменшенням розміру позовних вимог закон розуміє зміну кількісних показників в яких виражається певна вимога, тому зменшення позовних вимог про стягнення пені могло б бути виражене виключно у зменшенні розміру саме цих вимог до певної суми. Тоді як в заяві про зменшення позовних вимог вимога про стягнення пені зменшена до нуля, що не узгоджується з наведеними приписами, а отже заява не може бути прийнята судом як зменшення розміру позовних вимог.

Надавши правову оцінку поданій позивачем заяві, суд дійшов висновку про фактичну відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача 90 970 грн пені.

Судом встановлено, що заява про зменшення позовних вимог від 25.09.2020 підписана представником позивача - адвокатом Костричом М.П., у якого наявні усі права надані законом позивачу в тому числі право відмови від позовних вимог, що вбачається зі змісту довіреності від 28.07.2020 року, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 99, том 1).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

За таких обставин відмова позивача від частини позовних вимог підлягає прийняттю господарським судом, а провадження у справі в цій частині закриттю.

При цьому, суд роз`яснює позивачу, що частиною 3 статті 231 ГПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

В судовому засіданні 10.12.2020 під час розгляду справи по суті до закінчення судових дебатів представником позивача адвокатом Костричом М.П., відповідно до вимог ч.8 ст. 129 ГПК України заявлено про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та зазначено про те, що докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Відповідач своїм правом участі в судовому засіданні 10.12.2020 не скористався, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - ухвалою суду від 10.11.2020 року, яка отримана відповідачем 16.11.2020 року, що стверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням №14080 від 23.11.2020.

Судом встановлено, що відповідачем без поважних причин не виконано вимоги ухвал суду від 09.07.2020, 04.08.2020, 29.09.2020, а саме: не подано відзив на позовну заяву, первинні бухгалтерські документи в підтвердження сплати/часткової сплати заборгованості, не здійснено контррозрахунок позовних вимог.

При цьому відповідач був належним чином обізнаний про факт відкритого провадження та про розгляд справи в суді.

Зокрема, ухвала суду від 09.07.2020 про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 15.07.2020 (рекомендоване повідомлення про вручення №8988 від 21.07.2020 а.с. 65 том 1), ухвала суду від 04.08.2020 отримана відповідачем 10.08.2020 (рекомендоване повідомлення про вручення №9813 від 14.08.2020 а.с. 79 том 1), ухвала суду від 29.09.2020 отримана відповідачем 05.10.2020 (рекомендоване повідомлення про вручення №12108 від 12.10.2020 а.с. 104 том 1), ухвала суду 20.10.2020 отримана відповідачем 26.10.2020 (рекомендоване повідомлення про вручення №13067 від 30.10.2020 а.с. 127 том 1), ухвала суду від 10.11.2020 отримана відповідачем 16.11.2020 (рекомендоване повідомлення про вручення №14080 від 23.11.2020 а.с. 149 том 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно до частин 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Також, судом враховано, що в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору.

Враховуючи, що відповідач, який в судове засідання 10.12.2020 не з`явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, був належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, суд вважає за можливе розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 10.12.2020 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

18.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового будівництва "Камбіо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Маркет" укладено Дилерський договір №6.

За умовами п. 2.1 договору продавець зобов`язується передавати у власність дилерові, а дилер зобов`язується приймати й оплачувати згідно з умовами цього Договору товар, в асортименті, кількості і за цінами, які вказуються у замовленні (замовленнях) на кожну окрему партію товару, у відповідних рахунках-фактурах на окрему партію товару у видаткових накладних на кожну окрему партію товару. На кожну окрему партію товару формується окреме замовлення. Замовлення на кожну окрему партію товару формується на підставі усної або письмової заявки дилера і підписується співробітником комерційної служби продавця (менеджером, керівником відділу збуту, продаж тощо) продавця або іншою уповноваженою продавцем особою, з одного боку, та дилером (уповноваженою дилером особою), з іншого боку. Замовлення на кожну окрему партію товару, яке прийнято до виконання продавцем (шляхом виготовлення товару, відвантаження товару тощо), є невід`ємною частиною договору. За бажанням дилера на окрему партію товару виставляється окремий рахунок-фактура. Рахунок-фактура на окрему партію товару, платежі за яким здійснені дилером, є невід`ємною частиною цього договору. На кожну окрему партію товару складається окрема видаткова накладна. Видаткова накладна на кожну окрему партію товару є невід`ємною частиною цього договору. Продавець зобов`язується передавати товар у точній відповідності із замовленням на кожну окрему партію товару, складеним на підставі усної або письмової заявки дилера. Товар передається для подальшої реалізації.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що право власності на товар, переданий за цим договором, переходить від продавця до дилера з моменту фактичної передачі.

Відповідно до п. 3.2. договору загальна кількість товару, що передається у власність дилерові, визначається у замовленнях на кожну окрему партію товару у відповідних рахунках-фактурах на окрему партію товару та у видаткових накладних на кожну окрему партію товару.

Згідно із п. 4.1. загальна вартість договору складається із сум вартостей поставленого товару згідно всіх видаткових накладних, оформлених за весь термін дії даного договору. Ціна кожної окремої партії товару визначається у замовленнях, рахунку-фактурі та видатковій накладній на кожну окрему партію товару.

Дилер зобов`язаний оплатити 100 % від загальної суми реалізованого товару протягом 3 робочих банківських днів з моменту реалізації товару кінцевому споживачу, але не пізніше, ніж через 30 календарних днів з моменту отримання товару (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.4. договору дилер отримує товар відповідно до видаткової накладної на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей встановленого зразка.

Позивач свої обов`язки за договором в частині передачі товару відповідачу виконав належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання товару (а.с. 24-51 том 1).

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково.

Так, станом на день звернення з позовом до суду у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 274446,61 грн, за наступними видатковими накладними: №852 від 02.07.2018 в сумі 27431,20 грн, №861 від 03.07.2018 в сумі 29762,75 грн, №1235 від 04.07.2018 в сумі 14489,95 грн, №1484 від 04.07.2020 в сумі 26441,16 грн, №907 від 04.07.2020 в сумі 17860,20 грн, №925 від 06.07.2018 в сумі 38484,60 грн, №927 від 06.07.2018 в сумі 38484,60 грн, №973 від 09.07.2018 в сумі 19315,40 грн, №1077 від 10.07.2018 в сумі 16177,20 грн, №1130 від 11.07.2018 в сумі 10008,75 грн, №1176 від 12.07.2018 в сумі 24153,60 грн, №1208 від 16.07.2018 в сумі 11837,20 грн.

Як зазначено позивачем у позовній заяві згідно з видатковою накладною №1484 від 04.07.2018 сума поставленого товару становить 38 285,80 грн. Вказана накладна частково оплачена відповідачем на суму 10 000 грн. Окрім іншого, відповідач здійснив переплату по видатковій накладній №2276 (що не є предметом розгляду) у розмірі 1844,64 грн. Вказана переплата була здійснена після продажу товару по видатковій накладній №1484 від 04.07.2018, а тому була зарахована позивачем на погашення заборгованості по видатковій накладній №1484 від 04.07.2018.

Згідно з видатковою накладною №1208 від 16.07.2018 сума поставленого товару становить 14 137,20 грн. Заборгованість по вказаній накладній була частково погашена відповідачем на суму 2 300 грн.

Як встановлено судом після відкриття провадження у справі 04.11.2020, відповідач повернув позивачу товар на суму 37360,73 грн, що стверджується наявними в матеріалах справи зворотними накладними №303, №304, №305, №306.

Крім того, 27.07.2020 відповідачем було перераховано позивачу 10 000 грн. Вказані грошові кошти були зараховані позивачем до погашення заборгованості, що є предметом розгляду даної справи про що позивачем зазначено в заяві про зменшення позовних вимог від (а.с. 36 том 1).

Неналежне виконання відповідачем свої зобов`язань за дилерським договором від 18.04.2018 року №6 в частині проведення розрахунків за отриманий товар стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов`язання по оплаті отриманого товару.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи підтверджують неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо проведення розрахунків за товар у встановлений Договором строк.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 274 446,61 грн боргу.

Разом з тим, як встановлено судом та зазначено позивачем після порушення провадження у даній справі відповідачем було перераховано позивачу 10 000 грн відповідно до платіжного доручення №276 від 27.07.2020, вказані грошові кошти були зараховані позивачем до погашення заборгованості, що є предметом розгляду даної справи також відповідачем повернуто позивачу товар у на загальну суму 37360,73 грн.

Тобто на момент винесення рішення борг в загальній сумі 47360,73 грн відповідачем погашено.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов`язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Оскільки спір щодо стягнення 47360,73 - боргу між сторонами відсутній, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Сума боргу на день розгляду справи по суті складає 227085,88грн., а тому позов в цей частині підлягає задоволенню.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 15 487,03 грн - 3% річних та 32 592,04 грн – інфляційних втрат.

Розглядаючи зазначені вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства.

Перевіривши за допомогою електронного калькулятора “ЛІГА.ЗАКОН” правильність проведених позивачем розрахунків 3% річних, судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних по накладній №1176 від 12.07.2018 в розмірі 1351,94 грн, із зазначенням початку періоду нарахувань з 12.08.2018 по 22.06.2020, оскільки судом встановлено, що останній день розрахунку по вказаній накладній припадав на 11.08.2018 - вихідний день, тому до стягнення по вказаній накладній підлягає 1347,03 грн - 3% річних за період з 14.08.2018 по 22.06.2020.

Крім того, загальна сума 3%, яка підлягає до стягнення згідно розрахунку суду, здійсненого в межах сум та періодів, визначених позивачем, складає 15 472,33 грн в той час коли позивачем заявлено до стягнення з відповідача 15 487,03 грн - 3% річних, а тому в стягненні 14,70 грн - 3% річних слід відмовити.

Здійснивши за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" обрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що здійснені позивачем нарахування не перевищують розрахунок суду, відтак позов у зазначеній частині підлягає задоволенню в сумі, заявленій позивачем, а саме: 32 592,04 грн.

Згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч.1 статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Слід звернути увагу, що при прийнятті рішення суд керувався таким.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що законним є рішення, ухвалене господарським судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно із ч.4 ст.4 ГПК України суд, зокрема, застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Як визначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України", яке 10.05.2011 року набрало статусу остаточного, одним із критеріїв обґрунтованості судового рішення є те, щоб продемонструвати сторонами, що вони почуті.

В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 року та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998 року).

З огляду на те, що судом детально досліджено усі наявні у справі матеріали, розглянуто та заслухано доводи позивача та не залишено поза увагою жодний його аргумент, у суду наявні правові підстави вважати прийняте рішення законним та обґрунтованим, з огляду на що у сторін не повинно виникнути сумнівів, що вони почуті.

Таким чином, рішення господарського суду відповідає завданням господарського судочинства, що цілком узгоджується із положеннями ст. 2 та ч. 3 ст.236 ГПК України.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст.129 ГПК України витрати на судовий збір підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Маркет" (24300, Вінницька область, Тростянецький район, смт. Тростянець, вул. 1 Травня, 29, код ЄДРПОУ 38813560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового будівництва "Камбіо" (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 85, код ЄДРПОУ 23857192) 227 085,88 грн - основного боргу, 32 592,04 грн - інфляційних втрат, 15 472,33 грн - 3% річних, 4 837,66 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 90 770 грн - пені та 47 360,73 грн - основного боргу.

4. В стягненні 14,70 грн - 3% річних відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірники повного тексту судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 18 грудня 2020 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 85)

3 - відповідачу (24300, Вінницька область, Тростянецький район, смт. Тростянець, вул. 1 Травня, 29)