Рішення № 93607129, 10.12.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 10.12.2020

Справа № 334/3246/17

Провадження № 2/334/3938/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя

в складі: головуючого - судді Ісакова Д.О.

при секретарі Бараш Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року позивач в особі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 09 березня 2011 року, в якому вказує, що відповідач отримав кредит у розмірі 4300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додаються до позовної заяви.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 1.1.2.3 до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. Відповідач станом на 30 квітня 2017 року має заборгованість 15760,75 грн., яка складається з наступного: 3295,78 грн. - заборгованість за кредитом; 9151,39 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2086,88 грн. заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 726,70 грн. - штраф (процентна складова).

На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", тому він змушений був звернутися до суду з відповідним позовом.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2018р. позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» були задоволені.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2020р. було задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 . Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2018 року у справі № 334/3246/17 за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано. Справу призначено до розгляду в спрощеному порядку.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. В позовній заяві зазначається, що в разі неявки в судове засідання відповідача позивач не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом надіслання повістки на адресу його реєстрації.

Представник відповідача – адвокат Аворник Л.В. надала заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника. До заяви також додані письмові пояснення представника відповідача, згідно з якими відповідач та його представник вважають позовні вимоги безпідставними. Посилаючись на правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019р.у справі №342/180/17, представник відповідача зазначає,що в анкеті-заяві ОСОБА_1 від 09.03.2011р. відсутня домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а надані банком витяги з тарифів і умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена для кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вважає, що позивач не вправі вимагати стягнення з ОСОБА_1 процентів, комісії, пені та штрафів. Щодо вимог позивача про стягнення фактично отриманої суми кредитних коштів представник відповідача зазначає, що згідно з розрахунком заборгованості, доданим позивачем до позовної заяви, за період з 22.04.2011р. по 28.02.2014р. ОСОБА_1 сплатив позивачу більше 6400 грн. Таким чином, фактично отримана від позивача сума грошових коштів ОСОБА_1 була повернута. Просить позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.

Виходячи з наведеного, а також положень ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності представника позивача, відповідача та його представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши їм оцінку, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

09 березня 2011 року відповідач звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с. 5). Відповідно до цієї заяви відповідач виявив бажання отримати платіжну карту кредитка «Універсальна», бажаний кредитний ліміт – 1000 грн.

Позивач вважає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додаються до позовної заяви.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.Ua/terms/pages/70/ з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 1.1.2.3 до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. Відповідач станом на 30 квітня 2017 року має заборгованість 15760,75 грн., яка складається з наступного: 3295,78 грн. - заборгованість за кредитом; 9151,39 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2086,88 грн. заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 726,70 грн. - штраф (процентна складова).

Суд не погоджується із наведеними доводами позивача щодо укладання кредитного договору та визначення його умов шляхом підписання відповідачем ОСОБА_1 анкети-заяви від 09 березня 2011р. з огляду на таке:

Велика Палата Верховного Суду 03 липня 2019р. розглянула справу №342/180/17 про отримання кредиту шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Для винесення рішення Великій Палаті довелося відступити від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14).

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року містить наступні висновки:

оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони мають бути зрозумілими всім споживачам і доведені до їх відома;

банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші;

споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений;

роздруківка правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування;

оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів і витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову;

за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту надані банком витяги з тарифів і умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин;

правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору ані щодо будь-яких встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, ані щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені;

пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити своє право бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту, та умовами і правилами надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Було зазначено, що Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

При винесенні рішення були застосовані:

- резолюція Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» № 39/248, ухвалена 9 квітня 1985 року на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, у якій зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями;

- рішення Конституційного Суду України у справі №1-12/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , у якій КСУ зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин і свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

В анкеті-заяві ОСОБА_1 від 09 березня 2011р. відсутня домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а надані банком витяги з тарифів і умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена для кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем не доведено укладання кредитного договору між ним та відповідачем на зазначених в позові умовах та досягнення сторонами згоди щодо умов такого договору, а саме: розміру процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів. Таким чином, у відповідача не виникло зобов`язання зі сплати процентів, комісії, пені та штрафів. Враховуючи наведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019р.по справі №342/180/17, позивач не вправі вимагати стягнення з ОСОБА_1 сум процентів, комісії, пені та штрафів.

Окрім вказаних сум, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить стягнути з ОСОБА_1 3295,78 грн. - заборгованість за кредитом. При цьому позивач зазначає, що 09 березня 2011р. ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

До позовної заяви позивач додав розрахунок заборгованості, в якому відображені суми, сплачені ОСОБА_1 ,в графі «сума погашення за наданим кредитом» (а.с. 3.4). Із розрахунку вбачається, а отже визнається позивачем, що за період з 22.04.2011р. по 28.02.2014р. ОСОБА_1 сплатив банку кошти в розмірі, більшому ніж 4300 грн., які, за твердженням позивача, були йому надані.

Таким чином, фактично отримана від позивача сума грошових коштів, про яку зазначає позивач в позовній заяві, ОСОБА_1 була повернута. Тому вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 3295,78 грн. також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 549, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України , -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Ісаков Д. О.