Рішення № 93590653, 09.12.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

09 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2775/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тихонова І.В.,

при секретарі судового засідання Таращенко О.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луганського апеляційного суду про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Луганського апеляційного суду (далі – відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Луганського апеляційного суду № 95-к/тр/а від 25.06.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади начальника відділу з режимно-секретної роботи, та поновити на посаді.

Зобов`язати Луганський апеляційний суд вчинити певні дії, а саме:

- після поновлення на посаді ОСОБА_1 оформити належним чином та спрямувати до ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях усі необхідні матеріали, передбачені чинним законодавством, для оформлення допуску до державної таємниці ОСОБА_1 ;

- після отримання повідомлення з ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях про надання ОСОБА_1 допуску до державної таємниці наказом голови Луганського апеляційного суду (або заступника, на якого покладені обов`язки забезпечення режиму секретності) надати доступ ОСОБА_1 до державної таємниці Луганського апеляційного суду та допустити до виконання своїх службових обов`язків;

- стягнути з Луганського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Луганського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 компенсацію на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням відповідача, у розмірі 100000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 у адміністративній справі № 360/2911/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до Луганського апеляційного суду про визнання протиправним та скасування наказу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ № 96-ос/а від 04.09.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду. В частині задоволення моральної шкоди відмовлено.

На підставі вищезазначеного рішення 29.05.2020 позивач звернулась до Луганського апеляційного суду з заявою про поновлення на посаді та допущення до виконання своїх посадових обов`язків начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду.

01.06.2020 наказом керівника апарату Луганського апеляційного суду Савчука О. № 69-к/тр/а позивача поновлено на посаді начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду з 04.09.2019.

25.06.2020 листом керівника апарату Луганського апеляційного суду Савчука О. № 5/1345/2020, керуючись п.87 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою КМУ від 18.12.2013 № 939 (надалі - Порядок), позивачу було запропоновано іншу, ніж вона займала посаду, а саме: провідного спеціаліста відділу забезпечення діяльності судових палат з розгляду кримінальних та цивільних справ.

25.06.2020 позивачем письмово повідомлено керівника апарату Луганського апеляційного суду Савчука О. про те, що законних підстав для пропонування та переведення позивача на іншу посаду, як того вимагає п.87 Порядку № 939, не існує, тому від запропонованої пропозиції відмовилась.

25.06.2020 наказом керівника апарату Луганського апеляційного суду ОСОБА_2 № 95-к/тр/а позивача звільнено з посади начальника відділу з режимно-секретної роботи на підставі ст.26 Закону України « Про державну таємницю», п. 87 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених постановою КМУ від 18.12.2013 № 939, п.2 ст.40 КЗпП України.

Позивач не погоджується ані з встановленими фактами, ані з мотивами та підставами звільнення, та вважає, що винесений наказ №95-к/тр/а від 25.06.2020 про її звільнення є незаконним та таким, що порушує конституційні права та свободи.

В обґрунтування пояснень щодо компенсації на відшкодування моральної шкоди, завданою незаконним рішенням відповідача зазначила, що незаконні та протиправні дії, грубість порушень законодавства про працю зі сторони керівництва Луганського апеляційного суду принижують її честь, гідність та ділову репутацію, завдають тривалих психологічних страждань та низку незручностей внаслідок чергового порушення нормальних життєвих зав`язків, викликають почуття незахищеності перед необґрунтованими діями суб`єкта владних повноважень, у зв`язку з чим позивач знову вимушена звертатися до адміністративного суду для захисту своїх прав.

Позивач також зазначила, що повторюваність протиправних дій Луганського апеляційного суду щодо незаконного звільнення позивача з посади в короткий проміжок часу після законного поновлення на посаді має подальший негативний вплив на її професійну репутацію в цілому, викликає негативну, небажану оцінку її дій зі сторони оточуючих, порушення нормального спілкування зі своїми колегами, внаслідок чого перебуваю у постійному стресі та тривалому психічному напруженні, у зв`язку з втратою роботи, неможливістю продовження активного громадського життя та необхідністю в котрий раз здійснювати додаткові зусилля для організації подальшого життя, та в котрий раз доказувати правильність своїх дій в суді.

Визнаючи розмір моральної шкоди, позивач просила суд врахувати незворотність наслідків, які настали внаслідок протиправних та незаконних дій відповідача, а саме характер та обсяг тривалих величезних душевних страждань, приниження честі, гідності та репутації позивача внаслідок незаконного звільнення за статтею, неможливість подальшого працевлаштування та реалізації своїх конституційних прав, докладання зусиль для відновлення життєвих відносин та законного відновлення своєї репутації у суді

31.08.2020 до канцелярії суду від Луганського апеляційного суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 Вх.№34705/2020, в якому відповідач заперечував щодо позовних вимог (т.1 а.с.47-51).

В обґрунтування відзиву зазначив, що 01 червня 2020 року наказом керівника апарату Луганського апеляційного суду Савчука О.І. №69-к/тр/а ОСОБА_1 було поновлено на посаді начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду з 04 вересня 2019 року.

Листом СБУ №78/3/26/2634дск від 17.03.2020 року повідомлено Луганський апеляційний суд щодо скасування допуску до державної таємниці за формою 2 ОСОБА_1 , начальнику відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду.

У п.2 ст.40 КЗпП «Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» зазначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: - виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Пунктом 87 Порядку №939 передбачено, громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи на іншу посаду неможливо, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.

Листом керівника апарату Луганського апеляційного суду від 25 червня 2020 року за №5/1345/2020, на підставі п.87 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою КМУ від 18.12.2013 №939 (далі-Порядку), позивачу ОСОБА_1 було запропоновано іншу посаду в апараті суду, а саме провідного спеціаліста відділу забезпечення діяльності судових палат з розгляду кримінальних та цивільних справ.

25 червня 2020 року позивачем письмово повідомлено керівника апарату суду про те, що законних підстав для пропонування та переведення її на іншу посаду, як того вимагає п.87 Порядку №939, не існує, тому від запропонованої пропозиції позивач відмовилась.

Наказом керівника апарату №95-к/тр/а від 25 червня 2020 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу з режимно-секретної роботи на підставі ст.26 Закону України «Про державну таємницю», п.87 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених КМУ від 18.12.2013 року №939, п.2 ст.40 КЗпП України.

Звернувши увагу суду на те, що передумовою звільнення позивача був наказ Луганського апеляційного суду №94-ос/а від 02 вересня 2019 року щодо відкриття дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , як начальника відділу з PCP Луганського апеляційного суду для з`ясування обставин щодо незабезпечення переоформлення спеціального дозволу на проведення діяльності, пов`язаної з державною таємницею. У зв`язку із незабезпеченням переоформлення спеціального дозволу для провадження діяльності пов`язаної з держаною таємницею, в Луганському апеляційному суді було призупинено роботу з секретною інформацією та її матеріальними носіями з 02.09.2019 по 06.09.2019.

Згідно з протоколом №94 дек оперативної наради слідчих суддів Луганського апеляційного суду від 03 червня 2020 року, визначені обставини з приводу незабезпечення переоформлення спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею начальником відділу з режимно-секретної роботи Сафоновою С.М., порушення строків підготовки матеріалів до розгляду клопотань про зняття грифу секретності з ухвал слідчих суддів.

Відповідно до Акту №1 від 24 червня 2020 року з метою попереднього з`ясування відсутності чи наявності у ОСОБА_1 обставин, визначених п.1,3,5 ч.1 ст.23 Закону України «Про державну таємницю», із позивачем 23 червня 2020 року було проведено співбесіду. За результатами проведеної співбесіди та з`ясування всіх обставин, було рекомендовано: «у зв`язку із невиконанням обов`язків ОСОБА_1 , як начальником відділу, щодо забезпечення безперебійної роботи відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду, порушенням строків підготовки матеріалів до розгляду клопотань про зняття грифу секретності з ухвал слідчих суддів, незабезпеченням переоформлення спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, невиконанням обов`язків щодо забезпечення охорони та збереження державної таємниці, яка довірялася їй раніше, а також у зв`язку з внесенням за заявами стосовно ОСОБА_1 Сєвєродонецьким відділом поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області відомостями про кримінальні правопорушення за ч.1 ст.353, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України та на підставі п.1 ч.1 ст.23 ЗУ «Про державну таємницю», в зв`язку із відсутністю у громадянина обґрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією стосовно ОСОБА_1 відсутні правові підстави для подальшого оформлення та направлення матеріалів до СБУ для розгляду питання про надання допуску до державної таємниці».

Щодо вимог позивача про зобов`язання Луганський апеляційний суд вчинити певні дії, відповідач зазначив, що це є прямим втручанням в діяльність суду і особисто в організаційно-розпорядчі повноваження голови Луганського апеляційного суду, а також в діяльність слідчих суддів Луганського апеляційного суду щодо виконання ними службових обов`язків.

Щодо стягнення моральної шкоди, відповідач зазначив, що позивач повинен був довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії відповідача призвели до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя. Зазначив, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди діями відповідача та наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заподіянням їй шкоди. Обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру покладається на особу, що позивається із таким позовом. При цьому, сам лише факт нібито порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Посилання позивача на те, що вона переживає напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок дій відповідачем нічим не підтверджені, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Щодо невиконання «законного рішення суду», відповідач зазначив, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 травня 2020 року виконано повністю в частині поновлення позивача ОСОБА_1 на посаді з 04.09.2019 року (про що свідчить копія наказу про поновлення на посаді та запис трудової книжки позивача) і сплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць. Тому посилання позивача з цього приводу є нікчемними. Позивачем не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на вищезазначене відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

04.09.2020 до канцелярії суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив відповідача Вх.№35856/2020 (т.1 а.с.177-184).

Судом по справі вчинені наступні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 27.07.2020 позовну заяву залишено без руху (т.1 а.с.34-35).

Ухвалою суду від 10.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі (т.1 а.с.41-42).

Ухвалою суду від 31.08.2020 клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у справі №360/2775/20 задоволено. Витребувано від 3 управління СБ України в Донецькій та Луганській областях: оформлений належним чином витяг пунктів Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах і організаціях», затвердженого постановою КМУ від 18.12.2013 № 939; інформацію щодо стану оформлення допуску до державної таємниці ОСОБА_1 станом на червень 2020 року (т.1 а.с.171).

Ухвалою суду від 30.09.2020 клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у справі №360/2775/20 задоволено. Витребувано від 3 управління СБ України в Донецькій та Луганській областях: оформлену належним чином копію акту перевірки РСО Луганського апеляційного суду щодо стану охорони державної таємниці.

Клопотання позивача про продовження строку підготовчого провадження задоволено. Продовжено строк підготовчого засідання в адміністративній справі № 360/2775/20 на тридцять днів (т.1 а.с.194-195).

Ухвалою суду від 09.11.2020 клопотання позивача про виклик свідків у справі задоволено. Викликано у відкрите судове засідання для дачі показів у якості свідка ОСОБА_3 (місце роботи – Відділ з охорони державної таємниці 3 Управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, розташоване за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд.6) (т.1 а.с.238).

Ухвалою суду від 09.11.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (т.1 а.с.239-240).

Ухвалою суду від 30.11.2020 у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів у справі № 360/2775/20 відмовлено (т.2 а.с.52-53).

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив.

Крім того, позивач просила суд проводити судове засідання без участі свідка ОСОБА_3 (місце роботи – Відділ з охорони державної таємниці 3 Управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях) з підстав не явки (неодноразово за викликом суду) в судове засідання без поважних причин, та на підставі відповідних матеріалів та доказів які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач у судове засідання 09.12.2020 не з`явився, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив (т.2 а.с. 63 зв.).

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та витяг пунктів Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах і організаціях», затвердженого постановою КМУ від 18.12.2013 № 939; акт перевірки РСО Луганського апеляційного суду щодо стану охорони державної таємниці від 14.09.2020 № 78/3/26-8926дск; інформацію щодо стану оформлення допуску до державної таємниці ОСОБА_1 станом на червень 2020 року, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , має статус учасника бойових дій, з 08.08.1998 по 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ, з 05.11.2015 по 07.04.2016 – в Національній поліції, з 08.04.2016 позивача призначено на посаду головного спеціаліста відділу діловодства та обліку звернень громадян Апеляційного суду Луганської області, та прийнято присягу державного службовця, 24.10.2016 – переведена на посаду головного спеціаліста з режимно – секретної роботи, 02.10.2017 - переведена на посаду начальника відділу з режимно – секретної роботи, 08.01.2019 – відповідно до статті 41 Закону України “Про державну службу” та пункту 5 статті 36 КЗпП України звільнена за власним бажанням із займаної посади за переведенням для подальшої роботи в Луганському апеляційному суді; 09.01.2019 – призначена на посаду начальника відділу з режимно – секретної роботи Луганського апеляційного суду в порядку переведення з Апеляційного суду Луганської області; 04.09.2019 - звільнена з займаної посади за перевищення службових повноважень відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України “Про державну службу”; 01.06.2020 – поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з режимно-секретної роботи з 04.09.2020; 25.06.2020 - звільнена з займаної посади за п.2 ст. 40 КЗпП України зв`язку зі скасуванням допуску до державної таємниці, оскільки виконання покладених на неї обов`язків потребує доступу до державної таємниці, що підтверджується матеріалами особової справи державного службовця №77 ОСОБА_1 (т.1 а.с.88-165).

Судом встановлено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганського апеляційного суду про визнання протиправним та скасування наказу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ № 96-ос/а від 04.09.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду з 04 вересня 2019 року. В частині задоволення моральної шкоди відмовлено (т.1 а.с.13-23).

29.05.2020 позивач звернулась до Луганського апеляційного суду з заявою про поновлення на посаді та допущення до виконання своїх посадових обов`язків начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду з 04.09.2019 (т.1 а.с.24).

01.06.2020 наказом керівника апарату Луганського апеляційного суду Савчука О. № 69-к/т позивача поновлено на посаді начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду з 04.09.2019 (т.1 а.с.25).

09.06.2020 позивач звернулось до голови Луганського апеляційного суду з заявою щодо вирішення питання оформлення та спрямування до ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях матеріалів, необхідних для оформлення допуску до державної таємниці ОСОБА_1 (т.1 а.с.28).

24.06.2020 5/1345/2020 листом голови Луганського апеляційного суду надано повідомлення, яким зазначено, що за результатами співбесіди, відповідно до Акту №1 від 24 червня 2020 року з метою попереднього з`ясування відсутності чи наявності у ОСОБА_1 обставин, визначених п.1,3,5 ч.1 ст.23 Закону України «Про державну таємницю, а також у зв`язку з внесенням за заявами стосовно ОСОБА_1 Сєвєродонецьким відділом поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області відомостями про кримінальні правопорушення за ч.1 ст.353, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України та на підставі п.1 ч.1 ст.23 ЗУ «Про державну таємницю», в зв`язку із відсутністю у громадянина обґрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією стосовно ОСОБА_1 відсутні правові підстави для подальшого оформлення та направлення матеріалів до СБУ для розгляду питання про надання допуску до державної таємниці».

Зазначив, що відповідно до пункту 87 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою КМУ від 18.12.2013 № 939 (надалі - Порядок), громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи на іншу посаду неможливо, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено (т.1 а.с.29).

25.06.2020 листом керівника апарату Луганського апеляційного суду Савчука О. № 5/1345/2020, керуючись п.87 Порядку, позивачу було запропоновано іншу, ніж вона займала посаду, а саме: провідного спеціаліста відділу забезпечення діяльності судових палат з розгляду кримінальних та цивільних справ (т.1 а.с.30).

25.06.2020 позивач письмово повідомлено керівника апарату Луганського апеляційного суду ОСОБА_2 про те, що законних підстав щодо переведення позивача на іншу посаду, як того вимагає п.87 Порядку № 939, не існує, тому від запропонованої пропозиції відмовилась (т.1 а.с.31).

25.06.2020 наказом керівника апарату Луганського апеляційного суду ОСОБА_2 № 95- к/тр/а позивача звільнено з посади начальника відділу з режимно-секретної роботи, 25 червня 2020 року за п.2 ст.40 КЗпП України, у зв`язку зі скасуванням допуску до державної таємниці, оскільки виконання покладених на неї обов`язків потребує доступу до державної таємниці. Вирішено питання щодо виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки (т.1 а.с.160).

З наказом про звільнення позивач ознайомлена 25.06.2020, про що свідчить її підпис (т.1 а.с.159).

Приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач виходив з того, що за результатами співбесіди з начальником відділу з режимно-секретної роботи Сафоновою С.М., відповідно до Акту №1 від 24 червня 2020 року з метою попереднього з`ясування відсутності чи наявності у ОСОБА_1 обставин, визначених п.1,3,5 ч.1 ст.23 Закону України «Про державну таємницю», із позивачем 23 червня 2020 року було проведено співбесіду.

За результатами проведеної співбесіди та з`ясування всіх обставин, було рекомендовано: «у зв`язку із невиконанням обов`язків ОСОБА_1 , як начальником відділу, щодо забезпечення безперебійної роботи відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду, порушенням строків підготовки матеріалів до розгляду клопотань про зняття грифу секретності з ухвал слідчих суддів, незабезпеченням переоформлення спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, невиконанням обов`язків щодо забезпечення охорони та збереження державної таємниці, яка довірялася їй раніше, а також у зв`язку з внесенням за заявами стосовно ОСОБА_1 Сєвєродонецьким відділом поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області відомостями про кримінальні правопорушення за ч.1 ст.353, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України та на підставі п.1 ч.1 ст.23 ЗУ «Про державну таємницю», в зв`язку із відсутністю у громадянина обґрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією стосовно ОСОБА_1 відсутні правові підстави для подальшого оформлення та направлення матеріалів до СБУ для розгляду питання про надання допуску до державної таємниці» (т.1 а.с.82-88).

Видаючи наказ від 25.06.2020 №95-к/тр/а “Про звільнення ОСОБА_1 ”, відповідач керувався ст.26 Закону України «Про державну таємницю», п. 87 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених постановою КМУ від 18.12.2013 № 939 та п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Позивач не погоджується з вказаним наказом про звільнення, у зв`язку з чим за захистом своїх прав звернулась до суду.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення (наказу) відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині другій статті 2 КАС України, що відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Так, відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи наказ Луганського апеляційного суду від 25.06.2020 № 95- к/тр/а “Про звільнення ОСОБА_1 ” на відповідність вказаним критеріям, суд виходить з наступного.

Згідно з Положенням про відділ з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду, затвердженим наказом т.в.о. керівника апарату Луганського апеляційного суду №13-од/а від 05.04.2019 (що було чинне на час застосування дисциплінарного стягнення) відділ з РСР ЛАС підпорядковується керівнику апарату суду, а з питань організації роботи відділу та забезпечення режиму секретності в суді – безпосередньо голові суду (а в разі його відсутності – заступнику голови, на якого покладено забезпечення режиму секретності), який організовує та контролює його діяльність (пункт 2 розділу І та підпункт 1.4 розділу ІІІ вказаного Положення).

Розділ ІІІ Положення передбачає основні посадові обов`язки начальника відділу з режимно-секретної роботи.

Начальник відділу з режимно-секретної роботи є посадовою особою апарату Луганського апеляційного суду (далі – суд), правовий статус якої визначається Законом України «Про державну службу».

Начальник відділу з режимно-секретної роботи: організовує планування роботи відділу та забезпечує виконання покладених на нього завдань і функцій, розподіляє обов`язки між працівниками відділу та контролює їх виконання; забезпечує необхідні умови для роботи працівників відділу з режимно-секретної роботи; контролює роботу секретного діловодства відділу, здійснює заходи щодо забезпечення режиму секретності в суді, постійного контролю за його дотриманням працівниками відділу під час проведення всіх видів робіт з матеріальними носіями секретної інформації; контролює роботу з формування номенклатури посад працівників суду, що підлягають оформлення допуску та доступу до державної таємниці; організовує навчання працівників суду, діяльність яких пов`язана з державною таємницею, а також перевірку знання вимог ними нормативних документів з питань охорони державної таємниці; складає звіт про стан забезпечення охорони державної таємниці в Луганському апеляційному суді; розробляє річні та при необхідності поточні плани роботи режимно-секретного органу, плани охорони державної таємниці, а також плани заходів щодо вирішення окремих питань забезпечення режиму секретності, та забезпечує їх виконання; -Бере участь у підготовці проектів наказів та розпоряджень голови суду з питань забезпечення режиму секретності; здійснює контроль за додержанням трудової дисципліни і виконанням правил внутрішнього трудового (службового) розпорядку щодо працівників відділу з режимно-секретної роботи; здійснює інші функції, передбачені законодавством. Тобто, перебування мене на посаді начальника відділу з режимно-секретної роботи та подальше виконання мною своїх службових обов`язків щодо забезпечення режиму секретності в Луганському апеляційному суді потребує оформлення допуску та доступу до державної таємниці (т.1 а.с.75-81).

Спеціальними нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідношення є Закон України “Про державну таємницю” від 21.01.1994 №3855-ХІІ (далі – Закон №3855) та Порядок організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939 дск (далі Порядок №939).

Так, відповідно до вимог статті 2 Закону №3855 відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються Конституцією України, законами України "Про інформацію" та "Про доступ до публічної інформації", цим Законом, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та іншими нормативно-правовими актами.

Дія Закону №3855 поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, інші державні органи (частина 1 статті 3).

Стаття 18 Закону №3855 передбачає, що з метою охорони державної таємниці впроваджуються в тому числі особливості здійснення державними органами їх функцій щодо державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов`язана з державною таємницею; режим секретності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею; спеціальний порядок допуску та доступу громадян до державної таємниці; технічний та криптографічний захисти секретної інформації.

