Вирок № 93581281, 14.12.2020, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/1726/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області у складі:

судді Мельник А.В.,

секретар судового засідання Кавалко В.С.,

номер кримінального провадження 12020210170000203 внесеного 24.05.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Семенівка, Каховського району, Херсонської області та жителя: АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, працює касиром ТОВ «Нова Пошта»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

за участю:

прокурора Яловіци В.Я.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника Чернецького В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Теребовля зазначене кримінальне провадження,

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2020 року близько 18 год 20 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним транспортним засобом марки «Ford» моделі «Grand С-МАХ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з пасажирами та без вантажу, рухався проїзною частиною дороги «Галич-Підгайці-Сатанів-Городок», що між м. Теребовля та с. Застіноче Теребовлянського району, в напрямку с. Застіноче.

В цей час, в попутному напрямку, рухався мотоблок «Forte Garden Tool» моделі «R180AWNDL» під керуванням ОСОБА_3 , смугою свого напрямку, з дотриманням вимог ПДР України, без пасажирів та вантажу.

Під час руху водій автомобіля «Ford» моделі «Grand С-МАХ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб своєчасно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги підпунктів «б» «д» пункту 2.3 ПДР України. Та на ділянці дороги «Галич-Підгайці-Сатанів-Городок» між м. Теребовля та с. Застіноче, водій ОСОБА_1 , в порушення вимог п.п. 10.1, 14.2 «г» Правил дорожнього руху, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перед початком обгону водій не переконався в тому, що після обгону зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу, якого він обганяє, повернутись на займану смугу, розпочав маневр обгону попутного - транспортного засобу, а саме «Forte Garden Tool» моделі «R180AWNDL», однак під час маневру виявив, що обгін не вдасться виконати, оскільки виявив зустрічний транспортний засіб, та прийняв вправо після чого допустив зіткнення із задньою частиною мотоблока «Forte Garden Tool» моделі «R180AWNDL» під керуванням ОСОБА_3 .

Внаслідок викладеного і в порушення вимог абзацу 1 ч. 1 п. 1.5 ПДР України водій ОСОБА_1 , який не повинен створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, створив такі умови, що стали причиною дорожньо-транспортної пригоди.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мотоблока «Forte Garden Tool» моделі «R180AWNDL» ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння черепа та забоєм головного мозку, які належать до тяжких тілесних ушкоджень, закриту травму грудей у вигляді перелому першого правого ребра, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 10.1, п. 14.2 «г» ПДР України перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням вказаних наслідків.

Таким чином ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_3 .

Потерпілий у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, у якій просив судовий розгляд кримінального провадження здійснювати без його участі, взяти до уваги раніше подану ним до суду заяву про відсутність з його боку претензій матеріального і морального характеру до ОСОБА_1 . Просив суд обрати для ОСОБА_1 міру покарання, що не пов`язана з позбавленням волі та задовольнити поданий ним цивільний позов до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (далі ПАТ «Страхова компанія «Перша») .

У судовому засіданні обвинувачений свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та показав, що дійсно вчинив кримінальне правопорушення за обставин, зазначених у обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих під час досудового розслідування, при цьому показав, що щиро розкаюється у вчиненому кримінальному правопорушенні, не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Просив суворо не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки є батьком двох малолітніх дітей, а дружина перебуває у стані вагітності, для задоволення потреб сім`ї їм необхідний транспортний засіб. Крім того, вказав, що відшкодував завдану потерпілому шкоду.

Цивільний позов прокурора визнав.

Захисник Чернецький В.І. просив суворо не карати ОСОБА_1 , врахувати, що обвинувачений з потерпілим помирився, останній не має до обвинуваченого претензій морального чи матеріального характеру, не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 своїми діями, що виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст.286 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд, у відповідності до вимог статті 65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом?якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, який згідно статті 12 КК України є тяжким злочином.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до статті 67 КК України є вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого згідно статті 66 КК України є щире каяття та повне визнання своєї вини, відшкодування завданого збитку.

Відповідно до вимог, визначених у статтях 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , судом враховується, особа винного, його вік, стан здоров`я, а також те, що такий раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем свого проживання та роботи, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, негативне відношення обвинуваченого до вчиненого.

Враховуючи наведене, керуючись принципами індивідуалізації покарання, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та запобігання новим кримінальним правопорушенням, з врахуванням позиції прокурора, потерпілого, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Разом з тим, на підставі ст. 75 КК України, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання із випробуванням, встановивши при цьому іспитовий строк, із покладенням на нього обов`язків, згідно ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Потерпілим ОСОБА_3 пред`явлено цивільний позов у кримінальному провадженні до ПАТ «Страхова компанія «Перша», третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. У ході розгляду кримінального провадження потерпілим було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої цивільний позивач просив: стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Перша» на його користь матеріальну шкоду в розмірі 11511,47 грн, моральну шкоду за заподіяння шкоди життю і здоров`ю в розмірі 14169 грн та моральну шкоду за пошкодження його майна в розмірі 5831 грн.

Представник цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «Перша» у судові засідання не з`являвся, хоча належним чином був повідомлений про день час та місце розгляду. Відзиву на цивільний позов не подав.

Відповідно до ч. 5 ст. 128, ч. 1 ст. 129 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

При розв`язанні зазначеного цивільного позову суд виходить з наступних положень закону.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положеннями ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно із п.24.1 ст.24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність обвинуваченого була застрахована ПАТ «Страхова компанія «Перша» згідно полісу № АО/4335243 від 06.11.2019 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 260 000 грн. Дана дорожньо-транспортна пригода сталася в період дії договору і є страховим випадком, внаслідок якого настає цивільно-правова відповідальність.

Отже, матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_3 став учасником дорожньо-транспортної пригоди, у результаті якої потерпілому було завдано тяжкі тілесні ушкодження, яка мала місце 23 травня 2020 року та трапилася з вини водія ОСОБА_1 , винуватість якого встановлена судом.

До позовної заяви потерпілим ОСОБА_3 додано докази на підтвердження ціни позову в рахунок відшкодування майнової шкоди, яка становить 11511,47 грн затрачених на придбання медичних препаратів, обладнання, проведення медичних обстежень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказом можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, суд, з врахуванням наведених норм Закону та умов договору страхування вважає, що позов в частині стягнення майнової шкоди із ПАТ «Страхова компанія «Перша» підлягає до задоволення, оскільки заявлений в межах ліміту страхової суми за шкоду заподіяну життю і здоров`ю, що підлягає виплаті за договором, а також виходячи з доведеності та обґрунтованості понесених витрат. Зокрема підлягають стягненню витрати на лікування внаслідок отриманих травм потерпілим ОСОБА_3 в результаті дорожньо-транспортної пригоди в загальній сумі 11511,47 грн, які підтверджені чеками на придбання медичних препаратів у пунктах аптек, датованих 23 травня – 06 червня 2020 року, безпосередньо після настання ДТП, а також квитанціями до прибуткових касових ордерів від 25 травня 2020 року про проведення кт обстеження головного мозку, від 25 травня 2020 року про проведення кт обстеження органів грудної порожнини, від 26 травня 2020 року про кт обстеження головного мозку, що також мали місце безпосередньо після настання ДТП.

Необхідність придбання певних медичних препаратів ОСОБА_3 за власні кошти підтверджується довідкою Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська Університетська Лікарня» Тернопільської обласної ради № 01-3/р355 від 14.08.2020.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Перша» на його користь моральну шкоду за заподіяння шкоди життю і здоров`ю в розмірі 14169 грн.

У заяві про уточнення позовних вимог цивільний позивач при визначенні розміру моральної шкоди 14169 грн (3 мінімальні заробітні плати) посилається на ст.26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка регулює питання відшкодування шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим. Однак, у прохальній частині позову просить стягнути саме моральну шкоду за заподіяння шкоди життю і здоров`ю.

Суд зазначає, шкода пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим та моральна шкода за заподіяння шкоди життю і здоров`ю є різними видами шкоди, враховуючи, що у прохальній частині позову заявлені вимоги саме про відшкодування моральної шкоди за заподіяння шкоди життю і здоров`ю, а також те, що жодних доказів на підтвердження наявності шкоди пов`язаної із стійкою втратою працездатності (зокрема щодо доходів позивача до ДТП та доказів встановлення йому групи інвалідності за наслідками ДТП) потерпілим до позову не додано, суд вважає за необхідне досліджувати в межах заявленого цивільного позову наявність чи відсутність підстав для виплати саме такого виду страхового відшкодування як моральна шкода за заподіяння шкоди життю і здоров`ю.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.

За змістом ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим пошкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

З огляду на встановлення винуватості ОСОБА_1 та встановлення і стягнення майнової шкоди в сумі 11511,47 грн, враховуючи вимоги закону та обставини справи, суд вважає, що моральна шкода підлягає відшкодуванню частково в межах доведеності та обґрунтованості, зокрема 5 % вищевказаної страхової виплати за шкоду, завдану здоров`ю, яка становить 575,57 грн (11511,47 грн х 5% = 575,57 грн) із ПАТ «Страхова компанія «Перша».

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страховика за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страховика про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи незвернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого статтею 128 КПК України.

У постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі № 910/426/17 суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій і зазначив таке: «потерпіла особа не зобов`язана звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди. Таке право, враховуючи висновок, викладений у рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002, може бути реалізоване безпосередньо шляхом подання відповідного позову до суду.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Перша» на користь потерпілого моральної шкоди в розмірі 5831 грн за пошкодження його майна, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявленої вимоги потерпілий посилається на те, що 12 серпня 2020 року звернувся з заявою до цивільного відповідача, в якій просив провести експертну оцінку пошкодженого в ДТП мотоблоку з зазначенням його місцязнаходження, однак такий огляд, як це передбачено Законом України «Про обов`язкове страхування наземних транспортних засобів» не було проведено. ОСОБА_3 вважає, що така бездіяльність направлена на затягування ПАТ «Страхова компанія «Перша» виплати відшкодування, порушення зобов`язань за договором страхування. ОСОБА_3 стверджує, що це призвело до його душевних хвилювань, вплинуло на особисті, сімейні стосунки.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, тягар доведення обставин, на які посилається позивач у позові як на підставу позовних вимог покладається саме на позивача.

Між тим, оцінюючи подані потерпілим докази на обґрунтування позовної вимоги про стягнення з цивільного відповідача на користь потерпілого моральної шкоди в розмірі 5831 грн за пошкодження його майна суд не знаходить серед них жодних, які містили б дані про обставини, вказані у позові, зокрема про звернення до цивільного відповідача із заявою про проведення огляду, наявність моральної та матеріальної шкоди та ін. За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди за пошкодження майна за недоведеністю.

У ході розгляду кримінального провадження прокурором Теребовлянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська Університетська Лікарня» Тернопільської обласної ради та Комунального некомерційного підприємства «Теребовлянська центральна районна лікарня» до обвинуваченого ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на лікування особи, яка потерпіла від злочину на суму 18142 грн та 3406,25 грн відповідно.

Так, згідно довідки Комунального некомерційного підприємства «Теребовлянська центральна районна лікарня» Теребовлянської районної ради № 293 від 24.07.2020 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії лікарні з 19 год 15 хв. по 20 год 35 хв. 23.05.2020. Провів у лікарні 1 ліжкодень, вартість перебування на лікуванні становить 3405,25 грн.

Крім того, згідно довідки Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська Університетська Лікарня» Тернопільської обласної ради № 01-3/р355 від 14.08.2020 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні лікарні з 23.05.2020 по 05.06.2020 протягом 13 ліжко-днів, загальна вартість перебування на лікуванні становить 18142 грн.

За вказаних обставин, суд вважає, що сума затрачених закладами охорони здоров`я коштів на лікування потерплого від злочину, на підставі ст. 1206 ЦК України, повинна бути стягнута із винної особи, а тому позов прокурора Теребовлянської місцевої прокуратури підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення: судової авто технічної експертизи № 4/6-287/20 від 03.06.2020 в сумі 1307, 60 грн., судової транспортно-трасологічної експертизи № 4/6-288/20 від 12.06.2020 в сумі 2451,75 грн., судової авто технічної експертизи № 4/6-405/20 від 22.07.2020 в сумі 1307,60 грн., всього на загальну суму 5066,95 грн, які суд вважає слід стягнути з ОСОБА_1 в користь держави, оскільки вони виникли у зв`язку із проведенням експертиз в межах даного кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, а тому суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 25.05.2020.

На момент проголошення вироку запобіжний захід у ОСОБА_1 відсутній.

Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст.100 КПК України.

Керуючись статтями 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Згідно ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 (с. Зубів, Теребовлянський район, Тернопільська область, РНОКПП НОМЕР_2 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (вул. Фізкультури, 30, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 31681672), третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_3 11511 (одинадцять тисяч п`ятсот одинадцять) грн 47 коп. на відшкодування шкоди пов`язаної з лікуванням потерпілого та моральну шкоду в розмірі 575 (п`ятсот сімдесят п`ять) грн 57 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Цивільний позов прокурора - задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська Університетська Лікарня» Тернопільської обласної ради витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 в сумі 18142 (вісімнадцять тисяч сто сорок дві) грн та на користь Комунального некомерційного підприємства Теребовлянської районної ради «Теребовлянська центральна районна лікарня» витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 в сумі 3406 ( три тисячі чотириста шість) грн 25 коп.

Процесуальні витрати за проведення експертиз на загальну суму 5066 (п`ять тисяч шістдесят шість) грн 95 коп. стягнути з ОСОБА_1 в користь держави.

Скасувати арешт на легковий автомобіль марки «Ford» моделі «Grand C-MAX», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителю АДРЕСА_2 , накладений ухвалою від 25 травня 2020 року.

Скасувати арешт на мотоблок марки «Forte Garden Tool» моделі «R180AWNDL», без реєстраційного номера, який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю с.Зубів Теребовлянського району Тернопільської області, накладений ухвалою від 25 травня 2020 року.

Речові докази у справі, а саме:

транспортний засіб марки «Forte Garden Tool» моделі «R180AWNDL», який знаходиться на зберіганні на території спеціального майданчика для зберігання транспортних засобів Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області, який належить ОСОБА_3 , повернути законному володільцю;

транспортний засіб марки «Ford» моделі «Grand C-MAX», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно ухвали суду від 22 жовтня 2020 року переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , залишити останньому;

історію хвороби 216/1721, яка зберігається при матеріалах кримінального провадження № 12020210170000203, залишити у матеріалах кримінального провадження № 12020210170000203.

На вирок може бути подано апеляцію до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Теребовлянський районний суд Тернопільської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя А.В.Мельник