Рішення № 93610000, 17.12.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/3588/20

Провадження № 2/0182/1926/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2020 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рибакової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс Днепр» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення вихідної допомоги, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який уточнював (а.с.1-4,17-18), яким остаточно просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс Днепр» (ділі за текстом – ТОВ «Мед-сервіс Днепр») на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 3022,24 грн. та вихідну допомогу в розмірі 10730,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на наступні обставини.

06.12.2019 року відповідно до наказу №475 від 05.12.2019 року він був прийнятий на роботу за сумісництвом до ТОВ «Мед-сервіс Днепр» на посаду охоронника в Аптеку №11, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр-т Трубників, буд. №25-а. Зазначеним наказом була визначена мінімальна тривалість робочого тижня у розмірі 10 годин з окладом 4173, 00 грн. З 06.12.2019 року він був допущений до роботи та на нього було покладено відповідні обов`язки. Вказану роботу він виконував особисто, в обсягах встановлених безпосереднім керівником – управляючою Аптеки №11 ОСОБА_2 , щоденно з 20-00 до 23-00 усі дні тижня без перерви та вихідних з моменту прийняття на роботу і до моменту звільнення, з фактичною тривалістю його робочого тижня 21 години. Заробітна плата за години відпрацьовані понаднормово повинна була нараховуватись з врахуванням встановленого державою розміру мінімальної погодинної оплати праці 25,13 грн.

Згідно його заяви виплата заробітної плати проводилась на його банківський картковий рахунок. Згідно даних Державної служби статистики України загальна кількість робочих днів в грудні 2019 року складала 21 день. З моменту його прийняття на роботу 06.12.2019 року і до 21.12.2019 року (дати виплати зарплати за першу половину місяця) він фактично відпрацював 15 робочих днів по три години кожний, загальна тривалість відпрацьованого часу склала 45 годин, з яких 23 години були відпрацьовані понаднормово. 21.12.2019 року він отримав на банківський картковий рахунок заробітну плату за першу половину місяця в сумі 242,84 грн., що менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку його тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

24.12.2019 року на його питання стосовно неповної виплати заробітної плати за першу половину місяця ОСОБА_2 пояснила, що не вся заробітна плата буде виплачуватися йому офіційно, інша частина його заробітної плати колись буде виплачена «не офіційно» на розсуд управляючої. Він не погодився з вказаними умовами і йому було запропоновано звільнитися за власним бажанням.

В цей же день 24.12.2019 року він подав управляючій ОСОБА_2 заяву про звільнення за власним бажанням з 24.12.2019 року в зв`язку з тим, що власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного та трудового договору у відповідності до ст.38 КЗпП України. Зазначену заяву у нього не прийняли, тому він направив її поштою до головного офісу в м. Дніпро. 27.12.2019 року його заява була отримана відповідачем, і того ж дня ним отримано на банківський картковий рахунок кошти (розрахунок при звільненн) в розмірі 311,78 грн. З наказом №505 від 27.12.2019 року про звільнення він ознайомився тільки 24.02.2020 року після отримання його копії поштою, яку відповідач направив тільки 14.02.2020 року.

Розмір заробітної плати при звільненні мав дорівнювати 3334, 02 грн. (3576,86 грн. – 242,84 грн. (раніше отримана заробітна плата за половину місяця) = 3334, 02 грн.), згідно розрахунку 4173/21х18 = 3576,86 грн.; де 21 день - загальна кількість робочих днів у грудні, 18 днів - кількість фактично відпрацьованих робочих днів в грудні 2019 року , 4173 грн. – розмір посадового окладу.

Враховуючи, що підставою його звільнення є його заява за власним бажанням, в якій вказано, що він звільняється у зв`язку з тим, що власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного та трудового договору, положення ст.44 КЗпП України, вважає, що йому мала бути виплачена вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку, а саме 10730,58 грн. (3576,86 грн.х3=10730,58 грн.).

Відповідач провів розрахунок не в повному обсязі, сплативши 311,78 грн. замість 3334, 02 грн. заробітної плати та 10730,58 грн. вихідної допомоги. Тому просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 3022,24 грн. (3334, 02 грн.-311,78 грн.) та вихідну допомогу в розмірі 10730,58 грн.

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.07.2020 року (а.с.19,20), позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс Днепр» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення вихідної допомоги прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; відкрито провадження по цивільній справі.

Відповідно до ч.2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Копію ухвали судді від 16.07.2020 року направлено позивачу.

Копію ухвали судді від 16.07.2020 року разом з копією позову з додатками направлено відповідачу за його місцем знаходження, поштове відправлення вручене адресату 19.08.2020 року, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.27).

16.09.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов від 14.09.2020 року з додатками (а.с.28-50), 21.09.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив з додатками (а.с.52-57), 05.10.2020 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення (а.с.58-60).

Ухвалою суду від 17.12.2020 року відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс Днепр» на позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс Днепр» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення вихідної допомоги залишено без розгляду.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 17.12.2020 року відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс Днепр» на позов залишено без розгляду, суд не приймає та не розглядає наданий відповідачем відзив на позов з додатками та відповідно надані в подальшому відповідь на відзив з додатками позивача і заперечення відповідача. Суд у відповідності до ч.8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК (в редакції закону 2004 року), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються Законодавством про працю. Судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з трудових правовідносин.

Згідно наказу про прийняття на роботу №475 від 05.12.2019 року (а.с.5), ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 06.12.2019 року на посаду охоронника до ТОВ «Мед-сервіс Днепр» до структурного підрозділу Аптеку №11, за сумісництвом з тривалістю робочого тижня при роботі з неповним робочим часом 10.00 год. з окладом (тарифна ставка) 4173 грн. 00 коп.

24.12.2019 року ОСОБА_1 подано заяву до ТОВ «Мед-сервіс Днепр» про розірвання укладеного між ними трудового договору за власним бажанням у зв`язку з тим, що власник (або уповноважений ним орган) не виконує вимог законодавства про працю, умов колективного договору та трудового договору. У відповідності з ст.38 КЗпП України просить звільнити його з 16:00 24.12.2019 року. Просить надати довідку про нараховану заробітну плату та завірену копію наказу про прийом на роботу та звільнення (а.с.6).

Вказану заву отримано ТОВ «Мед-сервіс Днепр» 27.12.2019 року (а.с.9).

Згідно наказу про припинення трудового договору №505 від 27.12.2019 року (а.с.7), ОСОБА_1 звільнено з 27.12.2019 року з посади охоронника структурного підрозділу Аптеки №11 ТОВ «Мед-сервіс Днепр» за власним бажанням, ст.38 КЗпП України, підставою звільнення вказано заяву працівника, зазначено щорічна відпустка 1 календарний день.

Копію вказаного наказу, вихідний лист щодо звільнення, копію наказу про прийняття на роботу, довідку про нарахування заробітної плати направлено позивачу 14.02.2020 року, що підтверджується матеріалами справи (а.с.10).

Згідно довідки №27 від 09.01.2020 року (а.с.8), ОСОБА_1 працював у ТОВ «Мед-сервіс Днепр» з 06.12.2019 року на посаді охоронник, дохід за період з 06.12.2019 року по 27.12.2019 року склав 688,96 грн.

Відповідно до виписки з банківського карткового рахунку, наданого позивачем, 20.12.2019 року зарплата від ТОВ «Мед-сервіс Днепр» перерахована в сумі 242,84 грн., 27.12.2019 року зарплата від ТОВ «Мед-сервіс Днепр» перерахована в сумі 311,78 грн. (а.с.11).

Відповідно до ч.ч. 1,7 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст.19 Закону України «Про оплату праці», працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Відповідно до ч.6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» своєчасність та обсяги заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору.

Частиною 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частинами 4,5 ст. 97 КЗпП України, ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Зазначені норми процесуального права узгоджуються і з положеннями статті 20 ЦК України, згідно якої право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З моменту прийняття на роботу позивача 06.12.2019 року до дати виплати зарплати за першу половину місяця він фактично відпрацював 15 робочих днів по три години кожний, загальна тривалість відпрацьованого часу склала 45 годин, враховуючи, що у Наказі про прийняття на роботу №475 від 05.12.2019 року зазначено тривалість робочого тижня при роботі з неповним робочим часом 10.00 год., позивач 23 години відпрацював понаднормово. Отримана 20.12.2019 року заробітна плата за першу половину місяця в сумі 242,84 грн. менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку його тарифної ставки (посадового окладу) працівника, з окладом (тарифна ставка) 4173 грн. 00 коп.

