Рішення № 93590899, 17.12.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 р. Справа № 400/2190/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариство з обмеженою відповідальністю «Прометей Агрі», вул. Пушкінська, 8, м. Миколаїв, 54030 до відповідача:Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, вул. Дегтярівська, 11, м. Київ, 04119 про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2019 р. № 0001414914,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прометей Агрі» (далі – позивач, ТОВ «Прометей Агрі») звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі – відповідач, Офіс ВПП) від 15.03.2019 року № 0001414914.

Ухвалою від 08.08.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що факти про відсутність реальності купівля товарів позивачем у контрагентів-постачальників в листопаді 2018 року, викладені у Акті перевірки, не доведені. Позивачем надано усі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити. В своєму відзиві відповідач зазначив, що первинні документи, надані позивачем, не відповідають фактичному руху (його відсутності в дійсності) активів, останні не можуть враховуватись в даних податкового обліку. Контрагент ТОВ «Васильківське» не мало можливості виробити сільськогосподарську продукцію у зв`язку з відсутністю земель (власних, орендованих чи будь-яких інших) для вирощування сільськогосподарських культур, що свідчить про неможливість встановити реальне (законне0 джерело походження товару по ланцюгу постачання та реальність здійснення задекларованих позивачем у листопаді 2018 року господарських операцій. Фактично мало місце використання в господарській діяльності ТМЦ, джерело походження якого не встановлено, що є свідченням набуття ТМЦ власність без наявності будь-яких первинних документів.

Ухвалою від 19.11.2020 року суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

У період з 24.01.2019 року по 18.02.2019 року посадовими особами Офісу ВПП проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Прометей Агрі» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., в декларації з податку на додану вартість за листопад 2018 року з урахуванням уточнюючих розрахунків.

За результатами перевірки складено Акт від 18.02.2019 року № 14/28-10-49-12/40600117 (далі та раніше за текстом – Акт перевірки), висновками якого встановлено порушення ТОВ «Прометей Агрі» п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по декларації з ПДВ за листопад 2018 року у розмірі 1384649,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення від 15.03.2019 року № 0001414914, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1384649,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі – Закон України № 996) передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію. При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Статтею 9 Закону України № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первині документи.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, суд зазначає, що нормами ПК України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Висновки про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на висновках податкової про не підтвердженість реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Салоха-П» та ФГ «Валівське».

Відповідно до Акте перевірки, при проведенні перевірки встановлено, що відповідно до наданої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТОВ «Солоха-П» та даних бази щодо наданої податкової звітності автоматизованої системи АІС «Податковий блок» - інформація відсутні.

Згідно укладених між позивачем та ТОВ «Солоха-П» договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції за № 14/11/18 від 14.11.2018 року та за № 24/10/18 від 24.10.2018 року ТОВ «Солоха-П» реалізовано у листопаді 2018 року на адресу позивача соняшник власного виробництва в загальній кількості 430,960 (т), що передбачено умовами вищевказаних договорів.

Відповідно до проведеного відповідачем аналізу Єдиного реєстру податкових накладних протягом 2018 року не встановлено придбання соняшнику ТОВ «Солоха-П».

Враховуючи вищезазначене, на думку відповідача, ТОВ «Солоха-П» не мало можливості виробити сільськогосподарську продукцію у зв`язку з відсутністю земель (власних, орендованих чи будь яких інших) для вирощування сільськогосподарських культур, що свідчить про неможливість встановити реальне (законне) джерело походження товару та реальність здійснення задекларованої ТОВ «Прометей-Агрі» у листопаді 2018 року господарської операції.

При цьому, придбані ТМЦ (соняшник) ТОВ «Прометей Агрі» були в наявності та використані в господарській діяльності, що підтверджується їх оприбуткуванням на рахунок 281 «Товари на складі» у листопаді 2018 року.

Майже аналогічні висновки викладені у Акті перевірки відносно взаємовідносин з контрагентом позивача ФГ «Валівське».

Так, відповідно до наданої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ФГ «Валівське» та даних бази щодо наданої податкової звітності автоматизованої системи Державної фіскальної служби АІС «Податковий Блок» – інформація відсутня.

Згідно укладених між позивачем та ФГ «Валівське» договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції за № Z1610/18-2 від 16.11.2018 року, за №23/11-169 від 23.11.2018 року, за №20/11-165 від 20.11.2018 року ФГ «Валівське» реалізовано у листопаді 2018 року на адресу позивача пшеницю власного виробництва в загальній кількості 676,76 (т), що передбачено умовами вищевказаних договорів.

Внаслідок проведеного аналізу відповідно до інформаційної комп`ютерної автоматизованої системи ІС «Податковий блок» перевіркою встановлено відсутність інформації щодо наявності у ФГ «Валівське» складських приміщень та транспортних засобів, інформація щодо вартості основних засобів також відсутня.