Частиною 6 статті 5 Закону №3855 передбачено, що забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов`язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.

Частина 1 статті 21 Закону №3855 передбачає, що в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею, з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням створюються на правах окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи (далі - РСО), які підпорядковуються безпосередньо керівнику державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації.

Відповідно до ст. 22 Закону №3855 допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.

Для розгляду питання про надання громадянам допуску до державної таємниці державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, де працюють, проходять службу або навчаються громадяни, оформляються документи, які надсилаються до органів Служби безпеки України. Перелік та форми таких документів, а також порядок їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог частин 1 та 5 статті 37 Закону №3855 керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов`язані здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці. Служба безпеки України має право контролювати стан охорони державної таємниці в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, а також у зв`язку з виконанням цих повноважень одержувати безоплатно від них інформацію з питань забезпечення охорони державної таємниці. Висновки Служби безпеки України, викладені в актах офіційних перевірок за результатами контролю стану охорони державної таємниці, є обов`язковими для виконання посадовими особами підприємств, установ та організацій незалежно від їх форм власності.

Відповідно до витягу пункту 49 Порядку №939 громадянин, якого призначено на посаду, включену до зазначеної номенклатури, у місячний строк з дня видання наказу про його призначення подає РСО підприємства, установи, організації документи, передбачені п.54 цього порядку.

РСО підприємства, установи, організації протягом 40 днів з дня призначення громадянина на посаду, яку включено до номенклатури посад подає до органу СБУ документи, передбачені п.56 цього Порядку, для розгляду питання про надання громадянинові допуску до державної таємниці та проведення його перевірки у зв`язку з таким допуском.

Згідно до пункту п.55 Порядку № 939 з громадянином, якому необхідно оформити допуск до державної таємниці проводиться співбесіда з метою попереднього з`ясування відсутності чи наявності обставин, передбачених ст.23 Закону України «Про державну таємницю».

Відповідно до пункту 56 Порядку № 939 для розгляду питання про надання громадянину допуску до державної таємниці та проведення його перевірки у зв`язку з таким допуском РСО підприємства, установи, організації подає до органу СБУ підписаний керівником підприємства, установи, організації вмотивований запит, в якому зазначається необхідність надання громадянину допуску до державної таємниці та викладається інформація, отримана під час співбесіди з громадянином, що може мати значення для прийняття рішення про надання йому допуску до державної таємниці.

Пункт 58 Порядку № 939 передбачає, що за результатами перевірки орган СБУ, який проводив перевірку, приймає рішення щодо надання чи відмови у наданні громадянину допуску до державної таємниці.

Пункт 60 Порядку № 939, якщо за результатами перевірки органом СБУ прийнято рішення щодо відмови в наданні громадянину допуску до державної таємниці, до підприємства, установи, організації, що звернулися з приводу надання громадянину допуску до державної таємниці, надсилається письмове повідомлення із зазначенням причин і підстав для відмови в наданні такого допуску та посиланням на відповідні положення ст.23 Закону України « Про державну таємницю».

Пункт 61 Порядку № 939, після отримання письмового повідомлення органу СБУ про відмову в наданні громадянину допуску до державної таємниці керівник підприємства, установи, організації відмовляє такому громадину у доступі до секретної інформації.

Пункт 63 Порядку № 939, право надання керівником підприємства, установи, організації доступу громадянину до державної таємниці настає з моменту отримання таким підприємством, установою, організацією від органу СБУ повідомлення про надання допуску до державної таємниці та облікової картки.

Пункт 87 Порядку № 939 громадянина, якому відмовлено у наданні допуску до державної таємниці або скасовано такий допуск, якщо виконання ним трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 наказом керівника апарату Луганського апеляційного суду Савчука О. від 01.06.2020 № 69-к/т позивача поновлено на посаді начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду з 04.09.2019

09.06.2020 позивач керуючись ст.ст. 21, 22 Закону України «Про державну таємницю» звернулась до голови Луганського апеляційного суду з заявою щодо вирішення питання оформлення та спрямування до ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях матеріалів, необхідних для оформлення допуску до державної таємниці ОСОБА_1 .

Згідно повідомлення голови Луганського апеляційного суду № 5/1342/2020 від 24.06.2020 зазначено, що розпорядженням ГУ СБУ в Донецькій і Луганській областях від 10.03.2020 Вам, як начальнику відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду, скасовано допуск до державної таємниці у зв`язку з припиненням громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому надано допуск до державної таємниці (т.1 а.с.29).

Отже, аналізуючи у сукупності зазначені вище матеріали справи та нормативно-правові акти, судом встановлено, що позивач відповідно до вимог пункту 49 Порядку № 939 письмово звернувся у місячний строк з дня видання наказу про її поновлення на посаді до голови Луганського апеляційного суду. Однак, відповідачем в порушення вимог вказаного пункту Порядку, протягом 40 днів з дня призначення позивача на посаду, яку включено до номенклатури посад не здійснив дій щодо подання до органу СБУ документів, передбачених п.56 цього Порядку, для розгляду питання про надання ОСОБА_1 допуску до державної таємниці та проведення відносно неї перевірки у зв`язку з таким допуском. На підставі якого, орган СБУ приймає рішення щодо надання чи відмови у наданні позивачці допуску до державної таємниці.

Крім того, судом також встановлено, що комісією Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях проведено перевірку наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею в Луганському апеляційному суді, про що складений Акт №78/3/26-8926дск від 14.09.2020 (т.1 а.с.210-222).

Так, в розділ 4 пункт 3 опис виявлених порушень серед іншого комісією також зазначено порушення пункту 49 Порядку № 939. А саме: в порушення вимог Порядку начальнику РСО ОСОБА_1 , у зв`язку із поновленням її на посаді начальника РСО 01.06.2020 за рішенням Луганського окружного адмінсуду не надано допуск до державної таємниці. Посада начальника РСО передбачена пунктом 9 номенклатури посад ЛАС (голова ОСОБА_4 ).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем повністю порушено процедуру та порядок розгляду питання про надання допуску та доступу до державної таємниці стосовно позивача, в порушення вимог Закону №3855 та Порядку № 939.

Щодо встановлених до Акту №1 від 24 червня 2020 року рекомендацій (пропозицій) про проведення співбесіди з ОСОБА_1 , яким встановлено невиконання обов`язків ОСОБА_1 , як начальником відділу, щодо забезпечення безперебійної роботи відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду, порушенням строків підготовки матеріалів до розгляду клопотань про зняття грифу секретності з ухвал слідчих суддів, незабезпеченням переоформлення спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, невиконанням обов`язків щодо забезпечення охорони та збереження державної таємниці, яка довірялася їй раніше, а також у зв`язку з внесенням за заявами стосовно ОСОБА_1 . Сєвєродонецьким відділом поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області відомостями про кримінальні правопорушення «Про державну таємницю», в зв`язку із відсутністю у громадянина обґрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією стосовно ОСОБА_1 відсутні правові підстави для подальшого оформлення та направлення матеріалів до СБУ для розгляду питання про надання допуску до державної таємниці, то суд не погоджується з ними, оскільки вони зроблені без урахування всіх специфічних особливостей притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача тобто без проведення службового розслідування та носять рекомендаційний (пропозицій) порядок.

Окрім того, слід також зазначити, що під час проведення співбесіди з ОСОБА_1 та прийняття відповідних рекомендацій (пропозицій), відповідач керувався пунктами 1,3 і 5 частини першої статті 23 ЗУ «Про державну таємницю».

Відповідно до пункту 1, пункту 3 та пункту 5 статті 23 Закону №3855 передбачено, що допуск до державної таємниці не надається у разі: 1) відсутності у громадянина обґрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією; 3) відмови громадянина взяти на себе письмове зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з допуском до державної таємниці; 5) наявності у громадянина психічних розладів, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров`я України і Службою безпеки України.

Згідно до ст. 24 Закону №3855, всі інші перевірка громадян у зв`язку з їх допуском до державної таємниці здійснюється виключно органами Служби безпеки України у строк до одного місяця у порядку, встановленому цим Законом і Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".

Однак, відповідачем не надано та не наведено будь-яких доказів (службового розслідування тощо), які б підтверджували відсутності у громадянина ОСОБА_1 обґрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією як підстави відсутності для подальшого оформлення та направлення матеріалів до Служби безпеки України про надання допуску до державної таємниці – відповідно до вимог Закону №3855.

Вищевказане порушення, також підтверджується актом перевірки стану охорони державної таємниці від 14.09.2020 № 78/3/26 – 8926дск(т.1 а.с.210-222).

Так, в розділ 4 пункт 2 опис виявлених порушень серед іншого комісією зазначено порушення пункти 776.777 Порядку № 939. А саме: в порушення вимог Порядку в ЛАС не організовано проведення службового розслідування за фактом витоку секретної інформації з боку ОСОБА_1 , яка згідно з протоколом №94дск оперативної наради слідчих суддів ЛАС від 03.06.2020, не забезпечила збереження державної таємниці, яка їй була довірена раніше.

Позовні вимоги про зобов`язання Луганський апеляційний суд вчинити певні дії, а саме: після поновлення на посаді ОСОБА_1 оформити належним чином та спрямувати до ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях усі необхідні матеріали, передбачені чинним законодавством, для оформлення допуску до державної таємниці ОСОБА_1 ; після отримання повідомлення з ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях про надання ОСОБА_1 допуску до державної таємниці наказом голови Луганського апеляційного суду (або заступника, на якого покладені обов`язки забезпечення режиму секретності) надати доступ ОСОБА_1 до державної таємниці Луганського апеляційного суду та допустити до виконання своїх службових обов`язків належить залишити без задоволення з таких підстав.

З аналізу положень статей 2, 5 КАС України слідує, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому. Судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи. Суд не може розглядати вимоги на майбутнє у зв`язку із вірогідним настанням певних наслідків. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Враховуючи відсутність підстав вважати, що в подальшому право позивача щодо оформлення та спрямування до ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях необхідні матеріали, для оформлення допуску до державної таємниці та доступу до виконання своїх службових обов`язків буде порушено Луганським апеляційним судом, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та вважає їх передчасними.

За встановлених судом у сукупності обставин, суд вважає, що оскаржуваний наказ керівника апарату Луганського апеляційного суду від 25.06.2020 № 95- к/тр/а «Про звільнення ОСОБА_1 » є безпідставним і таким, що прямо суперечить зазначеним вище вимогам Закону України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 року № 3855-XІI, Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939 дск. Відновленням порушених прав позивача є визнання вказаного наказу протиправним, скасування його, поновлення позивача на посаді з 26.06.2020 з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу відповідно до вимог частин першої та другої статті 235 КЗпП України.

Так, відповідно до вказаних норм, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки день звільнення є останнім робочим днем працівника, то період вимушеного прогулу розпочинається з наступної дати, що слідує за днем звільнення, в даному випадку це 26.06.2020.

Отже вимушений прогул позивача слід обраховувати з 26.06.2020 по день ухвалення судового рішення – 09.12.2020, що складає 116 робочих дні.

Відповідач надав суду довідку про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 від 19.08.2020 №170, згідно якої розмір середньоденної заробітної плати становить 876,99 грн (т.1 а.с.56).

Згідно з пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 слідує, що згідно з чинним законодавством нарахування середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу проводиться шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців робочі дні на число робочих днів за цей період.

Отже середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 червня 2020 року по 09 грудня 2020 року становить 101730,84 грн (876,99 грн х 116 робочих днів), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Таким чином, відповідач як податковий агент відповідно до норм Податкового Кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 червня 2020 року по 09 грудня 2020 року, утримавши з них при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 10085,44 грн підлягають негайному виконанню.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Як зазначено у пункті 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Основного Закону України.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення.

При вирішенні питання про наявність підстав відшкодування моральної шкоди позивачу суд виходить з того, що з боку роботодавця мало місце протиправне порушення трудових прав позивача неправомірним звільненням.

Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій суб`єкта владних повноважень. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції.

Виходячи із вимог розумності, справедливості і достатності та враховуючи психоемоційний стан позивача, їх характер та зусилля позивача на відновлення свого порушеного права, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками, які викладені в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 813/2869/17.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів суду правомірність оскаржуваного наказу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”, отже судові витрати саме з приводу судового збору не вирішується. Про відшкодування інших судових витрат позивач суду не заявляла.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Луганського апеляційного суду (код ЄДРПОУ: 42263208, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд.16) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Луганського апеляційного суду від 25 червня 2020 року №95-к/тр/а “Про звільнення ОСОБА_1 ”.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з режимно-секретної роботи Луганського апеляційного суду з 26 червня 2020 року.

Стягнути з Луганського апеляційного суду (код ЄДРПОУ: 42263208, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд.16) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 червня 2020 року по 09 грудня 2020 року у загальному розмірі 101730 (сто одна тисяча сімсот тридцять) гривень 84 коп. з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Луганського апеляційного суду (код ЄДРПОУ: 42263208, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 16) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за один місяць у розмірі 10085 (десять тисяч вісімдесят п`ять) гривень 44 коп. з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 16 грудня 2020 року.

Суддя І.В. Тихонов