Рішення № 93596206, 25.11.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10901/20

Провадження № 2/161/2869/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2020 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого – судді Олексюка А.В.

за участю секретаря судового засідання Самсонюк Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Другий відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про зняття арешту з майна та рахунків,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ПАТ «ВТБ Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Другий ВДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про зняття арешту з майна та рахунків.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01 лютого 2010 року постановою головного державного виконавця Другого ВДВС Луцького МУЮ Приходько А.П. (ВП №17034085) було накладено арешт на невизначене майно, все нерухоме майно в межах суми 44 540,15 доларів США та 1525,28 грн. на виконання ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі 2з-936 від 03 грудня 2009 року про накладення арешту на все майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_1 . Крім того, 14 березня 2011 року постановою державного виконавця Другого ВДВС Луцького МУЮ Іщенко Г.С. було накладено арешт на невизначене майно, все нерухоме майно в межах суми боргу 476 685,00 грн. на виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області в справі №2-1250/10 про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості в розмірі 476 685,00 грн.

Позивач зазначає, що станом на 18 травня 2020 року відкритих в ДВС виконавчих проваджень щодо примусового стягнення з неї заборгованості немає. Також в неї нема будь-яких невиконаних зобов`язань перед ПАТ «ВТБ Банк». Зважаючи на наведене, позивач вказує, що арешт всього її майна не забезпечує виконання по жодному з проваджень, а тому такий арешт не має юридичних наслідків. Наявність обтяжень на майно у вигляді арешту впливає на реалізацію її прав та обов`язків, зокрема щодо можливості вільно розпоряджатися належним майном.

На підставі наведеного позивач просить: зняти арешт з усього рухомого і нерухомого майна, накладений постановою головного державного виконавця Другого ВДВС Луцького МУЮ Приходько А.П. (ВП №17034085) від 01 лютого 2010 року, реєстраційний номер обтяження: 10326919; зняти арешт з усього рухомого і нерухомого майна, накладений постановою державного виконавця Другого ВДВС Луцького МУЮ Іщенко Г.С., ВП №б/н від 14 березня 2011 року, реєстраційний номер обтяження: 10937673.

Ухвалою від 13 липня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та розпочато підготовче провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримав та просить його задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «ВТБ Банк» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи Другого ВДВС міста Луцьк Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При розгляді справи суд встановив, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2010 року позов ВАТ «ВТБ Банк» в особі Луцької філії ВАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення грошових коштів за кредитним договором – задоволено, ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в користь ВАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 44 540,15 доларів США та 1 525,28 грн, а також здійснено розподіл судових витрат (а.с.8-9).

Встановлено, що на виконанні Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області перебували виконавчі провадження №17034085 – щодо виконання ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі 2з-936 від 03 грудня 2009 року про накладення арешту на все майно та грошові кошти, яке належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в межах суми заявлених вимог в розмірі 44 540,15 доларів США та 1525,28 грн.; та виконавче провадження №25114896 – з виконання виконавчого листа №2-1250 від 17 листопада 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь ВАТ «ВТБ Банк» 476 684,68 грн. заборгованості. Наведене підтверджується відповіддю Другого ВДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) №49187 від 18 травня 2020 року.

З вищевказаної відповіді також вбачається, що виконавчий лист №2-1250 від 17 листопада 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь ВАТ «ВТБ Банк» 476 684,68 грн. заборгованості 24 жовтня 2012 року було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (у відповідній редакції), повторно цей виконавчий документ на виконання до Другого ВДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області не надходив та станом на 18 травня 2020 року на виконанні не перебуває.

З витягу ВП-спецрозділ встановлено, що виконавче провадження №25114896 про стягнення з ОСОБА_1 в користь ВАТ «ВТБ Банк» 476 684,68 грн. заборгованості завершено, постановою державного виконавця від 24 жовтня 2012 року виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» в зв`язку з недостатністю коштів від реалізації іпотечного майна.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що нерухоме майно ОСОБА_1 обтяжене арештом, підстава обтяження – постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП №17034085) головного державного виконавця Другого ВДВС Луцького МУЮ Приходька А.П., номер запису обтяження – 10326919. Крім того майно ОСОБА_1 обтяжене арештом на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 14 березня 2011 року державного виконавця Другого ВДВС Луцького МУЮ Іщенко Г.С., реєстраційний номер обтяження: 10937673 (а.с.4).

У відповідь на заяву позивача Другий ВДВС міста Луцьк Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) повідомив про те, що станом на 18 травня 2020 року відкритих в ДВС виконавчих проваджень щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 заборгованості немає. Також вказано, що повторно виконавчий документ №2-1250 від 17 листопада 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь ВАТ «ВТБ Банк» 476 684,68 грн. не надходив, а виконавче провадження ВП №17034085 знищене.

У відповідь на заяву позивача т.в.о. директора відділення «Галицьке» ПАТ «ВТБ Банк» надав відповідь про те, що станом на 14 червня 2017 року в ОСОБА_2 перед ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість відсутня (а.с. 7).

Між сторонами в справі склалися правовідносини, які врегульовані Цивільним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини шостої статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент винесення постанови про арешт майна позивача, арешт майна боржника застосовується: 1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; 2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; 3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Зміст наведеної норми Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що арешт майна боржника може бути застосований для забезпечення реального виконання рішення суду, яке підлягає примусовому виконанню.

Однак, досліджені судом письмові докази свідчать про те, що з 24 жовтня 2012 року до теперішнього часу в провадженні Другого ВДВС міста Луцьк Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) відсутнє відкрите виконавче провадження з примусового виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області в справі 2-1250/10 від 13 травня 2010 року про стягнення з позивача в користь ПАТ «ВТБ Банк» кредитної заборгованості, а тому чинність арешту нерухомого майна позивача наразі не переслідує законної мети щодо забезпечення виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент винесення постанови про арешт майна позивача, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про

визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Отже, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Нормою ст. 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Аналіз правових норм дає підстави для висновку, що право власності проявляється у правомочностях власника, обмеження яких можливо виключно на підставі закону.

Нормами ч.1, 2 ст.321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Такі правові регулювання містяться і в ст.1 Першого протоколу Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».

Таким чином, дослідивши характер, суть та підстави заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються, надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що накладений арешт майна обмежив позивача в праві володіння, користування та розпорядження, що призвело до того, що позивач позбавлена можливості належним чином розпоряджатися своїм правом на майно. Крім того, під час судового розгляду встановлено, що підстави для збереження обтяжень, накладених на майно відсутні. Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування арешту є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Скасувати арешт з усього рухомого і нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений постановою головного державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Приходько А.П. (ВП №17034085) від 01 лютого 2010 року, реєстраційний номер обтяження: 10326919.

Скасувати арешт з усього рухомого і нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Іщенко Г.С., ВП №б/н від 14 березня 2011 року, реєстраційний номер обтяження: 10937673.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (місцезнаходження: місто Львів, вул. Валова, 15; ЄДРПОУ - 14359319);

Третя особа: Другий відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) (місцезнаходження: місто Луцьк, вулиця Винниченка, 27а; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 35041370);

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк