Рішення № 93589597, 09.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року Справа № 160/10451/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 0400-0305-8/43389 від 15 червня 2020 року Управління застосування пенсійного законодавства відділ з питань призначення пенсій Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «з» ст.,13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня набуття права на призначення пенсії, тобто з 30.01.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25.02.2020р. звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком та на пільгових умовах разом з всіма наявними у позивача документами згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Листом від 11.03.2020 № 0400-0305-8/7342 ОСОБА_2 було повідомлено, що документи про призначення пенсії до Головного управління не надходили. 10.06.2020 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії та документами щодо призначення пенсії, за результатами розгляду якої відповідачем прийнято рішення оформлене листом № 0400-0305-8/43389 від 15.06.2020 року. У рішенні вказано, що ч. 2 п.8 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мають право на пенсію водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу для жінок- не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років. До досягнення віку, встановленого абзацом 1 цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку: жінки з датою народження з 01.10.1968 по ІНФОРМАЦІЯ_1 мають право на пенсію по досягненню 54 років. Враховуючи, що позивач не досягла вказаного віку тому зазначені обставини, не дають права на призначення пенсії. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки стаж необхідний для призначення пільгової пенсії в позивача наявний, оскільки згідно Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14,пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788—XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213—VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років. Записи в трудовій книжці містять усі необхідні відомості щодо прийому, переведення та звільнення позивача з роботи, як цього вимагає чинне законодавство. Позивач зазначає, що досягла пенсійного віку 30.01.2019 року, а тому вважає рішення № 0400-0305-8/43389 від 15 червня 2020 року протиправним та таким, що пілягає скасуванню.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що згідно п. 8 ч. 2 ст. 114 Розділу XIV-1 Закону України № 1058-1V право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу для жінок не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком па пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року. На день звернення до Головного управління - 10.06.2020 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виповнився 51 рік, загальний страховий стаж роботи складає 26 років 02 місяці 21 день, в тому числі робота на посаді водія трамваю — 14 років 07 місяців 18 днів, тому право па призначення пенсії за віком на пільгових умовах у позивача не настало через відсутність встановленого законодавством віку -55 років. Таким чином, зазначене не дає права на призначення пенсії відповідно до п. «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з чим, оскаржуване рішення оформлене листом № 0400-0305-8/43389 від 15.06.2020 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пільгової пенсії є правомірним.

Ухвалою суду від 07.09.2020 року вказану справу прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі, згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За правилами частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Першим днем для прийняття рішення по даній справі є 07.11.2020 - вихідний день (субота), у зв`язку з чим, дане рішення прийнято першим робочим днем - 09.11.2020р.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно копії паспорту громадянина України НОМЕР_2 виданого 17.04.1998р., ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_3 від 19.03.1986р., наявні наступні записи, зокрема, у період з 21.02.1992 по 24.10.1995 та з 11.04.1997 по 17.11.1997 працювала в Дніпродзержинському трамвайному управлінні на посаді водія трамваю; з 01.11.1995 по 25.04.1996, з 13.05.1996 по 13.11.1996, з 01.07.1998 по 11.12.1998, з 21.12.1998 по 21.06.1999 та з 10.12.2014 по 22.10.2014 працювала в ДК «Мосгортранс» трамвайного депо ім. Н.Є.Баумана (реорганізовано: з 21.11.2000 ДУП «Мосгортранс» трамвайне депо ім. Н.Є.Баумана, з 01.05.2001 Дочірне ДУП трамвайне депо ім. Н. Є. Баумана ДУП «Мосгортранс», з 01.01.2004 трамвайне депо ім. Н.Є.Баумана ДУП «Мосгортранс») водієм трамваю; з 26.06.2009 по 01.10.2014, з 19.05.2016 по 13.11.2017, з 04.07.2018 по 31.05.2019 працювала в Комунальному підприємстві Кам`янської міської ради «Трамвай» водієм трамваю; з 01.06.2019 по 17.02.2020 працювала в Комунальному підприємстві Кам`янської міської ради «Транспорт водієм трамваю.

Факт роботи позивача на посаді водія трамваю в Дніпродзержинському трамвайному управлінні, за період з 21.02.1992 року по 31.05.2019 рік, підтверджується, довідкою виданою Комунальним підприємством Кам`янської міської ради «Трамвай» №12/02 від 17.02.2020р.; на посаді водія трамваю в ДУП «Мосгортранс» трамвайне депо ім. Н.Є.Баумана з 01.11.1995 року по 22.10.2014 рік, довідкою зазначеного підприємства №52-19-2856 від 22.10.2015 року; на посаді водія трамваю в Комунальному підприємстві Кам`янської міської ради «Трамвай» з 26.06.2009 року по 17.02.2020 рік, довідками зазначеного підприємства №14/02 та №173 від 17.02.2020р.

Позивачем 25.02.2020р подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. 10.06.2020 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії та з всіма наявними у позивача документами згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення пенсії.

За результатами розгляду якої відповідачем прийнято рішення оформлене листом № 0400-0305-8/43389 від 15.06.2020 року, яким відмовлено позивачу у призначенні пільгової пенсії. Відповідачем зазначено, що що ч. 2 п.8 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мають право на пенсію водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу для жінок- не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років. До досягнення віку, встановленого абзацом 1 цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку: жінки з датою народження з 01.10.1968 по ІНФОРМАЦІЯ_1 мають право на пенсію по досягненню 54 років. Позивач ІНФОРМАЦІЯ_2 та не досягла необхідного пенсійного віку, тому в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах було відмовлено. З вказаним рішенням позивач не погодилась, що й стало підставою для звернення із відповідним позовом до суду.

За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Як встановлено статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).

Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як слідує з матеріалів справи, згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_3 від 19.03.1986р., наявні наступні записи, зокрема, у період з 21.02.1992 по 24.10.1995 та з 11.04.1997 по 17.11.1997 працювала в Дніпродзержинському трамвайному управлінні на посаді водія трамваю; з 01.11.1995 по 25.04.1996, з 13.05.1996 по 13.11.1996, з 01.07.1998 по 11.12.1998, з 21.12.1998 по 21.06.1999 та з 10.12.2014 по 22.10.2014 працювала в ДК «Мосгортранс» трамвайного депо ім. Н.Є.Баумана (реорганізовано: з 21.11.2000 ДУП «Мосгортранс» трамвайне депо ім. Н.Є.Баумана, з 01.05.2001 Дочірне ДУП трамвайне депо ім. Н. Є. Баумана ДУП «Мосгортранс», з 01.01.2004 трамвайне депо ім. Н.Є.Баумана ДУП «Мосгортранс») водієм трамваю; з 26.06.2009 по 01.10.2014, з 19.05.2016 по 13.11.2017, з 04.07.2018 по 31.05.2019 працювала в Комунальному підприємстві Кам`янської міської ради «Трамвай» водієм трамваю; з 01.06.2019 по 17.02.2020 працювала в Комунальному підприємстві Кам`янської міської ради «Транспорт водієм трамваю.

Факт роботи позивача на посаді водія трамваю в Дніпродзержинському трамвайному управлінні, за період з 21.02.1992 року по 31.05.2019 рік, підтверджується, довідкою виданою Комунальним підприємством Кам`янської міської ради «Трамвай» №12/02 від 17.02.2020р.; на посаді водія трамваю в ДУП «Мосгортранс» трамвайне депо ім. Н.Є.Баумана з 01.11.1995 року по 22.10.2014 рік, довідкою зазначеного підприємства №52-19-2856 від 22.10.2015 року; на посаді водія трамваю в Комунальному підприємстві Кам`янської міської ради «Трамвай» з 26.06.2009 року по 17.02.2020 рік, довідками зазначеного підприємства №14/02 та №173 від 17.02.2020р.

Отже, у позивача достатньо стажу роботи, в тому числі стажу на роботі, що передбачають призначення пільгової пенсії, так як записів в трудовій книжці позивача для цього достатньо, оскільки в трудовій книжці зазначені періоди роботи, назви професій, а також визначено, що роботи виконувались повний робочий день, що додатково підтверджується відповідними довідками наданими позивачем.

Відносно тверджень відповідача щодо відсутності у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах, у зв`язку з ти що її вік становить менше 55 років, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Розділу XIV-1 Закону України № 1058-1V право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу для жінок не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком па пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року:

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

54 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березин 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Пунктом «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015, віковий ценз для жінок збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.

Згідно рішення прийнятого Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.

Пунктом першим резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015.

Пунктом 3 цього рішення вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаній нормі, в наступній редакції: «застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14,пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788—XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213—VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років».

Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII, в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.

Виходячи із засад розумності і справедливості та в силу ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», суд має враховувати висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020.

Отже, згідно з принципом правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Таким чином, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене в листі №0400-0305-8/43389 від 15 червня 2020 року, прийнято відповідачем необґрунтовано, оскільки у рішенні про відмову у призначенні пенсії не враховано рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року щодо пенсійного віку позивача, а наведені підстави судом визнано необґрунтованими.

Водночас, щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію з 30.01.2019 року, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Судом встановлено, що 10.06.2020р. позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії, копія якої наявна в матеріалах справи та необхідним пакетом документів, що відповідачем не заперечуеється, за рехультатами розгляду якої було прийняте оскаржуване рішення, викладене в листі №0400-0305-8/43389 від 15 червня 2020 року "Про відмову у призначенні пенсії".

Оскільки ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, то вона має право на призначення пенсії з дня її звернення до територіального органу пенсійного фонду, тобто з 10.06.2020 року, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню

Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення № 0400-0305-8/43389 від 15 червня 2020 року Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «з» ст.,13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 10.06.2020 року, дня звернення за призначенням пенсії.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо компенсації позивачу витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Як вбачається з ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 р. у справі № 815/4300/17.

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 по справі № 814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обгрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

На підтвердження понесених витрат на надання правової допомоги Позивачем до матеріалів справи додано копії: договору про надання професійної правової допомоги (адвокатських послуг) від 13.08.2020 № 39-20/ц, акту виконаних робіт від 27.08.2020 до договору на надання правової допомоги (адвокатських послуг) № 39-20/ц від 13.08.2020, квитанції до прибуткового касового ордера № 8 від 13.08.2020 на суму 5 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору про надання професійної правової допомоги (адвокатських послуг) від 13.08.2020 № 39-20/ц Сторони за цим договором домовились, що послуги адвоката надаються Клієнту з розрахунку: на час укладення договору Клієнт оплатила 5 000 (п`ять тисяч) гривень авансом.

Як свідчить акт виконаних робіт від 27.08.2020 до договору на надання правової допомоги (адвокатських послуг) № 39-20/ц від 13.08.2020. адвокат Редько Сергій Миколайович, який займається адвокатською діяльністю на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2469, виданого 19.03.2012, надав ОСОБА_1 правову допомогу у вигляді консультації правового характеру, вивчення доказів, дослідження судової практики, складання позовної заяви (загальні витрати часу — чотири години).

Проте, в акті не зазначено розмір фактичних витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат.

Також суд зазначає, що прибутковий ордер №8 від 13.08.2020р. не може слугувати достатнім доказом понесення витрат на правничу допомогу позивачем, оскільки не містить обов`язкових відомостей його заповненням, а саме не зазначено прізвище, ім`я, по батькові особи, яка підписала вказаний документ.

При цьому, Згідно з позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне приведення договорів у відповідність до вимог діючого КАС та доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

Також суд звертає увагу, що будь-яких доказів щодо наявності підстав для відшкодування додаткової винагороди адвоката у розмірі 2500грн. позивачем не надано.

Суд доходить висновку, що позивачем не доведено обґрунтованість понесених витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі.

Разом з тим, у відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №034410028 від 27.08.2020 року.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 0400-0305-8/43389 від 15 червня 2020 року Управління застосування пенсійного законодавства відділ з питань призначення пенсій Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «з» ст.,13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 10.06.2020 року, дня звернення за призначенням пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) понесені витрати з оплати судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова