Ухвала суду № 93589667, 15.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

15 грудня 2020 р.Справа №160/16657/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Візір Ольги Олександрівни у вигляді Постанови від 03.12.2020 р. у виконавчому провадженні №60199747 про накладення на мене, ОСОБА_1 , штрафу у розмірі 30241,80 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/16657/20 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Залучено ОСОБА_2 ( місце мешкання: АДРЕСА_1 ) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи суддею Юхно І.В. одноособово з урахуванням положень статті 287 КАС України. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні 23 грудня 2020 року о 10:30.

Разом з позовною заявою від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави на підставі Постанови державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Візір Ольги Олександрівни у вигляді Постанови від 03.12.2020 р. у виконавчому провадженні №60199747 про накладення на мене, ОСОБА_1 , штрафу у розмірі 30241,80 грн.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що у відшкодування вказаного штрафу щомісячно буде відраховуватися 20% з його заробітної плати, у випадку задоволення позовних вимог, це істотно ускладнить процедуру виконання рішення суду і поновлення прав позивача. Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову несе негативні фінансові наслідки у виді стягнення суми штрафу, який є спірним

Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд керується наступним.

За положеннями частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою вказаної статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Поряд із цим, суд зазначає, що згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому, частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд звертає увагу, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Судом встановлено, що на виконанні у державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Візір Ольги Олександрівни перебуває на виконанні виконавчий лист №200/10879/13-ц виданий 21.05.2019 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 вліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частина доходу щомісячно, але не менше 30% до її повноліття на користь матері ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №60199747.

У матеріалах адміністративної справи міститься копія постанови державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Візір Ольги Олександрівни від 03.12.2020 року про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 у розмірі 30241,80 грн. в дохід держави за наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, з якої вбачається, що постанова про накладення штрафу є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення; постанова про накладення штрафу може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців; постанова про накладення штраф може бути оскаржена у судовому порядку.

Відповідно до частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 25.09.2020 року №1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII) підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як, зокрема, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про накладення штрафу.

В постанові від 03.12.2020 року про накладення штрафу зазначено, що вона може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

В обгрунтування заяви про забезпечення позову, позивачем зазначено, що за повідомленням державного виконавця, оскаржувана постанова вже направлена до виконання за місцем роботи позивача - до Державної установи "Дніпровська виправна колонія №89".

Проте, заявником до суду не надано жодних доказів на підтвердження вказаного, пред`явлення до виконання оскаржуваної постанови.

Таким чином, станом на день звернення заявника до суду та день розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні докази пред`явлення до виконання постанови державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Візір Ольги Олександрівни від 03.12.2020 року про накладення штрафу.

Отже, суд критично ставиться до наведених у заяві про забезпечення доводів заявника про можливість виконання оскаржуваної постанови в примусовому порядку до прийняття судом рішення по суті спору, в результаті чого позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути кошти, оскільки у матеріалах позовної заяви відсутні докази пред`явлення/направлення до виконання оскаржуваної постанови.

Заявленими способами забезпечення позову позивач фактично до вирішення спору по суті намагається отримати висновок щодо протиправності оскаржуваної постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, правомірність якої буде досліджена судом при розгляді справи по суті.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано до суду обґрунтованих доводів та доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, яким саме чином невжиття заходів забезпечення позову протягом скороченого десятиденного строку розгляду істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або завдасть шкоди більшої, ніж невжиття таких заходів.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150-154, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі №160/16657/20 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно