Рішення № 93578764, 16.12.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа №336/1326/20

пр.№2/336/1565/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2020 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої судді Жупанової І.Б., за участю секретаря судового засідання Палубінської К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 , Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання договору купівлі-продажу дійним, визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свою позовну заяву обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати – ОСОБА_3 . Відповідно до договору купівлі-продажу №1115/1161 від 29.12.1997 р., зареєстрованого Товарною біржею «Строй-інвест» в результаті біржових торгів ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купила житловий будинок АДРЕСА_1 , що розташований на присадибній ділянці площею 540 кв.м. У встановлений законом строк позивач, як єдиний спадкоємець померлої, звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Саламатової М.В. Була заведена спадкова справа №3/2020. Проте постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.03.2020 р. №69/02-31 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 був посвідчений з порушенням вимог статті 227 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час посвідчення договору. Посилаючись на ч. 2 ст. 47, ст. 224,228 ЦК УРСР, ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», ст. 1218, 1223 ЦК України просить визнати договір купівлі-продажу №1115/1161 від 29.12.1997 р. житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований Товарною біржею «Строй-інвест» за №1115/1161 від 29.12.1997 р. дійсним та визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2020 р. позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.06.2020 р. було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом, оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.06.2020 р. було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В підготовче засідання 28.09.2020 року позивач не з`явився, представником позивача адвокатом Яковлевою Т.В. надано заяву щодо розгляду підготовчого судового засідання без їх участі, закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду, просила витребувати з П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори копію матеріалів спадкової справи, що була заведена після смерті ОСОБА_2 що настала ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, просила виключити із кола учасників процесу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міське бюро технічної інвентаризації».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.09.2020 р. було виключено Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міське бюро технічної інвентаризації» з кола третіх осіб у справі, закрито підготовче провадження у справі, витребувано з П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судове засідання позивач не з`явився, представником позивача адвокатом Яковлевою Т.В. надано заяву щодо розгляду справи за їх відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, звернувся з заявою про розгляд справи за його відсутність, клопотань, запереченб проти позову не має.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу №1115/1161 від 29.12.1997 р., зареєстрованого Товарною біржею «Строй-інвест» в результаті біржових торгів ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купила житловий будинок АДРЕСА_1 , що розташований на присадибній ділянці площею 540 кв.м.

30.12.1997 р. даний договір був зареєстрований Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації».

ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати позивача, ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 19.08.2019 р.

Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Саламатової М.В. Була заведена спадкова справа №3/2020.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.03.2020 р. №69/02-31 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 був посвідчений з порушенням вимог статті 227 Цивільного кодексу Української РСР, яка діяла на час посвідчення договору і втратила чинність з 01.01.2004, у відповідності до якої договір купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін якого є громадянин потребував обов`язкового нотаріального посвідчення, недотримання цієї вимоги тягне недійсність такого договору, наслідки, що передбачались ст.47 цього Кодексу.

У відповідності до ст. ст. 224, 228, ч.2 ст.47 ЦК УРСР, який діяв на час укладення договору, та п.4 постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. Про судову практику в справах про визнання угод недійсними (з внесеними змінами), якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Оскільки вказаний договір було укладено 29.12.1997 р., тобто під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, і за свого життя покупець до суду не зверталася з цим питанням, то до цивільних відносин, що виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (01.01.2004) – далі ЦК України, і продовжують існувати після набрання ним чинності, суд застосовує до цих цивільних відносин положення ЦК України у відповідності до вимог його ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень.

Відповідно по ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами договору вимог про його нотаріальне посвідчення, такий договір є нікчемним, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 не був посвідчений нотаріально, а був укладений за наслідками біржових торгів і зареєстрований на біржі, що підтверджується письмовим доказом – договором купівлі – продажу № 1115/1161від 29.12.1997 р.

Згідно зі ст.9 ЖК України передбачалось, що громадяни мали право на придбання будинків, квартир на біржових торгах.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Суд приймає до уваги той факт, що починаючи з моменту укладення договору купівлі-продажу і до дня своєї смерті, ОСОБА_3 відкрито володіла та користувалась вказаним житловим будинком, що свідчить про повне виконання нею умов договору, за життя до суду для визнання договору дійсним не зверталася, а на теперішній позивач позбавлений можливості нотаріального посвідчення договору, оскільки продавець і покупець померли.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Таким чином, зазначений договір купівлі – продажу визнається судом дійсним, а, відтак, належний за цим договором померлій ОСОБА_3 будинок входить до складу спадщини після її смерті згідно зі ст. 1218 ЦК України, у відповідності до якої до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 2 статті 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У відповідності до письмових доказів в матеріалах спадкової справи № 3-2020, позивач, як єдиний спадкоємець першої черги після померлої матері ОСОБА_3 , яка заповіту не залишила, 31.01.2020 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, у встановлений строк після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим виконав вимоги ст. 1269 ЦК України.

Позивач доводиться померлій сином, що підтверджується копією свідоцтва про його народження і віднесений ст.. 1261 ЦК України до спадкоємців першої черги.

Постановою від 05.03.2020 нотаріусом було відмовлено позивачеві у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно абз. 39 п. 1 Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Відповідно до абз. 2-3 п.23. Постанови ВСУ від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

На підставі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно ч.ч. 2-4 ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішив спір щодо його прав, обов`язків цивільного характеру.

Виходячи із правил ч. 1 ст. 6 Конвенції і практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, невід`ємною частиною права на справедливий судовий розгляд є доступ до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи із наведеного, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-82, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16, 220, 1218, 1261, 1269 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу №1115/1161 від 29.12.1997 р. житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований Товарною біржею «Строй-інвест» за №1115/1161 від 29.12.1997 р. дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Жупанова І.Б.