Рішення № 93578950, 10.12.2020, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/6069/19

Провадження №2/442/153/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2020 року

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючої-судді Гарасимків Л.І.

при секретарі - Петрів В.М.

за участю представника позивача- ОСОБА_1

за участю представника відповідача - Департаменту міського господарства – Броварської І.Д.

за участю представника Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради - Сенців М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які діють в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

Позивач – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які діють в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулися в суд до Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про зобов`язання вчинити дії.

Свій позов обгрунтовує тим, що вони, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 являються батьками чотирьох дітей. Їхні наймолодші діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є дітьми - інвалідами (ДЦП змішаної форми). У зв`язку із важкими житловими умовами та потребами їхніх наймолодших дітей, з обмеженими можливостями, у пересуванні, їм необхідне житлове приміщення, з якого пристосований вихід на вулицю для інвалідних візків, тобто на першому поверсі житлового будинку. На квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов вони знаходяться вже багато років – з 1993 року у загальній черзі і відповідно з 2006 року у пільговій черзі. Протягом всіх цих років (13 років) вони неодноразово повідомляли виконавчий комітет Дрогобицької міської ради та надавали підтверджуючі документи про те, що в сім`ї виховуються двоє дітей – інвалідів (ДЦП змішаної форми), які в силу свого захворювання багато часу проводять саме у житловому приміщенні, а тому дуже потребують для проживання і пересування більшої площі помешкання із безперешкодним виїздом на вулицю. Згідно відповіді виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 05.06.2019 року №3-27/4482, яка дублює відповідь Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради від 29.01.2019 року № 63, - у пільговій черзі позивачі перебувають під № НОМЕР_1 , однак житлові площі відсутні, так як будівництво житла за рахунок коштів міського бюджету не здійснюється впродовж тривалого часу. Частиною першою статті 9 ЖК УРСР встановлено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів та за змістом частини першої статті 28 Конвенції про права осіб з інвалідністю Держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей, що включає достатнє харчування, одяг та житло, і на безперервне поліпшення умов життя й вживають належних заходів для забезпечення та заохочення реалізації цього права без дискримінації за ознакою інвалідності. А тому у них виникла необхідність звернутися до суду.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві, додатково добавив, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не забезпечені власним житлом, є також з особами з інвалідністю, проживають з дітьми в одній житловій кімнаті, це унеможливлює проведення необхідного комплексу фізіологічних вправ і занять, а утруднює індивідуальне навчання дітей. Зазначив, що ОСОБА_2 кілька місяців тому переніс інфаркт. Вказав, що дітям необхідно бувати на свіжому повітрі, що є важкою справою для хворого батька вивести їх з другого поверху будинку на вулицю. Крім того, згідно відповіді департаменту міського господарства ДМР 29.01.2019 року, сім`я позивачів користується правом першочергового одержання житлової площі як сім`я інваліда. Просить врахувати також, що позивач є учасником ліквідації ядерних аварій категорії 1, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та є учасником бойових дій в зоні АТО, та згідно з абзацом першим пункту 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», інваліди війни та прирівняні до них особи позачергово забезпечуються житлом, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік. Просить позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач - представник Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради Броварська І.Д. судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що відповідно до ст.19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради не наділений правом чи обов`язком надавати квартиру черговикам. Відповідно до довідки Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради від 29.01.19р. за №62, позивачам доводилося до відома, що його сім`я перебувала на квартирному обліку у виконавчому комітеті Дрогобицької міської ради з 1993р. в загальній черзі під № НОМЕР_2 , в пільговій під №748, черга в окремому списку учасників бойових дій в зоні АТО №14, а тому керуючись ст.24 Конституції України щодо рівності громадян перед законом, з метою забезпечення принципу чергованості надання житлових приміщень громадянам, які мають на це рівне право, при наданні житлових приміщень відповідно до списку осіб, які мають право на позачергове забезпечення житлом, також виходити з часу включення таких громадян у зазначений список, а тому сім`ї ОСОБА_2 відповідно до чинного житлового законодавства в Україні може бути надана квартира міськвиконкомом згідно з його пільговою чергою. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач - представник Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Сенців М.М. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала та суду поянила, що відповідно листа виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 05.06.2019 №3-27/4482, позивачу ОСОБА_2 було повідомлено, що його сім`я перебуває на квартирному обліку у виконавчому комітеті Дрогобицької міської ради з 1993р в загальній черзі під № НОМЕР_2 , в пільговій під №581 та що станом па сьогоднішній день вільні житлові площі відсутні, оскільки будівництво житла за рахунок коштів міського бюджету не здійснюється впродовж тривалого часу, а тому квартира може бути надана за умови наявності вільних житлових площ згідно його пільгової черги, так як нормами статті 43 Житлового кодексу Української РСР визначено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку чергованості та з числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Вважає, що сім`ї ОСОБА_2 відповідно до чинного житлового законодавства в Україні, може бути надана квартира міськвиконкомому згідно з його пільговою чергою.Просить в задоволенні позову відмовити через недоведеність та безпідставність позовних вимог.

Заслухавши думку часників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають до задоволення з наступиних пілстав.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до приписів вимог ст. ст. 77, 78, 80, 81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів, які мають значення для справи.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У ч.2 постанови N11 Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 року "Про судове рішення" роз`яснено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду судове рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому виноситься рішення.

Як вбачається із частиною першою статті 9 ЖК УРСР встановлено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово- будівельних кооперативів.

За змістом частини першої статті 28 Конвенції про права осіб з інвалідністю Держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей, що включає достатнє харчування, одяг та житло, і на безперервне поліпшення умов життя й вживають належних заходів для забезпечення та заохочення реалізації цього права без дискримінації за ознакою інвалідності.

Після ратифікації Україною Конвенції ООН про права інвалідів держава взяла на себе відповідні зобов`язання щодо забезпечення, захисту та реалізації прав осіб з інвалідністю.

Основними нормативними актами, які повинні забезпечити людей з інвалідністю правом на повноцінне життя та створити для маломобільних груп населення безбар`єрне середовище є Закон України від 05 листопада 2009 року №1704-VI «Про будівельні норми», Закон України від 17 лютого 2011 року №З038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», Закон України від 20 травня 1999 року №687-ХІУ «Про архітектурну діяльність», Закон України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів України», ДБН В.2.2-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення».

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року №784 був затверджений план заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення на 2009-2015 роки «Безбар`єрна Україна», а Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 706 затверджено Державну цільову програму «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів» на період до 2020 року.

За змістом статті 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров`я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.

Для того, що б у повній мірі забезпечити самостійний спосіб життя людей з інвалідністю, держава повинно створити безбар`єрне середовише.

Органи державної влади зобов`язані створювати умови для гідного життя осіб, які потребують особливого захисту та створення особливих умов, які мають докладати додаткових зусиль для організації свого життя та на виконання цих завдань прийнята Державна цільова програма «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів» на період до 2020 року, та Указ Президента України від 18 грудня 2007 року №1228 «Про додаткові невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями».

За наслідками прийняття цих нормативних актів Держава в особі своїх державних органів зобов`язалась створити прийнятні умови для життя осіб з особливим потребами, здійснити заходи щодо усунення їх дискримінації та забезпечити їх такими умовами життя, що будуть сприяти більшому розвитку їх здібності та враховувати їх потреби, у тому числі і житлові.

Діяльність органів державної влади або органів місцевого самоврядування у цих напрямках повинна бути направлена та демонструвати дійсне бажання виконати свої обов`язки та створити належні умови для життя людини з особливими потребами. При цьому фактичні потреби конкретної особи можуть бути задоволені будь - яким сприятливим способом для цієї особи та можливим способом для органу державної влади або місцевого самоврядування. Створення цих умов є створенням умов доступності людям з особливими потребами до всіх можливостей інших людей у країні, зокрема доступності до житла.

Крім того, судом враховано той факт, що баланс між інтересами цієї людини та інтересами громади повинен бути знайдений з урахуванням інтересів усіх сторін та демонструвати дійсне бажання виконати з боку органів влади та місцевого самоврядування свої завдання у цьому напрямку своїх обов`язків.

Створення цих умов є створенням умов доступності людям з особливими потребами до всіх можливостей інших людей у країні, зокрема доступності до житла.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особи з інвалідністю та сім`ї, в яких є діти з інвалідністю, мають переважне право на поліпшення житлових умов в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно зі статтею 30 цього ж Закону, жилі приміщення, займані особами з інвалідністю або сім`ями, у складі яких вони є, під`їзди, сходові площадки будинків, в яких мешкають особи з інвалідністю, мають бути обладнані спеціальними засобами і пристосуваннями відповідно до індивідуальної програми реабілітації, а також телефонним зв`язком. Обладнання зазначених жилих приміщень здійснюється органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, у віданні яких знаходиться житловий фонд. Обладнання індивідуальних жилих будинків, в яких проживають особи з інвалідністю, здійснюється підприємствами, установами і організаціями, з вини яких настала інвалідність, а в інших випадках - відповідними органами місцевого самоврядування. У разі невідповідності житла особи з інвалідністю вимогам, визначеним висновком медико-соціальної експертизи, і неможливості його пристосування до потреб особи з інвалідністю може провадитись заміна жилої площі.

На підтвердження невідповідності житла дітей з інвалідністю вимогам, визначеним висновком медико-соціальної експертизи, позивачами було надано відповідні медичні висновки, в яких зазначено, що дітей ДЦП, порушення функції самообслуговування, у зв`язку з чим передбачене індивідуальне навчання вдома.

Крім того, судом враховано той факт, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не забезпечені власним житлом, являються також з особами з інвалідністю, проживають з дітьми - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , є дітьми-інвалідами ( ДЦП змішаної форми) в одній житловій кімнаті, це унеможливлює проведення необхідного комплексу фізіологічних вправ і занять, а утруднює індивідуальне навчання дітей.

Крім того, судом враховано той факт, що ОСОБА_2 кілька місяців тому переніс інфаркт, внаслідок перенесеного захворювання виникає необхідність відпочивати, спокою, що неможливо коли діти навчаються, оскільки іншої кімнати немає.

Крім того, судом враховано, що дітям необхідно бувати на свіжому повітрі, однак для батьків є важкою справою ( хвороба батька також унеможливлює вивести їх з другого поверху будинку на вулицю), оскільки приміщення, в якому вони проживають не пристосовано для інвалідних візків та відсутнє обладнання у відповідності до ДБН щодо доступності приміщень для інвалідів.

Крім того, судом враховано, що згідно відповіді департаменту міського господарства ДМР 29.01.2019 року, сім`я позивачів користується правом першочергового одержання житлової площі як сім`я інваліда війни.

Згідно з абзацом першим пункту 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інваліди війни та прирівняні до них особи позачергово забезпечуються житлом, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а отже відповідні органи, уповноважені державою на виконання функцій з розподілу житла, протягом двох років з дня взяття на квартирний облік зобов`язані надати особі, на яку поширюється дія цієї норми, житло.

Крім того, судом враховано і те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань та прийнявши той чи інший акт, держава дала підстави для виникнення у фізичних осіб обґрунтованих сподівань стосовно виконання закону.

Такий висновок викладений Верховним Судом при розгляді справи №203/1784/16-ц у постанові від 28 листопада 2018 року.

Крім того, позивач ОСОБА_2 визнаний особою, яка постраждала внаслідок ліквідації Чорнобильської АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 02.02.2017р., включений до списку осіб, які користуються правом на позачергове одержання житлової площі, як сім`ю учасника ліквідації ядерних аварій категорії І відповідно до п.10 ст.20 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» під №27 та є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 25.01.2005р. та рішенням виконавчого комітету від 17.01.2019р. за №10 включений в список осіб - учасників бойових дій в зоні АТО, які користуються правом першочергового одержання житла на підставі п.14 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Аналізуючи викладене та враховуючи те, що сім`я ОСОБА_6 як сім`я з дітьми - інвалідами, як сім`я інваліда армії, сім`я учасника ліквідації ядерних аварій житла, яка більше ніж 14 років перебуває на обліку щодо надання житла та є такою, яка першочергово потребує його, а тому судом встановлено наявність обов`язку органів державної влади та місцевого самоврядування створити доступне середовище для людей з особливими потребами та на підтвердження усіх наведених обставин, які беззаперечно є підставою для забезпечення сім`ї позивачів вкрай необхідного для них житла, а ненадання останнім такого є грубим порушенням їх прав та охоронюваних законом інтересів та доводи відповідача про відсутність бюджетних асигнувань, призначених для придбання пільгового житла, його будівництва суперечать практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого для національних судів України є джерелом права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) дійшов висновку про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань, отже відсутність матеріального забезпечення у відповідача відповідних програм не є підставою для порушення прав позивачів.

Крім того, судом враховано, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань та прийнявши той чи інший акт, держава дала підстави для виникнення у фізичних осіб обґрунтованих сподівань стосовно виконання закону.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 133, 141, 354 ЦПК України, ст.9, 46 ЖК України, Закону України «Про місцеве самоврядування», -

ухвалив :

Позов задоволити.

Зобов`язати Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради надати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з дітьми – особами з інвалідністю з дитинства, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які знаходяться на квартирному обліку громадян та потребують поліпшення житлових умов, перебуваючи з 1993 року у загальній черзі, і з 2006 року у пільговій черзі, у постійне користування квартиру на першому поверсі житлового будинку.

Зобов`язати Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради - вчинити дії з розподілу та надання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у постійне користування квартиру на першому поверсі житлового будинку відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, а також з урахуванням кількості членів його сім`ї.

Судові витрати покласти за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короно вірусної хвороби ( COVID-19), строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення виготовлено 15.12.2020р.

Сторони по справі :

Позивач : ОСОБА_2 , проживає АДРЕСА_1 , РНОКПП : НОМЕР_5 .

Позивач : ОСОБА_3 , проживає АДРЕСА_1 , РНОКПП : невідомий.

Відповідач : Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради, юридична адреса : м.Дрогобич, вул.Трускавецька,4, код ЄДРПОУ : 05447349.

Відповідач : Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради, юридична адреса : м.Дрогобич, пл.Ринок,1, Код ЄДРПОУ : 26307196.

Суддя Гарасимків Л.І.