Також, відповідно до проведеного аналізу Єдиного реєстру податкових накладних протягом 2018 року встановлено часткове придбання підприємством ФГ «Валівське» у жовтні 2018 року ТМЦ (пшениці) в загальній кількості 57,5 (т) на суму ПДВ 62291,71 грн. (податкова накладна за № 5 від 04.10.2018 року на загальну суму 373750,24 грн., в т. ч. ПДВ 62291,71 грн.) від контрагента-постачальника ТОВ «Агрофірма Христофорівське». В свою чергу, придбання ТОВ «Агрофірма Христофорівське» ТМЦ відбулося у березні 2018 року у контрагента-постачальника ТОВ «Технолист».

Відповідно до проведеного аналізу Єдиного реєстру податкових накладних, протягом 2018 року не встановлено придбання ТОВ «Технолист» реалізованого ТМЦ (пшениці) ТОВ «Агрофірма Христофорівське» у березні 2018 року в кількості 85,88 (т), що свідчить про неможливість встановити реальне (законне) джерело походження товару та реальність здійснення даної господарської операції.

Враховуючи вищезазначене контролюючим органом зроблено висновок, що ФГ «Валівське» не мало можливості виробити сільськогосподарську продукцію у зв`язку з відсутністю земель (власних, орендованих чи будь яких інших) для вирощування сільськогосподарських культур, що свідчить про неможливість встановити реальне (законне) джерело походження товару по ланцюгу постачання та реальність здійснення задекларованої ТОВ «Прометей Агрі» у листопаді 2018 року господарської операції.

При цьому, придбані ТМЦ (пшениця) були в наявності та використані позивачем в господарській діяльності, що підтверджується їх оприбуткуванням на рахунок 281 «Товари на складі» у листопаді 2018 року.

Відповідно до вищевикладеного, фактично мало місце використання в господарській діяльності ТМЦ, джерело походження якого не встановлене. Наявність факту використання в господарській діяльності вищевказаного ТМЦ, є свідченням набуття останнього у власність (безоплатного отримання ТМЦ) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.

Суд зазначає, що у постанові від 24.04.2019 року у справі № 804/111/13-а в п. 18 Верховний Суд чітко встановив, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди замовником та/або експедитором. Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Позивачем надано усі необхідні первинні документи в підтвердження реальності господарських операцій, що відображено у Акті перевірки.

Крім того, позивачем надано докази, які підтверджують наявність можливості ТОВ «Салоха-П» та ФГ «Валівське» поставляти сільськогосподарську продукцію до покупця – ТОВ «Прометей Агрі». Зокрема, копії звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 1 грудня 2018 року № 29-сг (річна) ТОВ «Салоха-П»; квитанції № 2 про одержання звіту 29-сг ТОВ «Салоха-П»; довідки Миколаївської районної державної адміністрації від 09.02.2018 року № 40-01-28 в підтвердження того, що ТОВ «Солоха-П» дійсно займається виробництвом сільськогосподарської продукції рослинництва та є сільськогосподарським товаровиробником; договору про спільний обробіток землі № 13 від 16.08.2016 року; акту обміру земельної ділянки № 1 від 12.08.2016 року з додатком; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 135874054 від 29.08.2018 року; витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4804676552018 від 27.04.2018 року; договору купівлі-продажу предмету незавершеного виробництва у рослинництві № 20 від 03.11.2017 року; калькуляції вартості незавершеного виробництва озимої пшениці; специфікації по розміщенню незавершеного виробництва - посівів озимої пшениці; акту прийомки-передачі НЗВ № 1 до договору купівлі-продажу предмету незавершеного виробництва у рослинництві № 20 від 03.11.2017 року; видаткової накладної № 1 від 03.11.2017 року; податкової накладної № 1 від 03.11.2017 року; квитанції про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9253746130 від 30.11.2017 року; звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2018 року № 4-сг (річна) ФГ «Валівське» із квитанцією № 2; звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 1 грудня 2018 року № 29-сг (річна) ФГ «Валівське» із квитанцією № 2.

Крім того, статтею 61 Конституції України закріплено індивідуальний характер юридичної відповідальності. Тобто, позивач відповідає лише за господарські операції, безпосереднім учасником яких він є, та не зобов`язаний відслідковувати дотримання його контрагентами законодавства щодо оформлення працівників.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного плат ника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні нас лідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі до кументальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 802/1155/17-а.

Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним сві дченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним харак тером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних подат кового обліку платника податків.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі № 815/3526/17.

Звітування контрагентів до контролюючих органів, а також перебування господарюю чих суб`єктів за юридичною адресою не є критерієм правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового креди ту.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 2а-1484/12/1370.

Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов`язку або факту їхніх суміс них дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов`язань.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 2а-102/09/0770.

Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих да них податкового обліку платника податків.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі № 815/3526/17.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей Агрі» (вул. Пушкінська, 8, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 40600117) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, 11, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) – задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 15.03.2019 року № 0001414914.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, 11, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей Агрі» (вул. Пушкінська, 8, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 40600117) судові витрати у сумі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17.12.2019 року.

Суддя О.В. Малих