Ухвала суду № 93596735, 24.11.2020, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9411/16-ц

2/296/913/20

УХВАЛА

Іменем України

"24" листопада 2020 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Рожкової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Могилевець В.С.,

представника позивача Костишина О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави до Житомирської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

1.1. 08.11.2016 Житомирська місцева прокуратура в інтересах держави звернулася до Корольовського районного суду міста Житомира із позовом до Житомирської міської ради, ОСОБА_1 , в якому позивач просив:

(1) визнати незаконним та скасувати рішення тридцять сьомої сесії Житомирської міської ради п`ятого скликання №1206 від 02.03.2010 «Про приватизацію, передачу в оренду, надання дозволу на складання проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам» в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0451га. за кадастровим номером 1810136600:04:001:0054, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

(2) визнати недійсним державний акт серії ЯИ №584802 на право власності на земельну ділянку площею 0,0451га. за кадастровим номером 1810136600:04:001:0054, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , який 27.07.2010 зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011023000155 та його держзавну реєстрацію.

ІІ. ПРОЦЕДУРА

2.1. 07.10.2019 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира прийнято цивільну справу №296/9411/16-ц до провадження судді Рожкової О.С., справу вирішено розглядати у загальному позовному провадженні, призначено підготовче засідання на 11.02.2020 (а.с.173).

2.2. 15.07.2020 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Вернидуба Д.В. надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства (а.с.189-192).

2.3. 27.10.2020 прокурор місцевої прокуратури Костишин О. подав до суду письмові заперечення на клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що спір у даній справі стосується законності виникнення права власності на спірну земельну ділянку у ОСОБА_1 . Вказав, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного законодавства (а.с.217-218).

2.4. В судовому засіданні 24.11.2020 представник позивача - прокурор Костишин О. заперечував проти закриття провадження у справі, зазначаючи, що правові позиції наведені відповідачем не можуть бути застосовані до даних правовідносин. Відповідач ОСОБА_1 та його представник підтримали письмове клопотання про закриття провадження у справі, просили його задовольнити.

ІІІ. ЦИВІЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО та МОТИВИ СУДУ

3.1. Стаття 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

3.2. Пункт 1 частини першої статті З КАС (у зазначеній редакції) справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

3.3. За правилами частини першої статті 17 КАС (у зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно- правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті З КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

3.4. Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

3.5. Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України, (далі - ЗК) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі- продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

3.6. Частиною першою статті 122 ЗК передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК).

За правилами частини першої статті 123 ЗК надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних: ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 ЗК).

3.7. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина третя статті 123 ЗК).

3.8. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

3.9. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

3.10. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина чотирнадцята статті 123 ЗК).

3.11. Аналіз наведених норм права у взаємозв`язку дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, .зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

3.12. Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновок суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, предметом якої є, зокрема, бездіяльність Селищної ради щодо вирішення питання про відведення земельної ділянки на місцевості (в натурі) під утворену під`їзну дорогу із визначенням «червоних ліній» - меж вулиці, про те, що відповідач при його винесенні не здійснював владні управлінські функції, ґрунтується на неправильному застосуванні норм права, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

3.13. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року (справа №758/1764/17). В справі №296/9411/16-ц не вбачається підстав для відступу від цього висновку.

3.14. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2010 від 1 квітня 2010 року у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, п. 1ч. 1 ст. 17 К АС України, у якому визначено, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень щодо оскаржень його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів.

3.15. Отже, оскарження актів та рішень органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

3.16. Головною ознакою публічно-правових спорів є участь у них хоча б однієї із сторін суб`єкта владних повноважень. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій та повноважень, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися суб`єктом саме у тих правовідносинах, де виник спір.

3.17. Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з питання визнання незаконним та скасування рішення Житомирської міської ради, яке приймалось суб`єктом владних повноважень, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

3.18. Суд враховує доводи представника відповідача, що ухвалене раніше за вказаним клопотанням рішення апеляційного суду Житомирської області не враховувало вищевказані правові позиції, адже з часу першого розгляду клопотання у 2017 році внесено значні зміни до процесуальних кодексів України. Таким чином суд враховує висновки щодо застосування норм права у подібних відносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року (справа №758/1764/17), оскільки відсутні докази про те, що Велика Палата Верховного суду у постанові від 11.09.2019 (справа 487/10132/14), і на яку посилається позивач, відійшла від правової позиції, що була сформульована раніше.

3.19. Відповідно до п.1 ч.1 ст.189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог.

3.20. За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що клопотання про закриття провадження у справі з підстав передбачених п.1.ч.І ст.255 ЦПК України, підлягає задоволенню, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, про що постановляє ухвалу згідно п.2 ч.2 ст.200 ЦПК України.

Керуючись статтями 189, 255, 256, 260, 261, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Вернидуба Дмитра Вікторовича, задовольнити.

2. Провадження у справі за позовом Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави до Житомирської міської ради та ОСОБА_1 ради про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку - закрити.

3. Роз`яснити, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається .

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 30.11.2020.

Суддя О. С. Рожкова