Постанова № 93621027, 08.12.2020, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4593/20

Номер провадження 3/570/1965/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2020 року м.Рівне

Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Гладишева Х.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , не працюючого, посвідчення водія НОМЕР_1 від 31.08.2017 р., за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

27 жовтня 2020 року о 21 год. 59 хв. на а/д Н-22 «Устилуг-Луцьк-Рівне», 148 км. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці) від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alkotest № 7510 DRAGER 0443 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.

02 грудня 2020 року через канцелярію суду захисником адвокатом Коробкою М.А. подано клопотання про виклик свідка ОСОБА_2 .

У судовому засіданні 08.12.2020 р. ОСОБА_1 свою вину у порушенні п. 2.5. Правил дорожнього руху не визнав, стверджував, що поліцейські зупинили його без наявних на це причин, не повідомили його права, передбачені КУпАП.

Захисник адвокат Коробка М.А. просив суд врахувати порушення допущені поліцейськими під час зупинки та оформленні відмови в проходжені огляду на стан сп`яніння, зокрема: ОСОБА_1 не роз`яснені, передбачені ст.268 КУпАП його права та обов`язки; розбіжності в часі фіксування в присутності свідків відмови від проходження огляду на стан сп`яніння на відео з нагрудних камер поліцейських (22 год. 21 хв.) та акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (22 год. 20 хв.); первинна пропозиція пройти огляд на стан сп`яніння відбувалася за відсутності свідків.

Свідок ОСОБА_2 повідомила суд, що поверталася разом з ОСОБА_1 додому з Києва, зазначила, що ознак сп`яніння у нього не помітила. Просила врахувати суд, що поліцейські зупинили автомобіль без наявної на це причини.

В судовому засіданні поліцейський повідомив суд, що оформлення протоколу відбувалося у відповідності до вимог закону, разом з тим підтвердив, що ст. 268 КУпАП було роз`яснено лише під час розгляду справи за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Також повідомив суд, що в 2019 році ОСОБА_1 вже притягався до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а відносно свідка ОСОБА_2 відкрито кримінальне провадження (внесено відомості в ЄРДР) та розпочато досудове розслідування, у зв`язку з її пропозицією поліцейським сплатити штраф на місці.

Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, його захисника адвоката Коробку М.А., поліцейського Преварського Ю.В., свідка ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суд враховує наступне.

01 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 22 листопада 2018 року №2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень». Від так, відповідно до підпункту 171 пункту 2 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» до Кримінального кодексу України включено ст.286-1 КК України, а відповідно до підпункту 4 пункту 2 Розділу І вищезгаданого закону ст.130 КУпАП викладено в новій редакції.

На час розгляду даної справи на офіційному веб-порталі Верховної Ради України стаття 130 КУпАП викладена в редакції Закону №2617-VІІІ, яка не містить складу правопорушення для осіб, які керують транспортними засобами, а Кримінальний кодекс України містить статтю 286-1, якою передбачена кримінальна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

17 червня 2020 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-ІХ від 09.04.2020 р., який 2 липня 2020 року було підписано президентом України, 3 липня 2020 року опубліковано, тож закон набрав чинності.

Відповідно до пункту 117 Розділу І закону №720-ІХ було виключено підпункт 171 пункту 2 та підпункт 4 пункту 2 Розділу І з Закону України від 22 листопада 2018 року №2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», якими скасовувалася адміністративна відповідальність і встановлювалася кримінальна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння.

Тим самим законодавець фактично скасував кримінальну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння та відновив адміністративну відповідальність, як вона існувала до 1 липня 2020 року.

Разом з тим, Законом України від 19 травня 2020 року № 619-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури внесення змін» було внесено зміни до статті 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 3 Кримінального кодексу України, відповідно до яких, зміни до законодавства України про адміністративні правопорушення чи кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цих Кодексів, 11 червня 2020 року Закон № 619-IX набув чинності.

З огляду на викладене вбачається, що законодавець приймаючи Закон №720-ІХ (яким скасував запровадження кримінальної відповідальності за водіння транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння та відмінив дію нової редакції ст.130 КупАП, яка не містить складу правопорушення для осіб, які керують транспортними засобами див. п.117) фактично вніс зміни в КК України та КУпАП всупереч порядку передбаченому статтею 2 КУпАП та статтею 3 КК України в редакції Закону № 619-IX . Окрім цього, Закон №720-ІХ набрав чинності лише 3 липня 2020 року.

Такий порядок внесення змін до КупАП та КК України (внесення змін до закону про внесення змін - див. п.117 Закону №720-ІХ), опублікування та набрання чинності звісно є далеко не найкращим взірцем законодавчої техніки та безумовно породжує ситуацію правової невизначеності, до якого все ж таки виду правопорушень належить відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. А інколи є підставою для дискусії у суспільстві щодо наявності прогалини в законодавстві /законодавчої лакуни/ (від лат. Lacuna – заглиблення, порожнина), а від так відсутності законних підстав для притягнення особи до відповідальності.

Україна є членом світового співтовариства, членом Ради Європи, тому, виходячи із своїх міжнародно-правових зобов`язань, формує національну правову систему з огляду на принцип верховенства права, який закріплений у ст. 8 Конституції України. Принцип правової визначеності як один із елементів принципу верховенства права, вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини. (Рішення Конституційного Суду України у справі №1-6/2018 від 27.02.2018р.).

Однак, суд підкреслює, що жоден із згаданих вище законів не дає підстав припустити будь-якій особі, що за керування в Україні транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, національне законодавство не передбачає жодної відповідальності.

В будь-якому випадку, керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є правопорушенням за вчинення якого винна особа повинна нести відповідальність.

Варто зазначити, що офіційний сайт Верховної Ради України відносить керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння до кримінальних правопорушень.

Окрім того, згідно даних Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (https://www.reestrnpa.gov.ua/REESTR/RNAweb.nsf/vWWWGroupParam1/searchext?OpenDocument) станом на 03.07.2020 р. еталонний текст КК України не містить ст.286-1- виключена. В той же час еталонний текст КУпАП містить ст.130 в редакції, яка діяла до 01.07.2020 р. Тобто, згідно даного Реєстру, керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння це адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд повинен керуватись або положеннями ст.286-1 КК України і вважати, що за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння існує кримінальна відповідальність (у відповідності до змін внесених Законом №2617-VІІІ), або положеннями ст.130 КупАП в редакції, яка діяла до 1 липня 2020 р. і притягнути порушника до адміністративної відповідальності (у відповідності до змін внесених Законом №720-ІХ).

Зважаючи на те, що санкція статті 130 КУпАП все ж передбачає менш суворе покарання ніж санкція статті 286-1 КК України, - суд вважає, що в умовах такої правової невизначеності притягнувши правопорушника до адміністративної, а не до кримінальної відповідальності, суд поставить порушника в найкраще з можливих правових становищ та забезпечить захист суспільного інтересу в частині невідворотності покарання за таке, безумовно, суттєве правопорушення.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом закону підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 289403 від 27.10.2020 року, поясненнями поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Преварського Ю.В., показаннями свідка ОСОБА_2 , письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , записом на відеодисках.

Суд відхиляє доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника про те, що ОСОБА_1 не було роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема, право на адвоката, оскільки причиною зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , було недотримання останнім Правил дорожнього руху і поліцейським при цьому було роз`яснено ОСОБА_1 зміст ст. 268 КУпАП, що не спростовувалося жодним учасником справи. У зв`язку з притягненням ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП він сплатив штраф і не оскаржував притягнення його до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ст. 268 КУпАП ОСОБА_1 вже було озвучено та роз`яснено передбачені цією нормою права, а відтак не було необхідності її повторювати.

До аргументів ОСОБА_1 відносно того, що поліцейські не дали йому можливість надати письмові пояснення у зв`язку зі складанням протоколу, суд ставиться критично, оскільки у протоколі міститься власноручний запис "Я не був за кермом", вчинений ОСОБА_1 , а у матеріалах справи про адміністративне правопорушення на окремому аркуші знаходяться письмові пояснення ОСОБА_1 від 28 жовтня 2020 року. Тож, ОСОБА_1 двічі мав можливість скористатися правом надати власні пояснення.

Суд вважає твердження ОСОБА_1 про те, що він не був за кермом автомобіля, таким, що спростоване в судовому засіданні ним самим та іншими, наявними у справі доказами, а також поясненнями свідка ОСОБА_2 та поліцейського, а відтак суд розцінює дану обставину, як спробу уникнути відповідальності.

Показання свідка ОСОБА_2 про безпідставне зупинення поліцеськими автомобіля ОСОБА_1 суд до уваги не бере, оскільки як встановлено судом, постанова не оскаржувалася, а ОСОБА_1 сплачено штраф.

Відносно твердження ОСОБА_1 та його захисника, що на дії поліцейського подано скаргу, суд зазначає, що не може виходити за межі розгляду даної справи, а дії поліцейського оскаржуються в іншому порядку.

Також, суд критично оцінює посилання на розбіжності в часі фіксування в присутності свідків відмови від проходження огляду на стан сп`яніння на відео з нагрудних камер поліцейських (22 год. 21 хв.) та акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (22 год. 20 хв.), оскільки різниця в часі - одна хвилина є несуттєвою та могла залежати від об`єктивних причин, для прикладу відсутності синхронності часу на приладах для вимірювання часу.

Проаналізувавши вищенаведені докази, суд прийшов до переконання, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, що тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини та майновий стан, вважаю за доцільне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Оскільки, на ОСОБА_1 накладається адміністративне стягнення, в силу вимог ст. 40-1 КУпАП з нього також підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.40-1, ч.1 ст. 130, ст.ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

п о с т а н о в и в:

Клопотання про виклик свідків - задоволити.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) - судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя Гладишева Х.В.