Рішення № 93606360, 17.12.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1572/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого – судді Придачук О.А.

за участю секретаря судового засідання – Бомбушкар В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради, виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,–

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із даним позовом скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якому зазначає, що постановою начальника управління Державного архітектурно-будівельного контролю виконачого комітету Ужгородської міської ради від 04.01.2018 року № 1 його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого абзацом 7 ст. 96-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800,00 грн. З вказаною постановою він не погоджується вважає її протиправною і такою, що підлягає скасуванню посилаючись на те, що йому у вину як особі яка відповідальна за здійснення технічного нагляду при здійсненні будівництва – реконструкції квартири АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок горища в АДРЕСА_2 , ставиться те, що технічний нагляд взагалі не здійснювався. Підставою для такого висновку як вбачається з поданих документів є неякісне влаштування цегляної кладки, дерев`яної конструкції даху (маурлат, балки перекриття) влаштовані на залізобетонний антисейсмічний пояс з гідроізоляцією толем в один шар. Проте вказані обставини не відповідають дійсності та є упередженими. Так, ні в акті , ні в протоколі не зазначається в чому полягає неякісна кладка цегли, якими критеріями керувалися перевіряючі. Висновки перевірки носять суб`єктивний характер і не ґрунтуються на ДБНах. Також невірним є висновок відповідача про те, що технічний нагляд не здійснювався взагалі, оскільки нездійснення технічного нагляду і виявлення певних неточностей є різними по своїй суті і мають різні наслідки. Позивач зазначає, що цегляна кладка стін викладена якісно з подвійної дирчастої цегли, цементно-піщаний розчин відповідає вимогам ДБН. Під час влаштування маурлату на всіх точках перетину дерева з бетоном має місце подвійна гідроізоляція. Через те, що він як керівник технічного нагляду не був залучений до проведення перевірки він не мав змоги викласти свою позицію чи заперечення раніше.

Також позивач вказує, що складення протоколу від 22.12.2017 року відбувалося у його відсутності, хоча у вступній частині зазначено, що він складений у його присутності, однак, у протоколі його підпис відсутній, не зафіксовано також факту його відмови від підписання протоколу. Постанова від 04.01.2018 року складена також у його відсутності, про час та місце розгляду справи він не був належним чином повідомлений, а оскаржувану постанову отримав лише 12.02.2018 року.

А тому на підставі вищенаведеного просить суд визнати поважною причину пропуску строку на звернення до суду з позовом та поновити йому вказаний строк, визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 04.01.2018 року № 1 складену начальником управління Державного архітектурно-будівельного контролю Зотовою О.С. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого абзацом 7 ст. 96-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи буди повідомлені. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та у відсутності позивача.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

У матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву відповідно до якого відповідач зазначає, що оскаржена постанова винесена в межах повноважень та з дотриманням законодавства, у розумінні ч.2 ст. 2 КАС України, і підстав для визнання її протиправною та скасування немає.

Дослідивши матеріали адміністративної справи суд приходить до наступного.

Згідно ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до ч.1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи заяву позивача щодо отримання оскаржуваної постанови 12.02.2019 року, а також дані супровідного листа від 07.02.2020 року щодо надіслання позивачу оскаржуваної постанови, відсутність доказів отримання позивачем такої раніше, з метою недопущення порушення права позивача на доступ до суду, суд вважає необхідним задовольнити клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом.

Як встановлено в ході розгляду справи, згідно постанови начальника управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради Зотової О.С. від 04.01.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 96-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн.

Відповідно до вищезазначеної постанови підставою для її винесення стали матеріали справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а саме акт № 173 від 22.12.2017 року, протокол про адміністративне правопорушення від 22.12.2017 року, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Статтею 1 КУпАП визначено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Частинами першою та другою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

За приписами частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Аналіз наведених вище правових положень дає можливість дійти висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 96 КУпАП розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

У протоколі про адміністративне правопорушення від 22.12.2017 року зазначено, що такий складений у присутності ОСОБА_1 та, що такий відмовився від підпису протоколу.

Однак, позивач стверджує, що при складенні протоколу він присутнім не був.

У той же час, відповідачем не доведено, що позивач був присутній при складенні протоколу та відмовився від його підписання, оскільки відмова ОСОБА_1 від підписання протоколу жодним чином не засвідчена, зокрема підписами свідків.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надіслання відповідачем позивачу копії цього протоколу, а також доказів повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило останнього можливості реалізувати надані йому права, які передбачені статтею 268 КУпАП.

Так, як встановлено згідно долучених до відзиву копії супровідного листа від 22.12.2017 року № Д-219/26-14 та копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, які надані відповідачем як доказ направлення позивачу протоколу про адміністративне правопорушення та повідомлення його про час та місце розгляду справи, такі вручені позивачу 05.01.2018 року, тобто після винесення оскаржуваної постанови.

Як зазначив Верховний суд у постанові від 31.01.2019 року у справі № 760/10803/15-а складення протоколу у відсутності позивача та відсутність належних та допустимих доказів надіслання відповідачем позивачу копії цього протоколу, а також доказів повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справ не має форму незначних процедурних порушень, а є беззаперечною підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Крім того, як зазначено у оскаржуваній постанові ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за абзацом 7 ст. 96-1 КУпАП.

У зв`язку з наведеним, суд вважає за необхідне зазначити, що за структурою Кодекс України про адміністративні правопорушення складається з 5 розділів, 33 глав, 330 статей. Статті складаються з частин. Стаття 96-1 КУпАП містить 14 частин, кожна з яких визначає окремий склад адміністративного правопорушення.

Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за абзацом 6 ст.96-1 КУпАП - свідчить про порушення ст.7 КУпАП за якою ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 96-1 КУпАП є встановлення в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення факту нездійснення технічного нагляду під час будівництва з реконструкції власної квартири АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок горища по АДРЕСА_2 , внаслідок чого допущено неякісне влаштування цегляної кладки, дерев`яні конструкції даху (мауерлат, балки перекриття) влаштовані на залізобетонний антисейсмічний пояс з гідроізоляцією толем в один шар, чим порушено вимоги постанови КМ України від 11.07.2007 року № 903 «Про порядок здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури».

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

Відповідно до приписів ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, в ході розгляду справи відповідачем не надано доказів наявності неякісного виконання будівельних робіт під час будівництва з реконструкції власної квартири АДРЕСА_3 , що, за твердженням відповідача, стало наслідком не здійснення технічного нагляду з боку ОСОБА_1 .

Згідно з приписами ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і обє`ктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом та забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як встановлено судом, при винесенні постанови про адміністративне правопорушення стосовно позивача суб`єктом владних повноважень, в порушення вимог ст.280 КУпАП не з`ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також не зясовано інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскаржувана постанова за змістом не відповідає ст. 283 КУпАП.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

А тому враховуючи вищенаведене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши належність та допустимість доказів, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 77, 121, 246, 286 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з адміністративним позовом до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради, виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Позов задовольнити.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення від 04.01.2018 року № 1 складену начальником управління Державного архітектурно-будівельного контролю Зотовою О.С. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого абзацом 7 ст. 96-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн. – визнати протиправною та скасувати.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя: О.А. Придачук