Рішення № 93589710, 01.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року Справа № 160/13267/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про зобов`язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 25.12.1986 року по 21.10.1994 року в будівельному управлінні «Прокатбуд» тресту «Дніпроважбуд», та здійснити відповідний перерахунок пенсії, з дня виникнення такого права.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку у головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, загальний страховий стаж становить 28 років 10 місяців 3 дні, але до загального страхового стажу відповідачем не зараховано період роботи з 25.12.1986 року по 21.10.1994 року в будівельному управлінні «Прокатбуд» тресту «Дніпроважбуд». Позивач зазначає, що в його трудовій книжці зазначено, що він працював з 25.12.1986 року по 21.10.1994 року в будівельному управлінні «Прокатбуд» тресту «Дніпроважбуд», має підтверджуючу довідку від 26.05.2010 року №61. Проте, відповідач, відмовляючи у зарахуванні вказаного періоду зазначає, що період роботи позивача не завірений печаткою УСРС. Позивач не погоджується з такою позицією відповідача та зазначає, що в трудовій книжці наявна печатка будівельного управління «Прокатбуд» тресту «Дніпроважбуд», що є достатнім для зарахування періоду роботи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року на адресу суду від відповідача 01 грудня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві відповідачем позов не визнано та зазначено, що 24 серпня 1991 року позачерговою сесією Верховної Ради УРСР прийнято Акт проголошення незалежності України та створення самостійної держави - України. Юридичне існування Української Радянської Соціалістичної Республіки припинено. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.1993 №538 «Про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України» зобов`язано всі господарюючі суб`єкти, на які поширюється дія Закону України «Про державну статистику», до 1 жовтня 1993 року подати відповідному органу статистики заповнену реєстраційну карту для включення даних до Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України для забезпечення єдиних принципів ідентифікації усіх господарюючих суб`єктів при їх взаємодії у межах інформаційного простору України. В даних Державного реєстру зазначається ідентифікаційний код господарюючого суб`єкта, який є єдиним для всього інформаційного простору України. Враховуючи вищевикладене, до страхового стажу позивача не можливо зарахувати наступні періоди роботи: - з 25.12.1986 по 21.10.1994 - період роботи в тресті "Дніпротяжбуд" Будівельного управління "Прокатбуд", оскільки звільнення завірено печаткою УРСР.

Страховий стаж позивача обраховано та він склав 28 років 10 місяців 3 дні.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отримує пенсію за віком.

18.06.2020 року позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії.

Відділом з питань перерахунків пенсій №3 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відповідь на звернення позивача від 18.06.2020 року надано лист, яким відмовлено у зарахуванні періоду роботи з 25.12.1986 року по 21.10.1994 року в будівельному управлінні «Прокатбуд» тресту «Дніпроважбуд» з посиланням на те, що запис у трудовій книжці позивача №16 про звільнення 21.10.1994 року завірено печаткою УРСР.

14.08.2020 року позивач повторно звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про обчислення страхового стажу.

20.08.2020 року відділом з питань перерахунків пенсій №3 Управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь, оформлену листом №9885/03-16 від 20.08.2020 року, в якій зазначено, що для зарахування страхового стажу позивачу необхідно звернутись до ВАТ «Будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд» за архівною довідкою про підтвердження факту роботи в тресті «Дніпроважбуд» будівельного управління «Прокатбуд» за період з 25.12.1986 року по 21.10.1994 року. Також, необхідно надати довідки про реорганізацію тресту «Дніпроважбуд» будівельного управління «Прокатбуд» в ДП «Металургбуд» ВАТ «Будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд».

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у зарахуванні періоду роботи з 25.12.1986 року по 21.10.1994 року в будівельному управлінні «Прокатбуд» тресту «Дніпроважбуд», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого облікуна підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії № НОМЕР_2 від 24.03.1980 року, позивач працював у спірний період, не зарахований відповідачем:

- з 25.12.1986 року по 21.10.1994 року в будівельному управлінні «Прокатбуд» тресту «Дніпроважбуд».

На підтвердження трудового стажу у період з 25.12.1986 року по 21.10.1994 року позивачем надано довідку від 26.05.2010 року №61 про підтвердження особливого характеру роботи або умов праці для призначення пільгової пенсії.

Відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 25.12.1986 року по 21.10.1994 року, оскільки запис у трудовій книжці позивача №16 про звільнення 21.10.1994 року завірено печаткою УРСР.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон України № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України № 1788-ХІІдо стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з записом № 15 від 25.12.1986 року у трудовій книжці позивач був прийнятий на роботу в будівельному управлінні «Прокатбуд» тресту «Дніпроважбуд».

21.10.1994 року відповідно до протоколу № 100-к від 24.10.1994 позивач був звільнений з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.

Вказані записи у трудовій книжці посвідчені підписом посадової особи підприємства і відбитком печатки підприємства, після назви яких міститься назва УРСР.

Суд не може погодитись з доводами відповідача про наявність підстав для не зарахування вказаного періоду роботи, оскільки трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірний період і, отже, є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.

Твердження відповідача про зарахування до страхового стажу спірного періоду неможливо у зв`язку з тим, що період роботи у даній організації завірено печаткою УРСР не ґрунтуються на жодній нормі законодавства, а положення Постанови Верховної Ради України від 11.05.1992 "Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи" № 2318-XII та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів", затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 № 643 не містять положень про нечинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов`язок їх заміни.

На думку суду, та обставина, що підприємство не замінило свою печатку новою після припинення УРСР, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).

У силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за неможливе задовольнити позовні вимоги про зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 25.12.1986 року по 21.10.1994 року в будівельному управлінні «Прокатбуд» тресту «Дніпроважбуд», та здійснити відповідний перерахунок пенсії, з дня виникнення такого права.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 878,80 грн., що підтверджується квитанцією від 15.10.2020 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 878,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про зобов`язання вчинити певні дії - задоволити повністю.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 25.12.1986 року по 21.10.1994 року в будівельному управлінні «Прокатбуд» тресту «Дніпроважбуд», та здійснити відповідний перерахунок пенсії, з дня виникнення такого права.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 878 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук