Рішення № 93590636, 10.12.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 812/390/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисельової Є.О.,

при секретарі судового засідання: Суховій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі – ГУ МВС України у Луганській області, відповідач) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначив, що 09.10.2014 його звільнили з посади наказом № 318 о/с за порушення дисципліни. При звільненні з роботи позивачу не видали трудову книжку і виписку з наказу. При зверненні до ГУМВС України у Луганській області з приводу трудової книжки пояснили, що трудової книжки у них немає, що трудова книжка знаходиться у особовій справі, яка знаходиться на тимчасово окупованій території. Позивач звертався з письмовими зверненнями 27.10.2014, 28.01.2015, 30.10.2015. При звернені до суду з позовом про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, а також за час судового розгляду справи ГУМВС України у Луганській області не зробило дубліката трудової книжки та не видало його.

Згідно із абзацами 5, 6, 7 пункту 4.1 Інструкції № 58 власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

З огляду на викладене, відповідач повинен був у день звільнення оформити і видати трудову книжку, а у разі її втрати - дублікат, що зробив при звернені позивача в-четверте, але видав дублікат трудової книжки з порушенням, а саме: не змінив дату звільнення на дату видачі дублікату трудової книжки. Дублікат трудової книжки позивач отримав лише 26.03.2016 разом з наказом про звільнення № 318 о/с від 09.10.2014.

Вимушеним прогулом вважає період часу з 10.10.2014 (наступний день після винесення наказу № 318 о/с від 09.10.2014, оскільки день звільнення є останнім робочим днем) по 26.03.2016 (день видачі дублікату трудової книжки).

Згідно довідки ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 22.06.2016 за № 1177/111/22-2016 грошове забезпечення позивача за два розрахункових місяці, що передують звільненню зі служби, за травень-червень 2014 року (зазначення у довідці 2016 року вважає опискою) складає 8626,88 грн.

8626,88 грн/61 календарний день = 141,43 грн, кількість календарних днів за період з 10 жовтня 2014 року по 26 березня 2016 року складає 534 дні.

Таким чином, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу має складати: 75523,62 грн, виходячи з розрахунку 534 календарних дня вимушеного прогулу, помножені на середньоденне грошове забезпечення в сумі 141,43 грн. Позивач вважає, що саме ця сума з урахуванням необхідних відрахувань підлягає стягненню з відповідача на його користь.

З урахуванням вищенаведеного, позивач просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 10 жовтня 2014 року по 26 березня 2016 року в сумі 75 523,62 грн.

04.12.2020 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) суду за вхідним реєстраційним номером 49879/2020 від відповідача надійшли пояснення, в яких зазначено наступне.

Під час розгляду справи № 812/506/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу від 09.10.2014 №318 о/с про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації моральної шкоди та заборгованість по заробітній платі на підставі належних письмових доказів було встановлено, що наказом ГУ МВС України у Луганські області від 26.09.2014 №2078 ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. На реалізацію вказаного дисциплінарного наказу був виданий наказ ГУ МВС України у Луганській області від 09.10.2014 №318 о/с. Підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було не вихід на службу, починаючи з липня 2014 року. В свою чергу наказом ГУ МВС України у Луганській області від 24.09.2014 №2008 встановлено, що за результатами службового розслідування факту невиходу працівника на службу без поважних причин під час проведення антитерористичної операції за період з липня по вересень 2014 року, незалежного від дати затвердження висновку службового розслідування та наказу ГУ МВС України у Луганській області про покарання, таким працівникам грошове забезпечення за період з 01.07.2014 по 30.09.2014 не нараховувати та не виплачувати, увесь зазначений період вважати прогулами. Крім того, зазначено, що позивачу заробітна плата виплачувалась по червень 2014 року, починаючи з липня по день звільнення позивач не отримував грошове забезпечення, оскільки не виконував своїх службових обов`язків, а згідно з наказами МВС України від 28.07.2014 №740, від 06.08.2014 №782 та від 05.09.2014 №913 нарахування грошового забезпечення проводилось лише за списками тим особам, які прибули до тимчасового місця дислокації ГУ МВС України у Луганській області та виконували службові обов`язки. Таким чином, останніми місяцями, які передували звільненню за якими позивачу нараховувалося та сплачувалося грошове забезпечення є травень та червень 2014 року (том 2 арк. спр. 6-7).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено (том 1 арк. спр. 149-153).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 у справі № 812/390/16 - залишено без задоволення. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 у справі № 812/390/16 - залишено без змін (том 1 арк. спр. 177-179).

Постановою Верховного суду від 04.11.2020 Касаційну скаргу ОСОБА_1 – задоволено частково. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 в частині позовних вимог про зобов`язання Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії видати наказ, у якому визначити датою звільнення ОСОБА_1 дату видачі дублікату трудової книжки – 26 березня 2016 року – скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії видати наказ, у якому визначити датою звільнення ОСОБА_1 дату видачі йому дублікату трудової книжки – 26 березня 2016 року. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року в частині позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 10 жовтня 2014 року по 26 березня 2016 року в сумі 75 523,62 грн - скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду (том 1 арк. спр. 225-235).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 справа прийнята до провадження (том 1 арк. спр. 239-240).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу на підставі заявленого позову та з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 працював на посаді оперуповноваженого відділу швидкого реагування “Сокіл” УБОЗ ГУМВС України у Луганській області у званні капітана міліції.

Наказом ГУ МВС України у Луганські області від 26.09.2014 № 2078 ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України за п.64 “є” (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, що не заперечується сторонами та підтверджується копією трудової книжки (том 1 арк.спр.6).

27.10.2014 ОСОБА_1 направив до ГУМВС України в Луганській області заяву, якою просив видати трудову книжку та видати копію виписки з наказу (том 1 арк. спр. 7). Заява отримана відповідачем 03.11.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1 арк.спр.13).

28.01.2015 позивачем було направлено на ім`я начальника ГУМВС України в Луганській області Науменко А.В. скаргу на бездіяльність співробітників кадрового апарату ГУМВД України в Луганській області разом з заявою, в якій просив видати трудову книжку, копію виписки з наказу (том 1 арк.спр. 8-9, 10). Скарга разом з заявою отримана відповідачем 03.02.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1 арк.спр.13).

Листом від 17.02.2015 №6/2-559 відповідач на звернення позивача зазначив, що військовий квиток та оригінал трудової книжки перебувають в особовій справі, а також що у день звільнення позивач не перебував на службі та не прибув до ГУМВСУ для отримання трудової книжки, не видана за місцем тимчасової дислокації Головного управління в м. Сєвєродонецьку не з вини адміністрації ГУМВС України у Луганській області та з урахуванням того, що територія міста Луганська перебуває під контролем незаконних озброєних формувань, будь-яким чином отримати особову справу або трудову книжку, не надається можливим, тому зазначене питання буде розглянуто після встановлення конституційного ладу на території Луганської області (том 1 арк.спр. 49).

30.10.2015 позивачем було направлено до ГУМВС України в Луганській області заяву, в якій просив видати трудову книжку, змінити дату звільнення на дату видачі трудової книжки, сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу (том 1 арк.спр.11-12). Заява отримана відповідачем 03.11.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1 арк.спр.13).

Листом від 06.11.2015 №6/2-5013 відповідач на звернення позивача зазначив, що з урахуванням того, що територія міста Луганська перебуває під контролем незаконних озброєних формувань, будь-яким чином отримати особову справу та оригінал трудової книжки не надається можливим. Для отримання дублікату трудової книжки необхідно прибути до УКЗ ГУМВСУ з бланком трудової книжки та оригіналом диплому про навчання (том 1 арк.спр.50).

28.03.2016 ОСОБА_1 звернувся до ГУ МВС України у Луганській області з заявою про видачу дублікату трудової книжки (том 1 арк.спр. 51) та отримав його 26.03.2016 (том 1 арк.спр.52).

Крім того, за даними КП “Діловодство спеціалізованого суду” Луганським окружним адміністративним судом розглядалась адміністративна справа № 812/506/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу від 09.10.2014 №318 о/с про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації моральної шкоди та заборгованість по заробітній платі.

Судом під час розгляду вказаної адміністративної справи на підставі належних письмових доказів було встановлено, що наказом ГУ МВС України у Луганські області від 26.09.2014 №2078 ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. На реалізацію вказаного дисциплінарного наказу був виданий наказ ГУ МВС України у Луганській області від 09.10.2014 №318 о/с. Підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є не вихід на службу, починаючи з липня 2014 року. В свою чергу наказом ГУ МВС України у Луганській області від 24.09.2014 №2008 встановлено, що за результатами службового розслідування факту невиходу працівника на службу без поважних причин під час проведення антитерористичної операції за період з липня по вересень 2014 року, незалежного від дати затвердження висновку службового розслідування та наказу ГУ МВС України у Луганській області про покарання, таким працівникам грошове забезпечення за період з 01.07.2014 по 30.09.2014 не нараховувати та не виплачувати, увесь зазначений період вважати прогулами.

Рішення у справі 812/506/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу від 09.10.2014 №318 о/с про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації моральної шкоди та заборгованість по заробітній платі набрало законної сили 15.12.2015.

Частиною четвертою статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судом з урахуванням обставин, встановлених судом під час розгляду справи № 812/506/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу від 09.10.2014 №318 о/с про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, відповідно до положень частини четвертої статті 78 КАС України встановлено, що останніми місяцями, які передували звільненню позивача, грошове забезпечення нараховувалося та сплачувалося у травні та червні 2014 року.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно пункту 1.1 ч. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (далі – Інструкція) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 частини 4 Інструкції, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

При цьому для осіб працездатного віку необхідно вказати час, тривалість та місце проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останні два роки перед звільненням.

Трудова книжка заповнюється одночасно українською та російською мовами і засвідчуються окремо обидва тексти.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Згідно пункту 5.1 частини 5 Інструкції, особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Згідно пункту 6.1 частини 6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, при виписуванні трудової книжки, або вкладиша до неї, або дубліката трудової книжки власник або уповноважений ним орган стягує з працівника суму її вартості.

У разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Якщо трудова книжка працівника загублена підприємством внаслідок стихійного лиха або з інших причин, то йому видається дублікат трудової книжки без стягнення її вартості.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України встановлено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Частинами першою та другою даної статті визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина перша статті 2 КАС України).

Законом України від 14.09.2006 року № 137-V ратифіковано Європейську соціальну хартію (переглянуту). Відповідно до пункту 1 частини 1 Хартії, кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з пунктом 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14.01.2014 у справі №21-395а13.

В рішенні у справі "П`єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ зазначив, що він виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому б він перебував, якби не була порушена стаття 6 Конвенції, таким чином підкреслюючи верховенство обов`язку відновлення status quo ante.

Згідно довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 (том 2 арк. спр. 2) сума нарахованої заробітної плати останнього за травень 2014 року складає 4313,44 грн, за червень 2014 року складає 4313,44 грн. Усього за останні 2 календарні місяці роботи позивач отримав – 8626,88 грн.

Кількість відпрацьованих робочих днів у травні 2014 року - 31, у червні 2014 року – 30. Усього 61день.

Отже, середньоденний заробіток позивача складає 141,43 грн. (8626,88/61).

Кількість днів вимушеного прогулу позивача складає 534 календарних днів.

Таким чином середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу складає 75523,62 грн. (141,43х534), який суд вважає необхідним стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії.

У відповідності з пункту 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Отже підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

Частиною шостою статті 139 КАС України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Верховний суд постановою від 04.11.2020 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 в частині позовних вимог про зобов`язання Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії видати наказ, у якому визначити датою звільнення ОСОБА_1 дату видачі дублікату трудової книжки – 26.03.2016 – скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії видати наказ, у якому визначити датою звільнення ОСОБА_1 дату видачі йому дублікату трудової книжки – 26.03.2016.

При цьому, Верховним судом у вказаній вище постанові від 04.11.2020 питання щодо розподілу судових витрат не вирішено.

Оскільки положеннями частини шостої статті 139 КАС України визначено, що у разі ухвалення судом касаційної інстанції нового рішення у справі, він відповідно змінює розподіл судових витрат, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу про необхідність звернення до Верховного суду із відповідною заявою про розподіл судових витрат в частині задоволення позовних судом у даній справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач від слати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільнений, тому питання щодо розподілу судових витрат в частині вирішення даних позовних вимог судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії ( : 08592129, : , , ?, 1) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Стягнути Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (ідентифікаційний код: 08592129, місцезнаходження юридичної особи: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Вілєсова, 1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 75523 (сімдесят п`ять тисяч п`ятсот двадцять три) гривні 62 копійок, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (ідентифікаційний код: 08592129, місцезнаходження юридичної особи: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Вілєсова, 1) на користь користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) суми заробітної плати за місяць в розмірі 4313 (чотири тисячі триста тринадцять) гривень 44 копійки, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 16 грудня 2020 року.

Суддя Є.О. Кисельова