Постанова № 93580031, 08.12.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5170/20

Провадження № 1-кп/487/724/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2020 Заводський районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючого судді – Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання – Горохівського О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, із повною середньою освітою, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

21.10.2008 Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 2ст. 186, 70 ч. 4 КК України до 4-х років 6 місяців позбавлення волі;

29.09.2008 Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 186 КК України до 4-х років позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки;

25.12.2012 Ленінським районим судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1, 4 ст. 70 КК України до 4-х років 6 місяців позбавлення волі,

04.02.2013 Заводським районним судом м. Миколаєва за ч.3 ст. 185, 70 ч.4 КК України до 4 років 8 місяців позбавлення волі, звільнений 02.07.2014 року на підставі ухвали Вознесенського районного суду Миколаївської області від 24.06.2014 відповідно до ст. 2 Закону України «Про амністію»;

26.11.2012 Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 2ст. 186 КК України до 4-х років позбавлення волі;

12.11.2012 Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 186, ч.2 ст. 185, 69, 70 КК України до 3-х років позбавлення волі;

28.11.2012 Заводським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 186, 70 ч. 4 КК України до 4-х років позбавлення волі;

25.11.2014 Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 186 КК України до 4-х років 6 місяців позбавлення волі;

31.10.2019 Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 185 КК України до 2-х років позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження:

зі сторони обвинувачення - прокурора Царюка В.В.,

зі сторони захисту – обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника – Бузіяна Б.П.,

іншого учасника кримінального провадження – потерпілої ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним:

19.07.2020 приблизно у денний час, більш точного часу під час судового розгляду не виявилось можливим встановити, ОСОБА_1 перебував в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , до якої він потрапив за допомогою ключів, які отримав від свідка ОСОБА_3 .

Перебуваючи в квартирі, за вищевказаною адресою, у вищезазначений час, у ОСОБА_1 виник злочинний намір на таємне заволодіння чужим майном.

Реалізуючи злочинний умисел та таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , з метою власного збагачення, скориставшись відсутністю уваги з боку потерпілої ОСОБА_2 та сторонніх осіб, таємно, шляхом вільного доступу, викрав майно потерпілої, а саме із шухляди, яка знаходився в кімнаті золоту каблучку 585 проби вартістю 6189,87 грн. та із гаманця червоного кольору, який знаходився також у шухляді, 500 доларів США.

Після чого, ОСОБА_1 , утримуючи викрадене майно при собі з місяця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_1 заподіяв потерпілої ОСОБА_2 матеріальний збиток на суму 19826, 77 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав в повному обсязі, підтвердив фактичні обставини викладені в обвинувальному акті та зазначив проте, що ними вони не оспорюються, при цьому вважав за недоцільне дослідження доказів щодо цих обставин. Аналогічну думку висловив його захисник, прокурор та не заперечувала потерпіла.

У відповідності до ст. 349 КПК України, суд прийшов до висновку визнати недоцільним дослідження доказів по справі стосовно фактичних обставин справи і обмежитись допитом обвинуваченого, оскільки останній не заперечує проти цього та прокурор дав на це згоду, дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого, роз`яснивши при цьому положення ч.3 ст. 349 КПК України, згідно яких сторони у такому випадку будуть позбавлені права оскаржити обставини, які ніким не оспорюються в апеляційному порядку.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин:

Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив фактичні обставини викладені в обвинувальному акті та детальніше суду показав, що 19.07.2020 , точно часу не пам`ятає, але приблизно о 16 годин, він знаходився у себе вдома по АДРЕСА_4 , коли йому зателефонувала потерпіла ОСОБА_2 , з якої він знайомий та працює у неї, та попросила приїхати за місто, де вона була на відпочинку, забрати її дітей та відвезти до няні, на що він погодився. Після чого викликав такси, приїхав до ОСОБА_2 , забрав дітей та відвіз до няні. При цьому, ОСОБА_2 також попросила його заїхати до неї додому за адресою: АДРЕСА_5 , випустити з квартири працівників клінінгової компанії, які у неї прибирались та забрати у них ключи від квартири. Він під`їхав до буд. АДРЕСА_5 , жінка з клінінгової компанії стояла біля під`їзду та віддала йому ключи. Після чого, він вирішив піднятися до квартири, щоб перевірити чи зачинені двері, так його попросила потерпіла. Він раніше був в квартирі, тому добре орієнтувався, зайшов в квартиру, пішов до спальній кімнати, на столику побачив шухлядку, відчинив її та побачив, що в шухляді знаходяться приблизно 30000 грн., обручка золота, золотий ланцюжок та 500 доларів США, оскільки йому були потрібні гроші, щоб відсвяткувати день народження його дівчини, він викрав обручку золоту та 500 доларів США, в подальшому він добровільно потерпілої повернув обручку та відшкодував 500 доларів США.

У вчиненому ОСОБА_1 щиро розкаявся, висловив жаль з приводу вчиненого, шкода відшкодована потерпілої в добровільному порядку в повному обсязі.

Такі показання обвинуваченого ОСОБА_1 , надані без будь-якого примусу, у зв`язку з чим суд вважає їх послідовними, логічними, такими, що підтверджують правильність розуміння ним змісту встановлених обставин кримінального правопорушення, їх добровільність та істинність його позиції.

Крім визнання вини у вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 , його вина також підтверджується показами, наданими в судовому засіданні потерпілою ОСОБА_2 .

Так, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що вона приблизно як рік знайома з ОСОБА_1 , допомагала йому та його родині, він працює у неї та завжди він був порядною та добросовісною людиною, те що він раніше судимий вона знала. 19.07.2020 вона була за містом на базі відпочину, разом з нею були її малолітні діти. Після вона вирішила зателефонувати ОСОБА_1 , щоб він приїхав до неї, забрав дітей та відвіз в м. Миколаєві до няні, на що ОСОБА_1 погодився. Вона викликала йому таксі, він приїхав та забрав дітей. Також попросила ОСОБА_1 заїхати до неї додому по АДРЕСА_5 , де вона орендувала житло на той час, та забрати у працівників клінінгової компанії ключи від квартири. В подальшому ОСОБА_1 передав їй ключи від квартири. Приблизно через тиждень, їй були потрібні гроші та вона вирішила із шухлядки, яка знаходиться у неї в спальної кімнаті та де в неї зберігались гроші та коштовності, взяти гроші 500 доларів США, які зберігались у червоному гаманці. Вона дістала з гаманця 500 доларів США - 5 купюр номіналом по 100, перерахувала долари та на дотик зрозуміла, що це не справжні долари, крім того побачила, що на них було написано «сувенірні». Після чого прийшла на роботу та розповіла ОСОБА_1 , що в неї зникли гроші, він нічого їй не відповів та вони разом поїхали по роботі в м. Одеса, де були три дня. Після повернення до м. Миколаєва, вони разом із ОСОБА_1 прийшли до неї додому та вона також виявила, що з шухляди зникла золота обручка. Після чого вона викликала працівників поліції. Через деякий час ОСОБА_1 їй зізнався, що саме він викрав у неї каблучку та гроші та вибачився. Потім ОСОБА_1 повернув їй каблучку та через деякий час частками повернув 500 доларів США. Вона пробачила ОСОБА_1 , претензій матеріального та морального характеру не має, просила суворо не карати та дати йому шанс, оскільки він одружився та в нього незабаром народиться дитина.

За такого, такі показання обвинуваченого, визнаються судом належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами на підтвердження встановлених судом фактичних обставин та вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнається судом доведеною.

Згідно зі ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинне бути адекватним характеру скоєних дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії нетяжкого злочину.

Обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, добровільне відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не виявлено.

При обранні виду та міри покарання ОСОБА_1 , суд також враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, має непогашену та незняту у встановленому законом порядку судимість, на психіатричному та наркологічному обліку в комунальному некомерційному підприємстві "Миколаївський обласний центр психічного здоровя" Миколаївської обласної ради не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень ОСОБА_1 є покарання в межах санкції статті у вигляді позбавлення волі.

Крім того, суд при призначення ОСОБА_1 покараннявиходить з принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуальності покарання, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, конкретних обставин його вчинення, відсутність тяжких наслідків та шкоди внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , процесуальної поведінки обвинуваченого за період кримінального провадження, даних про його особу, який має постійне місце реєстрації та проживання, одружився 17.11.2020, дружина вагітна, відповідно до довідки КНП ММР «Пологовий будинок №1» та потребує його допомоги та утримання, що свідчить про наявність стійких соціальних зв`язків, працює не офіційно.

Також судом враховуються обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: щире каяття, яке підтверджується визнанням вини в повному обсязі, висловлюванням жалю з приводу вчиненого, добровільним відшкодував шкоди потерпілої в повному обсязі, думку останньої, яка немає до обвинуваченого претензій матеріального і морального характеру, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Згідно з приписами ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене у мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на тих даних, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема на даних про вчинений особою злочину, посткримінальну поведінку та її характеристику, спосіб життя, соціальні зв`язки тощо. Зазначене кореспондується з постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 489/3213/15-к (провадження 51-4989км19).

Отже, така форма посткримінальної поведінки обвинуваченого свідчить про те, що в особі винного відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.

Аналогічна позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року ( провадження № 51-665км18).

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р., у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст.75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначити покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Згідно п.11 вказаної Постанови обмежень щодо повторного застосування ст.75 КК України відносно особи, яка вчинила новий злочин після звільнення від призначеного покарання на підставі ч.1 ст.78 КК України, закон не містить.

Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 31.10.2019 ОСОБА_1 засуджений за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 1 рік, з покладенням на нього обов`язків передбачених ст.76 КК України.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2020 року ОСОБА_1 звільнено від покарання, у зв`язку із закінченням іспитового строку, ухвала не була оскаржена в передбаченому законом порядку та не скасована, набрала законної сили 24.11.2020. За таких обставин, застосування ст.75 КК України відносно ОСОБА_1 раніше не є обмеженням для його повторного застосування.

На підставі викладеного, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробування, відповідно до ст. 75 КК України, але в умовах здійснення контролю за його поведінко, з покладенням обов`язків відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України, и з обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають стягненню в дохід держави витрати у кримінальному проваджені за проведення товарознавчої експертизи (висновок №1175 від 14.08.2020) у розмірі 980,70 грн.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлений.

Керуючись ст. ст. 369-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: золоту обручку 585 проби, яка передана на відповідальне зберігання потерпілої ОСОБА_2 – залишити в розпорядженні останньої, три купюри, які зовні схожі на долари США номіналом по 100 доларів кожна, на яких наявний друкований текст «UA Сувенир», які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області – знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 980,70 грн.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: С.М. Афоніна