При розрахунку середнього заробітку суд керується статтею 27 Закону України «Про оплату праці» та Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08 лютого 1995 року (з подальшими змінами і доповненнями), обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Суд, враховуючи положення ч.1 ст.13 ЦПК України, погоджується з наведеним розрахунком позивача. Загальна кількість робочих днів у грудні місяці 2019 року - 21 день. Позивач зазначив, що кількість фактично відпрацьованих ним робочих днів в грудні 2019 року склала 18 днів. Розмір посадового окладу - 4173, 00 грн. Загальний розмір заробітної плати за фактично відпрацьовані позивачем дні в грудні 2019 року становить 3576,86 грн., виходячи з розрахунку 4173/21х18 = 3576,86 грн. Відповідачем було сплачено позивачу заробітну плату за половину грудня місяця 2019 року в сумі 242,84 грн. При звільненні позивача відповідачем сплачено 311,78 грн. Тому розмір заборгованості позивача по заробітній платі, яка підлягає стягненню, становить 3334,02 грн., виходячи з розрахунку 3576,86 грн.-242,84 грн.-311,78 грн. = 3022,24 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

За змістом ст. 38 КЗпП України, працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в Постанові від 31.10.2012 року у справі № 6-120цс12, у разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства, ч.3 ст.38 КЗпП України, не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч.1 ст.38 КЗпП України. Для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, оскільки поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника значення не мають.

Вказане свідчить про те, що, отримавши заяву працівника про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України, роботодавець або задовольняє її, або відмовляє, що має наслідком вирішенням спору, зокрема, судом.

Приписами ст.22 Закону України «Про оплату праці» визначено, що суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Як вбачається із матеріалів справи, подаючи заяву про звільнення за ст.38 КЗпП України за власним бажанням, позивач посилався на те, що власник (або уповноважений ним орган) не виконує вимог законодавства про працю, умов колективного договору та трудового договору.

Отже, відповідач, звільнивши позивача із займаної посади за власним бажанням за ст.38 КЗпП України (не зазначивши ч.3 цієї статті), на власний розсуд змінив формулювання та юридичні підстави звільнення на інші з усіма несприятливими для працівника наслідками (зокрема, позбавлення працівника права отримати вихідну допомогу), надавши суб`єктивну оцінку обставинам та ситуації, що склалася між сторонами та не перевіривши належним чином доводи позивача, наведені ним в заяві. Отже, позивачем надано достатньо доказів не виконання відповідачем вимог трудового законодавства.

Порядок обчислення середньої заробітної плати у разі стягнення тримісячного середнього заробітку врегульовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100. Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у тому числі у випадках виплати вихідної допомоги (п.п. «є» п.1 Порядку).

Отже, розмір вихідної допомоги позивача при звільненні мав становити 10730 грн. 58 коп., виходячи з розрахунку: 3576,86 грн. (розмір заробітної плати за фактично відпрацьовані дні) х 3=10730,58 грн.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Дослідивши всі наявні матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 3022,24 грн. та вихідну допомогу в розмірі 10730,58 грн.

Враховуючи те, що позивач у відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за заявлені вимоги, тому у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн. за вимоги майнового характеру.

Керуючись ст.43 Конституції України, ст.ст. 4,12,13,81,89,141,259,263-265,268,354, п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст.3,38,44,94,97,115 КЗпП України, ст. 1,15,19,21,22,24 Закону України «Про оплату праці», -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс Днепр» (місцезнаходження за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 4, код ЄДРПОУ - 41606497) про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення вихідної допомоги – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс Днепр» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 3022,24 грн. (три тисячі двадцять дві грн. 24 коп.) та вихідну допомогу в розмірі 10730,58 грн. (десять тисяч сімсот тридцять грн. 58 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс Днепр» на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В. В. Рибакова