Рішення № 93591287, 17.12.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 524/6835/20Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради (надалі по тексту також - відповідач, УПСЗН Автозаводського району), відповідно до якої просить:

"зобов`язати УСЗН м. Кременчука переглянути своє рішення і

нарахувати мені державну соціальну допомогу в максимальному розмірі;

стягнути з УСЗН моральне відшкодування у розмірі ста тисяч грн. на мою користь".

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною відмовою у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Наголошувала на обізнаності працівників про її скрутне становище, що також підтверджено довідкою з МЦЗ, з якої встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як безробітна і допомоги по безробіттю не отримує. Вважаючи такі дії знущанням над нею, у зв`язку з чим заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди передано до Полтавського окружного адміністративного суду.

Матеріали справи надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду 20 листопада 2020 року, що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за звернення до адміністративного суду з позовом Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди. Прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

08 грудня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи останній правомірністю винесення рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з підстав того, що за період декларування позивач не отримував доходу, при розрахунку середньомісячного сукупного доходу за кожний місяць, їй включено дохід у сумі 2361,50. ОСОБА_1 є непрацюючою працездатною особою, тобто особою працездатного віку з числа членів малозабезпеченої сім`ї, яка за станом здоров`я здатна до активної праці і не працює, не проходить військову службу, не займається підприємницькою діяльністю чи професійною незалежною діяльністю, не здобуває освіту за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти. Зважаючи, що рівень забезпечення прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 549,25 грн, відповідач вважає правомірним рішення про відмову у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з підстав перевищення рівня забезпечення прожиткового мінімуму та середньомісячного сукупного доходу її родини у сумі 2361,50 грн. Також, просить суд звернути увагу на відсутність підтвердження факту заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань /а.с.20-24/.

Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 неодноразово отримувала державну допомогу малозабезпеченим сім`ям, що підтверджується довідками відповідача, у тому числі за період з січня по червень 2020 року/ а.с. 30/.

24.09.2020 позивач звернулась до департаменту "Центр надання адміністративних послуг у місті Кременчуці" із заявою та пакетом документів для призначення державної допомоги малозабезпеченим сім`ям, що 25.09.2020 передані відповідачеві для опрацювання.

Рішенням УПСЗН Автозаводського району від 07.10.2020 № 7919 про відмову в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї відмовлено в призначенні соціальної допомоги позивачу з наступних підстав: середньомісячний сукупний дохід перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму для сім`ї/ а.с. 32/.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо виплати допомоги малозабезпеченим сім`ям, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" від 1 червня 2000 року № 1768-III державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Згідно ст. 4 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" від 1 червня 2000 року № 1768-III (надалі також - Закон № 1768-III) призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем проживання уповноваженого представника сім`ї. Порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно із цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 (далі - Порядок № 250).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 250 державна соціальна допомога призначається і виплачується малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України та з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму для сім`ї. Державна соціальна допомога призначається на шість місяців з місяця звернення за її призначенням.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону № 1768-III державна соціальна допомога призначається на шість місяців.

Поряд з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N 540-IX від 30.03.2020 внесено зміни до Закону № 1768-III шляхом доповнення статті 15, пунктом 15-2 такого змісту: "Установити, що визначений частиною першою статті 6 цього Закону строк виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, яким вона була призначена раніше, продовжується без подання необхідних документів на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої державної соціальної допомоги на підставі заяви та необхідних документів, поданих після закінчення терміну дії зазначених заходів.".

Отже, з аналізу наведеної норми, суд приходить до висновку, що особи, які протягом шести місяців отримують державну допомогу малозабезпеченим сім`ям, мають право на продовження її виплати без подання необхідної заяви та документів на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби.

Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та постановою Кабінету Міністрів України N 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (із змінами та доповненнями) з метою запобігання поширення на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою КМУ від 22 липня 2020 року N 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 жовтня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 23, ст. 896, N 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. N 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 43, ст. 1394, N 52, ст. 1626).

Таким чином, на даний час та на період виникнення спірних правовідносин, карантин, встановлений постановою КМУ N 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" триває.

З огляду на те, що положення постанови КМУ N 632 від 22 липня 2020 року "Деякі питання виплати державної соціальної допомоги" погіршує становище позивачки, визначене відповідним Законом, суд не приймає посилання відповідача на п. 13 вказаної постанови, яким встановлено, що під час обчислення державної соціальної допомоги для розрахунку середньомісячного сукупного доходу за кожний місяць, в якому відсутні доходи, включаються, крім іншого, 0,5 розміру мінімальної заробітної плати станом на кінець періоду, за який враховуються доходи, - для непрацюючих працездатних осіб, які не мали доходів протягом періоду, за який враховуються доходи, та/або якими чи за яких не сплачено єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців періоду, за який враховуються доходи (крім військовослужбовців, а також осіб, щодо яких наявна заборгованість роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, або осіб, які відповідно до законодавства звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування); осіб, які зареєстровані в центрі зайнятості та не отримували допомогу по безробіттю.

Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти, у тому числі постанова Кабінету Міністрів України № 632 від 22 липня 2020 року, не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що відповідач, припинивши виплату позивачці допомоги малозабезпеченим сім`ям, діяв всупереч вимогам чинного законодавства.

У той же час, суд, враховуючи положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, та керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити їх шляхом визнання протиправним та скасування Рішенням УПСЗН Автозаводського району від 07.10.2020 № 7919 про відмову в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї, а також зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 виплату соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з 01 липня 2020 року з виплатою недоотриманих сум.

Що стосується позовних вимог "про стягнення з УПСЗН морального відшкодування в розмірі 100000 грн", суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ст. ст. 22, 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За правилами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як вбачається зі змісту п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" N 4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" N 4 від 31.03.95 року, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому з`ясовується, чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так, стосовно розміру моральної шкоди, яку, на думку позивача, заподіяно протиправними діями/рішеннями відповідача, то суд зазначає, що розмір моральної шкоди має визначатись залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру майнових втрат (їхньої тривалості та можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин, як то стан здоров`я, тяжкість вимушених змін у життєвих та ділових стосунках позивача, ступінь зниження репутації, час та зусилля, докладені для відновлення попереднього стану, виходячи з принципів розумності, пропорційності (співрозмірності), виваженості та справедливості.

Таким чином, сам факт заподіяння моральної шкоди має довести суду позивач. Однак судом не встановлено факту заподіяння будь-якої шкоди позивачу діями чи бездіяльністю відповідача, будь-яких доказів заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань позивач суду не надав.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 100000 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Отже, суд дійшов висновку, що такі позовні вимоги є безпідставними і не підтверджені жодними доказами.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи те, що позивач звільнена ухвалою суду від 25 листопада 2020 року від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 26218015) про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішенням Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 07.10.2020 № 7919 про відмову в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради поновити ОСОБА_1 виплату соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з 01 липня 2020 року з виплатою недоотриманих сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський