Рішення № 93588891, 10.12.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.12.2020 Справа № 920/739/19 (5021/2509/2011) м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/739/19 (5021/2509/2011) в порядку загального позовного провадження

за позовом: Керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача – Державної екологічної інспекції у Сумській області (вул. Першотравнева, буд. 29, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 37970834),

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Сумихімпром” (вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, 40003, ідентифікаційний код 05766356),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача – Нижньосироватської об`єднаної територіальної громади (вул. Сумська, буд. 167, с. Нижня Сироватка, Сумський район, Сумська область, 42356),

про стягнення 792644,27 грн. шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства,

за участю представників сторін:

від позивача: Матюха Д.М.;

від відповідача: адвокат Фанта Т.О., адвокат Ільєнок Є.М.

прокурор: Тихонова О.М.;

третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача – Державної екологічної інспекції у Сумській області з позовом до відповідача - публічного акціонерного товариства “Сумихімпром” про стягнення шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у розмірі 792644,27 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 19.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/739/19 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13.01.2020 провадження у справі № 920/739/19 зупинено до розгляду Верховним Судом касаційної скарги публічного акціонерного товариства “Сумихімпром”.

Ухвалою суду від 17.08.2020 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 17.09.2020.

17.09.2020 представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії документів, а саме: заяву ПАТ “Сумихімпром” від 14.04.2020 № 15-1606; заяву ПАТ “Сумихімпром” з відміткою про її отримання Сумським ВП ГУНП в Сумській області від 26.05.2020; лист Сумського ВП ГУНП в Сумській області від 14.09.2020 № П163/оз; лист ДЕІ в Сумській області від 12.06.2020 № 1952/05-18.

У судовому засіданні 17.09.2020 протокольною ухвалою клопотання представника відповідача про долучення документів до матеріалів справи задоволено.

16.09.2020 представник відповідача подав до суду пояснення, в яких проти задоволення позову заперечує та наголошує на невірності здійсненого ДЕІ в Сумській області розрахунку.

Ухвалою суду від 17.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження до 26.10.2020 та відкладено підготовче засідання на 08.10.2020.

29.09.2020 Сумська місцева прокуратура надала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що твердження відповідача стосовно невірного здійснення розрахунку збитків не відповідають нормам чинного законодавства, а також у зв`язку з тим, що Державна екологічна інспекція у Сумській області не здійснила законних інтересів держави, прокурор звернувся до суду із позовом та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

29.09.2020 позивач подав до суду письмові пояснення, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги, оскільки здійснений позивачем розрахунок на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009 № 767/16783 на загальну суму 792644,27 грн. є правомірним.

06.10.2020 представник відповідача подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що вважає за необхідне надати суду нові розрахунки, проведені відділом з охорони навколишнього середовища ПАТ “Сумихімпром” та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 08.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.11.2020.

Однак, 03.11.2020 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. перебував на навчанні у Київському регіональному відділенні Національної школи суддів України в режимі онлайн-трансляції.

Ухвалою суду від 09.11.2020 призначено справу до судового розгляду по суті на 26.11.2020.

Ухвалою суду від 26.11.2020 відкладено розгляд справи по суті на 10.12.2020.

10.12.2020 до суду надійшло клопотання № 15-4775 від 10.12.2020 представника відповідача про призначення судової екологічної експертизи.

У судовому засіданні 10.12.2020 протокольною ухвалою клопотання представника відповідача про призначення судової екологічної експертизи залишено без розгляду.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.

«Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Згідно з абзацами 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Відтак, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 ГПК України.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно .

Так, аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Аналогічні висновки щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі уповноважених органів містяться у постановах Верховного суду, зокрема від 05.11.2018 року № 910/4345/18, від 17.10.2018 року № 910/11919/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц та постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 25.10.2019 року №911/1107/18.

В обґрунтування підстав представництва прокурора в суді керівник Сумської місцевої прокуратури, посилаючись на ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», зазначає, що заходи щодо стягнення з відповідача в судовому порядку збитків не вжито, що свідчить про неналежний захист інспекцією законних інтересів держави та відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред`явлення відповідного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Згідно з п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області від 28.09.2017 №652 (чинного на момент виявленого порушення водного законодавства) Державна екологічна інспекція у Сумській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.

Таким чином, Державна екологічна інспекція у Сумській області є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

11.06.2019 Державна екологічна інспекція у Сумській області звернулася з листом до Сумської місцевої прокуратури щодо вжиття заходів прокурорського реагування, захисту інтересів держави та представництва інтересів в суді.

З метою спонукання Державної екологічної інспекції у Сумській області щодо стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок забруднення ПАТ «Сумихімпром» поверхневого водного об`єкту та пропозицією самостійно пред`явити позовну заяву до суду Сумською місцевою прокуратурою направлено лист на їхню адресу 25.06.2019.

Від Державної екологічної інспекції у Сумській області надійшла відповідь від 26.06.2019 щодо неможливості самостійного звернення до суду із метою стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок забруднення ПАТ «Сумихімпром» поверхневого водного об`єкту через відсутність передбаченого бюджетом фінансування.

Листом від 08.07.2019 Державну екологічну інспекцію у Сумській області повідомлено про пред`явлення позову в її інтересах до ПАТ «Сумихімпром». Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було вжито достатніх та належних заходів до стягнення збитків, оскільки відповідний позов до суду пред`явлено не було, внаслідок чого державні інтереси залишаються незахищеними і на даний час збитки не стягнуті до спеціальних фондів Державного бюджету України.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у п.5.6. постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 вказав наступне: «Разом із тим із наведених положень процесуального законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів».

З огляду на викладене, суд не приймає як належне твердження відповідача, що прокурор не довів належним чином, що Державна екологічна інспекція у Сумській області неналежним чином здійснює захист законних інтересів.

Відповідно до наказу № 195-П від 19.04.2019 Державна екологічна інспекція у Сумській області провела плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання ПАТ «Сумихімпром» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За результатами перевірки складено акт від 07.05.2019 № 187/06 в присутності посадових осіб органу державного нагляду, директора з охорони праці та цивільного захисту ПАТ «Сумихімпром», начальника відділу охорони навколишнього середовища ПАТ «Сумихімпром», виконавчого директора ПАТ «Сумихімпром», в якому зазначені порушення водного законодавства. Перевіркою встановлено, що ПАТ «Сумихімпром» протягом 2018 року здійснювало скидання забруднюючих речовин зі зворотними водами в поверхневий водний об`єкт по випуску № 2 з перевищенням встановлених нормативів ГДС та встановленого дозволом на спеціальне водокористування лімітів БСК5, сульфатам, хлоридам, азоту амонійному, марганцю.

За вказаними порушеннями Державна екологічна інспекція у Сумській області здійснила розрахунок у відповідності з Методикою розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів п. 7.1, затвердженої наказом Мінприроди України № 389 від 20.07.2009 та зареєстрованої Мін`юстом України № 767/16783 від 14.08.2009. У результаті скиду забруднюючих речовин розмір заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди становить 420416,99 грн.

Крім того, ПАТ «Сумихімпром» у паводковий період 2019 року (з 12.03.2019 по 26.03.2019) здійснювало скидання забруднюючих речовин зі зворотними водами в поверхневий водний об`єкт по випуску № 2 з перевищенням встановлених нормативів ГДС по БСК5, ХСК, сульфатам, азоту амонійному, нітратам, марганцю, кадмію.

Враховуючи ці порушення, Державною екологічною інспекцією у Сумській області проведено розрахунок у відповідності з Методикою розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів п. 7.1., затвердженої наказом Мінприроди України № 389 від 20.07.2009 та зареєстрованої Мін`юстом України № 767/16783 від 14.08.2009. У результаті скиду забруднюючих речовин розмір заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди становить 372227,28 грн.

Інформація про фактично скинуті забруднюючі речовини наведена у звіті про проведення скиду освітлених зворотних вод у річку Псел з 3-ї секції шламонакопичувача ПАТ «Сумихімпром» в період весняного водопілля 2019 року, складеного та затвердженого відповідальними особами відповідача.

Аналогічний звіт про використання води ПАТ «Сумихімпром» було складено в 2018 році та затверджено відповідальними особами відповідача.

Державна екологічна інспекція у Сумській області направляла на адресу відповідача претензії щодо добровільного відшкодування нанесених державі збитків внаслідок скидання забруднюючих речовин зі зворотними водами в поверхневий водний об`єкт.

Відмова від сплати названих у претензіях коштів у добровільному порядку спричинила звернення до господарського суду з позовом у рамках провадження у цій справі.

У відповідності до приписів частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави (стаття 16 Конституції України).

Відповідно до статей 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Водним кодексом України передбачено, що всі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ екологічного розвитку і соціального добробуту.

Водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього середовища» та іншими актами законодавства.

Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що водокористування - використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); ліміт скиду забруднюючих речовин - граничний обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об`єкти, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування; вода зворотна - вода, що повертається за допомогою технічних споруд і засобів з господарської ланки кругообігу води в його природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар`єрної чи дренажної води.

Згідно зі ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Не належать до спеціального водокористування:

пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних);

скид води з водних об`єктів відповідно до встановлених для них режимів роботи для підтримання екологічних витрат у річці та з метою запобігання виникненню гідродинамічних аварій;

подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони;

усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення);

використання підземних вод для вилучення корисних компонентів;

вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин;

виконання розчистки русел річок, каналів і дна водойм, будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт;

видобування корисних копалин (крім підземних вод) і водних рослин;

прокладання трубопроводів і кабелів;

проведення бурових, геологорозвідувальних робіт;

забір та/або використання води в об`ємі до 5 кубічних метрів на добу, крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води;

інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

У відповідності до ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Пунктом 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України визначено обов`язок водокористувача здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Статтею 70 Водного кодексу України передбачено, що скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов`язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань та за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі розміри викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Як визначено пунктом 6 частини 3 статті 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного господарства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно з приписами статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 у справі № 917/717/17.

Судом встановлено, що факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства протягом 2018 року та в паводковий період з 12.03.2019 по 26.03.2019 зафіксований в акті перевірки від 07.05.2019, які є належними та допустимими доказами у справі.

Акт підписаний представниками відповідача без зауважень. Доказів скасування чи оспорювання відповідачем акту перевірки матеріали справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи акту 30.12.2013 відповідачем був отриманий дозвіл на спеціальне водокористування УКР 0024 СУМ терміном дії до 30.12.2018 та дозвіл на спеціальне водокористування № 351/см/49-д-18 від 26.12.2018 терміном дії до 26.12.2021.

В дозволі встановлені наступні об`єми водокористування:

забір підземних вод 1807,321 тис.м3/рік;

забір поверхневих вод 9858,676 тис.м3/рік;

відведення зворотних вод випуск № 1 (буферний став) – 2757,136 тис.м3/рік;

відведення зворотних вод випуск № 2 (шламонакопичувач) – 1200,0 тис.м3/рік;

відведення зворотних вод випуск № 3 (очисні споруди) – 1096,889 тис.м3/рік.

У зазначений дозвіл на спеціальне водокористування внесені всі об`єкти підприємства, в т.ч. ДОТ «Зоряний».

Факт використання води у 2018 році та здійснення скидів зворотних вод в річку Псел у період весняного водопілля 2019 року підтверджується звітами відповідача про використання води за 2018 рік та за період весняного водопілля 2019 року, складеними та підписаними відповідачем, в яких зафіксовано кількість вод та вміст основних забруднюючих речовин у зворотних (стічних) водах.

Наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 20.07.2009 № 389 (із змінами та доповненнями), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783, затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Згідно з п.1.2 Методики вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, зокрема, забруднення водних обєктів, у т.ч. пов`язаного із самовільними та аварійними скидами у водний обєкт забруднюючих речовин та фізико-хімічних показників (забруднюючі речовини) із зворотними водами або забруднюючих речовин у чистому вигляді, у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів.

Відповідно до п. 1.7. Методики граничнодопустимий скид (ГДС) – це маса речовини у зворотній воді, що є максимально допустимою для відведення за встановленим режимом для цього пункту водного об`єкта за одиницю часу.

У свою чергу наднормативний скид забруднюючих речовин у водний об`єкт – це частина маси фактично скинутої речовини у зворотних водах, що перевищує масу речовини, максимально допустиму для відведення за розрахунковий період.

Позивач здійснив розрахунок збитків на підставі пункту 7.1. (формула 12) Методики № 389, яка передбачає розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об`єктам (крім морських вод) внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС, грн.:

З = Ккат х Кр х Кз х [(М i1 х y i1) + (М i2 х yi2) + ... (М mi х y im)], де Ккат - коефіцієнт, що враховує категорію водного обєкта, який визначається згідно з додатком 2 рибогосподарський – 1,6; Кр - регіональний коефіцієнт дефіцитності водних ресурсів поверхневих вод, який визначається згідно з додатком 3 -1,10; Кз = 1,5 коефіцієнт ураженості водної екосистеми; m - кількість забруднюючих речовин у зворотних водах; Мi - маса наднормативного скиду i-ї забруднюючої речовини у водний обєкт зі зворотними водами, т; y i - визначається за формулою (13).

Відповідно до п. 2.1. Методики № 389 наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об`єкт з перевищенням ГДС вважаються скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, або таких, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством.

Пунктом 2.2. Методики № 389 встановлено, що факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об`єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб та розрахунковим методом.

Під час розрахунку розміру відшкодування збитків позивачем взято показники маси фактичного скиду по кожній забруднюючій речовині згідно з даними звітів відповідача про використання води за 2018 рік та про проведення скиду освітлених зворотних вод в р. Псел у період весняного водопілля 2019 року.

Факт наднормативного скиду відповідачем забруднюючих речовин визначених в розрахунках розміру заподіяних збитків у водний об`єкт зі зворотними водами у річку Псел встановлений актом перевірки від 07.05.2019, дозволом на спеціальне водокористування УКР 0024 СУМ від 30.12.2013, дозволом на спеціальне водокористування № 351/СМ/49д-18 від 26.12.2018, статистичним звітом ПАТ «Сумихімпром» про використання води по формі № 2ТП-водгосп (річна) за 2018 рік, звітом ПАТ «Сумихімпром» про проведення скиду освітлених зворотних вод в р. Псел у період водопілля 2019 року.

Розмір відшкодування збитків є правомірним та обґрунтованим у сумі 792644,27 грн., а саме: 420416,99 грн. внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу гранично допустимого скиду протягом паводкового періоду 2018 року та 372227,28 грн. внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу гранично допустимого скиду протягом паводкового періоду 2019 року, розрахунок яких правомірно здійснено Інспекцією згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 № 389.

Щодо посилань відповідача на порушення п. 2.4. Методики № 389 в частині нездійснення відбору проб води не менше трьох разів суд зазначає наступне.

Вказаний відбір повинен проводитись, якщо збитки визначаються за результатами інструментально-лабораторних вимірювань в порядку вимог пунктів 2.2. та 2.3. Методики № 389, позивач в свою чергу здійснював розрахунок збитків за допомогою розрахункового методу, що не суперечить п. 2.2. Методики № 389.

Пунктом 5.2. Методики № 389 визначено, що у разі відсутності у фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб первинної документації (журнали обліку за формами ПОД-11, ПОД-13) та протоколів виконання вимірювань складу та властивостей стічних вод розрахунок маси наднормативного скиду забруднюючих речовин виконується на підставі даних державної статистичної звітності 2-ТП (водгосп), та лімітів скиду забруднюючих речовин, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Таким чином, позивачем в порядку вимог п. 5.2. Методики № 389 правомірно було визначено масу наднормативного скиду забруднюючої речовини «кадмій» на підставі звіту ПАТ «Сумихімпром» про проведення скиду освітлених зворотних вод в р. Псел у період водопілля 2019 року та лімітів скиду забруднюючих речовин, встановлених у Дозволі на спеціальне водокористування № 351/СМ/49д-18 від 26.12.2018.

Щодо посилань відповідача на не врахування позивачем п. 5.13. Порядку ведення державного обліку водокористування, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.03.2015 № 78, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 03.04.2015 № 382/26827 (далі Порядок), а також застосування позивачем в розрахунку розміру заподіяних збитків Ккат (категорія водного об`єкту) в розмірі 1,6, як для поверхневого водного об`єкту рибогосподарського використання ІІ категорії, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.1. Порядку державний облік водокористування ведеться з метою забезпечення складання державного водного кадастру за розділом «Водокористування», а також систематизації даних про забір та використання вод, скидання зворотних вод та забруднюючих речовин, наявність систем оборотного водопостачання та їх потужність, про діючі системи очищення стічних вод та їх ефективність.

Пунктами 1.3, 1.4. Порядку передбачається, що організація ведення державного обліку водокористування здійснюється Держводагентством.

Цей Порядок встановлює єдині правила ведення державного обліку водокористування, які є обов`язковими для фізичних та юридичних осіб, діяльність яких підлягає державному обліку водокористування.

Державний облік водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачами звітів про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна).

Отже, відповідно до вищевикладеного, Порядок ведення державного обліку водокористування регулює відносини по складанню статистичної звітності з водокористування та визначає порядок її ведення та заповнення і жодним чином не регулює відносини по визначенню розміру збитків заподіяних порушенням водного законодавства, що спростовує доводи відповідача про зворотнє.

Позивач в розрахунку розміру заподіяних збитків застосував коефіцієнт Ккат (категорія водного об`єкту) в розмірі 1,6, як для поверхневого водного об`єкту рибогосподарського використання ІІ категорії.

Відповідач зазначає, що при розрахунку позивач мав би застосувати Ккат в розмірі 1,0 як для поверхневого водного об`єкту господарсько-побутового використання, оскільки очисні споруди розташовані в межах території м. Суми.

У відповідності до умов дозволу на спеціальне водокористування №351/СМ/49д-18 від 26.12.2018, виданого ПАТ «Сумихімпром», випуск №2 скид стічних вод у р. Псел зі шламонакопичувача здійснюється за межами м. Суми.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України водний об`єкт – це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт).

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про тваринний світ» рибальством вважається добування риби та водних безхребетних.

Частиною 2 статті 26 Закону України «Про тваринний світ» визначено, що до рибогосподарських водних об`єктів належать усі поверхневі, територіальні і внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) для промислового добування, вирощування чи розведення риби та інших об`єктів водного промислу або мають значення для природного відтворення їх запасів, а також виключна (морська) економічна зона та акваторія у межах континентального шельфу України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1126 від 18.07.1998 затверджений Порядок здійснення любительського і спортивного рибальства (далі Порядок).

Пунктом 2 Порядку визначені наступні терміни:

водні живі ресурси - це сукупність водних організмів, життя яких неможливе без перебування (знаходження у воді) до яких належать прісноводні, морські, анадромні риби на всіх стадіях розвитку; круглороті; морські ссавці; водні безхребетні, у тому числі молюски, головоногі, черевоногі, двостулкові та інші;

водойми – це сформовані природою або створені штучно об`єкти ландшафту чи геологічні структури, де зосереджуються води (річка, озеро, море, водосховище, канал, водоносний горизонт);

рибогосподарські водойми – це водні об`єкти, які використовуються чи можуть використовуватися для вирощування та лову (добування) водних живих ресурсів або мають значення для відтворення їх запасів;

рибогосподарські водойми загального користування – це водні об`єкти, на яких здійснюється любительське і спортивне рибальство на умовах загального використання водних живих ресурсів без надання спеціального дозволу на їх використання та без закріплення цих водних об`єктів за окремими особами.

З урахуванням вищевикладеного, річка Псел є рибогосподарським водним об`єктом загального користування, який може використовуватись для вирощування та лову водних живих ресурсів, що підтверджує правомірність застосування позивачем при розрахунку коефіцієнт Ккат в розмірі 1,6 та ГДК речовин для поверхневих водних об`єктів (стовпчик 3 таблиці 2.2 до Звіту про науково-дослідну роботу «Розробка проекту нормативів гранично допустимого скиду (ГДС) для двох випусків зворотних вод ПАТ «Сумихімпром») як до категорії рибогосподарського використання.

Судом установлено наявність елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, яка виявилась у самовільному скиді забруднюючих речовин зі зворотними водами без встановлених нормативів ГДС та встановленого дозволом на спеціальне водокористування УКР 0024 СУМ ліміту, що призвело до забруднення вод; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства; самої шкоди; вина відповідача – будучи обізнаним про недопустимість забруднення вод шляхом скиду в них забруднюючих речовин, здійснювалося скидання забруднюючих речовин зі зворотними водами без встановлених нормативів всупереч вимогам Водного кодексу України.

Відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував, акт перевірки за період з 22.04.2019 по 07.05.2019, підписаний його представниками без зауважень, дій з його складання чи рішень, що з нього випливають, не оскаржував.

На підставі викладеного суд вважає обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 792644,27 грн. збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236– 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Сумихімпром” (вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, 40003, ідентифікаційний код 05766356) збитки в сумі 792644,27 грн. (сімсот дев`яносто дві тисячі шістсот сорок чотири гривні 27 копійок), завдані внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, а саме: 237793,28 грн. (двісті тридцять сім тисяч сімсот дев`яносто три гривні 28 копійок) – до спеціального фонду Державного бюджету України, 158528,85 грн. (сто п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот двадцять вісім гривень 85 копійок) – до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 396322,14 грн. (триста дев`яносто шість тисяч триста двадцять дві гривні 14 копійок) – до спеціального фонду місцевого бюджету Нижньосироватської сільської ради, з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Нижньосироватської сільської ради (код бюджетного призначення платежу – 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням природоохоронного законодавства), р/р UA328999980333149331000018494, код отримувача – 37970621, Державне казначейство України (ЕАП).

3. Стягнути Публічного акціонерного товариства “Сумихімпром” (вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, 40003, ідентифікаційний код 05766356) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891, розрахунковий рахунок № UA598201720343120001000002983 в ДКСУ, м. Київ, МФО 820172) 11889,66 грн. (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять гривень 66 копійок) судового збору..

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.12.2020.

Суддя В.В. Яковенко