Рішення № 93590618, 17.12.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року справа № 340/4871/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А2120 Міністерства оборони України (далі - військова частина) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з заявою до військової частини про визнання протиправною бездіяльності щодо виплати при звільненні: грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій (далі - компенсація) за період з 2015 року по 2016 рік; середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 квітня 2016 року по дату повного розрахунку.

Водночас, просив суд зобов`язати військову частину виплатити кошти.

У позові зазначив, що при звільненні зі служби військова частина не виплатила компенсацію.

Також не виплатила середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Військова частина заперечила щодо задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.24-31).

Зазначила, що виплата компенсації врегульована рішенням Верховного Суду у зразковій справі після звільнення позивача з військової служби.

Стверджує, що законодавство про проходження військової служби не встановлює виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.16-17).

Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.

Так, наказом командира військової частини-польова пошта В4745 (перейменована на А2120) від 03 березня 2015 року ОСОБА_1 прийнято на військову службу (а.с.32).

Наказом вказаної військової частини від 04 квітня 2016 року №86 позивача звільнено з військової служби з цього ж дня (а.с.33).

Наказ про звільнення не містить інформації про виплату компенсації.

Під час проходження військової служби жодного разу не надавалась відпустка як учаснику бойових дій (а.с.23).

ОСОБА_1 отримав посвідчення учасника бойових дій 17 вересня 2015 року (а.с.9).

Звільняючи позивача з військової служби, відповідач не виплатив компенсацію (а.с.24-31).

Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.

Перш за все, спір стосується питань проходження військової служби.

Отже, відноситься до компетенції адміністративного суду.

Позивач прагне отримати компенсацію, яку не виплатили при звільненні.

Військовослужбовець отримує грошове забезпечення, яке за своєю суттю є різновидом заробітної плати (плата за роботу).

Приписами частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) встановлено, що до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Отже, грошова компенсація за дні невикористаної відпустки відноситься до одноразового виду грошового забезпечення.

Закон не встановлює строку звернення до суду щодо виплати компенсації, яка відноситься до структури грошового забезпечення.

За таких обставин суд звертається до норм трудового законодавства.

Приписами частини 2 статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Тому, не поширюється строк звернення до суду щодо вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію.

Приписами частини 1 статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

06 червня 2015 року набрали чинності зміни до Закону України «Про відпустки» (далі - Закон 2).

Закон 2 доповнено статтею 16-2 такого змісту: «Учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік».

Отже, у позивача виникло право на отримання такої відпустки з 17 вересня 2015 року.

Приписами абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону встановлено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Таким чином, звільняючись з військової служби, у позивача виникло право на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової щорічної відпустки, яка надається учаснику бойових дій.

Наявність права не ставиться в залежність з оголошенням в країні особливого періоду, а лише обумовлено сукупністю підстав: звільнення з військової служби і невикористання додаткової щорічної відпустки.

Такий правовий висновок поділяє і Верховний Суд у рішенні від 16 травня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18.

Підсумовуючи, суд зробив висновок про протиправну бездіяльність військової частини щодо виплати компенсації.

Отже, позов в частині зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити компенсацію належить задовільнити.

Щодо зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, то суд зазначає наступне.

Так, ОСОБА_1 просить стягнути середній заробіток у спорі, який пов`язаний з проходженням і звільненням з публічної служби.

Приписами частини 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Позивачу компенсацію не виплатили.

Рішенням Конституційного Суду України №1-5/2012 від 22 лютого 2012 року встановлено правило обчислення строку звернення до суду у справах про стягнення заробітку.

Правовий висновок Конституційного Суду України.

«В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався».

Отже, у спорах щодо стягнення середнього заробітку у правовідносинах публічної служби місячний строк звернення до суду треба обчислювати з дня фактичного розрахунку.

Тому, строк звернення до суду не розпочав перебіг, оскільки компенсація не виплачена.

Таким чином, позивач не пропустив строку звернення до суду в цій частині вимог.

Спірні правовідносини регулюються приписами статей 116 і 117 КЗпП України, оскільки законодавство про проходження військової служби не передбачає жодної гарантії захисту конституційного права на оплату праці.

Так, приписами частини 1 статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Отже, військова частина розрахувалася з позивачем при звільненні не в повному обсязі.

Несвоєчасна виплата компенсації обумовлена бездіяльністю відповідача.

Її причини не впливають на вирішення позову про стягнення середнього заробітку.

Строк затримки розрахунку при звільненні розпочався з 05 квітня 2016 року.

Приписами частини 1 статті 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, у разі несвоєчасної виплати працівникові нарахованих коштів (не існує спору щодо суми) працедавець, сплачуючи заборгованість, має виплатити і заробіток.

Приписами частини 2 статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, якщо існує спір щодо суми заборгованості (у тому числі щодо її існування) і позов задоволено судом у повному обсязі, то працедавець має сплатити заробіток, а якщо позов задоволено частково, то питання про сплату заробітку вирішує суд.

Оскільки суд задовільнив позов про зобов`язання нарахувати і виплатити компенсацію у повному обсязі, то у військової частини виник обов`язок виплатити середній заробіток за період з 05 квітня 2016 року по день фактичного розрахунку.

Обчислюючи розмір середнього заробітку, відповідач має керуватись правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц, який міститься у постанові від 26 червня 2019 року (право зменшити розмір середнього заробітку, врахувавши певні факти).

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що позов і в цій частині вимог належить задовільнити.

Отже, загалом позов належить задовільнити у повному обсязі.

Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, мова йде про кошти, які працедавець має виплатити працівнику за виконану роботу під час трудових відносин.

Такі кошти є джерелом існування людини, що і зобов`язало законодавця допустити до негайного виконання рішення суду стосовно їх стягнення.

Середній заробіток не відноситься до таких коштів.

За своєю природою є мірою покарання працедавця за недотримання обов`язків і сплачується на користь працівника.

Такий правовий висновок поділяє і Велика Палата Верховного Суду (постанова від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16).

Обов`язок його сплати виникає після припинення трудових відносин.

Тому, відсутні підстави допускати до негайного виконання рішення суду щодо зобов`язання виплатити середній заробіток за один місяць.

Сторони не понесли судових витрат.

Позивач не заявив про понесення витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А2120 Міністерства оборони України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки, яка надається учаснику бойових дій, за період проходження військової служби з 17 вересня 2015 року по 04 квітня 2016 року, враховуючи грошове забезпечення станом на день звільнення з військової служби (04 квітня 2016 року).

Зобов`язати військову частину А2120 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 26614998, м.Краматорськ, Донецька область, 84300) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної відпустки, яка надається учаснику бойових дій, за період проходження військової служби з 17 вересня 2015 року по 04 квітня 2016 року, враховуючи грошове забезпечення станом на день звільнення з військової служби (04 квітня 2016 року).

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А2120 Міністерства оборони України щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (з 05 квітня 2016 року по день фактичного розрахунку).

Зобов`язати військову частину А2120 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 26614998, м.Краматорськ, Донецька область, 84300) виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні (з 05 квітня 2016 року по день фактичного розрахунку).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. Брегей