Ухвала суду № 93599336, 16.12.2020, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/1103/20

У Х В А Л А

16 грудня 2020 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Клімович О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивачки - адвоката Щавінського Костянтина Станіславовича про відвід судді у цивільній справі №567/1103/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ "М.В.Л. ГРУП" про визнання недійсним договору купівлі-продажу,-

встановив:

Острозьким районним судом Рівненської області в складі головуючої судді Венгерчук А.О. за правилами загального позовного провадження розглядається цивільна справа №567/1103/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ "М.В.Л. ГРУП" про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Представник позивачки - адвокат Щавінський К.С. звернувся до суду з заявою про відвід головуючої судді Венгерчук А.О., яка мотивована тим, що головуюча суддя Венгерчук А.О., розглянувши клопотання про ознайомлення ним в дистанційному режимі з матеріалами справи, будучи обізнаю з Рішенням Ради суддів України від 17.03.2020 року № 19, яким затверджено «Рекомендації Ради суддів України щодо встановлення особливого режиму роботи судів України задля убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та короновірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб», склавши лист від 26.11.2020 року відмовила йому в ознайомленні з матеріалами справи, чим порушила вимоги ст.258 ЦПК України, при цьому проігнорувала приписи п.1 ч.1 ст.43 ЦПК України, та допустила істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав, що на його думку, викликає сумнів в неупередженості та об`єктивності судді.

Ухвалою суду від 14.12.2020 року відвід судді Венгерчук А.О. було визнано необґрунтованим, а заяву представника позивачки - адвоката Щавінського Костянтина Станіславовича, в порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України передано судді Василевичу О.В. для вирішення питання про відвід.

Відповідно до ч.8 ст.40 ЦПК України, суд не вбачає підстав для розгляду заяви про відвід судді з повідомленням учасників справи.

Вивчивши заяву про відвід, а також дослідивши положення ст.36 ЦПК України, суд дійшов до наступного висновку.

Заява про відвід на думку представника позивачки мотивована тим, що суддя Венгерчук А.О. безпідставно відмовила йому в ознайомленні з матеріалами справи в дистанційному режимі, та не забезпечила достатніх гарантій та умов, за яких були б неможливі будь-які сумніви в її неупередженості та безсторонності, що є підставою для відводу.

Одночасно зазначає, що головуючою суддею було порушено норми національного законодавства та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в частині забезпечення права на справедливий суд та права на захист. Покликаючись на зазначені обставини та п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України заявив відвід головуючій судді у справі.

Вивчивши подану заяву, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 40 ЦПК України визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.

Стаття 36 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Зокрема, ч.1 ст.36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч.3 ст.39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Системний аналіз положень статтей 36 та 39 ЦПК України дає можливість дійти до висновку про те, що заява про відвід має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність та особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує необхідність усунення судді від участі у судовому провадженні.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивними критеріями. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.

Згідно заяви представника позивача відвід головуючої судді мотивований наявністю обставин, які на його думку, викликають сумнів у неупередженості судді.

Водночас, такі обставини під час розгляду заяви про відвід судді не встановлені та заявником не доведено наявність обставин з яких би вбачались обґрунтовані сумніви в неупередженості судді Венгерчук А.О., які унеможливлюють ухвалення нею об`єктивного рішення у справі.

Вивченням доводів заявника встановлено, що заява про відвід мотивована допущеним, на думку представника позивача,порушенням норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливлює реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та викликає сумнів в неупередженості та об`єктивності з боку судді Венгерчук А.О. при розгляді справи.

Водночас, заявником не подано суду жодного доказу, який би підтвердив упередженість або необ`єктивність суду. Заявлений відвід не ґрунтується на конкретних фактах, які б свідчили про будь-яку заінтересованість чи упередженість головуючої судді Венгерчук А.О., на що посилається заявник, не підтверджений будь-якими належними, допустимими та об`єктивними доказами, є надуманим та ґрунтується виключно на суб`єктивних переконаннях заявника. Із змісту поданої заяви встановлено, що заявник обмежився лише перерахуванням обставин, які на його думку викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді, зокрема, щодо відмови в ознайомленні з матеріалами справи в дистанційному режимі.

Суд вважає дані посилання безпідставними та такими, що вказують на відсутність перешкод для розгляду справи по суті.

Одночасно, суд звертає увагу заявника на те, що незгода сторони з рішенням судді, рішенням або окремою думкою судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того або іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу, відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України.

Окрім цього, вирішуючи питання про відвід судді, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, п.27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява N33958/96, п.42). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, п.38).

Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п.43).

Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі «Феррантеллі та Сантанджело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, п.58).

Вказані висновки також містяться і в рішенні Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко та Мартенко проти України».

Окрім того, рішенням Ради суддів України від 17.03.2020 року № 19 затверджено «Рекомендації Ради суддів України щодо встановлення особливого режиму роботи судів України задля убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та короновірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб», які стосуються і місцевих судів.

Рада суддів України 17 березня 2020 р. (на початковому етапі введення карантину) надала рекомендації Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам щодо режиму роботи в умовах загрози COVID-19, в яких зазначила, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» через спалах у світі коронавірусу з 12 березня до 3 квітня 2020 року в Україні вводиться карантин.

Враховуючи наведену постанову Рада суддів, рекомендувала тимчасово на період з 16 березня до 03 квітня 2020 року встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції; припинити всі заходи, не пов`язані з процесуальною діяльністю суду та забезпеченням діяльності органів судової влади (круглі столи, семінари, дні відкритих дверей тощо); припинити проведення особистого прийому громадян керівництвом суду; обмежити допуск в судові засідання осіб, які не є учасниками судових засідань; обмежити допуск у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань: блідість обличчя, почервоніння очей, кашель; ознайомлення учасників судового процесу з матеріалами судової справи, за наявності такої технічної можливості, здійснювати в дистанційному режимі, шляхом надсилання сканкопій матеріалів судової справи на електронну адресу, зазначену у відповідній заяві, заяви про ознайомлення приймати через дистанційні засоби зв`язку; зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня; по можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, в порядку письмового провадження; суддям та працівникам апарату суду при найменших ознаках захворювання вжити заходів щодо самоізоляції, повідомити про свій стан здоров`я відповідну установу охорони здоров`я та керівництво суду телефоном, e-mail.

Крім того, Рада суддів України рекомендувала громадянам та іншим особам: всі необхідні документи (позовні заяви, заяви, скарги, відзиви, пояснення, клопотання тощо) надавати суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку; рекомендувати учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; утриматися від відвідування приміщення суду, особливо за наявності захворювання. При визначенні особливостей роботи суду на період карантинних заходів слід враховувати спеціалізацію суду, інстанційність та відповідні категорії справ. При вирішенні питання про можливість розгляду справ в режимі відеоконференції слід враховувати, що такий режим роботи суду не у повній мірі убезпечує від поширення захворювання, оскільки все ж передбачає необхідність явки громадян у декілька судів, які забезпечують проведення судового засідання у такому режимі. Подальші рішення щодо особливого режиму роботи приймати в залежності від розвитку ситуації.

Суд звертає увагу заявника на те, що прийняте рішення Ради суддів України від 17.03.2020 року № 19, яким затверджено «Рекомендації Ради суддів України щодо встановлення особливого режиму роботи судів України задля убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та короновірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб», мало рекомендаційний характер та обмежувалось у часі, а саме Рада суддів України, рекомендувала на період з 16 березня до 03 квітня 2020 року встановити особливий режим роботи судів України.

Статтею 43 ЦПК України, порушення якої вбачає заявник, не передбачена можливість ознайомлення учасників справи з її матеріалами у дистанційному режимі, як і отримання сканкопій.

Окрім того, представнику позивача роз`яснено його право на ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні Острозького районного суду Рівненської області.

Згідно ст.15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Статтями 36, 37 ЦПК України визначено підстави для відводу судді. Проте заявником не наведено достатніх та переконливих доводів, які б у сукупності вказували на існування підстав для відводу судді, передбачених вказаними статтями ЦПК України, так як доводи відводу стосуються відмови судді у наданні в ознайомленні з матеріалами справи в дистанційному режимі, що не є підставою для відводу головуючого.

Незгода заявника, внаслідок його суб`єктивних міркувань, що стосується відмови судді Венгерчук А.О. в ознайомленні з матеріалами справи в дистанційному режимі, не свідчить про її упередженість та необ`єктивність, як наслідок, не тягне за собою її усунення від розгляду справи.

Окрім того, суд вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами та зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи наведене, суд не вбачає істотного порушення прав представника позивачки- адвоката Щавінського К.С. в частині ознайомлення з матеріалами справи, оскільки порушення у реалізації такого права не встановлені, та він не був позбавлений можливості особисто, чи за допомогою свого довірителя, ознайомитися з матеріалами справи безпосередньо у суді.

Оскільки, судом не встановлено жодних підстав, передбачених ст.36 ЦПК України, які б виключали участь судді Венгерчук А.О. у розгляді цивільної справи, відтак суд вважає, що заявлений відвід ґрунтується виключно на суб`єктивних переконаннях представника позивачки, тому у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.36, 37, 40, 258, 260, 353 ЦПК України, -

постановив:

В задоволенні заяви представника позивачки - адвоката Щавінського Костянтина Станіславовича про відвід судді у цивільній справі №567/1103/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ "М.В.Л. ГРУП" про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Острозького районного суду Василевич О.В.